Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №753/84/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/84/26

провадження № 2/753/2878/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Базелюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань в режимі відеоконференції в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", про визнання незаконними нарахувань, зобов`язання вчинити дії та зобов`язання утриматись від певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

Узагальнені доводи сторін.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОКП «ДОНЕЦЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» про визнання незаконними нарахувань, зобов`язання вчинити дії, зобов`язання утриматись від певних дій.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказана квартира відключена від системи централізованого опалення та обладнана індивідуальним опаленням, проте докази, що підтверджують ці обставини залишилися у квартирі, яка зазнала пошкоджень та вигоріла внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Договір про надання послуг з постачання теплової енергії між нею та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не укладався.

Не зважаючи на ці обставини, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звернувся до Димитровського міського суду Донецької області про видачу судового наказу про стягнення з її матері ОСОБА_2 заборгованості за теплову енергію, 3% річних та інфляційних втрат.

30.01.2024 року Димитровській міський суд Донецької області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 4 590,52 грн. за період з 01.10.2021 до 01.01.2024, суму інфляційних втрат в розмірі 3,93 грн., 3% річних в розмірі 0,71 грн. за період з 01.12.2021 до 01.02.2022, заборгованість за абонентське обслуговування в розмірі 589,41 грн. за період з 01.10.2021 до 01.01.2024, а також судові витрати в розмірі 242,24 грн.

В подальшому, ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 13.05.2024 року у справі № 226/153/24 вищезазначений судовий наказ було скасовано.

Незважаючи на це, відповідач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» повторно виставив рахунки, здійснив нові нарахування заборгованості та почав погрожувати повторним зверненням до суду. Таким чином, відповідач повторно пред`являє вимоги, які вже були предметом судового розгляду та щодо яких судовий наказ було скасовано, що на думку позивачки, порушує принцип правової визначеності та є зловживанням правом.

ОКП «Донецьктеплокомуненерго» здійснює нарахування за послуги, які їй фактично не надаються та не споживаються, доказів обґрунтування такої заборгованості не надає.

Водночас зазначає, що на даний час доступ до її квартири у м. Мирноград Донецької області відсутній у зв`язку з активними бойовими діями, що унеможливлює отримання або відновлення документів, що свідчать про відключення її квартири від системи централізованого опалення.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.02.2026 року просить суд: 1) визнати незаконними дії ОКП «Донецьктеплокомуненерго» щодо повторного нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії; 2) визнати відсутність заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 ; 3) зобов`язати ОКП «Донецьктеплокомуненерго» припинити будь-які нарахування за послуги, які фактично не надаються та не споживаються; 4) заборонити відповідачу повторно звертатися до суду з вимогами про стягнення заборгованості, яка вже була предметом судового розгляду та щодо якої судовий наказ скасовано (а.с. 1-9, 40-41, 119-122).

09.03.2026 року представник відповідача ОКП «Донецьктеплокомуненерго» - Базелюк Т.В. звернулась до суду з відзивом на позовну заяву, в якій просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначила, що відповідач виробляє теплову енергію, а споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію у строки, встановлені договором або законом. ОКП «ДТКЕ» в опалювальний період надає теплову енергію у житлові будинки міста Мирноград, які підключено до об`єднаної системи централізованого теплопостачання, зокрема і до житлового будинку АДРЕСА_1 .

На підприємстві обліковується особовий рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито на ім`я ОСОБА_1 та відповідає квартирі АДРЕСА_1 . Позивачка є власником зазначеної квартири.

Оскільки квартира позивачки знаходиться в п`ятиповерховому багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, тому вона є споживачем житлово-комунальних послуг.

Відповідачу відомо, що квартира позивачки обліковується як така, що в установленому Законом порядку була відключена від внутрішньобудинкової системи опалення, тому по особовому рахунку по квартирі АДРЕСА_1 за опалювальний період з жовтня 2021 року по березень 2024 року (включно) нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії проведено лише в тій частині, яка витрачена на загальнобудинкові потреби опалення. Багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 обладнаний приладом обліку теплової енергії, який прийнято ОКП «ДТКЕ» до обліку в якості комерційного.

За період 01.10.2021 року по 31 березня 2024 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 нараховано до сплати за послугу з постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, в сумі 5 881,36 грн., яка на даний час позивачкою не сплачена.

Водночас вказує на те, що починаючи з квітня 2024 року ОКП «ДТКЕ» взагалі припинено нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії та тимчасово припинено договірні відносини за публічними договорами приєднання зі споживачами ОКП «ДТКЕ», які мешкають у житловому фонді міста Мирноград (в тому числі по квартирі позивачки). Це пов`язано із введенням в Україні воєнного стану. Тому за період з 01.04.2024 року по даний час будь-які нарахування заборгованості відповідачем не здійснюються.

Плата за абонентське обслуговування підлягає відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхні приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги.

18.02.2026 року ОКП «ДТКЕ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення в сумі 5 881,36 грн. за період з 01.10.2021 року до 01.01.2026 року, заборгованості за абонентське обслуговування в сумі 886,01 грн. за період з 01.09.2021 року до 01.01.2026 року, інфляційних втрат в сумі 5,71 грн. за період з 01.11.2021 року до 01.02.2022 року, стягнення 3% річних в сумі 1,21 грн за період 01.11.2021 року до 01.02.2022 року та судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Крім того, представник відповідача вважає, що оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, що підтверджується висновками ВСУ (а.с. 52-113, 123-162).

Рух справи.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24.02.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с. 44).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов з підстав, викладених у ньому та у відповіді на відзив, просила суд позов задовольнити з урахуванням уточнених позовних вимог. Крім того зазначила, що відповідач не мав права нараховувати їй заборгованість за опалення місць загального користування, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, оскільки в під`їзді жодних труб не встановлено.

У судовому засіданні представник відповідача ОКП «ДТКЕ» - Базелюк Т.В. заперечувала проти позову з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Обставини, встановлені судом.

Суд, заслухавши позивачку та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини.

Позивачка ОСОБА_1 євласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 460027279 від 13.01.2026 року (а.с. 93).

Відповідач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є постачальником теплової енергії, в тому числі для будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Статутом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», затвердженим головою облдержадміністрації від 18.01.2001 року за № 30 в редакції розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 25.06.2024 року № 424/5-24 визначені юридичний статус, організаційна структура, мета і предмет діяльності, права та обов`язки та інше ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (а.с. 103-110).

Так, у відповідності до п. 4.1. Статуту ОКП «ДТКЕ», метою діяльності підприємства є зокрема виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води споживачам у порядку, встановленому законодавством.

З листа № С-161 від 25.12.2025 року ОКП «ДТКЕ» вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зверталась до відповідача з претензією щодо скасування нарахованої суми за послуги з постачання теплової енергії (а.с. 7-8).

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого відповідачем ОКП «ДТКЕ», квартира АДРЕСА_1 , обладнана індивідуальним опаленням (а.с. 64).

Вказана обставинна представником відповідача у судовому засіданні також не заперечувалась.

Норми права, які підлягають застосуванню.

Відносини між позивачкою та відповідачем регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії від 21.08.2019 № 830.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень ст. 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).

Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Положенням статей 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Обов`язок споживача по оплаті послуг закріплено у п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону.

Обов`язком виконавця є забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання.

Відповідно до абз. 6 п. 14 Правил від 21.08.2019 № 830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (абз. 4 п. 24 Правил від 21.08.2019 № 830).

У відповідності до п. 38 Правил від 21.08.2019 № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).

Оцінка суду.

Як вбачається з досліджених доказів, позивачці проведено нарахування за опалення місць загального користування, обсяг теплової енергії на функціонування системи опалення та окремо за абонентське обслуговування.

Оскільки житло позивачки знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а тому підстави для визнання дій відповідача щодо нарахування плати за опалення місць загального користування та забезпечення функціонування системи опалення незаконними відсутні.

Твердження позивачки про відсутність у будинку приладів опалення місць загального користування суд вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Зокрема, матеріали справи не містять актів обстеження будинку, складених у встановленому порядку, які б підтверджували відсутність приладів централізованого опалення у місцях загального користування, зокрема на сходових клітинах, у під`їздах чи підвальних приміщеннях будинку.

Будь-яких інших належних доказів, які б об`єктивно підтверджували повну відсутність у будинку системи опалення місць загального користування або відповідних радіаторів, позивачкою суду також не надано.

Суд враховує доводи позивачки про те, що документи, які могли б підтвердити заявлені позовні вимоги, могли бути втрачені або знищені внаслідок обстрілів чи пошкодження належної їй квартири, про що зазначалося у позовній заяві.

Разом з тим, навіть за наявності таких обставин позивачка не була позбавлена процесуального права звернутися до суду із відповідними клопотаннями про витребування доказів, забезпечення доказів або сприяння у їх отриманні в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Водночас відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, за винятком випадків, прямо передбачених законом.

Отже, обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, покладається саме на учасників справи.

Крім того, суд вважає помилковими доводи позивачки про те, що відповідач ОКП «ДТКЕ» повторно намагається стягнути заборгованість за один і той самий період, оскільки ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 13.05.2024 року судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги було скасовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, у якій роз`яснює заявнику (стягувачу) право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, чинним процесуальним законодавством прямо передбачено, що скасування судового наказу не позбавляє стягувача права повторно звернутися до суду з аналогічними вимогами вже у позовному провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене право відповідач ОКП «ДТКЕ» реалізував, звернувшись 18.02.2026 року до суду з позовом до ОСОБА_1 у порядку спрощеного позовного провадження (справа № 932/5034/26, провадження № 2/932/1693/26).

Суд також зазначає, що звернення до суду із позовом є гарантованим Конституцією України правом особи на судовий захист та доступ до правосуддя, передбаченим статтями 55, 124 Конституції України, а тому саме по собі подання позову не може свідчити про порушення прав іншої сторони.

Щодо позовних вимог про визнання відсутньою заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , суд виходить з того, що чинним законодавством не передбачено такого самостійного способу захисту цивільного права, як оспорювання правильності здійснених нарахувань за житлово-комунальні послуги чи встановлення факту відсутності заборгованості у відриві від спору про її стягнення.

Споживач житлово-комунальних послуг у разі пред`явлення до нього вимог про стягнення відповідної заборгованості не позбавлений права заперечувати проти таких вимог та надавати відповідні докази на підтвердження своєї позиції. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховний Суд від 08.04.2020 року у справі № 462/5889/16-ц.

Щодо доводів позивачки про відсутність між сторонами укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг, суд зазначає, що сам по собі факт неукладення відповідного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховний Суд України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, визначає їхні права та обов`язки. Згідно ч. 1 ст.19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, але при цьому Закон не встановлює укладення виключно письмової форми такого договору.

Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» на своєму офіційному сайті http://www.kpdtke.com.ua, відповідно до ст. 634 ЦК України та ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розміщено проект договору «Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води». Даний договір є договором приєднання між теплопостачальною організацією ОКП «Донецьктеплокомуненерго», як виконавцем послуг, та споживачем (фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання.). Укладення договору здійснюється шляхом приєднання споживача до цього договору, тобто через прийняття фізичною особою умов цього договору.

До того ж, до настання певних обставин, а саме до початку бойових дій у м. Мирноград, до початку військового стану в Україні, позивачка отримувала послуги з централізованого опалення (зокрема місць загального користування та за функціонування системи опалення, абонентської плати), та оплачувала її на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 .

Ці обставини підтверджують наявність фактичних договірних відносин між сторонами.

Що стосується вимоги про заборону відповідачу у подальшому здійснювати нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії, то суд зазначає, що вказана вимога фактично спрямована на захист прав позивачки «на майбутнє» та ґрунтується лише на припущеннях щодо можливого порушення її прав у подальшому.

Водночас відповідно до засад цивільного судочинства судовий захист надається лише у разі наявності порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу, які існують на момент звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Припущення щодо можливого порушення прав у майбутньому не можуть бути самостійним предметом судового захисту.

З огляду на сукупність встановлених обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», у позові їй відмовлено, отже, з підстав ч. 7 ст. 141 ЦПК України, судові витрати належить компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", про визнання незаконними нарахувань, зобов`язання вчинити дії та зобов`язання утриматись від певних дій - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Осіпенко Л.М.