Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №724/40/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/40/26

Провадження № 2/724/287/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лазарюк О.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту, що має юридичне значення.

Позивач в обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 17 липня 2015 року Виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області за актовим записом № 28 було зареєстровано шлюб між ним та відповідачкою. У шлюбі у них із відповідачкою народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося, між ними постійно виникали сварки, внаслідок того, що кожний із них має різні погляди на сімейне життя. Відсутність між ними взаєморозуміння та спільної думки щодо вирішення звичайних побутових питань спонукали до повного розриву їхніх відносин. На даний час, їхні з відповідачем подружні стосунки припинені, між ними втрачено почуття кохання, взаєморозуміння та взаємоповаги. За таких обставин, вважає, що сім`я існує формально та подальше фактичне спільне проживання та збереження шлюбу неможливі і є такими, що суперечили б його особистим інтересам.

Після розірвання шлюбу позивач бажає, щоб його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилася проживати з ним, оскільки дитина вже тривалий час проживає з батьком і по сьогоднішній день їхня із відповідачем спільна донька виявила бажання проживати з батьком. Крім того, позивач зазначає, що готовий самостійно виховувати та утримувати доньку.

Протягом тривалого часу після народження дитини, ОСОБА_2 жодним чином не піклується про доньку, не проявляла заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, її вихованням та навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що звичайно негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; зовсім не спілкувалася та не спілкується з донькою для нормального самоусвідомлення дитини сімейних цінностей які повинні прививати батьки; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання донькою необхідної освіти.

Враховуючи те, що донька знаходяться зараз одноособовому утриманні у батька і останній самостійно її виховує, на даний час постало питання щодо юридичної фіксації зазначеного факту, оскільки в подальшому виникають обставини необхідності оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним із батьків, а також на даний момент виникають питання щодо переміщення батька і дитини без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною.

У квітні 2026 року позивач подав клопотання про зміну предмета позову, в якій просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 . В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідачка участі у вихованні доньки не бере, не виявляє материнського піклування та турботи, не піклується про здоров`я дитини, матеріально доньку не утримує, ніякої допомоги на виховання та розвиток не надає, додаткових витрат по утриманню дитини не несе, що перестало забезпечувати сімейне виховання та суперечить інтересам дитини.

Таким чином, ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, не забезпечує належного материнського виховання донці, покинула свою дитину та більше трьох років не бачиться з нею.

Підтримуючи вищевикладене, позивач просить суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 23.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовче судове засідання у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 09.02.2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту, що має юридичне значення та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному порядку.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 03.04.2026 року прийнято до розгляду клопотання позивача ОСОБА_1 про зміну предмета позову, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.04.2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному порядку.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, а саме розірвати шлюб, укладений із ОСОБА_2 та позбавити її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 . Зазначив, що ОСОБА_2 не займається вихованням спільної доньки, у телефонному режимі повідомила, що виїхала за кордон та влаштовує своє життя. Донька на даний час проживає з ним, повністю забезпечена всім необхідним.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій судове засідання просить проводити без її участі та не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: органу опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який між ними зареєстровано 17 липня 2015 року Виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, актовий запис № 28, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Суд вважає, що збереження сім`ї неможливе, оскільки сім`я сторін розпалася остаточно, на даний час їх шлюб носить формальний характер. Шлюбні відносини між ними фактично припинені і вони не бажають зберегти сім`ю.

Крім того, позивач у судовому засіданні заперечив щодо надання строку на примирення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Оцінюючи у сукупності досліджені докази, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між ними суперечить інтересам сторін, а тому шлюб має бути розірваний.

Щодо позбавлення батьківських прав.

Як встановлено судом, від шлюбу у сторін є дитина: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Як вбачається з довідки, виданої виконкомом Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області № 02 від 09.01.2026 р., ОСОБА_1 дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та до складу його сім`ї входять: дружина ОСОБА_2 , 1995 р.н. (зареєстрована, не проживає, місце проживання не відоме), донька – ОСОБА_3 , 2020 р.н., мати – ОСОБА_4 , 1975 р.н.

Згідно акту обстеження проживання сім`ї ОСОБА_1 № 03 від 09.01.2026 р., комісією встановлено, що ОСОБА_2 в будинку не проживає, вихованням та піклуванням доньки не займається, місце її проживання не відоме. ОСОБА_5 постійно проживає разом з батьком ОСОБА_6 , знаходиться на його утриманні та забезпеченні. Умови для проживання та виховання дитини створені відмінні.

Як вбачається з довідки Клішковецької АЗПСМ № 7 від 09.01.2026 р., батько ОСОБА_1 звертається з дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі потреби до сімейного лікаря.

Згідно характеристики, виданої виконкомом Санковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області № 04 від 09.01.2026 р., ОСОБА_1 , 1994 р.н., житель с. Санківці виховує доньку ОСОБА_7 , 2020 р.н. та на території сільської ради характеризується позитивно.

З договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, участь батьків у вихованні дитини від 26 січня 2026 року, який посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Новосельською І.Л., вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначили, що їхня спільна малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде проживати з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на самостійному та одноособовому вихованні, на повному утриманні, забезпеченні та опікунстві.

З листа органу опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області № 298 від 30.03.2026 р. вбачається, що комісією в складі представників ССД та КУ «ЦНСП» встановлено, що ОСОБА_1 дійсно самостійно виховує та утримує дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, комісія з питань захисту прав дитини Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ухиляння від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини. Даний висновок затверджений рішенням № 103/05-2026 від 27.05.2026 року виконавчого комітету Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ч. 4.ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21) в які суд вказав на те, що: «Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках у разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд дійшов переконання, що правильним є висновок про позбавлення батьківських прав якщо відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а саме тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показують поганий приклад і створюють небезпеку для її життя і здоров`я, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти».

Верховний Суд у своїй постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21) вказав, що: «Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав батька чи матері, які, починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання, не піклувалися про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя тощо, відповідає найкращим інтересам дитини».

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що ухилення від батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що судом було достовірно встановлено. При цьому, наведені вище обставини переконують суд у тому, що відповідач взагалі не має бажання виконувати батьківські функції щодо дитини. Мати донькою не цікавиться, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до неї та фактично самоусунулася від виконання свої батьківських обов`язків.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, донькою не займається, не піклується про неї, матеріально не утримує її, не проявляє інтересу до стану її здоров`я, не цікавиться фізичним, моральним і духовним розвитком, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому суд вважає, що слід позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітньої дитини – доньки ОСОБА_3 .

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі задоволення позову на відповідача.

Таким чином суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 141, 150, 164, 169, СК України та ст. 7, 10, 76, 81,133,136,141, 244-245, 259, 263 - 265, 268, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), який зареєстровано 17 липня 2015 року Виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, актовий запис № 28 - розірвати.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05.06.2026 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ