Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №522/29760/13-ц — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/20/26

Справа № 522/29760/13-ц

Головуючий у першій інстанції Єршова Л.С.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2014 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11169753000 від 14.06.2007 року в сумі 117187,65 дол. США.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 14.06.2007 року АКІБ «УкрСиббанк», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» уклало з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту № 11169753000 на суму 200 000 доларів США під 12,5% річних, строком до 14.06.2028 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 банком було укладено договір поруки № 121086 від 14.06.2007 року з ОСОБА_2 . Банк виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі.

Відповідачі умов договору не виконують, не здійснюють платежі для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушують взяті на себе договірні зобов`язання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд міста Одеси заочним рішенням від 04 листопада 2014 року позов задовольнив.

Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11169753000 від 14.06.2007 року в сумі 117187,65 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 936680,90 грн, яка складається з: 91203,07 доларів США, що за курсом НБУ становить 728986,14 грн - заборгованість за кредитом; 23524,37 доларів США, що за курсом НБУ становить 188030,29 грн - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 2460,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 19664,47 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати по оплаті судового збору у розмірі 3441 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що заочне рішення суду, постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та з неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не було повідомлено відповідачів про дату, час та місце розгляду справи.

Зазначає, що 15.10.2012 року банк списав заборгованість за кредитним договором № 1116975300, і після цього звернувся 27.11.2013 року з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та не повідомляв відповідачів про списання заборгованості за рахунок резерву банку.

Також, позивачем до суду не надано меморіального ордеру, заяви про видачу готівки та доказів заборгованості відповідача за кредитним договором.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що відшкодування банком безнадійної заборгованості не припиняє зобов`язання.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Інші учасники справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судові повістки надіслані відповідачам повернулись з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що відповідачі відповідно до процесуального закону вважаються належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та його не явка не перешкоджає розгляду справи.

Додатково відповідача повідомлено шляхом розміщення Одеським апеляційним судом оголошення на офіційному веб-сайті судова влада України про місце, дату та час розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

14.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11169753000.

Відповідно до умов кредитного договору, Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» надано ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті 200 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 14.06.2028 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,5% річних.

Відповідно до умов договору, погашення кредиту має відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно з п. 1.3.4. Кредитного договору відбувається з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти.

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 , між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 121086 від 14.06.2007 року.

Згідно розрахунку станом на 25.09.2013 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 11169753000 становить 117187,65 дол США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 936680,90 грн, яка складається з: 91203,07 доларів США, що за курсом НБУ становить 728986,14 грн - заборгованість за кредитом; 23524,37 доларів США, що за курсом НБУ становить 188030,29 грн - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 2460,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 19664,47 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

11.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду міста Одеси з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою від 19.12.2019 року Приморський районний суд міста Одеси заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2014 року залишив без задоволення.

Рух справи

27.12.2019 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2014 року, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 27.12.2019 року, для розгляду справи визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: ОСОБА_3 , судді учасники колегії: Драгомерецький М.М., Черевко П.М.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.01.2020 року за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.02.2020 року підготовку вказаної справи до апеляційного розгляду закінчено, справу призначено до розгляду.

Згідно розпорядження № 1097, здійснено заміну суддів Драгомерецького М.М. визначеного автоматизованою системою не із числа суддів-членів складу постійно діючої колегії та суддю Черевка П.М. якого звільнено відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 914/0/15-20 від 09.04.2020 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 05.04.2021 року, для розгляду справи до колегії визначено суддів Сегеду С.М., Цюру Т.В..

Згідно розпорядження № 4672, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, здійснено заміну судді ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 15.09.2021 року, для розгляду справи до колегії визначено суддю ОСОБА_5 .

Рішенням Вищої ради правосуддя № 126/0/15-23 від 21.02.2023 року суддю ОСОБА_3 звільнено у відставку з посади судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 року, головуючим суддею по справі визначено Карташова О.Ю..

Відповідно до розпорядження № 3724 від 04.05.2023 року, у зв`язку із перебуванням суддів Сегеди С.М. та Комлевої О.С. у відпустках, щодо недопущення порушення строків розгляду справи, здійснено повторний автоматизований справи між суддями, здійснено заміну суддів учасників колегії.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2023 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Стахову Н.В., Коновалову В.А.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю Стахову Н.В. звільнено, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 року суддю Стахову Н.В. замінено на суддю Кострицького В.В.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається в тому числі і на порушення норм процесуального права та зазначає, що не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України (тут і далі в редакції станом на час ухвалення оскаржуваного заочного рішення) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 224 ЦПК України).

Частина друга статті 225 ЦПК України передбачає, що розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що суд може ухвалити заочне рішення при розгляді справи з повідомленням (викликом) сторін, тобто за умови, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і повторно не з`явився в судове засідання.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2013 року відкрито провадження у справ та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2014 року о 12 годині 10 хвилин в залі судових засідань № 216 у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси.

У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74 - 76 ЦПК України.

Частинами 1 - 4 ст. 74 ЦК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Проте в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялась судом про дату,час та місце розгляду справи та повторно не з`явилась в судове засідання.

Отже, суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення (виклику) відповідача ОСОБА_1 та ухвалив заочне рішення, при цьому не врахувавши вимоги частини четвертої статті 169 ЦПК України.

Тому доводи відповідача щодо неповідомлення про дату, час та місце розгляду справи, в ході якого було прийнято оскаржуване заочне рішення, заслуговують на увагу.

Згідно пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо порядку постановлення заочного рішення та зазначене порушення є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, тому заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2014 року підлягає скасуванню.

Щодо суті спору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставини укладення 14.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 11169753000 сторонами у справі визнаються та не оскаржуються.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В апеляційній скарзі відповідач посилається зокрема на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту отримання кредитних коштів та належних доказів заборгованості.

З вказаними доводами апеляційної скарги колегія суддів погодитись не може, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Так, позивачем на підтвердження обставин наявності заборгованості надано виписку клієнта ОСОБА_1 за особовим рахунком НОМЕР_1 з 06.11.2006 року по 20.12.2019 року та виписку за кредитним договором з 16.06.2007 року по 20.12.2019 року.

Згідно вказаних виписок вбачається, що 14.06.2007 року АТ «Укрсиббанк» надано кредит згідно угоди № 11169753000 від 14.06.2007 року ОСОБА_1 в розмірі 200 0000 USD.

Колегія суддів зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Таким чином, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за якою обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами підтверджує, як факт отримання відповідачем кредитних коштів, так і користування вказаними коштами і є належним доказом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 25.09.2013 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 11169753000 становить 117187,65 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 936680,90 грн, яка складається з: 91203,07 доларів США, що за курсом НБУ становить 728986,14 грн - заборгованість за кредитом; 23524,37 доларів США, що за курсом НБУ становить 188030,29 грн - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 2460,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 19664,47 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачкою, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростований, власних розрахунків останньою не подано, тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний. Також позичальником не надано альтернативного розрахунку боргу, який би свідчив, що кредитором не враховано окремі його платежі.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Оскільки, Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» довело надання відповідачу кредитних коштів, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки фактичне використання відповідачем кредитних коштів і наявність заборгованості у відповідному розмірі, підтверджується належними доказами по справі, та не спростовані відповідачем.

Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивачем збільшено процентну ставку за кредитним договором.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11169753000 визначено, що плата за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту процентна ставка встановлюється у розмірі 12,5%. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору.

Згідно долученої до матеріалів справи довідки – розрахунку у період з 27.06.2007 року по 30.08.2013 року процентна ставка складала – 12,5%.

Підписавши договір про надання споживчого кредиту № 11169753000, відповідач погодилася з усіма його умовами, у тому числі щодо порядку визначення та перегляду процентної ставки. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що банк змінював розмір процентної ставки всупереч його умовам, тоді як наданий позивачем розрахунок свідчить про застосування процентної ставки у розмірі 12,5 %.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «УкрСиббанк» 15.10.2012 року списав заборгованість за кредитним договором № 1116975300, однак у 2013 році звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості є необґрунтованими.

Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в Главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу I книги 5 «Зобов`язальне право» ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

У постанові від 30 липня 2019 року у справі № 810/4482/16 Верховний Суд зазначив, що Постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 172 затверджено Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву.

Згідно з пунктом 7 вищезазначеного Порядку, відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Таким чином, внаслідок списання банком заборгованості за кредитом за рахунок страхового резерву правовідносини між банком як кредитором та боржником за кредитним договором не припиняються, оскільки в такому випадку банк залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до вимог чинного законодавства України.

Натомість, обов`язковою ознакою анулювання (прощення) кредитором заборгованості є повне припинення зобов`язання боржника перед кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 825/4309/13-а, від 24 січня 2019 року у справі № 808/890/16.

Тому посилання скаржника на списання банком заборгованості є безпідставними та не припиняє зобов`язання відповідача перед позивачем, який зберігає право на вжиття заходів щодо стягнення заборгованості.

Також апеляційний суд зауважує, що відповідачем доказів про повне погашення заборгованості або прощення боргу суду не надано.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в оскарженій частині, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в оскарженій частині в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, заочне рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту то витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів в рівних частках.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника, оскільки оскаржуване рішення скасоване лише з підстав порушення норм процесуального право та апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, буд. 60, рахунок № НОМЕР_4 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 09807750) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11169753000 від 14.06.2007 року в сумі 117187,65 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 936680,90 грн., яка складається з: 91203,07 доларів США, що за курсом НБУ становить 728986,14 грн. - заборгованість за кредитом; 23524,37 доларів США, що за курсом НБУ становить 188030,29 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 2460,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 19664,47 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, буд.60, рахунок № НОМЕР_4 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 09807750) витрати по оплаті судового збору у розмірі 3441,00 гривень, в рівних частинах.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький