Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №759/11006/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11006/26

пр. № 2/759/9815/26

08 червня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

23 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ніколаєву Г. Г., звернулася до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_1 , зареєстрований 10 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 1631) та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільне життя з відповідачем не склалося через втрату взаємної поваги та любові. Сторони тривалий час не ведуть спільного господарства та не виконують подружніх обов`язків. Примирення є неможливим. Діти з моменту народження проживають з матір`ю, яка повністю забезпечує їхній розвиток, навчання та медичний догляд. Відповідач матеріальної допомоги добровільно не надає, хоча є працездатним і інших утриманців не має.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2026 року відкрито провадження в порядку спрощеного без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, що 10 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено актовий запис за № 1631, видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сімейні стосунки між подружжям припинені. Сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, мають протилежні погляди на подальше життя.

Неповнолітні діти проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади. Мати самостійно займається вихованням дітей, уклала договір та оплачує навчання старшого сина ОСОБА_5 у ТОВ «ЦЕНТР ОСВІТИ «ОПТІМА», забезпечує медичний догляд (декларації з лікарем № 0001-22КМ-МК10 та № 0001-ННКМ-МК10).

Відповідач є працездатним, даних про наявність у нього інших неповнолітніх дітей або утриманців матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується, що діти проживають разом з матір`ю (позивачем), що відповідачем не оспорюється.

V. Норми права,які підлягають застосуванню та мотиви суду,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України , шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Зважаючи на принцип рівноправності жінки та чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час перебування в шлюбі, що передбачає можливість добровільного розірвання шлюбу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

У відповідності із ст.112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюб це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім`ї. Добровільність шлюбу одна з основних його засад.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

З огляду на те, що позивачем у справі не заявлено клопотання про зміну свого прізвища після розірвання шлюбу, суд приходить до висновку після реєстрації розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_6 ».

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, зазначене лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Відповідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно до положень частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно із ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги обставини життя подружжя, які свідчать про те, що між сторонами шлюбні стосунки фактично припинилися і перебування їх у шлюбі носить формальний характер. Відповідач відзиву на позовну заяву, письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову суду не надала. Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки причини розпаду сім`ї, на які посилається позивач, є поважними, примирення між подружжям, за таких обставин, неможливе і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам. Виходячи з рівності обов`язку батьків утримувати дитину, оцінюючи в сукупності зібрані докази, з урахуванням матеріального становища сторін, зокрема суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, не має на утриманні інших дітей та непрацездатних осіб, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину., починаючи з 23 квітня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Щодо вимоги про залишення проживання дітей з матір`ю (визначення місця проживання)

Позивач просить залишити дітей проживати разом з нею, посилаючись на те, що між батьками відсутній спір з цього приводу.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 161 СК України та ст. 19 СК України, спори щодо визначення місця проживання дитини відносяться до категорій справ, які мають підвищений правовий захист інтересів дитини. Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі обстеження умов проживання дитини та батьків.

У даній позовній заяві позивач самостійно зазначає:

«Між батьками відсутній будь-який спір щодо того, з ким мають залишитись проживати діти», а також: «За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матірю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини».

Суд не погоджується з таким тлумаченням норм процесуального та матеріального права. Позовне провадження у цивільному процесі відкривається виключно за наявності спору про право (статті 4, 175 ЦПК України). Оскільки позивач самостійно стверджує, що відповідач не заперечує проти проживання дітей з матір`ю і будь-якого спору між ними немає, правове руйнування чи захист прав у судовому порядку в цій частині є передчасним через відсутність предмета спору.

Якби суд розцінив цю вимогу як повноцінний спір, суд був би зобов`язаний залучити до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та витребувати відповідний висновок. Проте, оскільки відповідач позов не оспорює, діти фактично проживають з матір`ю, їхні права не порушені, а сам факт розірвання шлюбу батьків (згідно з ч. 3 ст. 141 СК України) не впливає на обсяг їхніх прав та не змінює встановленого порядку проживання дітей, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги про визначення місця проживання дітей (залишення проживати з матір`ю) у зв`язку з відсутністю порушеного права та відсутністю спору між батьками на момент розгляду справи. Батьки не позбавлені права укласти нотаріальний договір про визначення місця проживання дітей та участь у їх вихованні або звернутися до суду у разі виникнення реального спору в майбутньому.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів (у складі звільнення від сплати за законом) задоволені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1331 гривня 20 копійок (за вимогу про розірвання шлюбу), а також в дохід держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1331 гривня 20 копійок. За вимогу, в якій відмовлено, судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.24, 105, 110-112, 141, 180, 181 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 76, 81, 259, 263-265, 268, 351, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 10 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис за № 1631 -розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову 23 квітня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дітей відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання..

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або

Суддя Н.О. Петренко