Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №201/2678/24 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/2678/24

Провадження № 2/201/549/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Батманової В.В.,

з секретарем судового засідання Горбатенко Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, –

В С Т А Н О В И В:

05.03.2024 ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Чіп Я. М., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого зазначила наступне.

11.10.2022 у м. Дніпрі по пр. Гагаріна, в районі буд. 35, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Mercedes-Benz С450», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , власником якого є позивач, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2022 у справі № 201/8517/22 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з висновком судового експерта-автотоварознавця № 1311/22 від 08.12.2022, складеним на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mercedes-Benz С450», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 1 443 246,68 грн, ринкова вартість КТЗ до ДТП — 1 311 146,55 грн, залишкова вартість пошкодженого КТЗ — 232 914,45 грн.

Оскільки витрати на відновлювальний ремонт перевищують ринкову вартість КТЗ до ДТП, транспортний засіб є фізично знищеним, у зв`язку з чим відшкодуванню підлягає різниця між вартістю КТЗ до та після ДТП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом ОСЦПВВНТЗ № АТ/003272894. Страховиком виплачено страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 157 500,00 грн.

Таким чином, розмір невідшкодованої шкоди позивач обчислила як: 1 311 146,55 грн.(ринкова вартість КТЗ до ДТП) – 157 500,00 грн. (страхове відшкодування) – 232 914,45 грн. (залишкова вартість КТЗ після ДТП) = 920 732,10 грн.

Посилаючись на ст.ст. 1166, 1188, 1194 ЦК України, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальний збиток у розмірі 920 732,10 грн, а також судові витрати: судовий збір, витрати на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 2 970,00 грн та витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2024 у цивільній справі № 201/2678/24 позов задоволено.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 05.05.2025 заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Мізевича Д.А. про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 07.11.2024 скасовано, а розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач посилався, зокрема, на те, що наданий позивачем розрахунок збитку є завищеним, а також на завелику суму витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 28.05.2025 у справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено на час її проведення.

20.10.2025 до суду надійшов висновок експерта № 1654-25 від 04.09.2025 за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 21.10.2025 провадження у справі поновлено.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, доказів на спростування позовних вимог та результатів судової експертизи не надав.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої її винесено, у питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що факт дорожньо-транспортної пригоди 11.10.2022 та вина відповідача ОСОБА_2 у її скоєнні підтверджуються постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2022 у справі № 201/8517/22, якою його визнано винним за ст. 124 КУпАП. Зазначені обставини є преюдиційними та доказуванню не підлягають.

Право власності позивача на пошкоджений автомобіль «Mercedes-Benz С450», д.н.з. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе особа, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом у момент завдання шкоди (ст. 1187, 1188 ЦК України).

Вирішуючи питання про спосіб обчислення розміру шкоди, суд виходить із того, що транспортний засіб позивача внаслідок ДТП є фізично знищеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з висновком про оцінку (експертизою) витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Частиною 2 ст. 30 зазначеного Закону визначено, що у разі фізичного знищення транспортного засобу його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Як встановлено судом за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи (висновок № 1654-25 від 04.09.2025), вартість відновлювального ремонту автомобіля (1 434 626,45 грн) перевищує його ринкову вартість до ДТП (1 400 519,70 грн), що відповідно до наведених положень закону свідчить про економічну недоцільність ремонту та фізичне знищення транспортного засобу. Аналогічний висновок міститься й у висновку № 1311/22 від 08.12.2022.

Викладене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої у разі фізичного знищення транспортного засобу (коли вартість його відновлювального ремонту перевищує вартість самого транспортного засобу до ДТП) розмір матеріальної шкоди обчислюється як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП за вирахуванням отриманого страхового відшкодування, а не як вартість відновлювального ремонту. Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 686/5234/15-ц, від 05.08.2020 у справі № 362/3680/17, від 04.11.2020 у справі № 299/3583/15-ц, від 09.12.2020 у справі № 759/5414/17, від 26.01.2023 у справі № 349/487/21.

З огляду на викладене, розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню винною особою, правомірно визначений позивачем як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до ДТП та його залишковою (після ДТП) вартістю, за вирахуванням виплаченого страхового відшкодування.

З метою перевірки доводів відповідача про більший, ніж є насправді, розмір збитку та для всебічного з`ясування дійсного розміру заподіяної шкоди судом, за його клопотанням, призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу.

Згідно з висновком судового експерта Дніпропетровського НДІ судових експертиз № 1654-25 від 04.09.2025, складеним експертом Телятніковим С.М.:

– вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz С450» без урахування коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні внаслідок ДТП, становить 1 434 626,45 грн;

– ринкова вартість КТЗ станом на 11.10.2022 (дату ДТП) становить 1 400 519,70 грн;

– оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля, відновлення є економічно недоцільним, у зв`язку з чим розмір матеріального збитку відповідно до п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначається як ринкова вартість КТЗ на момент ДТП — 1 400 519,70 грн.

Суд приймає висновок судового експерта № 1654-25 від 04.09.2025 як належний, допустимий та достовірний доказ, оскільки він складений компетентним судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність, є повним, обґрунтованим, узгоджується з іншими матеріалами справи та сторонами не спростований.

Таким чином, доводи відповідача про розмір заявленого позивачем збитку не знайшли підтвердження. Навпаки, за результатами судової експертизи дійсний розмір матеріального збитку (1 400 519,70 грн.) перевищує розмір збитку, покладений позивачем в основу позовних вимог (1 311 146,55 грн. ринкової вартості за висновком № 1311/22), що підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог. За приписами ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, а суд не може вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи, що позивач заявила до стягнення 920732,10 грн і позовні вимоги в установленому порядку не збільшувала, то до розрахунку та стягненню підлягає саме заявлена сума.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Розмір заявленої до стягнення шкоди обчислено як різницю між ринковою вартістю КТЗ до ДТП за висновком № 1311/22 судового експерта Дроздова Ю. В. (1 311 146,55 грн), сумою отриманого страхового відшкодування (157 500,00 грн.) і залишковою вартістю пошкодженого КТЗ (232 914,45 грн), що становить 920 732,10 грн.

Обґрунтованість цього розрахунку підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст.82 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Подібну позицію Верховний Суд висловив, зокрема, у постанові від 18.06.2020 у справі № 923/733/19.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача матеріального збитку в розмірі 920 732,10 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133, ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані із проведенням судової товарознавчої експертизи (за висновком № 1311/22) у розмірі 2 970,00 грн, як такі, що підтверджені документально та пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн. суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на те, що стороною позивача було надано до суду договір про надання правничої допомоги та докази виконання вказаної у договорі роботи, а також наданий акт про надання та оплату правничої допомоги, виходячи з принципів розумності та справедливості суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн. При прийнятті такого рішення судом також враховані вимоги ч.ч. 4,5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір у розмірі 7 365,86 грн, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76–81, 82, 133, 137, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) матеріальний збиток, заподіяний внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 920732 (дев`ятсот двадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 7365 (сім тисяч триста шістдесят п`ять) грн.,86 коп., витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 2970 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова