Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №175/4853/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/4853/25

Провадження № 2/175/1210/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

28 травня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на окремий об`єкт 1/2 частки нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на окремий об`єкт 1/2 частки нерухомого майна та з урахуванням уточненої позовної заяви просила: визнати за ОСОБА_1 право власності як на окремий об`єкт нерухомого майна на 1/2 частина житлового будинку садибного типу загальною площею ( літ. А-1 а а1)- 49,9 кв.м, житлова площа 22,4кв.м., допоміжна площа 27,5 кв. м., який включає такі приміщення 1-1 площею 10,9 кв. м., 1-2 площею 10,2 кв. м, 1-3 площею 15,5 кв.м., 1-4 площею 6,9 кв.м., 1-5 площею 6,4 кв.и., та господарські будівлі : Літня кухня ( літ. Б), підвал п/д, Сарай (літ. Г), навіс ( літ. И), замощення ( літ.І), огорожа ( № 1, 2, 4 ), що розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1412900000:00:013:2734; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок та допоміжні будівлі та споруди, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 до якого, згідно технічного паспорта, відносяться цілий житловий будинок загальною площею ( літ. А-1 а а1 а2)- 106 кв. м, житлова площа 59.1 кв.м., та такі допоможні будівлі та споруди: підвал п/д, літня кухня Б, сараї ОСОБА_3 ,гараж з оглядовою ОСОБА_4 ,огорожа № 1-4, замощення І., на земельній ділянці кадастровий номер 1412900000:00:013:2734.

Представник позивача надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, справу слухати за відсутності сторони позивача.

Відповідач про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повернутим поштовими відправленнями №R067145946465, №0601151467486 та №0 R 67012607749, проте до суду не з`явився, відзив на позовну заяву відповідач не подавав, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що згідно договору дарування 1/2 частки житлового будинку від 11 травня 2023 року посвідченого державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-744, ОСОБА_1 отримала у власність безкоштовно 1/2 частку житлового будинку з допоміжними будівелями та спорудами, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1412900000:00:013:2734 за адресою: АДРЕСА_1 та має наступні характеристики: цілий житловий будинок А-1 а а1 а2 загальною площею – 106,0 кв. м, в тому числі житловою площею 59,1 кв.м., та такі допоміжні будівлі та споруди: підвал п/д, літня кухня Б, сараї Г, В, вбиральні Д, Е, гараж з оглядовою ямою Ж, огорожа № 1-4, замощення І.

Згідно висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 23 жовтня 2024 року встановлено, що за технічними показниками об`єкт нерухомого майна можливо поділити. Склад новоутворених об`єктів нерухомого майна:

-об`єкт 1: житловий будинок садибного типу загальною площею ( літ. А-1 а а1)- 49,9 кв.м, житлова площа 22,4 кв.м., допоміжна площа 27,5 кв.м., який включає такі приміщення: 1-1 площею 10,9 кв.м., 1-2 площею 10,2 кв.м, 1-3 площею 15,5 кв.м., 1-4 площею 6,9 кв.м., 1-5 площею 6,4 кв.м. та господарські будівлі: літня кухня (літ. Б), підвал (п/д), сарай (літ. Г), навіс (літ. И), замощення (літ.І), огорожа (№ 1, 2, 4);

-об`єкт 2: житловий будинок садибного типу загальною площею (літ. А-1, А1-1, а2) - 63,3 кв.м., житлова площа – 30,3 кв.м, допоміжна площа- 33,0 кв.м., який включає такі приміщення: 2-1 площею 3,1 кв.м., 2-2 площею 16,8 кв.м., 2-3 площею 5,1 кв.м., 2-4 площею 3,0 кв.м., 2-5 площею 5,0 кв.м, 2-6 площею 11,5 кв.м., 2-7 площею 11,2 кв.м., 2-8 площею 7,6 кв.м. та господарські будівлі: сарай (літ В), вбиральня (літ Е), гараж з оглядовою ямою (літ. Ж), сарай (літ З), огорожа (№3).

Як вказує позивачка вказані об`єкти нерухомого майна є відокремленими, мають окремі виходи і можуть бути виділені в натурі із спільної часткової власності. Відповідачка є власницею 1/2 частини житлового будинку (об`єкт 1) по АДРЕСА_1 .

Оскільки житловий будинок перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача, позивачка має бажання розпорядитися належним їй майном, однак не може це зробити у зв`язку з незгодою на це відповідача, тому вона була змушена звернутися до суду для захисту своїх прав.

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Тобто, вказані дві підстави пред`явлення позову для захисту (визнання) прав власності є самостійними та такими, що можуть не залежати одна від одної, про щ свідчить їх виокремлення у ст. 392 ЦК України і про що наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з моменту набуття сторонами права спільної часткової власності на житловий будинок сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуватися спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені усіма співвласниками.

Згідно із частиною першою статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, при цьому співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У пунктах 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз`яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту статті 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частина третя статті 364 ЦК України).

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється самостійні об`єкти майна.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 583/2924/20 зазначено, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

У постанові Верховного Суду України від 10.05.2023 у справі № 404/7307/14 зазначено, що учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання не співмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними.

При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.

Зазначене викладено у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року по справі №501/2148/17.

Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 23 жовтня 2024 року встановлено, що за технічними показниками об`єкт нерухомого майна можливо поділити між двома співвласниками.

Разом із тим суд також зауважує, що за змістом ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

За приписами ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі.

Згідно наведених вище положень ЗК України, що закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності як на окремий об`єкт нерухомого майна на 1/2 частина житлового будинку садибного типу загальною площею ( літ. А-1 а а1)- 49,9 кв.м, житлова площа 22,4 кв.м., допоміжна площа 27,5 кв.м., який включає такі приміщення 1-1 площею 10,9 кв. м., 1-2 площею 10,2 кв.м, 1-3 площею 15,5 кв.м., 1-4 площею 6,9 кв.м., 1-5 площею 6,4 кв.м, та господарські будівлі: Літня кухня (літ. Б), підвал п/д, Сарай (літ. Г), навіс (літ. И), замощення (літ.І), огорожа (№ 1, 2, 4 ), що розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1412900000:00:013:2734 та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок та допоміжні будівлі та споруди, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 до якого, згідно технічного паспорта, відносяться цілий житловий будинок загальною площею (літ. А-1 а а1 а2)- 106 кв.м, житлова площа 59,1 кв.м., та такі допоможні будівлі та споруди: підвал п/д, літня кухня Б, сараї Г, В, вбиральні Д, Е, гараж з оглядовою ямою Ж, огорожа №1-4, замощення І, на земельній ділянці кадастровий номер 1412900000:00:013:2734.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на те, що позивач та відповідач не можуть користуватися житловим будинком, що є у їх спільній частковій власності та за наявності технічної можливості здійснити поділ житлового будинку між співвласниками, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на окремий об`єкт 1/2 частки нерухомого майна підлягають задоволенню.

Згідно положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача має бути стягнуто судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 321, 328, 334, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 263-266, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на окремий об`єкт 1/2 частки нерухомого майна, – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності як на окремий об`єкт нерухомого майна 1/2 частину житлового будинку садибного типу загальною площею (літ. А-1 а а1)- 49,9 кв.м, житлова площа 22,4 кв.м., допоміжна площа 27,5 кв.м., який включає такі приміщення: 1-1 площею 10,9 кв. м., 1-2 площею 10,2 кв.м, 1-3 площею 15,5 кв.м., 1-4 площею 6,9 кв.м., 1-5 площею 6,4 кв.м. та господарські будівлі: Літня кухня (літ. Б), підвал п/д, Сарай (літ. Г), навіс (літ. И), замощення (літ. І), огорожа (№ 1, 2, 4), що розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1412900000:00:013:2734.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на житловий будинок та допоміжні будівлі та споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 до якого, згідно технічного паспорта, відносяться цілий житловий будинок загальною площею ( літ. А-1 а а1 а2)- 106 кв.м., житлова площа 59.1 кв.м. та такі допоможні будівлі та споруди: підвал п/д, літня кухня Б, сараї Г.В,, вбиральні Д, Е, гараж з оглядовою ямою Ж, огорожа № 1-4, замощення І, на земельній ділянці кадастровий номер 1412900000:00:013:2734.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Озерянська Ж.М.