Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №761/1811/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1811/26

Провадження № 3/761/1132/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Анохін А.М., розглянувши матеріал, якій надійшов з Державної аудиторської служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 164-14 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 29.12.2025 №08/32/2025, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника відділу матеріально технічного забезпечення Автопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, у період з 01.01.2022 по 01.07.2025 в порушенні ним ч .4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», уклав з учасником, який став переможцем процедури закупівлі, договору про закупівлю, умови якого, не відповідають вимогам тендерної документації та/або тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 164-14 КУпАП.

Із змісту зазначеного протоколу вбачається наступне, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника відділу матеріально технічного забезпечення Автопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, уклав з учасником, який став переможцем процедури закупівлі, договору про закупівлю, умови якого, не відповідають вимогам тендерної документації та/або тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, зокрема: умови договорів, укладених Автопідприємством з ТОВ «Юніком Сервіс» від 24.04.2025р. №57-25, з ТОВ «АВТОСОЮЗ» від 04.03.2025 р. №28-25, з ТОВ «ПРАГА АВТО НА КІЛЬЦЕВІЙ» від 26.02.2025 р. №24-25 відрізняються від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та не містять умови щодо використання нових та тільки «оригінальних» автозапчастин.

У судовому засіданні захисник просив закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на письмове клопотання про закриття провадження.

Представник Державної аудиторської служби України в судовому засіданні заперечувала проти закриття провадження у справі, посилаючись на письмові заперечення подані до суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, відповідно до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, диспозиція ч. 3 ст. 164-14 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність в разі невідхилення тендерних пропозицій, які підлягали відхиленню відповідно до закону; відхилення тендерних пропозицій на підставах, не передбачених законом або не у відповідності до вимог закону (безпідставне відхилення); укладення з учасником, який став переможцем процедури закупівлі, договору про закупівлю, умови якого не відповідають вимогам тендерної документації та/або тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі; внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених законом; внесення недостовірних персональних даних до електронної системи закупівель та не оновлення у разі їх зміни; порушення строків оприлюднення тендерної документації.

Зазначена норма закону є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність, а тому у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначена відповідна стаття певного нормативного акту (частина, пункт) та має бути викладено їх зміст.

Таким чином, дана правова норма носить бланкетний характер, тому в протоколі про адмінправопорушення, як в послідуючому в постанові суду, обов`язково має бути посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність, у даному випадку Закону України «Про публічні закупівлі».

Об`єктом правопорушень, передбачених статтею 164-14 КУпАП, є суспільні відносини в сфері закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти. Такі закупівлі здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього в порядку, визначеному законом. Сторонами у цих правовідносинах виступають державний замовник, що діє від імені держави, та суб`єкт господарювання виконавець державного замовлення, який може бути будь-якої форми власності. Між такими учасниками укладаються державні контракти договори, в яких визначаються економічні та правові зобов`язання сторін і регулюються їх господарські відносини. При цьому, порядок формування державного замовлення, безпосереднє здійснення закупівлі та виконання зобов`язань учасниками правовідносин має детальну нормативну регламентацію.

Об`єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 164-14 КУпАП, полягає у порушенні законодавства про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Суб`єктивну сторону цього правопорушення становить наявність вини як у формі умислу так і у формі необережності.

Суб`єктом правопорушення можуть бути службові (посадові), уповноважені особи замовника.

Відповідно до статті 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи надані до суду докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до статті 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Так, з урахуванням положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти росії» рішення від 30.05.2013 та «Карелін проти росії» рішення від 20.09.2016, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).

Уповноваженою на те посадовою особою, яка склала поданий на розгляд суду протокол, формально викладена суть адміністративного правопорушення, а саме не конкретизована його фабула, відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 164-14 КУпАП, та належним чином не викладені фактичні обставини, які мають значення для правильного та об`єктивного вирішення справи.

З досліджених суддею матеріалів справи та протоколу не встановлено, в чому саме полягає адміністративне правопорушення.

Інших доказів, за якими можливо було б дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення до матеріалів справи не додано та в судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій, необхідно встановити наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення.

Оскільки, суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, суддя зауважує, що за цим стандартом доказування не було доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164-14 КУпАП.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164-14 КУпАП.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі № 08/32/2025 від 29.12.2025 не відображають всіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164-14 КУпАП та відсутні докази на підтвердження його вчинення ОСОБА_1 , тому суд вважає за необхідне провадження у справі відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 164-14, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 164-14 КУпАП закрити на підставі пункту першого статті 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Андрій АНОХІН