Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №317/2845/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/2845/26

№/п 1-кп/317/561/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з угодою про визнання винуватості)

10 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

адвоката обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження № 12026082230000215 від 19.03.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Приморськ Запорізької області, громадянина України, одруженого, який має середню-спеціальну освіту, має 3 неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 11.03.2025 (справа № 317/988/25, провадження № 3/317/659/2025), яка набрала законної сили 16.07.2025, у зв`язку з постановою суду апеляційної інстанції від 16.07.2025 про відмову

ОСОБА_4 у поновленні строку апеляційного оскарження постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 11.03.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строком один рік.

У подальшому ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили і про те, що даним судовим рішенням його позбавлено права керування транспортними засобами на один рік, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення статті 68 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, у період з 16.07.2025 по 18.03.2026 продовжив керувати транспортними засобами та систематично вчиняв адміністративні правопорушення, тим самим умисно не виконував постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 11.03.2025, яка набрала законної сили 16.07.2025, за наступних обставин.

24 вересня 2025 року о 09 годині 50 хвилин, ОСОБА_4 , будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами, умисно не виконуючи рішення суду, керував транспортним засобом – автомобілем марки «ВАЗ-2105» державний номерний знак НОМЕР_1 та рухався автомобільною дорогою в селі Новопетрівка Запорізького району Запорізької області, в напрямку від автошляху Н-08 (сполучення Бориспіль – Дніпро – Запоріжжя – Маріуполь) до села Новопетрівка Запорізького району Запорізької області, де на ділянці 3 кілометру вказаної автомобільної дороги був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху.

За вказаним фактом відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 463446 від 24.09.2025

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 06.11.2025 (справа № 317/4957/25, провадження № 3/317/2457/2025) за результатами розгляду вище зазначеного протоколу, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Окрім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами, умисно не виконуючи рішення суду, 18.03.2026 о 11 годині 30 хвилин, керував транспортним засобом – автомобілем «ВАЗ-2105» державний номерний знак НОМЕР_1 та рухався автомобільною дорогою сполученням між селом Петропіль Запорізького району Запорізької області та селом Веселе Запорізького району Запорізької області, де на ділянці 1 кілометру вказаної автомобільної дороги був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху.

За вказаним фактом, відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 618018 від 18.03.2026.

Таким чином, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 11.03.2025 (справа № 317/988/25, провадження № 3/317/659/2025), якою його позбавлено права керування транспортним засобом строком на один рік, діючи умисно, починаючи з 16.07.2025 по 18.03.2026, вчиняв адміністративні правопорушення у сфері забезпечення правил дорожнього руху, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності, тим самим умисно ухилився від виконання постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 11.03.2025.

Кваліфікація правопорушення за ч.1 ст.382 КК України як умисне невиконанні постанови суду, що набрала законної сили– є вірною та також надається судом.

15 травня 2026 року між прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст.382 ч.1 КК України. Обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ст.382 ч.1 КК України, у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Розглядаючи в поядку п. 1 ч. 3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.468,469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних злочинів внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ч.1 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечував.

Таким чином, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ч.1 КК України.

Суд, шляхом заслуховування пояснень сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання, яке буде до нього застосовано у разі затвердження угоди, цілком розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.

Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст.50,65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, даних про його особу, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Запобіжний захід по кримінальному провадженню судом не обирався.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 314, 373,374, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Затвердити угоду від 15 травня 2026 року між прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання винуватості.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.382 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1