Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №160/33049/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 160/33049/25

Провадження 2-а/206/13/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Плінської А.В.,

при секретарі Габісонія Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , а також щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП. Просить зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 щодо якого надсилалось звернення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , був заброньованим роботодавцем, однак за даними мобільного за стосунку «Резерв +», після оновлення в серпні 2025 року, позивачу стало відомо, що в зв`язку з тим, що він не пройшов ВЛК системою «Оберіг» зафіксовано інформацію про порушення правил військового обліку, що стало підставою для оголошення його у розшук, шляхом звернення до органів Національної поліції для його затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 12.03.2026 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного провадження та призначено справу до судового розгляду з повідомленням сторін.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву від 13 грудня 2025 року, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог із посиланням на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема представник відповідача вказує, що реалізуючи свої повноваження в частині контролю за дотриманням військовозобов`язаними правил військового обліку повинні зазначити у реєстрі службові відомості в разі наявності ознак порушення з боку позивача, щоб в подальшому перевірити дані обставини. Відповідна відмітка в електронній базі «Резерв+» є не констатацією наявності порушення з боку позивача, а позицією прибути до відповідача для підтвердження або спростування події адміністративного правопорушення.

Своїм правом на подачу відзиву саме до Самарського районного суду міста Дніпра після ухвали про відкриття провадження по справі представник відповідача не скористався.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені наступні обставини.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

В додатку «Резерв+» в особистому кабінеті ОСОБА_1 відображається, що ТЦК та СП 06 липня 2025 року звернулись до Нацполіції, щоб доставити останнього для складання протоколу по причині не неприбуття за повісткою до ТЦК та СП. 15 жовтня 2025 року було в додатку зазначено відомості про зняття позивача з розшуку та в той же день знову відобразилась інформація про звернення до Нацполіції для доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу через не проходження ВЛК.

При цьому, листом на запит ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 жовтня 2025 року, повідомлено, що ОСОБА_1 дійсно не проходив медичний огляд, а тому дані відомості і обліковуються.

За змістом пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктами 9, 11 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (Порядок №1487).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 16.05.2024 передбачено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України " Про військовий обов`язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа (п.1).

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.

Таким чином, обов`язки щодо ведення обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовна заява у цій справі є такою, що не підлягає задоволенню.

Так, позивачем суду не надано належних та допустимих доказів проходження ним військово лікарської комісії, тож облік відповідачем такого факту жодним чином не порушує права позивача. При цьому, судом враховується той факт, що відносно ОСОБА_1 не складено жодних матеріалів щодо порушення в зв`язку з цим норм КУпАП, а отже посилання відповідача в частині лише обліку цих даних знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

В частині, що стосується необхідності повідомлення органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , щодо якого надсилалось звернення суд також не вбачає підстав для задоволення позову, адже будь-які докази тому, що з даного приводу надсилались звернення чи заведена розшукова справа суду не надано, саме по собі повідомлення в «Резерв +» ще не є доказом порушення прав без належних дій щодо виконання такого повідомлення. Позивачем не надано жодного доказу тому, що в органах поліції наявна /зареєстрована будь-яка інформація за повідомленням відповідача щодо необхідності його затримання та доставляння або ж відбувся обмін інформацією іншим чином між цими органами.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, у цьому випадку, не було факту, який можливо було б кваліфікувати як порушення військового обліку, достатнього для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому відповідачем безпідставно внесено ці відомості до реєстру стосовно позивача.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що вказана категорія справи не відноситься до предметної юрисдикції загальних судів як адміністративних судів, однак ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року вказану справу передано за підсудністю на розгляд Самарського районного суду міста Дніпра. Частиною 1 ст. 30 КАС України визначено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Сторони в судове засідання не з`явились, подали заяви про слухання справи за їх відсутності, а тому суд був позбавлений можливості роз`яснити їм наслідки прийнятого рішення з порушенням правил підсудності. Самі ж сторони не скористались правом оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року.

Керуючись ст.ст.241-246, 293 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів.

Суддя: А.В. Плінська