Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №196/319/25 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/319/25

№ провадження 2/196/28/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

представника позивача: адвоката Вороновської О.В.,

представника відповідача

ОСОБА_1 : адвоката Волинець Т.В.,

представника відповідача

ОСОБА_2 : адвоката Співак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 , в інтересах якого дії адвокат Вороновська О.В., звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування арешту майна. В обґрунтування вимог представник позивача вказав, що 22.05.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики в сумі 50000 доларів США. В цей же день, у забезпечення виконання зобов`язань за ним, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грецькою Г.В. за №210. Відповідно до договору предметом іпотеки є: житловий будинок АДРЕСА_1 , площею 170,2 кв.м., РНМ 35322512256; земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 1225655100:03:126:0003, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), РНМ 34843512256; житловий будинок АДРЕСА_2 , площею 217,2 кв.м., РНМ 34771112256; земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 1225655100:03:080:0001, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), РНМ 46939712256. 22.05.2013 року в Державному реєстрі речових прав зареєстровано наступні обтяження щодо вищезазначеного нерухомого майна: житловий будинок АДРЕСА_1 , площею 170,2 кв.м., РНМ 35322512256 – іпотека, номер запису 1017378, заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 1015103; земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 1225655100:03:126:0003, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), РНМ 34843512256 – іпотека, номер запису 1019664, заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 1018648; житловий будинок АДРЕСА_2 , площею 217,2 кв.м., РНМ 34771112256 – іпотека, номер запису 1022178, заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 1021259; земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 1225655100:03:080:0001, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), РНМ 46939712256 – іпотека, номер запису 1023713, заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 1023067. В січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 18.09.2015, ухвалою суду від 02.03.2016 відкрито провадження у справі № 196/18/16 (провадження № 2/196/108/2016). 17.03.2016 ухвалою суду було вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 18.07.2007 Царичанською селищною радою Царичанського району Дніпропетровської області. 29.03.2016 на підставі ухвали суду державним виконавцем Козир Ю.Ю. було накладено арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_3 , та внесено запис до ДРРПНМ про реєстрацію обтяження №13926419. 14.04.2016 заочним рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 8000 доларів США, що станом на 25.12.2015 становить 185 120,14 грн., 1 404,29 грн. – три проценти річних від простроченої суми за період з 24.09.2015 по 25.12.2015 включно та 1 851, 20 грн. – судового збору, в задоволенні інших вимог відмовлено, рішення набрало законної сили, на його виконання видано виконавчий лист. 16.06.2016 Царичанським районним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ в Дніпропетровській області відкрито ВП №51435123, яке в подальшому передане до Соборного відділу ДВС у м.Дніпро. 27.06.2019 постановою старшого державного виконавця Соборного відділу ДВС у

м.Дніпро Ясюкевича О.В. виконавчий документ повернуто стягувачу (Відповідачу- ОСОБА_2 ) відповідно до п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження». В подальшому ОСОБА_2 за період з червня 2019 року по березень 2025 року більше не пред`являв виконавчий лист до виконання. 19.11.2024 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Карпенко Н.В., реєстровий номер 927, зареєстровано зміну іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та заборон. 05.02.2025 позивачем на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з унікальним ідентифікатором «Укрпошти» №4900000393024 було направлено письмову вимогу про виконання зобов`язання, яка отримана останнім 07.02.2025, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту оператора поштового зв`язку. В подальшому між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була досягнута домовленість про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та для укладання відповідного договору сторони звернулися до нотаріуса. 19.02.2025 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до нотаріуса з метою укладання та посвідчення договору про задоволення вимог іпотекодержателя з подальшою реєстрацією переходу права власності на іпотечне майно до ОСОБА_3 . Однак, позивачу було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №09/02-31, яка обґрунтована наявністю запису в Єдиному реєстрі боржників щодо ОСОБА_1 та арештів всього належного йому нерухомого та рухомого майна згідно інформаційної довідки №414131783, зокрема, арешт на нерухоме майно – житловий будинок, який належить ОСОБА_1 та розташований за адресою АДРЕСА_3 , накладений на підставі ухвали Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2016 у справі №196/18/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Таким чином, наявність вказаного арешту порушує права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з чим ОСОБА_3 змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як іпотекодержателя. Посилаючись на вимоги ст.ст. 11, 15, 509, 546, 589 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 33, 36 Закону України «Про іпотеку», Закону України від 03.07.2018 №2478-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», остаточно змінивши предмет позову, позивач просить скасувати арешт на нерухоме майно - житловий будинок, який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та розташований за адресою АДРЕСА_3 , накладений ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2016 року у справі №196/18/16-ц, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29.03.2016 року (запис про реєстрацію обтяження № 13926419), та стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року ОСОБА_5 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування арешту майна прийнято до свого провадження та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено справу до розгляду по суті (а.с.66).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Вороновської Ольги Вікторівни про зміну предмету позову в редакції, що надійшла до суду 16.06.2025, прийнято до розгляду (а.с.156).

09.05.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Співак Н.М. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , відповідно до якого представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування не визнання позовних вимог представник відповідача зазначила, що 14.04.2016 заочним рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області у справі № 196/18/16 (провадження № 2/196/108/2016) було задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18 вересня 2015 року в розмірі 8000 доларів США, що станом на 25.12.2015 становить 185 120,14 грн., 1 404,29 грн. - три проценти річних від простроченої суми за період з 24.09.2015 по 25.12.2015 включно та 1 851,20 грн. судового збору, в задоволенні інших вимог відмовлено. На виконання зазначеного рішення Царичанським районним судом Дніпропетровської області 27.05.2016 було видано виконавчий лист № 196/18/16-ц. Зазначений виконавчий лист було пред`явлено до виконання. Постановою Царичанського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Дніпропетровській області від 16 червня 2016 року було відкрито виконавче провадження №51435123. 29.03.2016 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах вищезазначеного виконавчого провадження, державним виконавцем Козир Ю. Ю. було накладено арешт на належне Боржнику нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та внесено запис до ДРРПНМ про реєстрацію обтяження № 13926419. На підставі Постанови Царичанського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Дніпропетровській області від 27 грудня 2017 року виконавче провадження № 51435123 було передане до Соборного відділу ДВС у м. Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. 27 червня 2019 року виконавче провадження № 51435123 було завершено шляхом винесення постанови від 27 червня 2019 року про повернення виконавчого документа Стягувачу у виконавчому провадженні № 51435123, на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Трирічний строк для повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання міг би закінчитися 27 червня 2022 року, але у зв`язку з введенням 24 лютого 2024 року воєнного стану на території України, відповідно до пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», внесеного Законом № 2129-ІХ від 15.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Відповідно Стягувач може повторно пред`явити виконавчий документ до виконання у будь-який час до завершення трьох років з дня припинення або скасування воєнного стану. Разом з тим, ОСОБА_2 не отримував, зокрема засобами поштового зв`язку, а ні постанову державного виконавця від 27 червня 2019 року про повернення виконавчого документа Стягувачу у виконавчому провадженні № 51435123, а ні сам оригінал виконавчого листа №196/18/16-ц від 27.05.2016, виданого Царичанським районним судом Дніпропетровської області, що унеможливило його повторне пред`явлення до виконання. У зв`язку з чим, 22.04.2025 - ОСОБА_2 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 196/18/16-ц від 27.05.2016, виданого Царичанським районним судом Дніпропетровської області, який фактично було втрачено після винесення постанови від 27 червня 2019 року про повернення виконавчого документа Стягувачу. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 має намір реалізувати своє право на повторне звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження, і в ході виконавчого провадження реалізувати свої права як Стягувача. У свою чергу заявлені позовні вимоги про знаття арешту з нерухомого майна боржника порушать його права як стягувача. Вважає, що позивач не є ані власником нерухомого майна, щодо якого подається позовна вимога про зняття арешту, ані особою, що ним володіє на підставі закону чи договору і відповідно не має права на подання позову про зняття арешту. Крім того, вважає, що позивач не довів наявності простроченого невиконаного грошового зобов`язання, забезпеченого іпотекою, як підстави для реалізації права на звернення стягнення і як передумови виникнення порушення його пріоритетного права іпотекодержателя тим фактом, що на предмет іпотеки накладено повторне обтяження у вигляді арешту. На підставі вищевикладеного, зауважує, що арешт на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_3 , накладений постановою державного виконавця Козир Ю. Ю. № 50660028 від 29.03.2016 (запис в ДРРПНМ про реєстрацію обтяження № 13926419) про арешт нерухомого майна, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , є законним, чинним та не підлягає скасуванню (а.с. 73-81).

26.05.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Волинець Т.В. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , відповідно до якого представник відповідача зазначила наступні обставини. Дійсно, арешт на нерухоме майно, належне відповідачу ОСОБА_1 , вжито відповідно до ухвали Царичанського районного суду від 17.03.2016 року у справі №196/18/16 за позовом ОСОБА_2 . Однак, з 29.06.2019 року виконавче провадження на користь ОСОБА_2 було завершене на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Вважає, що доводи представника ОСОБА_2 про наміри стягнути борг за рахунок арештованого майна спростовуються тим фактом, що протягом тривалого часу, майже 6 років, стягувач не здійснював будь-яких дій, спрямованих на отримання належного за рішенням суду. Більш того, отримавши в червні 2019 року постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, без оригіналу виконавчого листа, ОСОБА_2 протягом цього ж часу не звертався із заявою про отримання дублікату, що свідчить про відсутність у нього зацікавленості. Заява про видачу дублікату виконавчого листа була подана представником ОСОБА_2 22.04.2025 року, тобто після отримання позовної заяви ОСОБА_3 , яка була направлена йому цінним листом з описом вкладення 30.03.2025 року адвокатом Вороновською О.В. (додаток №8 до позовної заяви). Вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачається порушення принципу добросовісності, який полягає в суперечливій поведінці – з одного боку відсутності зацікавленості у виконанні рішення суду протягом тривалого строку, з другого боку - заперечення проти позову ОСОБА_3 ОСОБА_3 , позивач у даній справі, не був стороною спору у справі №196/18/16, однак, надав належні та допустимі докази на підтвердження факту невизнання/порушення його прав, що зумовило звернення з позовом до суду. Підставами заявлення позову ОСОБА_3 є факт порушення його прав іпотекодержателя в зв`язку з існуванням арешту. Факт перебування арештованого майна в іпотеці з 22.05.2013 року (записи про обтяження №1015103, 1019664, 1021259, 1023713) підтверджено інформаційною довідкою з ДРРПНМ № 414131783 від 19.02.2025 року. Просить суд врахувати, що відповідач ОСОБА_1 не оспорює права позивача як іпотекодержателя та не чинить йому будь-яких перешкод в реалізації прав відповідно до ЗУ «Про іпотеку» та покласти на відповідача ОСОБА_2 судові витрати у справі, так як саме він не визнає права позивача (а.с.106-109).

11 серпня 2025 року на електронну адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Співак Н.М. надійшла заява про застосування строків позовної давності, оскільки відомості з ДРРПНМ на нерухоме майно є відкритими, то іпотекодержатель міг дізнатися про порушення своїх прав, починаючи з дати внесення запису про накладення арешту на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 , а саме з 29.03.2019. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (а.с.146-148).

12 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Волинець Т.В. надійшла заява про повернення заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Співка Н.М. про застосування строків позовної давності без розгляду відповідно до ч.3 ст.182 ЦПК України, оскільки дана заява направлена засобами електронної пошти, не підписана кваліфікованим цифровим підписом, а містить лише скан-копію документу (а.с.182-185).

16 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Вороновської О.В. надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, оскільки посилання представника ОСОБА_2 – ОСОБА_6 на те, що відомості з ДРРПНМ на нерухоме майно є відкритими та іпотекодержатель міг дізнатися про порушення своїх прав починаючи з 29.03.2016, спростовуються тим, що до моменту отримання Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.02.2025 №09/02-31 ОСОБА_3 не знав і, більше того, не міг довідатися про порушення свого права та про особу, яка його порушила, оскільки не був ні учасником справи №196/18/16 (провадження №2/196/108/2016) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 18.09.2015, в межах якої ухвалою суду від 17.03.2016 було вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 18.07.2007 Царичанською селищною радою Царичанського району Дніпропетровської області, ні стороною відповідного виконавчого провадження, у якому постановою державного виконавця Козир Ю.Ю. №50660028 від 29.03.2016 було накладено оскаржуваний арешт майна боржника (запис в ДРРПНМ про реєстрацію обтяження № 13926419). Крім того, договір про відступлення права вимоги від 19 листопада 2024 року змінив сторони зобов`язання в Договорі позики та Договорі Іпотеки, що були укладені 22.05.2013, але ж зміна сторін в зобов`язанні не стосується та не може змінити учасників вирішеної судової справи №196/18/16 та вжиті заходи забезпечення позову в межах даної справи. Відтак, перебіг позовної давності за вимогами про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області про вжиття заходів забезпечення позову у справі №196/18/16, розпочався для позивача ОСОБА_3 від дня, коли Позивач дізнався або міг дізнатися про порушення його права, як іпотекодержателя майна, а саме з 19.02.2025 року. Враховуючи викладене, вважає доводи представника ОСОБА_2 – ОСОБА_6 безпідставними та необґрунтованими, а заяву про застосування строків позовної давності такою, у задоволенні якої слід відмовити (а.с.171-178).

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Вороновська О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та прохала їх задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Волинець Т.В. в судовому засіданні вважав, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню, оскільки позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження порушення його прав та в обґрунтування заявлених вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Співак Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так судом встановлено, що 22.05.2013 між ОСОБА_4 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в суму 515 000,00 грн., що еквівалентно 50 000,00 Євро за офіційним курсом НБУ на день підписання цього Договору, строком до 22.05.2018 року (а.с.31-32).

22.05.2013 у забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики від 22.05.2013р., між ОСОБА_4 (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грецькою Г.В. за №210. Відповідно до договору предметом іпотеки є: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1225655100:03:126:0003, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,1500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1225655100:03:080:0001, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.19-30).

19 листопада 2024 року між ОСОБА_4 (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за наступними договорами: Договір позики від 22.05.2013, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грецькою Г.В. 22.05.2013 за реєстровим №210, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . За цим Договором новий кредитор в день укладання цього Договору одержує прави вимагати від боржника належного виконання зобов`язань по сплаті боргу на свою користь, який виник за основним договором 1, в сумі 50 000,00 Євро, що на момент підписання основного договору 1, складало 515 000,00 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені, штрафу від суми заборгованості за основним договором 1. За цим договором новий кредитор в день укладення цього Договору одержує право вимоги від боржника на задоволення вимог на свою користь за основним договором 1 і основним договором 2 за рахунок наданого боржником майна в іпотеку. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Карпенко Н.В., зареєстрований в реєстрі за №927 (а.с.15-18).

05.02.2025 ОСОБА_3 надіслав ОСОБА_1 . Вимогу від 04.02.2025 про повернення позики за договором від 22.05.2013, в якій враховуючи, що строк виконання зобов`язань за договором позики від 22.05.2013 року настав, на підставі ст.35 Закону України "Про іпотеку", запропонував ОСОБА_1 впродовж 30 календарних днів з моменту отримання цього листа здійснити повернення грошових коштів в сум 50 000,00 Євро за курсом станом на дату здійснення платежу та сплатити штрафні санкції, визначені договором. У разі невиконання цієї вимоги залишає за собою право здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вимога отримана ОСОБА_1 07.02.2025 (а.с.11-14, 33).? ?

19.02.2025 постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Карпенко Н.В. відмовлено ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії - посвідчення договору про задоволення вимог іпотекодержателя з подальшою реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна переходу прав власності на майно, у зв`язку з наявністю запису в Єдиному реєстрі боржників щодо ОСОБА_1 та арештів всього належного йому нерухомого та рухомого майна (а.с.53-54).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 18.07.2007 року Царичанською селищною радою Царичанського району Дніпропетровської області (а.с.57-58).

Заочним рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргузадоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , суму боргу за договором позики від 18 вересня 2015 року в розмірі 8000 доларів США, що станом на 25.12.2015 року становить 185120,14 грн., та 1404 грн. 29 коп. - три проценти річних від простроченої суми за період з 24.09.2015 року по 25.12.2015 року включно, 1851 грн. 20 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення набрало законної сили 11.05.2016 (а.с.38-41).

Постановою головного державного виконавця Царичанського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Марчуком О.М. відкрите виконавче провадження №51435123 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Царичанським районним судом Дніпропетровської області 27.05.2016р., про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за договором позики від 18.09.2015 в розмірі 8 000 доларів США, що станом на 25.12.2015 становить 185 120,14 грн. та 1 404,29 грн. три проценти річних від простроченої суми за період з 24.09.2015 по 25.12.2015 на користь ОСОБА_2 (а.с.51-52).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №414131783 від 19.02.2025, на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , належний Вещеву В.П., постанова про арешт майна боржника №50660028 від 29.03.2016 ВДВС Царичанського РУЮ, особа в інтересах якої встановлено обтяження ОСОБА_2 (а.с.42-50).

Постановою старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Ясюкевичем О.М. виконавчий лист №196/18/16-ц, виданий Царичанським районним судом Дніпропетровської області 27.05.2016, повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.55-56).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. від 14.08.2025 відкрито виконавче провадження №78868677 з примусового виконання виконавчого листа (дублікат) №196/18/16-ц, виданого Царичанським районним судом Дніпропетровської області 12.08.2025 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , суму боргу за договором позики від 18 вересня 2015 року в розмірі 8000 доларів США, що станом на 25.12.2015 року становить 185120,14 грн., та 1404 грн. 29 коп. - три проценти річних від простроченої суми за період з 24.09.2015 року по 25.12.2015 року включно (а.с.194).

Отже, позивач просить скасувати арешт нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , та який належить ОСОБА_1 , накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2016 про забезпечення позову в інтересах ОСОБА_2 , оскільки це порушує його права як іпотекодержателя.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощі у подальшому виконання такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам позивача до ухвалення рішення у справі.

Забезпечення позову по суті – це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У статті 150 ЦК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках – і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Іпотека, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про іпотеку» - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За правилом частин п`ятої, шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» - іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Судом встановлено, що відомості про іпотечне обтяження нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , на підставі Договору іпотеки від 22.05.2013 внесено до реєстру 22.05.2013, а арешт на підставі ухвали Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2016 зареєстрований 29.03.2016.

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено такі визначення: пріоритет – переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно; вищий пріоритет – пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того нерухомого майна; нижчий пріоритет – пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того нерухомого майна. Конструкція пріоритету спрямована на вирішення колізії прав (як цивільних, так і публічних) на той же самий предмет іпотеки. Особа, право якої виникло раніше, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб`єктами. Пріоритет є втіленням ще римського принципу – qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі – сильніший по праву).

Таким чином, накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Суд зауважує, що вжиті заходи забезпечення позову у цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб`єктивних прав відповідача ОСОБА_1 як власника нерухомого майна на вчинення дій з можливого його відчуження. При цьому суті іпотеки як виду забезпечення такі заходи не змінюють та не обмежують права та інтереси іпотекодержателя, які захищені правилами пріоритетності.

Відповідно до положень ч.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:

5) державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості за наявності згоди іпотекодержателя (крім випадків, встановлених Законом України "Про іпотеку") або контролюючого органу (для податкової застави), у тому числі на відчуження або передачу на іншому речовому праві, поділ, об`єднання нерухомого майна або виділ частки з такого майна - у разі якщо обтяженням є іпотека, заборона відчуження, накладена у зв`язку з укладенням іпотечного договору, або податкова застава.

7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку", за умови що інші обтяження (крім заборони відчуження, накладеної відповідно до Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України") на передане в іпотеку майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених ч.1 цієї статті, заборонена (ч.5 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таким чином, у випадку забезпечення позову у справі, де іпотекодержатель не є учасником справи, та в якій забезпечується позов щодо майна, переданого в іпотеку, та право іпотекодержателя ця особа набула до забезпечення позову, права та інтереси іпотекодержателя захищені правилами пріоритетності іпотеки, й потреби в оскаржені будь-якого забезпечення позову, з огляду на порушення прав іпотекодержателя, немає.

Вищевказані висновки суду відповідають правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлений чинним законодавством принцип пріоритетності іпотечного договору перед іншими обтяженнями, суд приходить до висновку про відсутність порушення прав та законних інтересів позивача як іпотекодержателя нерухомого майна з боку відповідачів, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд зауважує, сама по собі відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії не змінює вищевказаних вимог чинного законодавства та не позбавляє позивача, як іпотекодержателя, встановленого законом права на першочергове задоволення його майнових вимог за рахунок іпотечного майна.

Більш того, відповідно до змісту зазначеної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом передусім було відмовлено у посвідченні договору про задоволення вимог іпотекодержателя через перебування ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі боржників, що є прямою забороною на вчинення нотаріальної дії відповідно до вимог п.8-1 ст.49 Закону України “Про нотаріат”.

Щодо застосування строків позовної давності, заявленого представником відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає, що оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позову, а тому відсутні підстави для застосування положень ст.267 ЦПК України.

Частиною 2 статті 141 ЦК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст. ст.12, 76-81, 141, 259, 263 - 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування арешту майна– відмовити.

Судові витрати позивача покласти на останнього.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Повне рішення складено 08.06.2026 року.

Суддя: Д.Г. Костюков