Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №593/1710/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/1710/25Головуючий у 1-й інстанції Музика Я.М.

Провадження № 22-ц/817/419/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участю секретаря — Панькевич Т.І.,

без участі сторін,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Тернополі цивільну справу №593/1710/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року, ухвалене суддею Музикою Я.М., дати складення повного тексту не зазначено, у справі за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 26.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1387-0263. Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати кредит на наступних умовах: сума кредиту - 20000,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту -15.00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1.20 % в день; стандартна % ставка – 1.50% за кожен день користування кредитом.

Вказував, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов`язань, в результаті чого станом на 13.10.2025 утворилась заборгованість у розмірі 112160.00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом – 20000.00 грн, простроченої заборгованості за процентами – 89160.00 грн, простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту – 3000.00 грн.

Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 12160.00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 100000.00 гривень, а тому позивач просить суд у цьому позові стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 20000.00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 80000.00 грн, що разом становить 100000.00 грн.

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 16.01.2026 позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №1387-0263 від 26.04.2024 в розмірі 100000.00 (сто тисяч) грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить його скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема стверджує, що він не укладав кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості додатку до позовної заяви. Вказує, що жоден поданий позивачем доказ не доводить, що він підписав кожну сторінку цього договору або договір у цілому, погодивши процентну ставку, згідно якої позивач визначив суму заборгованості до стягнення.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Таким чином, наявна в матеріалах справи паперова копія спірного кредитного договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору між ним та позивачем.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо.

Наголошує, що при належному укладенні договору існує можливість перевірки автентичності підпису. Якщо йдеться про підписання договору, укладеного в письмовій формі, то підпис можна перевірити шляхом призначення почеркознавчої експертизи. У разі укладення договору електронним цифровим підписом, є можливість перевірити підпис шляхом декодифікації накладення підпису з використанням відкритого ключа, який видається акредитованим центром сертифікації ключів (АЦСК). У даному разі перевірити автентичність того, що позивач називає «підписом», не можливо, оскільки не підтверджено ні направлення СМС-повідомлення на мобільний номер відповідача, ні належність номеру телефона саме відповідачу, а також позивачем не доведено, що саме ці кредитні умови узгодив відповідач.

Також зазначає, що оскільки позивачем не надано оригінал кредитного договору 26.04.2024 №1387-0263, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення, а тому просить на підставі ч.5 ст.100 ЦПК України витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 26.04.2024 №1387-0263 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу.

Крім того зазначає, що укладаючи договір, споживач розраховує тільки на проценти протягом базового строку кредитування, в даному випадку в період з 26.04.2024 — 09.05.2024 (Базовий період), що відповідає правовій природі та економічному сенсу мікропозики, основною ознакою якої є короткостроковість.

Тому укладаючи договір неможливо було передбачити, що позивач буде нараховувати проценти і після 09.05.2024, тим більше по іншій процентній ставці.

Відтак, вважає, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 09.05.2024, який споживач розуміє як дата завершення строку кредитування. Тому починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору.

Вказує, що зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником. Тому всі протиріччя в цій частині слід трактувати на користь споживача як слабшої сторони договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Також, посилаючись на ЗУ № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24.12.2023, вказує, що кредитний договір 26.04.2024 №1387-0263 між сторонами укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні >1% (в тому числі – 1.20% або 1.50%) є нікчемною в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», протягом всього строку кредитування.

Таким чином вважає безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з нього процентів: 77200.00 грн (= 80000.00 – 2800.00), оскільки вказана заявлена сума процентів (80000.00 грн) істотно перевищує розмір процентів, на який міг би розраховувати пересічний споживач при укладенні подібного договору (2800.00 грн), і в рази більше за тіло кредиту (20000.00 грн) та її нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Також вказує, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Крім того, вказує, що позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача.

Зазначає, що на підтвердження перерахування коштів позики позивач зазначає, що таке перерахування підтверджується інформаційною довідкою LiqPay, відповідно до якої йому було перераховано тіло кредиту. Втім, зазначений файл не може бути належним підтвердженням здійснення переказу, оскільки повністю перебуває в залежності від сторони позивача. Фактично позивач міг скласти довідку будь-якого змісту, що нівелює значення такого документа.

Також невідомо, кому належить карткові рахунки, на які нібито переказано дані кошти, оскільки лист LiqPay не містить ідентифікуючих даних про відповідача (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме йому).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укркредитфінанс» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржуване судове рішення.

Зазначає, що Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

На виконання та у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор C0576, для підписання кредитного договору №1387-0263 від 26.04.2024.

Таким чином, як зазначено вище, один з дозволених Законом підписів було використано при укладенні кредитного договору №1387-0263 від 26.04.2024 між Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до п.5.4 Правил надання споживчих кредитів передбачено, що укладаючи Договір, Кредитодавець та Заявник/Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір), підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.

Підписуючи Договір шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Заявник/Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами Договору (умовами цих Правил та Договором про відкриття кредитної лінії).

На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор C0576, для підписання Кредитного договору №1387-0263 від 26.04.2024, на підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1387-0263 від 26.04.2024 (Графік платежів за Договором), які є невід`ємною частиною договору.

Також на підтвердження вищевикладеного, надає копію Моніторингу дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_2 , який відображає послідовність всіх дій Споживача ОСОБА_2 та Кредитодавця на сайті Кредитодавця, продовжуючи до входу в особистий кабінет, створення заявки, надсилання смс про схвалення заявки, надсилання електронного листа про схвалення заявки, розміщення оферти в особистому кабінеті Клієнта, підтвердження ознайомлення з офертою Відповідача, відправлення смс з одноразовим ідентифікатором для підписання, отримання повідомлення про прийняття (акцепт), введення одноразового ідентифікатора Сложинського Миколи Романовича та до моменту повідомлення про укладання договору та надання послуги, шляхом переказу грошових коштів на зазначену Відповідачем банківську картку.

Також долучає протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, відповідно до якого вбачається, що вищевказаний договір підписаний електронною печаткою ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а також зазначено час та дату підпису, а саме 22:23:44 26.04.2024.

Звертає увагу суду, що час та дата підпису договору у протоколі співпадає з часом та датою, зазначеними у договорі.

У зв`язку з вищенаведеним, вважає, що Відповідач підписав кредитний договір №1387-0263 від 26.04.2024 відповідно до розділу 13 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором C0576, а Позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.

Також вказує, що денна процентна ставка, визначена у Кредитному договорі №1387-0263 від 26.04.2024, розрахована відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, не перевищує граничного розміру, а саме 1.5%.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи чи її слухання у їх відсутності до суду апеляційної інстанції не надходили.

У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено наступні обставини.

26.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1387-0263. Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати кредит на наступних умовах:

- сума кредиту – 20000.00 грн;

- строк кредитування – 300 днів;

- базовий період – 14 днів;

- комісія за видачу кредиту – 15.00 % від суми кредиту;

- знижена % ставка – 1.20 % в день;

- стандартна % ставка – 1.50% за кожен день користування кредитом.

Згідно з довідкою про перерахування кредитних коштів через систему платежів LiqPay на платіжну карту № НОМЕР_1 здійснено переказ 20000 грн з призначенням платежу: «видача кредитних коштів за договором 1387-0263, 26-04-2024».

Вказаний кредитний договір укладений за допомогою веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами. Моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Так, на виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С0576, для підписання кредитного договору №1387-0263 від 26.04.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Згідно з розрахунком заборгованості за вказаним договором, утворилась заборгованість у розмірі 112160.00 грн, яка складається із наступного:

- прострочена заборгованість за кредитом – 20000.00 грн;

- прострочена заборгованість за процентами – 89160.00 грн;

- прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту – 3000.00 грн.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 12160.00 грн, за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 100000.00 грн, а тому позивач просив суд у цьому позові стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме:

- 20000.00 грн – прострочена заборгованість за кредитом;

- 80000.00 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами,

що разом становить 100000.00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

З таким висновком колегія суддів погоджується не в повній мірі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Тут і далі наведено положення Закону у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин (редакція від 01.01.2022).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до пункту 12 статті Закону 11 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства убачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

У справі, що переглядається колегією суддів, установлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1387-0263 містить ідентифікуючу ОСОБА_2 інформацію (серія, номер паспорту, ким виданий паспорт, РНОКПП, місце проживання, номер особистого електронного платіжного засобу, електронну адресу) та підписано електронним підписом останнього шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «С0576», відповідно до частин 6, 8 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Із наведеного алгоритму підписання кредитного договору убачається, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайті товариства із попереднім заповненням заяви, в якій зазначено персональні дані, та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.

Тобто, убачається, що обов`язковим етапом укладення позичальником кредитного договору із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є самостійне введення позичальником на сайті кредитодавця особистих даних та номеру банківського рахунку позичальника.

Із змісту пункту 8.2 Правил відкриття кредитної лінії убачається, що заявник, який має намір укласти договір із кредитором, виступаючи в якості суб`єкта персональних даних і суб`єкта кредитної історії, реєструючись на сайті, надає свою згоду на, зокрема, передачу кредитодавцю своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану заявника, тобто саме від волевиявлення заявника / позичальника залежить надання чи ненадання особистих персональних даних позичальника. Таким чином, наявність у договорі про відкриття кредитної лінії №1387-0263 від 26.04.2024 персональних даних перебуває у безпосередній залежності від волевиявлення позичальника повідомити відомості своїх персональних даних кредитору з метою отримання кредитних коштів.

Крім того, із змісту пункту 5.7 Правил відкриття кредитної лінії убачається, що позичальником визнано факт того, що кредитодавець у взаємодії із позичальником використовує лише ту особисту інформацію, яка надана кредитодавцю позичальником та така інформація має істотне значення для укладення договору.

За умовами кредитного договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника, що належать особисто йому, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу, які позичальник зобов`язаний вказати для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за цим договором. Так, у розділі 13 договору №1387-0263 «Реквізити сторін» таким електронним платіжним засобом Сложинським М.Р. вказано реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 .

Отже, заповненням заявки на отримання кредиту на сайті товариства відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Убачається, що до моменту укладення договору про відкриття кредитної лінії №387-0263 від 26.04.2024 відповідач був належним чином та в повному обсязі поінформований про умови надання фінансової послуги, зокрема, про розмір кредиту, строк кредитування, порядок та розмір нарахування процентів, а також про орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк його користування.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, з даних якого убачається, що відповідач ознайомився з істотними умовами кредитування, зокрема із сумою кредиту у розмірі 20000 грн, строком кредитування 300 календарних днів, базовим періодом 14 календарних днів, стандартною процентною ставкою 1.5 %, а також із орієнтовною загальною вартістю кредиту, яка за весь строк користування кредитом не буде перевищувати 103280.88 грн.

Паспорт споживчого кредиту та договір укладені в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та свідчить про вільне волевиявлення відповідача і його згоду з усіма умовами договору.

Крім того, фактичне отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 20000 грн підтверджується даними довідки LiqPay, завіреної печаткою АТ КБ «ПриватБанк», що свідчить про прийняття ОСОБА_2 пропозиції кредитодавця та виконання договору зі сторони кредитодавця, а також про усвідомлене користування відповідачем наданими фінансовими послугами.

За таких обставин, колегія суддів робить висновок, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, а саме щодо предмета договору, розміру кредиту, процентної ставки, строку кредитування та порядку виконання зобов`язань.

Відповідач, підписавши договір та Паспорт споживчого кредиту в електронній формі, підтвердив своє ознайомлення з умовами договору та погодився з ними, а у разі незгоди з викладеними умовами мав право відмовитися від укладення договору та отримання кредиту, чим не скористався.

Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт не укладав кредитний договір, а довідка LiqPay про переказ йому кредитних коштів в сумі 20000 грн не може бути належним підтвердженням здійснення переказу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачем по справі не надано жодних доказів на підтвердження власних доводів, зокрема довідок, виписок про відсутність чи неприналежність останньому відповідного карткового рахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 року у справі №916/3027/21 підкреслила, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс.

Таким чином, з огляду на подані позивачем докази, та відсутності будь-яких доказів на спростування позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про неукладення відповідачем спірного кредитного договору та відповідно неотримання ним кредитних коштів на передбачених договором умовах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління НБУ від 04.07.2018 №75 визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст.62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, документи про рух коштів клієнта по рахунку, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

08.03.2024 Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (код за ЄДРПОУ 38548598) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги - надання коштів та банківських металів у кредит.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Отже, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження перерахування коштів відповідачу надавався лист (довідка) АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту №1387-0263 від 26.04.2024, які підтверджують перерахування коштів ОСОБА_2 .

Лист (довідка) АТ КБ «ПоиватБанк», який міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що укладаючи договір, споживач розраховував тільки на проценти протягом базового строку кредитування в період з 26.04.2024 по 09.05.2024, а тому зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його позичальником, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в п.4.9 Договору чітко передбачено, що строк кредитування становить 300 календарних днів, а в п.1.1 цього Договору (визначення термінів) вказано поняття «Базовий період сплати відсотків», який не має відношення до терміну дії договору.

Що стосується клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу електронного доказу – Кредитного договору від 26.04.2024 №1387-0263 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб; у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету – у паперовій формі листом з описом вкладення.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем долучено квитанцію «Поштової служби «Е-пост» про надсилання відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів за №1829346 від 26.11.2025, а також відповідний опис вкладення.

Зазначені документи були направлені відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Ця ж адреса для листування вказана і в апеляційній скарзі ОСОБА_2 .

Тобто, звертаючись до суду з позовною заявою, позивач належним чином виконав вимоги щодо надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками на дійсну адресу відповідача.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

При цьому ні з матеріалів справи, ні з апеляційної скарги не вбачається заперечень щодо обізнаності апелянта про звернення позивача до суду з даним позовом. Тобто, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що апелянту не було відомо про розгляд даної справи в суді першої інстанції, враховуючи також і те, що апелянт користується мобільним додатком «Дія» на який, як стверджує сам апелянт, йому надійшло оскаржуване судове рішення.

Разом з тим, будучи обізнаним про розгляд даної справи в суді першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 не скористався передбаченими ст.43 ЦПК України правами щодо подання відзиву на позов, заперечень чи клопотань, в тому числі щодо витребування відповідних доказів.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає за можливе витребовувати зазначені в апеляційній скарзі докази на стадії перегляду справи в апеляційному порядку.

Що стосується доводів апелянта щодо застосування судом першої інстанції Закону України «Про споживче кредитування», то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Так, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2.5 %; протягом наступних 120 днів – 1.5 %.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував наведені вище положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки умова укладеного між сторонами договору, передбачена пунктом 4.6 щодо встановлення денної процентної ставки у 1.5 % відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною, а тому, у зв`язку з нормами чинного законодавства, слід здійснити перерахунок заборгованості заборгованості.

Так, з 26.04.2024 до 22.08.2024 кількість календарних днів складає 119, у відповідності до норм Закону діяла відсоткова ставка 1.5%, враховуючи, що базовий період перших 14 днів діяв за ставкою 1.2%, тому сума заборгованості за цей період складає 34860 грн.

З 23.08.2024 та до 19.02.2025 останнього дня строку дії договору, кількість календарних днів складає 181, згідно з Законом діяла відсоткова ставка 1%, а тому за цей період сума заборгованості складає 36200 грн.

Тобто, сума заборгованості по відсотках складає 71060 грн, а загалом 91060 грн (71060 грн + 20000 грн тіло кредиту), яка підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про зміну оскаржуваного рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16.01.2026 в частині суми стягнутої з відповідача заборгованості.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та на увагу не заслуговують.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Оскільки суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги зменшив розмір задоволених позовних вимог до 91%, а також враховуючи, що апеляційну скаргу було задоволено на 9%, то у відповідності до ст.141 ЦПК України слід здійснити новий розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позивач сплатив за подачу позовної заяви судовий збір у розмірі 2422,40 грн, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2204.38 грн.

Оскільки ОСОБА_2 сплатив за подачу апеляційної скарги 4542 грн судового збору, а апеляційну скаргу було задоволено на 9%, то до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 408.80 грн.

Відповідно до частин першої та десятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову суд має право здійснити взаємозалік судових витрат та зобов`язати сторону, на яку покладено більший їх розмір, сплатити різницю.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необхідність здійснення взаємозаліку судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2013.60 грн (2422.40 — 408.80), у зв`язку з чим, рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16.01.2026 в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року – змінити, зменшивши розмір стягнутої зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №№1387-0263 від 26.04.2024 з 100000 грн до 91060 грн, з яких: 20000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 71060 грн – заборгованість за відсотками.

Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» з 2422.40 грн до 2013.60 грн.

В іншій частині рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 червня 2016 року.

Головуючий

Судді