Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №587/1788/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1788/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року суддя Сумського районного суду Сумської області Вортоломей І. Г., розглянувши адміністративну справу, що надійшла від Відділення поліції № 4 Сумського РУП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Сумської області, м. Суми, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого вчителем Старосільського ліцею,

за ч. 1 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №776952 від 04 травня 2026 року – ОСОБА_1 22 квітня 2026 року о 09 год. 16 хв. за місцем мешкання в АДРЕСА_2 ухилявся від виконання батьківських обов`язків по вихованню малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в укритті Старостинського ліцею за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Старе Село, вул. Набережна, буд. 1А 22 квітня 2026 року близько 09 год 16 хв. вчинив штовханину, бійку з однокласником ОСОБА_3 , 2014 року народження, внаслідок чого у Дмитра під час бійки пошкоджені окуляри для зору, чим своїми діями порушив ст. 150 СК України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 184 КУпАП України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що зі складеним протоколом про адміністративне правопорушення відносно нього він категорично не погоджується, зазначає, що батьківські обов`язки виконує в повній мірі, дитина одягнена, має все необхідне для навчання, проходить самоосвіту, у школі характеризується позитивно. Вважає, що оскільки дитина під час виникнення цієї ситуації перебувала у школі, то відповідальність за неї несуть вчителі. В матеріалах справи відсутні докази того, що бійку вчинив саме його син, запевним, що син підіймався із стільця та зачепив ОСОБА_4 плечем, коли той стояв. У подальшому під час штовханини випали окури.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Ющенко А. Ю. підтримав подані письмові пояснення, просив провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.

Згідно вимог статті 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом, а судове рішення згідно із законом повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноважена особа зобов`язана зазначити в ньому закон/норму закону, яку порушила особа, відносно якої складено протокол.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції Україниі законів України.

Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких обов`язків батьків мають притягувати до відповідальності згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП (зокрема, про обов`язки, які щодо дітей повинні виконувати батьки, йдеться в ст. ст.150 і 180 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Зі змісту положень ст. 150 СК України вбачається, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Вказаний перелік обов`язків є вичерпним.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №776952 від 04 травня 2026 року (а.с. 1), протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 24 квітня 2026 року (а.с. 2), пояснення ОСОБА_5 (а.с. 3) пояснення пояснення ОСОБА_1 (а.с. 4), пояснення ОСОБА_3 (а.с. 5), пояснення ОСОБА_2 (а.с. 6), фото (а.с. 7).

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, суддя констатує, що зі змісту правопорушення ОСОБА_1 обвинувачується в неналежному виконанні передбачених законодавством обов`язків щодо незабезпечення виховання сина, який вчинив конфлікт та бійку зі своїм однокласником.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення не відображає суті правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та не містить всіх ознак об`єктивної сторони вказаного правопорушення, в ньому не зазначені конкретні відомості, які б свідчили про конкретний обов`язок батька, передбачений законом, та спосіб ухилення від його виконання.

Також суддя звертає увагу на те, що матеріалами справи про адміністративне правопорушення беззаперечно не підтверджено вини ОСОБА_1 у конфлікті, який виник між однокласниками, такі не містять доказів, що саме ОСОБА_2 був ініціатором конфлікту.

З наданих до суду матеріалів суддя не вбачає об`єктивного підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків щодо виховання малолітнього сина, сам по собі факт конфлікту та бійки у школі між дітьми не свідчить про ухилення батька від виконання обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Випадок, що стався, не обов`язково є наслідком неправильної поведінки батька, а тому не свідчить про ухилення від їх виконання.

Крім того слід зазначити, що конфлікт та бійка малолітніх дітей відбувалися під час перебування у школі, коли нагляд за ними має відбуватися педагогічними працівниками (вчителями, класним керівником тощо) відповідно до статті 54 Закону України "Про освіту".

Таким чином, жодних об`єктивних даних щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання обов`язків батька не встановлено, а зазначені у протоколі обставини у розумінні вимог ч. 1 ст. 184 КУпАП не можуть розцінюватися як ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 184 КУпАП, матеріали справи не містять, а протоколу про адміністративне правопорушення недостатньо для доведення винуватості останнього.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року справі «Карелін проти Росії», коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, приходжу до переконання, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а відтак з точки зору достатності доказів матеріали справи не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу вказаного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 184, 247, 280, 283, 284, 287-291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Сумський районний суд Сумської області.

Суддя І. Г. Вортоломей