Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №212/12395/24 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/12395/24

1-кп/212/178/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд м. Кривого Рогу у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025041230000781 від 24.03.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на посаді молодшого сержанта за призовом по мобілізації, стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти1 механізованого батальйону, військова служба якого призупинена наказом командира № 143-рс від 23.05.2023 у зв`язку з самовільним залишенням військової частини; не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, неодноразово судимого: 18.06.2007 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 187 ч. 2, ст. 69, ст.119 ч. 1, ст. 72 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі, зарахувати в строк відбування покарання час тримання під вартою, звільнений 23.06.2007 по відбуттю покарання; 24.12.2008 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 115 ч. 1, ст. 263 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України, до 12 років позбавлення волі; 18.09.2017 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 345 КК України, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24.12.2008 року та призначено покарання 1 рік 9 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 72 КК України в строк покарання зараховано строк перебування під вартою з 12.09.2016 по 20.06.2017 із зарахуванням 1 день попереднього ув`язнення – 2 дні позбавлення волі, звільнений з-під варти в залі суду в зв`язку з відбуттям покарання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

ухвалив вирок про таке.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Обставини, встановлені судом.

12.11.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в стані канабіоїдного сп`яніння, разом зі своїми знайомими ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували за адресою АДРЕСА_2 , де протягом тривалого часу разом відпочивали та спілкувалися.

Цього ж дня, приблизно в 03-30 годині ОСОБА_3 вступив в словесну сварку з ОСОБА_6 , де під час конфлікту у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та з мотивів гострої неприязні до ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень.

В цей же день, приблизно о 03:35 годині ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись на балконі квартири АДРЕСА_3 , діючи з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , з мотивів гострої неприязні до нього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на заподіяння потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, не переслідуючи мети спричинення йому смерті, умисно завдав йому лівою рукою три удари в праву ділянку обличчя, та три удари правою рукою зверху-вниз в ділянку грудної клітини, зліва, ззаду спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, численних переломів лицевого скелету перелому верхньої щелепи в ділянці гайморової пазухи праворуч, двобічного переламу нижньої щелепи в ділянці гілок без зміщення) струсу головного мозку, садна обличчя, параорбітальна гематома праворуч, закрита травма грудної клітини, закритий перелом VІ-Х ребер ліворуч, розриву лівої легені, травматичного гемопневматораксу.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2222 від 12.122024 року, за своїм характером закрита травма грудної клітини відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. За своїм характером закрита черепно-мозкова травма, перелом лицевого скелету, садна та синець обличчя відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я, більше 21 доби. Тілесні ушкодженні виникли від дії тупого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, за механізмом-перелом лицевого скелету, ребер, синець обличчя-удар (удар-стиснення). садна-тертя (ковзання).

В подальшому ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення втік.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин. Положення закону, якими керувався суд.

Доказами на підтвердження встановлених судом обставин такі документи:

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.12.2024 № 12024041730001792 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 121 КК України, згідно з яким 12.11.2024 розпочато кримінальне провадження за фактом спричинення ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень (а. к. п. 2);

- Рапорт старшого інспектора-чергового ВП № 3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 12.11.2024, в якому зафіксовано, що за дзвінком з органів охорони здоров`я (швидка медична допомога) у міську лікарню № 2 привезли ОСОБА_6 з діагнозом: переломи ребер ліворуч, пневмоторакс; госпіталізований до торокального відділення;

- повідомлення КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради № 5338 від 12.11.2024, в якому зазначено, що хворий ОСОБА_6 був доставлений до лікарні 12.11.2024 о 04:12 год, госпіталізований до відділення політравми з діагнозом: поєднана травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій та садна м`яких тканин голови параорбітальна гематома праворуч, перелом кісток лицьового скелету, закрита травма черевної порожнини: забій передньої черевної стінки; закрита травма грудної клітини: перелом 7-11 ребер ліворуч; гемопневмоторакс; на момент 12.11.2024 знаходиться на стаціонарному лікуванні (а к. п. 21);

- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.11.2024, в якому зафіксовано, що ОСОБА_6 просить притягнути до відповідальності його знайомого на ім`я ОСОБА_9 , який 12.11.2024 року приблизно об 03:00 годині, перебуваючи в нього ( ОСОБА_6 ) вдома, завдав йому численних ушкоджень, прізвище ОСОБА_10 (а. к. п. 7);

- Протокол огляду місця події від 12.11.2024, відповідно до якого оглянуто квартиру АДРЕСА_3 , та в процесі якого на кухні вилучено дві скляні чарки, пластикову порожню пляшку, 4 липкі стрічки зі слідами папілярних ліній, 1 липка стрічка з поверхні скляної чарки;

- Висновок експерта судової трасологічної «Дактилоскопічні дослідження» № СЕ-19/104-24/47161-Д від 25.11.2024 (а. к. п. 89-97), згідно з яким чотири сліди рук, вилучені в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 залишені пальцями правої руки, пальцем лівої руки та долонею лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_3 ;

- Протоколи слідчого експерименту (з відеозаписами цих слідчих експериментів) за участю потерпілого ОСОБА_6 , проведених 05.12.2024 та 06.12.2024 року, відповідно до якого потерпілим ОСОБА_6 було відтворено дії обвинуваченого під час завданні йому тілесних ушкоджень 12.11.2024 року в приміщенні квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого потерпілий продемонстрував, як саме обвинувачений наніс йому три удари кулаком з лівого боку в праву ділянку обличчя згори вниз та три удари в задню частину ділянку ребер (а.к.п. 106-111);

- Висновки експерта судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Криворізького районного відділу ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 2222, № 2247 від 03.12.224 та № 2248 від 12.12.2024 року, відповідно до яких встановлено, що у потерпілого ОСОБА_6 : наявна політравма: закрита черепно-мозкова травма: численні переломи лицевого скелету (перелом верхньої щелепи в ділянці гайморової пазухи праворуч, двобічний перелом нижньої щелепи в ділянці гілок без зміщення ) струс головного мозку, садна обличчя, параорбітальна гематома праворуч; закрита травма грудної клітини: закритий перелом V-Х ребер ліворуч, розрив лівої легені, травматичний гемопневмоторакс; тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою травмуючою поверхнею, яким могли бути як озброєна так і неозброєна рука, за механізмом — переломи лицевого скелету, ребер, синець обличчя - удар- (удар-стиснення), садна - тертя- ковзання; за своїм характером закрита травма грудної клітини відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; за своїм характером закрита черепно-мозкова травма, переломи лицевого скелету, садна та синець обличчя відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням за ознакою тривалого розладу здоров`я, більше 21 доби; давність виявлених ушкоджень (дані медичних документів) може відповідати 12.11.2024 року; визначити кількість нанесених ударів не представляється можливим тому що в представлених медичних документах не вказана кількість тілесних ушкоджень; потерпілий під час спричинення йому ушкоджень міг знаходитися в любому положенні; виникнення тілесних ушкоджень при одноразовому падінні з висоти власного зросту на виступаючі предмети виключається; тілесні ушкодження у потерпілого могли виникнути при механізмі, на який вказав сам потерпілий під час проведення слідчого експерименту; свідок ОСОБА_7 вказала механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 не в повному обсязі, що суперечить кількості та локалізації мавшихся у нього ушкоджень; аналіза крові на наявність алкоголя в момент надходження потерпілого до стаціонару немає, тест на вміст алкоголя в видихаємому повітрі № 3892 від 12.11.2024року - 0,0% (а. к. п. 102-105, 112-114, 116-117);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.11.2024, згідно з яким потерпілому ОСОБА_6 було пред`явлено для впізнання фотознімки 4 чоловіків, серед яких він на фото № 3 упізнав ОСОБА_3 за рисами обличчя, зачіскою, формою носа та рота, як особу, яка 12.11.2024 приблизно о 03:00 годині, перебуваючи за адресою м-н 5-й Зарічний, 73/147, наніс потерпілому декілька ударів в область ребер, тулуба, щелепи та обличчя (а. к. п. 30-31);

- протокол огляду предмету від 13.11.2024, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон Redmi Xiaomi M2006С3MNG синього кольору, вилучений під час складання протоколу затримання ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України; при перегляді додатку мобільного «Вайбер» встановлено переписку з абонентом номеру телефону, який записаний як « ОСОБА_11 » (телефону) та якому 12.11.2024 о 19:45 год ОСОБА_3 направив голосове повідомлення тривалістю 00:13 секунд з погрозами фізичної розправи у разі, якщо той не забере заяву до ранку (а. к. п. 50-55);

- Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.11.2024, проведеного щодо ОСОБА_3 на підставі його огляду 13.11.2024 о 01:20 год, яким зафіксовано перебування обвинуваченого у стані канабіноїдного сп`яніння (а. к. п. 58).

Оцінюючи зазначені докази, зокрема письмові та відео- докази у кримінальному провадженні, суд визнає їх належними та допустимими доказами, оскільки вони зібрані стороною обвинувачення у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 93 КПК України та без порушення норм Кримінального процесуального кодексу України.

Обставини кримінального правопорушення підтверджуються також показаннями свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в судовому засіданні 25.06.2025 показала суду таке. Вона раніше була в близьких стосунках з ОСОБА_3 , у них були певні сімейні відносини; знала його з 17-річного віку. Приблизно в середині листопада-грудні 2024 року вона з ОСОБА_3 були у ОСОБА_12 вдома у його квартирі на АДРЕСА_4 , з яким вона познайомилася саме через ОСОБА_13 і бачила тоді ОСОБА_14 вдруге. Після опівночі вони у квартирі ОСОБА_12 усі пили чай; алкогольні напої не вживали. Вона і ОСОБА_9 вже збиралися додому. У неї з ОСОБА_6 – однакові телефони, і ОСОБА_15 випадково взяв її телефон. Після цього ОСОБА_9 наніс руками декілька ударів ОСОБА_16 . Хто почав наносити удари, вона не бачила. Вона бачила удари, які наніс ОСОБА_9 : один - в обличчя ОСОБА_17 , і два удари – в корпус. ОСОБА_14 після декількох ударів спіткнувся через поріг і впав на табуретку. Після цього ОСОБА_14 став голосно кричати «геть звідси». Вона не все бачила, оскільки відвернулася та просила ОСОБА_13 припинити. Вона забрала ОСОБА_13 і вони удвох пішли з квартири ОСОБА_14 , після чого вона набрала ОСОБА_14 на телефон, але він не взяв трубку. ОСОБА_18 не виявляв. Натомість агресію виявляв Федір. ОСОБА_19 свідок охарактеризувала як спокійного і неконфліктного. ОСОБА_20 охарактеризувала як людину, схильну до вибухової агресії.

Обставини кримінального правопорушення також підтверджуються Протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 , проведеного 13.11.2024, відповідно до якого нею було відтворено дії обвинуваченого ОСОБА_3 під час завдання ударів потерпілому ОСОБА_6 в приміщенні квартири в будинку АДРЕСА_5 - в частині нанесення ОСОБА_3 двох ударів потерпілому в обличчя, розташування обвинуваченого та потерпілого один щодо одного в момент нанесення ударів (потерпілий сидів, а обвинувачений стояв навпроти нього на відстані витягнутої руки).

Цей протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 суд оцінює як неналежний доказ в частині показань свідка про механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки, відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Криворізького районного відділу ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 2248 від 12.12.2024 свідок ОСОБА_7 вказала механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 не в повному обсязі, що суперечить кількості та локалізації мавшихся у нього ушкоджень. Разом з тим суд бере до уваги та вважає таким, що підтверджує дійсні обставини, зазначений протокол слідчого експерименту в частині повідомленої свідком інформації про сам факт нанесення ОСОБА_3 двох ударів потерпілому в обличчя, розташування обвинуваченого та потерпілого один щодо одного в момент нанесення ударів (потерпілий сидів, а обвинувачений стояв навпроти нього на відстані витягнутої руки): у цій частині інформація, повідомлена свідком ОСОБА_7 збігається з інформацією, наданою під час слідчого експерименту потерпілим ОСОБА_6 , та відповідає висновкам судово-медичної експертизи.

Зазначені докази беззаперечно свідчать про заподіяння ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 , тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні 29.04.2026 показав суду таке. 12 листопада 2024 року він з ОСОБА_21 прийшли додому до потерпілого ОСОБА_12 і пили чай. ОСОБА_3 зазначив, що відштовхнув ОСОБА_12 руками в корпус 2 чи 3 рази, наніс ОСОБА_22 2-3 удари, тому що ОСОБА_14 був агресивний, вимахував руками та кричав; після цього ОСОБА_14 впав на табуретку. Швидку допомогу ОСОБА_3 з ОСОБА_7 не викликали, тому що ОСОБА_15 не схотів. ОСОБА_3 повідомив також, що з потерпілим у них – хороші відносини, вони продовжують спілкуватися, помирилися, він відшкодував ОСОБА_22 шкоду – покрив витрати на лікування. На запитання захисника про те, чи він визнає свою провину та чи розкаюється, обвинувачений відповів ствердно.

Отже, такі показання обвинуваченого свідчать, за оцінкою суду, про те, що обставини, зазначені в обвинувальному акті, він не визнав. Суд оцінює такі показання як незгоду обвинуваченого з обставинами, встановленими органом досудового розслідування.

Свідок ОСОБА_23 (фельдшер швидкої допомоги) судом не викликалася, враховуючи думку учасників, оскільки обставини, які вони могла підтвердити, не оспорювалися сторонами кримінального провадження.

Потерпілий у судове засідання з`явився лише один раз 02 жовтня 2025 року, коли уклав з обвинуваченим угоду про примирення. Згідно з цією угодою вони погодили формулювання обвинувачення та кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України. В судовому засіданні 02.10.2025 потерпілий підтвердив добровільність укладення угоди, підтвердив, що примирився з обвинуваченим та не має претензій до нього; підтвердив, що шкода йому відшкодована обвинуваченим та він не має до нього претензій. Захисник обвинуваченого також просив затвердити угоду про примирення. Суд ухвалою від 02.10.2025 відмовив у затвердженні угоди про примирення, оскільки відповідно до ч. 1-5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, є тяжким злочином (санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає міру покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років), що свідчить про неможливість укладення угоди про примирення у кримінальних провадженнях такої категорії.

Після цього потерпілий з`явився у судове засідання 03.06.2026 (на етапі судових дебатів), яке було відкладено судом у зв`язку з неявкою обвинуваченого.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Захисник обвинуваченого заявив про наявність обставин, що пом`якшують покарання: щирого каяття та добровільного відшкодування завданого збитку.

Суд визнає як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, добровільне відшкодування ним завданого збитку.

Разом з тим суд не вбачає з боку обвинуваченого щирого каяття та не визнає таку обставину у цій справі, виходячи з такого. Згідно з усталеною позицією Верховного Суду щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Саме така позиція сформульована у Постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 643/13256/17, від 25.02.2021 у справі № 455/1364/19 тощо. У Постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 520/16394/16-к зроблено також висновок про те, що факт визнання засудженим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом`якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.

Обвинувачений, погодившись на допит в суді та надання показань, визнаючи свою провину (у відповідь на питання захисника про це), не розказав суду щиро про події, натомість акцентував на тому, що він лише відштовхував потерпілого, саме потерпілий виявляв агресію, та на тому, що вони з потерпілим примирилися і той не має до нього претензій. Те, що він наніс 2-3 удари потерпілому, обвинувачений визнав лише після прямого питання захисника про те, скільки ударів він наніс ОСОБА_6 . Отже, ОСОБА_3 не дав суду правдиві показання, не висловлював щирий жаль щодо вчиненого, співчуття потерпілому. Його поведінка в ході судового розгляду, показання натомість свідчать про те, що він намагається зменшити свою роль у тому, що сталося, або уникнути відповідальності; він недооцінює суспільну небезпечність своїх дій та вчиненого ним кримінального правопорушення, зосередившись лише на конфлікті з потерпілим, який вичерпав себе. Відповідно, суд вважає, що визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, було вимушеним, під тиском вагомих доказів його винуватості, а дій обвинуваченого, які б свідчили про щирий жаль з приводу вчинених злочинних дій та осуд своєї поведінки, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням канабіноїдів.

Мотиви призначення покарання.

У судових дебатах прокурор просила призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі строком на 6 років. Захисник у судових дебатах зазначив, що не згоден з висновком органу пробації; обвинувачений протягом усього часу судового розгляду добросовісно виконував усі обов`язки, покладені судом, з`являвся в судові засідання, не притягувався навіть до адміністративної відповідальності за цей час, став на шлях виправлення; потерпілому була відшкодована заподіяна шкода; можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та можливе призначення покарання без позбавлення волі з іспитовим строком.

У судових дебатах ОСОБА_3 зазначив, що суд дослідив не всі обставини та не всі докази; зазначив також, що у нього – хвора матір, та сам він хворіє. На питання суду, які саме обставини суд не дослідив, він зазначив, що це стосується угоди про примирення та ще багато чого, без точної вказівки на докази та обставини, які суд не дослідив. На запитання суду до захисника, захисник обвинуваченого повідомив суду, що протягом усього часу судового розгляду ОСОБА_3 не звертався до нього із заявами чи зауваженнями на неповноту дослідження обставин або доказів.

В останньому слові до суду ОСОБА_3 просив суд суворо його не карати.

Під час призначення покарання суд керується принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 та ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, передбачених ч. 2 ст. 309 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до досудової доповіді щодо обвинуваченого від 20.01.2025 (т. 1 а. с. 55-57) виправлення його без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства; застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції; ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінений як високий; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як дуже високий; зазначено про те, що він часто проявляє агресію (фізичну або вербальну) відносно оточуючих, неадекватна поведінка (переважно перебуває у стані нервового збудження, безпідставного пригнічення, часто змінюється настрій, неадекватно сприймає свої вчинки та дії інших осіб, нераціонально).

За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно (а. к. п.140).

За місцем військової служби обвинувачений характеризується негативно (а. к. п. 128).

Згідно з Витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 362 від 23.05.2023 молодшого сержанта ОСОБА_3 , який самовільно залишив військову частину 10 жовтня 2022 року, з 03.04.2023 увільнено від займаних посад та призупинено військову службу, дію контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України (а. к. п. 125).

Згідно з Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 6945 від 24.08.2022 ОСОБА_3 з 21.08.2022 до 24.08.2022 перебував у стаціонарі КНП «МБКЛМД РУДНЄВА» ДМР Дніпро з діагнозом: мінно-вибухова травма від 19.08.2022; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, вогнепальне уламкове, проникаюче, сліпе поранення м`яких тканин шиї зліва; СПО від 23.08.2022 – видалення стороннього тіла м`яких тканин шиї; акубаротравма: запаморочення. Стан при виписці: середньої тяжкості. Направляється до військового шпиталю м. Дніпро для проходження ВЛК (т. 2, а. с. 163).

Згідно з Перевідним епікризом № 11611 від 29.08.2022 з медичної карти стаціонарного хворого молодший сержант військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 з 27.08.2022 до 29.08.2022 перебував у стаціонарі Військово-медичного клінічного центру Західного регіону з діагнозом: стан після вибухової травми (20.08.2022) ЗЧМТ, струс головного мозку, вогнепальне уламкове сліпе поранення шиї; стан після операції 23.08.2022 видалення стороннього тіла м`яких тканин шиї. У задовільному стані переводиться в ВГ м. Мукачево (т. 2, а. с. 164).

Згідно з Перевідним епікризом № 2066 з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 з 29.08.2022 до 31.08.2022 він перебував у стаціонарі з діагнозом: стан після мінно-вибухової травми (19.08.2022), закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; вогнепальне уламкове сліпе поранення шиї зліва; СПО від 23.08.2022 – видалення стороннього тіла м`яких тканин шиї; стан після акубаротравми, період відновлення. Виписується з покращенням, в стабільному стані (т. 2, а. с. 162).

Згідно з Консультаційним висновком лікаря-консультанта невролога «Криворізької міської лікарні № 7» Криворізької міської ради від 21.09.2022 за консультацією звернувся ОСОБА_3 з діагнозом: стан після мінно-вибухової травми (19.08.2022); висновок спеціаліста: ЗЧМТ: струс головного мозку; астено-вестибулярний синдром (т. 2, а. с. 168).

Актуальної інформації про стан здоров`я ОСОБА_3 суду не надано.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, кримінальним правопорушенням проти життя і здоров`я особи, зазначену досудову доповідь, добровільне відшкодування ним завданого збитку потерпілому, вчинення злочину у стані, викликаному вживанням канабіноїдів, особу обвинуваченого, а саме: те, що він – раніше неодноразово судимий, за місцем служби характеризується негативно, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебування його на обліку у лікаря нарколога та психіатра (а. к. п. 135, 136).

Твердження захисника про цілком добросовісну поведінку обвинуваченого в процесі судового розгляду та його явки у судові засідання не відповідає дійсності, оскільки в судові засідання, призначені та узгоджені зі сторонами на 23 березня 2026 року та 16 квітня 2026 року, він не з`явився (хоча знав, що 23.03.2026 буде вирішуватись питання про продовження строку запобіжного заходу та був повідомлений про дати слухань в судовому засіданні і додатково під підпис – т. 2, а. с. 138); внаслідок його повторної неявки суд був змушений винести ухвалу про його привід до суду). Причини своєї неявки до суду двічі поспіль в судовому засіданні 23 квітня 2026 року ОСОБА_3 не пояснив; натомість заперечив сам факт його неявок. Обвинувачений також не з`явився у судове засідання 03.06.2026, внаслідок чого суд знову вимушений був застосувати привід.

Твердження захисника про наявність нагород у обвинуваченого - доказами не підтверджено.

Кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

З урахуванням зазначених вище обставин, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, але не у мінімальному розмірі, як про це просила сторона захисту.

Підстав для застосування ст. 75 КК України для призначення покарання обвинуваченому з випробувальним терміном та призначення покарання з застосуванням ст. 69 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що є підстави для призначення обвинуваченому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку: щодо цивільного позову, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат, речових доказів тощо.

Цивільний позов - не заявлено.

Щодо обвинуваченого діяли запобіжні заходи: тримання під вартою – з 12.11.2024 до 11.04.2025, цілодобовий домашній арешт – з 11.04.2025 до 02.10.2025; з 19.08.2025 - домашній арешт на певний період доби. Згідно з ч. 5, 7 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Процесуальні витрати, які складають згідно довідки про витрати на проведення судової трасологічної експертизи «Дактилоскопічні дослідження» спеціальних хімічних речовин № СЕ-19/104-24/47161-Д від 25.11.2024 в сумі 3 183,60 грн (а. к. п. 87) слід стягнути на користь держави з обвинуваченого відповідно до вимог ст. 122, 124 КПК України.

Питання щодо речових доказів (а. к. п. 87-88, 109-116, 163-165) суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі зазначеного, статей 393-395, 532, керуючись статтями 17, 99, 100, 368, 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Зарахувати у строк покарання час перебування ОСОБА_3 під вартою з 12.11.2024 до 11.04.2025 з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі; зарахувати у строк покарання час перебування ОСОБА_3 під цілодобовим домашнім арештом з 11.04.2025 до 02.10.2025 з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 374 КПК України застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби: заборонити ОСОБА_3 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 20:00 години до 07:00 години протягом усього часу домашнього арешту строком до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів (квитанція 4283, номер книги обліку 1005) вирішити таким чином:

- дві скляні чарки – повернути власнику потерпілому ОСОБА_6 ;

- пластикову пляшку порожню об`ємом 0,5 л – знищити;

- мобільний телефон Redmi Xiaomi M2006С3MNG – повернути власнику ОСОБА_3 ;

- чотири липкі стрічки зі слідами папілярних ліній – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали досудового розслідування кримінального провадження залишити при обвинувальному акті.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судової трасологічної експертизи «Дактилоскопічні дослідження» в розмірі 3 183,60 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на цей вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Копію вироку учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні – надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Копія вироку також може бути отримана учасниками судового провадження в суді.

В умовах дії воєнного стану 09 червня 2026 року проголошена резолютивна частина вироку у порядку ст. 615-15 КПК України.

Суддя ОСОБА_1