Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №638/7297/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/7297/26

Провадження № 2-о/638/224/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Штих Т. В.,

за участю секретаря Харченко К. О.;

розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення юридичного факту, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою в якій просила встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , довідки військової частини польова пошта НОМЕР_2 №Б/Н.

В обґрунтування заяви зазначає, що з 11 серпня 2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком, обчисленої за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії №204950026113 від 19.05.2025 року за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи згідно довідки Б/Н від 22.09.1997 року, оскільки не повністю вказано ім`я та по-батькові особи.

До заяви про призначення пенсії Позивачем було додано довідку про заробітну плату Б/Н від 22.09.1997 року. Однак прийнято рішення про відмову, оскільки для призначення пенсії подано не повну сканкопію паспорта (відсутня фотокартка у віці 45 років). Згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з долученням повної сканкопії паспорта, право на пенсійну виплату буде переглянуто. Заявником була додана повна сканкопія паспорту і дане рішення було переглянуто. Пенсія за віком призначена.

10.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії із-за стажу з проханням врахувати дану довідку.

До заяви гр. ОСОБА_1 додала уточнюючу довідку від 22.09.1997 року про період роботи з 13.06.1989 по 23.06.1993, яка не може бути врахована, оскільки в довідці вказано ініціали заявниці. Відповідно до п.26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж не збігається з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом , факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено в судовому порядку.

З огляду на викладене вище, прийнято рішення відмовити у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зважаючи на викладене, Заявниця вирішила звернутися до суду для встановлення факту приналежності їй довідки від 22.09.1997 року про період роботи з 13.06.1989 року по 23.06.1993 року. Відповідно до довідки б/н від 22.09.1997 року довідка була видана « ОСОБА_2 » про те, що вона працювала в війській частині польова пошта НОМЕР_2 і займала наступні посади: 13.06.1989 Військова частина пп НОМЕР_2 . Прийнята техніком у відділення збору та обробки інформації згідно наказу №146 від 13.06.1989 року; 12.07.1989 Переведена бухгалтером фінансового відділення на підставі наказу №161 від 12.07.1989 року; 16.10.1991 Переведена заступником начальника фінансового відділу на підставі наказу №242 від 16.10.1991 року. 22.06.1993 звільнена у зв`язку зі спливом строку трудового договору п. 2 мт 29 КЗОТ на підставі наказу №113 від 22.06.1993 року. Відповідно до запису в трудовій книжці заявниці від 25.03.1997 року загальний трудовий стаж з 05.09.1984 року складає 11 років та 9 місяців. Даний стаж було вказано із врахуванням спірної довідки, довідки від ФМЗ «ФЄД» від 23.10.1997 року, де ОСОБА_1 працювала з 05.09.1984 року до 05.06.1989 року та довідки від ПВКФ «Орел» №1403 від 20.03.1997 року про підтвердження трудового стажу за період з 01.07.1993 року по 14.03.1997 року. Тобто математично та хронологічно наявність відповідного трудового стажу також підтверджується. В названих довідках прізвище, імя та по-батькові викладено також російською мовою, а саме « ОСОБА_2 ». Так само вказано на другій сторінці паспорту заявниці. Позасудовим шляхом встановити факт належності заявниці довідки на ім`я « ОСОБА_2 » неможливо, тому Заявниця вимушена звернутися до суду для встановлення означеного факту в судовому порядку.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву про встановлення факту належності документу підтримала та просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву, в якій заперечував проти заявлених вимог, просив розглянути справу за відсутності представника та ухвалити рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За змістом положень ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Аналіз норм ст. ст. 293, 315 ЦПК України свідчить про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснив, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Судом встановлено, що командир військової частини польова пошта НОМЕР_2 полковник медслужби ОСОБА_3 видав довідку від 22.09.1997 « ОСОБА_2 » про те, що вона працювала у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 .

Відповідно до копії паспорту громадянина України ПІБ заявниці « ОСОБА_1 », а російською « ОСОБА_2 ».

Заявниця також долучила копії довідок з інших місць роботи, однак вони не підтверджують належність саме довідки військової частини польова пошта НОМЕР_2 №Б/Н від 22.09.1997 заявниці.

Суд зазначає, що в довідці від 22.09.1997 не вказано дати народження особи, якій видано довідку, також не вказано повного ПІБ. Тому суд позбавлений можливості за наявними доказами встановити факт належності довідки заявниці.

Частинами першою, другою статті 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено у ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що заявниця не надала належних та достатніх доказів на підтвердження факту належності документа.

Таким чином, з урахуванням зазначених положень закону, суд позбавлений можливості встановити належність довідки військової частини польова пошта НОМЕР_2 №Б/Н від 22.09.1997 заявниці.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення юридичного факту не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 263-265, 293, 315- 319 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення юридичного факту – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 08 червня 2026 року.

Суддя Т. В. Штих