Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №619/645/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/645/26

провадження № 2/619/828/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

01 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.

за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/645/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача: адвокат Букін О.С;

відповідач: ОСОБА_2 ;

третя особа: Приватний нотарус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Стислий виклад позиції сторін.

02 лютого 2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Букіна О.С. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після померлої ОСОБА_3 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) терміном у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її бабуся – ОСОБА_3 . Бабусі на момент смерті на праві власності належала частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1193 від 04.09.2013 року.) У жовтні 2025 року її сестра, ОСОБА_4 , якій належить інша частина наведеного вище житлового будинку та яка проживає з сім`єю в своїй половині будинку, виявила в будинку заповіт від ОСОБА_3 на онуку ОСОБА_1 . Зі змісту заповіту ОСОБА_3 (посвідчений 05.12.2013 року секретарем Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області, зареєстрований в реєстрі за № 50) вбачається, що на випадок своєї смерті ОСОБА_3 зробила таке розпорядження: “Все моє майно, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та складається із частини домоволодіння з надвірними будівлями, та взагалі все, що буде мені належати на день моєї смерті та на що я за законом матиму право, усі мої права та обов`язки, які мені належать на момент складання цього заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати мені у майбутньому, я заповідаю таким чином: онуці – ОСОБА_1 . Таким чином, їй до жовтня 2025 року не було відомо про існування заповіту бабусі, а про його існування вона дізналась лише 05 жовтня 2025 року. 28.10.2025 року вона звернулася до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олени Миколаївни щодо оформлення спадкових прав після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 бабусі – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зі змісту листа-відмови № 587/01-16 від 28.10.2025 від приватного нотаріуса Коробець О.М. вбачається наступне: 19.02.2021 приватним нотаріусом Коробець О.М. заведено спадкову справу № 24/2021, номер у Спадковому реєстрі: 67229602 після ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву про прийняття спадщини подав син спадкоємця, ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, строк на прийняття спадщини був пропущений нею у зв`язку із об`єктивними та непереборними причинами – позивач не була обізнана про існування заповіту бабусі, що був складений на її користь. Вона проживає у м. Харків та була впевнена, що після смерті бабусі спадщину оформив її син ОСОБА_2 (дядько позивача). Одразу після виявлення сестрою заповіту в будинку померлої бабусі вона звернулась до приватного нотаріуса щодо оформлення спадщини після бабусі. З урахуванням наведеного, строк на прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 був пропущений позивачем з поважних причин. Відповідачем по справі є ОСОБА_2 , дядько позивача та син померлої ОСОБА_3 , який подав заяву про прийняття спадщину після смерті матері та за якою відкрито спадкову справу № 24/2021, номер у Спадковому реєстрі: 67229602.

Відповідач відзив не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

03 лютого 2026 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

13 лютого 2026 року позивач через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

13 лютого 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 23 березня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 12 березня 2026 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

23 березня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год 00 хв 05.05.2026.

05 травня 2026 року судове засідання відкладено на 10 год 00 хв 01.06.2026.

У судове засідання позивач не з`явилася, представник позивача адвокат Букін О.С. через систему «Електронний суд» надав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та просить їх задовольнити.

У судове засідання 05.05.2026 відповідач ОСОБА_2 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення на адресу місця його реєстрації судової повістки, яка відповідно до довідки Укрпошти 14.04.2026 була не вручена працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

У судове засідання 01.06.2026 відповідач ОСОБА_2 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення на адресу місця його реєстрації судової повістки, яка відповідно до довідки Укрпошти 09.05.2026 була не вручена працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена 09.05.2026.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судове засідання третя особаприватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Коробець Олена Миколаївнане з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Так як, відповідач повторно не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, то відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.04.2021, виданим приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляною В.В. за реєстровим № 759, спадщину після смерті ОСОБА_5 , 1968 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є його мати – ОСОБА_3 на частку, та його дочка – ОСОБА_4 на частку. Спадщина складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно заповіту від 05 грудня 2013 року, посвідченого секретарем Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області за реєстровим № 50, ОСОБА_3 все моє майно, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та складається із частини домоволодіння з надвірними будівлями, та взагалі все, що буде їй належати на день смерті та на що вона за законом матиме право, усі права та обов`язки, які їй належать на момент складання цього заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати їй у майбутньому, вона заповіла онуці – ОСОБА_1 .

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. вих. № 587/01-16 від 28.10.2025, 19.02.2021 приватним нотаріусом Коробець О.М. заведено спадкову справу № 24/2021, номер у Спадковому реєстрі: 67229602 після ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву про прийняття спадщини подав син спадкоємця, ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з пропущенням строку для подачі заяви про прийняття спадщини та не надання згоди іншим спадкоємцем на прийняття спадщини, рекомендовано звернутися до суду.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтями 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Відповідно до статей 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі статтями 1273-1275 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, проте вона може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Відповідно до статей 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або невчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання спадкоємцем процедури входження у спадкування і остаточно дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Це є обов`язковим для обох видів спадкування.

Виникнення у спадкоємця права на спадкування за законом залежить виключно від дій спадкоємців попередньої черги та, лише у разі відмови тих від спадщини, неприйняття ними спадщини або позбавлення права на спадщину, робить названу особу учасником спадкових правовідносин, які, як правило, базуються на родинних стосункам спадкодавця і спадкоємця.

При цьому такі дії теж повинні бути вчинені у строк, встановлений законом для прийняття спадщини.

Пропущення такого строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через подання заяви до нотаріальної контори і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подання заяви до нотаріальної контори виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція є сталою у судовій практиці - зокрема, висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, і підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 318/1037/15-ц (провадження № 61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року у справі № 662/1724/18 (провадження № 61-9300св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18 (провадження № 61-17211св21), від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22 (провадження № 61-8694св23), від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 (провадження № 61-16142св23), від 19 грудня 2024 року у справі № 553/6658/22 (провадження № 61-1827св24), від 12 березня 2025 року у справі № 305/2078/23 (провадження № 61-1015св25), від 05 листопада 2025 року у справі № 202/8070/23 (провадження № 61-12227св24).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22).

Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування (постанова Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі № 522/18483/21).

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропущення строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було і він не скористався правом на прийняття спадщини, правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Отже судом можуть бути визнані поважними причинами тільки ті, які свідчать, що у спадкоємця були реальні перешкоди для подання такої заяви.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись з вказаним позовом, поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, щоне була обізнана про існування заповіту бабусі, що був складений на її користь. Вона проживає у м. Харків та була впевнена, що після смерті бабусі спадщину оформив її син ОСОБА_2 (дядько позивача). Одразу після виявлення сестрою заповіту в будинку померлої бабусі вона звернулась до приватного нотаріуса щодо оформлення спадщини після бабусі.

Проте, позивач не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували існування поважних причин пропущення строку для прийняття спадщини після ОСОБА_3 .

Крім того, посилання ОСОБА_1 на те, що пропуск строку для прийняття спадщини був зумовлений не обізнаністю про існування заповіту бабусі, що був складений на її користь, та проживанням у м. Харків, є необґрунтованими зважаючи на значний пропуск строку для прийняття спадщини.

Посилання ОСОБА_1 на невідкладне звернення до нотаріуса у 2025 році суд відхиляє, оскільки цей факт жодним чином не підтверджує її необізнаність про заповіт до жовтня 2025 року.

Доводи ОСОБА_1 про неповідомлення її про заповіт її батьками та можливе звернення її матері до селищної ради у 2002 році з приводу заповіту є лише її припущеннями, які вищевказаних висновків не спростовують.

Отже, обставини, на які посилається позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд вважає не доведеними.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа: Приватний нотарус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна, місце знаходження: 62303, Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, 159.

Повне судове рішення складено 10 червня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок