Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №204/5652/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/5652/26

Провадження № 3/204/974/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Безрук Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955545 від 11.05.2026, 11.05.2026 о 13:50 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до дружини, а саме словесно ображав її, один раз вдарив рукою по обличчю, погрожував розправою, чим викликав у потерпілої занепокоєння за життя та здоров`я.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив суду, що у вказаний день дружина приїхала до нього на роботу. Під час робочої наради, забігла у робочий кабінет та почала сварку. У зв`язку з цим, він був змушений піти з роботи разом з дружиною. По дорозі додому жінка продовжувала сваритися, у зв`язку з чим він дійсно грубо їй відповів, однак будь-якого насилля по відношенню до неї не вчиняв. У той день між ним та його дружиною мала місце сімейна сварка.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила суду, що вона є дружиною ОСОБА_1 . Разом з чоловіком вони не мешкають приблизно з лютого 2026 року. У той день вона приїхала на роботу до чоловіка для того щоб поговорити з ним про розлучення. Під час розмови між ними сталася сварка. Перебуваючи на вулиці, вони кричали. У цей час по вулиці проходив чоловік, який порадив їй викликати поліцію, що вона і зробила, оскільки була у стані стресу, сильно рознервувалася. У той день чоловік насильства по відношенню до неї не вчиняв, між ними сталася сварка, претензій до нього не має.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Склад адміністративного правопорушення — це передбачена нормами права сукупність об`єктивних (об`єкт, об`єктивна сторона) і суб`єктивних ознак (суб`єкт, суб`єктивна сторона), за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства в сім`ї. Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Отже домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварка - це гостра суперечка, що супроводжується взаємними докорами, образами, стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин.

Конфлікт - це особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

У матеріалах справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП, наведено наступні докази, які досліджені судом в судовому засіданні: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955545 від 11.05.2026; письмова заява ОСОБА_3 , відповідно до якої остання просила вжити заходи відносно її чоловіка ОСОБА_1 , який вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру; письмові пояснення ОСОБА_3 , які аналогічні її письмовій заяві; письмові пояснення ОСОБА_4 , відповідно до яких 11.05.2026 між ним та ОСОБА_3 сталася сварка; форма оцінки ризиків домашнього насильства, відповідно до якої рівень ризику вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_5 є низьким; копія термінового заборонного припису; рапорт інспектора поліції.

Однак, ураховуючи пояснення у судовому засіданні ОСОБА_3 , які узгоджуються з поясненнями даними у судовому засіданні ОСОБА_1 , вищенаведені докази не можуть бути визнані достатніми на підтвердження вчинення останнім домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_3 , та відповідно для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки у сукупності не підтверджують вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Натомість, як встановлено судом між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка, що виникла внаслідок гострої суперечки, внаслідок якої потерпілій, відповідно до її пояснень, шкода не завдана.

За вказаних обставин, дії ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані, як домашнє насильство, а сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення, письмова заява потерпілої та її письмові пояснення, ураховуючи, що такі відповідно до її пояснень у судовому засіданні, були надані нею у стані стресу та нервового збудження, не можуть бути достатніми доказами у справі для прийняття судом рішення про притягнення до адміністративної відповідальності

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. Санкція ч. 1 ст. 1732 КУпАП передбачає досить суворе стягнення у вигляді адміністративного арешту, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, в справі відсутні об`єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 , у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284, 290, 291 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Суддя Т.В. Безрук