Суд: Немишлянський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 08 червня 2026 р.
Справа: №645/8037/25
Суддя: Алтухова О. Ю.
Справа № 645/8037/25
Провадження № 2/645/711/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.,
секретар судових засідань – Півінська С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), від імені та в інтересах якого, на підставі довіреності, діє представник – Ванжа Н.В., звернулось до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.12.2021 у розмірі 169203,49 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн просять покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.03.2019 року відповідач отримав кредитну картку АТ КБ «ПриватБанк», а 01.12.2021 року шляхом підписання у системі «Приват24» заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг уклав кредитний договір, за умовами якого отримав відновлювану кредитну лінію з кредитним лімітом до 200 000 грн, строком кредитування 12 місяців із пролонгацією та процентною ставкою 42 % річних. У подальшому відповідач отримав додаткову кредитну картку та користувався кредитними коштами. 06.01.2025 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору, якою змінено умови кредитування: встановлено невідновлювану кредитну лінію, строк кредитування 12 місяців із пролонгацією, але не більше 5 років, процентну ставку 12 % річних та зменшено розмір мінімального платежу. Також сторони погодили, що у разі порушення позичальником зобов`язань протягом 180 днів строк повернення всієї заборгованості настає на 180-й день прострочення. Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти в межах установленого кредитного ліміту, однак відповідач належним чином умови договору не виконав, своєчасно не погашав кредитну заборгованість та проценти, унаслідок чого станом на 15.10.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 169 203,49 грн, з яких: 149 980,62 грн — заборгованість за тілом кредиту; 19 222,87 грн — заборгованість за простроченими відсотками. У зв`язку з викладеним АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 14.11.2025 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 16.12.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
04.02.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення проти позову, в яких відповідач зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів укладення кредитного договору від 01.12.2021 року у письмовій формі. На його думку, заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не містить його власноручного підпису, а наявна в документі відмітка про підписання за допомогою OTP-пароля не може вважатися належним підтвердженням укладення договору та погодження його умов. Окрім того, відповідач вказував, що позивач не надав належних доказів його ознайомлення та погодження умов кредитування, зокрема щодо процентної ставки у розмірі 42 % річних та процентів від простроченої заборгованості у розмірі 60 % річних. Вважав такі умови надмірно обтяжливими та такими, що були нав`язані банком у договорі приєднання. Також відповідач звертав увагу суду на недоліки в оформленні та поданні доказів позивачем, зокрема на додану до позову копію документа, що посвідчує його особу, яка, на його думку, свідчить про неналежне формування банком доказової бази та ставить під сумнів достовірність наданого розрахунку заборгованості. Разом із цим відповідач визнає наявність боргових зобов`язань перед Банком, що виникли з моменту укладення Додаткової угоди від 06.01.2025 року, та вказав на бажання погашення заборгованості. Однак зазначив, що виконати рішення суду одноразово в повному обсязі є неможливим у зв`язку з винятково важким матеріальним становищем.
Одночасно з цим, у своїх запереченнях відповідач заявив клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 36 місяців у разі задоволення позову. На обґрунтування клопотання посилався на відсутність офіційного місця роботи та постійного джерела доходу, наявність лише нерегулярних тимчасових заробітків, а також необхідність надання матеріальної допомоги своїй бабусі, яка, за його твердженням, проходить тривале та дороговартісне лікування онкологічного захворювання. Зазначав, що сукупність цих обставин не дає йому можливості одноразово виконати можливе рішення суду про стягнення заборгованості.
Також відповідач вказував, що до звернення банку до суду та після отримання копії позовної заяви звертався до представників банку з пропозиціями щодо врегулювання спору, реструктуризації заборгованості та укладення мирової угоди, однак відповідні домовленості між сторонами досягнуті не були.
Розгляд справи відповідач просив проводити за його відсутності.
Представник позивача у судове засідання не з`явився. 05.05.2026 представник позивача - Хміль В.В. через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та додатково зазначив, що до складу заявленої до стягнення заборгованості входять проценти за користування кредитом у розмірі 19 222,87 грн, нараховані за ставкою 12 % річних, погодженою сторонами у Додатковій угоді до кредитного договору від 06.01.2025 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази доходить наступного висновку.
01.12.2021між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до умов якої відповідач засвідчив, що приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі – Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua /terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі — Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, відповідачу був наданий кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії до 200000,00 грн (п.1.2. Договору); Типом кредитної карти: картка «Універсальна»; 3) строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); 4) процентна ставка, відсотків річних: 42,0 % (п.1.3 Договору).
Відповідно до п.1.4 Договору повернення кредиту здійснюється шляхом: договірного списання з рахунку клієнта, у т. ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта; - шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; - 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.
Відповідно до п. 1.5 Договору в разі несвоєчасної сплати клієнтом мінімального обов`язкового платежу в строк, зазначений в п. 2.1.1.3.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку платежу, та/або - в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.3.5. Договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,0 % - для карт Універсальна та карт Універсальна GOLD.
У розділі 3 Договору сторони узгодили, що при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом.
Підпис вказаного документу здійснювався відповідачем ОСОБА_1 відповідно до вимог Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ 28.07.2020 № 107.
Згідно з п. 5 Положення № 107, otp-пароль (одноразовий пароль) - певна послідовність текстових символів та/або цифр, що генерується програмними засобами установи централізовано і є дійсною лише для цієї цілі та обмеженою в часі, яку установа надсилає особі на її фінансовий номер телефону у вигляді текстового повідомлення.
13.09.2022 року відповідач ОСОБА_1 підписав в АТ КБ «ПриватБанк» паспорт споживчого кредиту, у якому підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування та підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.
Підпис вказаного документу здійснювався відповідачем ОСОБА_1 відповідно до вимог Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України», затвердженого постановою НБУ від 13.12.2019 року № 151 (в редакції, яка діяла на час вчинення правочину).
Відповідно до п.п. 5 п. 3, п.6 вказаного Положення № 151 власноручний підпис – власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом; цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису в разі дотримання норм цього Положення.
06.01.2025відповідачем ОСОБА_1 була підписана Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № 250106B1DI820993XYUNMAIN, відповідно до умов якої відповідач засвідчив, в якій він приєднався до розділу "Загальні положення", підрозділів "Кредитні картки", "Поточні рахунки", "Використання картки", "Віддалені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка", "Система переказів PrivatMoney", "Операції у відділеннях (умови та правила проведення операцій у відділеннях Банку)", "Автоплатежі", "Сервіс "BankID"" Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі – Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів "Кредитна картка", "Оплата частинами", "Миттєва розстрочка" (далі — Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати. Крім того, підписанням цієї Заяви Клієнт приєднується до Договору про надання платіжного сервісу «LiqPay», що розміщений в мережі Інтернет за адресою https://www. liqpay.ua/information/user.
06.01.2025 міжвідповідачем ОСОБА_1 та АТ «Приват Банк» укладено Додаткову угоду №SAMDNWFC00046378302_01 до Кредитного договору від 06.01.2025.
Відповідно до п. 1. Додаткової угоди Сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: 1. Тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; 2. Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди ( п.п. 1.1., 1.2.) 3. Процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п. 1.2., 1.3. Договору). 4. Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.
Згідно з випискою за договором № б/н за період 01.12.2021 - 15.10.2025 відкритої на ім`я відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останній користувався виданими йому банківськими картками з номерами: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 2. ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою НБУ від 29.07.2022 № 164, власник рахунку - особа, на ім`я якої відкрито рахунок та/або електронний гаманець, за яким здійснюються платіжні та/або інші операції з використанням платіжного інструменту.
Таким чином, між сторонами був укладений кредитний договір № б/н від 01.12.2021 за умовами якого АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання перед відповідачем виконало. Проте відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, та в процесі користування кредитним рахунком не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості.
Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15, 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц) неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Зокрема, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором/договором позики можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Аналогічна позиція висловлена в поставові КЦС ВС від 15.01.2025 року у справі №753/16762/15-ц.
Отже, виписка за договором б/н на ім`я відповідача ОСОБА_1 є належним та допустимим доказом, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій та свідчить про користування кредитом та утворення заборгованості за кредитним договором.
У період дії кредитного договору б/н від 01.12.2021, внаслідок порушення ОСОБА_1 своїх зобов`язань, у нього утворилась заборгованість в розмірі 169 203,49 грн, з яких: 149 980,62 грн — заборгованість за тілом кредиту; 19 222,87 грн — заборгованість за простроченими відсотками.
В обґрунтування розміру заборгованості за кредитним договором позивач надав відповідний розрахунок.
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо недостовірності та необґрунтованості наданого позивачем розрахунку заборгованості оскільки відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, не зазначено, які саме складові розрахунку є неправильними, не наведено конкретних арифметичних помилок чи порушень порядку нарахування платежів, а також не подано доказів здійснення платежів, які не були враховані позивачем при визначенні розміру боргу.
Саме по собі висловлення незгоди з розрахунком заборгованості без наведення конкретних обставин, які б свідчили про його неправильність, не може бути підставою для визнання такого розрахунку недостовірним. Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наданий позивачем розрахунок узгоджується з випискою по рахунку, умовами кредитного договору та додаткової угоди від 06.01.2025 року, а тому у суду відсутні підстави піддавати сумніву правильність визначеного позивачем розміру заборгованості.
Посилання відповідача на нібито неналежне оформлення окремих доданих до позову документів, зокрема копії документа, що посвідчує особу, жодним чином не спростовують факту отримання ним кредитних коштів, користування кредитним лімітом та наявності заборгованості, а також не свідчать про недостовірність поданого банком розрахунку боргу. Тому зазначені доводи суд оцінює критично та не приймає як підставу для відмови у задоволенні позову чи зменшення розміру заявлених до стягнення сум.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 526, 1054 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення, від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене вище, оскільки відповідач свої зобов`язання за умовами Договору б/н від 01.12.2021 у повному обсязі не виконав, доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, або доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, суду не надано, у зв`язку з чим, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором б/н від 01.12.2021 року в розмірі 169203,49 грн, з яких: 149980,62 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19222,87 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Розглядаючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд виходить із такого.
Щодо вимоги відповідача про зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» укласти з відповідачем угоду про розстрочення (реструктуризацію) заборгованості, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Примушування особи до укладення договору не допускається, крім випадків, коли обов`язок укласти договір передбачений цим Кодексом, законами або добровільно прийнятим зобов`язанням.
Процесуальний інститут розстрочення виконання судового рішення, врегульований статтею 435 ЦПК України, є виключним повноваженням суду щодо зміни порядку виконання вже ухваленого судового акту.
Так, норма ст. 435 ЦПК України надає суду право процесуального врегулювання порядку виплати стягнутих сум, однак не наділяє суд повноваженнями втручатися у договірні правовідносини сторін, змінювати цивільно-правові зобов`язання чи примушувати банківську установу до укладення будь-яких правочинів (угод) про реструктуризацію чи розстрочення всупереч її волевиявленню.
З огляду на те, що укладення договору є добровільним актом цивільного обороту, суд не може перебирати на себе функції суб`єкта господарювання та зобов`язувати позивача вчиняти дії щодо укладення правочинів, а тому вказані вимоги відповідача необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Окрім того, суд зазначає, що розстрочка виконання рішення суду полягає у виконанні рішення частинами протягом визначеного судом періоду часу із встановленням конкретних строків виконання кожної частини зобов`язання. При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд виходить із міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання боржнику додаткового строку для виконання рішення. При цьому наявність підстав для такого відтермінування повинна бути доведена особою, яка звертається з відповідним клопотанням. Надання розстрочки не може створювати безпідставно привілейовані умови для боржника та має забезпечувати баланс інтересів сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, його матеріальний стан, тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, а також інші надзвичайні обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.
Аналогічні положення містяться у ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено право сторін звернутися до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Таким чином, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, однак в основу відповідного судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність належним чином підтверджених обставин, які дійсно ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.
На підтвердження обставин, які, на думку відповідача, є підставою для розстрочення виконання рішення суду, останнім надано копії медичних документів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серед яких результати огляду кардіолога від 03.01.2025 року, результати огляду офтальмолога від 26.03.2024 року та діагностичний звіт щодо рентгенографії кульшового суглоба від 17.09.2025 року.
Разом із тим зазначені документи підтверджують лише факт проходження ОСОБА_2 медичних обстежень та не свідчать про наявність обставин, які б істотно ускладнювали або робили неможливим виконання відповідачем рішення суду. Окрім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану, відсутності доходів чи інших джерел існування, а також доказів, які б підтверджували родинні відносини між ним та ОСОБА_2 , здійснення ним її утримання або понесення витрат на лікування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи не підтверджені належними та допустимими доказами і не можуть бути визнані достатніми підставами для розстрочення виконання рішення суду. Крім того, відповідач просив надати розстрочку строком на 36 місяців, що перевищує граничний строк, встановлений ч. 5 ст. 435 ЦПК України. У зв`язку з наведеним клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Згідно з платіжною інструкцією № ZZ424B2EYF від 24.10.2025 при зверненні з позовом до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.12.2021 у розмірі 169203,49 грн з яких: 149980,62 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19222,87 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач – Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 010601, м. Київ, вул. М.Грушевського, 1Д, адреса для кореспонденції: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.
Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 09.06.2026.
Суддя О.Ю. Алтухова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua