Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №760/5523/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5523/26

2/760/13227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фіцай О.Л., за участю секретаря судового засідання Скомаровської О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на майно, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений 20 лютого 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демченко О.І. за реєстровим № 106, яким вона заповіла все своє майно ОСОБА_1 28 грудня 2020 року позивач звернувся до державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року у справі № 760/4267/21 позивачу визначено додатковий строк у два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 ; постановою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року вказане рішення суду першої інстанції залишено в силі. На виконання зазначених судових рішень позивач 05 квітня 2024 року звернувся до державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою від 16 квітня 2024 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності померлої ОСОБА_3 на квартиру. Позивач зазначає, що оригінал свідоцтва про право власності на житло втрачено, а отримати його дублікат він не має можливості, оскільки не є власником квартири.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва відкрито загальне позовне провадження у справі.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

19 травня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла нотаріально засвідчена заява про визнання позову, в якій відповідач зазначив, що визнає позов ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно у повному обсязі, та просив прийняти його заяву і ухвалити рішення про задоволення позову. Справжність підпису ОСОБА_2 на заяві засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Савенко І.В.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належала на праві власності ОСОБА_3 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з копією дублікату заповіту від 20 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демченко О.І. за реєстровим № 106, ОСОБА_3 на випадок смерті все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде належати їй на момент смерті, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року у справі № 760/4267/21 визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року вказане рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року залишено в силі.

Постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Т.М. від 16 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку з ненаданням документів, що посвідчують право власності спадкодавця на квартиру.

Так, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за законом або за заповітом (стаття 1217 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (стаття 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (пункт 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Оскільки позивач через відсутність у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно не може оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, його права підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на це майно.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 подав до суду нотаріально засвідчену заяву, в якій визнав позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. Суд встановив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим суд приймає визнання відповідачем позову.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується з огляду на відсутність відповідних вимог та доказів їх понесення.

Керуючись статтями 12, 76-81, 89, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 червня 2026 року.

Суддя О.Л. Фіцай