Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №728/603/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/603/26

Номер провадження 2/728/457/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08 червня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

а також

позивача – не з`явився,

відповідача – не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про зменшення розміру аліментів, негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про таке.

І. Рух справи.

1. До Бахмацького районного суду (далі також – Суд) 16.03.2026 звернувся ОСОБА_1 (далі також – Позивач) до ОСОБА_2 (далі також – Відповідач), за змістом якого Позивач просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу Бахмацького районного суду від 25.09.2025 (справа 2-н/728/404/25), з 1/2 на 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Ухвалою Суду від 19.03.2026 № 728/603/26 вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

3. Ухвалою Суду від 22.04.2026 № 728/603/26 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні 02.06.2026 о 10 год 00 хв.

4. У зв`язку з перебуванням головуючого судді по справі у черговій щорічній відпустці судове засідання, призначене на 02.06.2026 о 10 год 00 хв не відбулося, його проведення призначене повторно на 08.06.2026 об 11 год 00 хв.

5. У призначене судове засідання з розгляду справи по суті належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

6. Водночас Позивач направив до Суду заяву від 03.06.2026 №б/н, якою просив здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

7. Відповідач причини неявки не повідомила, що, з урахуванням положень частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі також – ЦПК України), не перешкоджає розгляду справи по суті.

8. Також за вищевказаних фактичних обставин, на підставі вимог положень статті 281 ЦПК України, Суд вважає за можливе постановити ухвалу про заочний розгляд справи.

9. Окрім того, у зв`язку із неявкою в судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини другої статті 247 ЦПК України.

ІІ. Позиції учасників справи.

10. У поданій позовній заяві в обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що відповідно до судового наказу виданого Бахмацьким районним судом від 25.09.2025 (728/2436/25, 2-н/728/404/25) із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 (однієї другої) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.09.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

11. Вказаний судовий наказ знаходиться на примусовому виконанні у Бахмацькому відділі державної виконавчої служби, про що свідчить постанова про звернення стягнення на заробітну плату від 22.12.2025.

12. Згідно з Актом про обстеження умов проживання від 23.01.2026 підтверджується, що син ОСОБА_4 проживає з Позивачем та знаходиться на його утриманні.

13. Водночас Позивач зазначає, що з Відповідачем на даний момент проживають двоє неповнолітніх дітей, тому розмір аліментів повинен бути зменшений до 1/3 частки його доходу.

14. Як на матеріально правове підґрунтя своїх вимог посилається на положення статті 192 Сімейного кодексу України (далі також – СК України), за змістом якої розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

15. Щодо позиції Відповідача, то Суд враховує, що остання відзив на позов не подала, правом надати Суду пояснення та докази не скористалася, доводи Позивача не спростувала.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом та докази на їх підтвердження.

16. Судовим наказом Бахмацького районного суду від 25.09.2025 (справа № 728/2436/25, провадження № 2-н/728/404/25) із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 (однієї другої) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.09.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 3 зворот).

17. Зазначений вище судовий наказ знаходиться на примусовому виконанні Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується постановою головного державного виконавця Ковалевської А.О. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену 22.12.2025 в межах виконавчого провадження № 79370111 (а.с. 5-6).

18. Відповідно до Акту про обстеження умов проживання від 23.01.2026, складеного працівниками Служби у справах дітей Бахмацької міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є сином Позивача та Відповідача, проживає разом з Позивачем з 16.01.2026 та знаходиться на утриманні Позивача. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , забезпечений окремою кімнатою, одягом і взуттям, між батьком та сином є взаєморозуміння, підтримка один одного, дитина бажає проживати з батьком (а.с. 4).

ІV. Оцінка Суду та релевантне законодавство.

19. Перш за все Суд наголошує, що розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

20. За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

21. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

22. Суд звертає увагу, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування – спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати Суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

23. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

24. Окрім того, Суд нагадує, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: “баланс імовірностей” (balance of probabilities) або “перевага доказів” (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів” (clear and convincing evidence) і “поза розумним сумнівом” (beyond reasonable doubt).

25. Європейський суд з прав людини (далі також – ЄСПЛ) у рішенні “Джей.Кей. та інші проти Швеції” (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) наголошує, що стандарт “балансу ймовірностей” притаманний саме цивільним справам.

26. Також цей стандарт доказування згадується ЄСПЛ у справі “Бендерський проти України” (BENDERSKIY v. UKRAINE) і полягає у тому, що для Суду, аби визнати певну подію такою, яка відбулася, достатньо дійти висновку про те, що з урахування усіх доказів вірогідність існування такої події є більшою за не існування.

27. Оцінюючи фактичні обставини цієї справи, з урахуванням вищевикладених підходів, Суд відмічає, що стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

28. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

29. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

30. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

31. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

32. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

33. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

34. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

35. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

36. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

37. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

38. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, Позивач посилався на те, що оскільки з ним проживає та перебуває на його утриманні одна дитина, а з Відповідачем двоє, а аліменти стягнуті судовим наказом на трьох дітей, тому частка призначена для стягнення аліментів повинна зменшитися.

39. У цьому контексті Суд зауважує, що предметом доказування у відповідній категорії цивільних справ про зміну розміру аліментів є зміна матеріального або сімейного стану, які не виключають також і одночасного настання обох підстав для зміни розміру аліментів.

40. Однак зміна місця проживання дитини як юридичний факт не є тією зміною матеріального або сімейного стану платника аліментів, з якою законодавець пов`язує можливість зміни розміру аліментів, оскільки свідчить про втрату самого права на стягнення аліментів для утримання дитини, бо згідно з положеннями статті 181 СК України право на стягнення аліментів набуває саме той з батьків, разом з яким така дитина проживає.

41. У цьому контексті Суд відмічає, що позивач або інша особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту, і спосіб такого захисту, а завданням суду є визначення обґрунтованість підстав звернення за результатами розгляду позову та застосування ефективного захисту порушеного права.

42. Однак завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

43. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

44. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення – гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

45. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

46. З урахуванням викладених вище мотивів, оцінивши надані докази як окремо на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, так і у сукупному взаємозв`язку, враховуючи, що належним способом захисту у спірних правовідносинах має бути саме припинення стягнення аліментів на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Суд приходить до висновку щодо необхідності відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат.

47. Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

48. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно задоволених позовних вимог.

49. Враховуючи вищевикладене, керуючись 2, 5, 10-13, 18, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 282 ЦПК України, Суд, –

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати залишити за Позивачем.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення цього рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Є.М. Сороколіт