Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №462/3440/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/3440/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт кримінальному провадженні у кримінальному провадженні № 12026141390000109 від 12.02.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Львова, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого – востаннє 08.01.2026 року Залізничним районним судом м.Львова за ч. 1 ст.382 КК України до штрафу у розмірі 8 500 грн, який оплатив 29.05.2026 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи 08.01.2026 року судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та в період часу з 10.06.2020 року по 11.02.2026 року будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за ст.ст. 126, 130 КУпАП і згідно із постановами суду, які набрали законної сили, був позбавлений права керування транспортним засобом на максимальні терміни, в тому числі і постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27.12.2024 року, яка набрала законної сили 07.01.2025 року, згідно із якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 гривень 00 копійок, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років без вилучення транспортного засобу, яка набрала законної сили, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 11.02.2026 року об 11.30 год. поблизу будинку на вул. Шевченка, 81 (вул. Шевченка-Луцького) у м. Львові керував автомобілем марки «Shkoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , під час чого відбулось зіткнення із автомобілем «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . Своїми діями вчинив невиконання постанови суду, що набрала законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, при вищезазначених обставинах визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення. При цьому суду показав, що дійсно він, будучи 08.01.2026 року судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та будучи за постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27.12.2024 року, яка набрала законної сили, позбавленим права керування транспортними засобами, із якою він був ознайомлений, 11.02.2026 року об 11.30 год. поблизу будинку на вул. Шевченка, 81 (вул. Шевченка-Луцького) у м. Львові керував автомобілем марки «Shkoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 . У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати, оскільки не знав, що це потягне такі наслідки.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини справи і судом було встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За викладених вище обставин суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, доходить висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, за обставин, встановлених судом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 382 КК України, оскільки він, будучи особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, востаннє 08.01.2026 року Залізничним районним судом м.Львова за ч. 1 ст. 382 КК України до штрафу у розмірі 8 500 грн, однак сплатив такий 29.05.2026 року, на обліку у психіатричному закладі не перебуває, однак перебуває на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» з 08.2018 року з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, непрацюючий, є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання, учасник бойових дій, неодружений.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно із п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк,оскільки, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, суд переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Водночас, враховуючи позицію прокурора, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України його слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України виходячи з переконання, що припинення протиправної поведінки та недопущення злочинів з його боку у майбутньому можливе за ефективного контролю поведінки засудженого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Запобіжний захід та інші заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувався

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі із випробовуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 2 /два/ роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Речові докази по справі: диски із відеозаписами з боді камер працівників УПП за 11.02.2026 – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: