Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №596/401/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. Справа № 596/401/26

Провадження № 2-а/596/25/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Митражик Е.М.

при секретарі судового засідання Кузик М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Гусятинського районного суду Тернопільської області в селищі Гусятин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 і просить визнати протиправною та скасувати постанову №1882 від 07.07.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , у відповідності до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 34 000 гривень. Постанова обгрунтована тим, що 03.07.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт порушення гр. ОСОБА_1 вимог Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 року (п.47), Постанови КМУ №560 (п.13) в частині виконання розпоряджень ТЦК та СП, а саме у відповідь на розпорядження №1/2566/4 віл 20.05.2025 року не були надані накладні на відправлення та опис вкладеного щодо 13 підприємців.

В позовній заяві просить про поновлення строку на оскарження постанови від 07.07.2025 року, зазначаючи, що про існування вказаної постанови по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 07.07.2025 року дізнався 20.03.2026 року через додаток «Дія». А саме, що відносно нього відкрито виконавче провадження №80569226 від 20.03.2026 року на підставі заяви про примусове виконання від 17.03.2026 року, в ході спілкування з старшим державним виконавцем Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романцовою О.О. Вважає дану постанову незаконною, необгрунтованою, такою що не відповідає фактичним обставинам справи та безпідставно чинить тиск на посадову особу місцевого самоврядування. Зазначає про те, що протокол складено за правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а постановою притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови випливає, що адміністративне стягнення накладено за порушення пп. 9,13,24,27,30,31 Постанови КМУ від 30.12.2022р. за №1487 (Далі - Постанова).

З приписів п. 8 Постанови випливає, що організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників. Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу). У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації.

Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку. З приписів п. 87 Постанови випливає, що посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом. З аналізу Постанови випливає, що до відповідальності за порушення правил ведення військового обліку може бути притягнута посадова особа, працівник на якого покладено обов`язок ведення військового обліку та/або працівник служби персоналу, служби управління персоналом.

Позивач ОСОБА_1 затверджений на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради та до його обов`язків не входить ведення військового обліку чи управління персоналом. В Копичинецькій міській раді призначена наказом посадова особа, на яку покладені відповідні обов`язки. Окрім того, зазначає про те, що його не було повідомлено про розгляд справи відносно нього, внаслідок чого позбавлено можливості скористатись своїми процесуальними правами.

Ухвалою суду від 27.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду.

Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення на позов.

Посилається на те, що позивач, посадова особа–заступник голови Копичинецької міської ради, не виконав розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.05.2025 року №1/2566/4 в частині надання підтвердження про направлення розпорядження особам згідно списку, що виразилось в порушенні ст. 32 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, а саме абзацу 3 ст. 32: "здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 15 ЗУ «Про оборону України», ст. 18 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1. ст.3. ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», пункту 32 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487. Згідно вимог Закону України «Про оборону України», враховуючи Укази Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», від 17.05.2022 № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 12.08.2022 № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 07.11.2022 № 758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» та роз`яснення Верховного суду, викладені у листі від 13.04.2018 № 60-1543/0/2-18. Тож, своїми діями позивач вчинив адміністративне правопорушення в особливий період, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому постанова є законною та підстав для визнання її протиправною і такою що підлягає скасуванню немає. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, на підставі наявних матеріалів.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явилася, в резолютивній частині відзиву зазначила про слухання справи в її відсутності.

Дослідивши та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно наявної в матеріалах справи копії постанови за №1882 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП складеної 07 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 слідує, що «03.07.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено факт порушення гр. ОСОБА_1 вимог Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року (п.47), Постанови КМУ № 560 (п.13) в частині виконання розпоряджень ТЦК та СП. У відповідь на розпорядження № 1/2566/4 від 20.05.25р. не були надані накладні на відправлення та описі вкладення щодо 13 підприємців: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . У відповідь на розпорядження № 1/2853/4 від 04.06.25 р. не були надані повернуті конверти (відправлення) на вище зазначених осіб. Вказані обставини свідчать про факт адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме: порушення посадовими особами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинено в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію розуміється Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 N 2232-XII, Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Порядку ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року N 1487.

Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинено особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статтей 73-76 КАС України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З приписів п. 8 Постанови КМУ №1487 випливає, що організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників. Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу). У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації.

Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

З приписів п. 87 Постанови випливає, що посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом.

З аналізу Постанови випливає, що до відповідальності за порушення правил ведення військового обліку може бути притягнута посадова особа, працівник на якого покладено обов`язок ведення військового обліку та/або працівник служби персоналу, служби управління персоналом.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що затверджений на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради та до його обов`язків не входить ведення військового обліку чи управління персоналом. В Копичинецькій міській раді призначена наказом посадова особа на яку покладені відповідні обов`язки.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 порушив п.47 Постанови КМУ від 30.12.2022 року за №1487 та п.13 Постанови КМУ №560 в частині виконання розпоряджень ТЦК та СП.

Однак, до відзиву не долучено та в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо покладення саме на позивача обов`язку щодо ведення військового обліку та докази того, що ОСОБА_1 обіймає посаду керівника та відповідно, являється суб`єктом відповідальності в даному випадку.

Крім того, як слідує із змісту відзиву на позов, стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення №278 від 03.07.2025 про адміністратвине правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, однак до відзиву протокол долучений не був та в матеріалах справи такий відсутній.

Так, за приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

В матеріалах справи також відсутні докази інформування позивача про місце і час розгляду справи, розгляд якої відбувся 07 липня 2025 або докази, які б свідчили про ухилення останнього від отримання повідомлення про час та місце розгляду справи.

Так, як слідує із оспорюваної постанови, графи «копію постанови отримав», «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», не заповнені.

З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а також недотримання процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що є ще однією підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною, наслідком чого є її скасування.

При цьому суд керується положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У постанові від 08.07.2020 у справі 463/1352/16-а Верховний Суд звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому постанова №1882 від 07.07.2025 підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві позивач просить поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що про існування оскаржуваної постанови № 1882 від 07.07.2025 року він дізнався після ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження №80569226 від 20.03.2026 року, про яку, йому стало відомо 20 березня 2026 року через додаток «Дія». З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що слід поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки строк звернення до суду з адміністративним позовом пропущений з поважної причини.

Крім того, на підставі ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2,5,9,72,73,77,78,134,139,241-246,250,255,268-272,286,295,297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження спірної постанови.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №1882 від 07 липня 2025 року року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 34 000,00 гривень – скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2026 року.

Суддя Елла МИТРАЖИК