Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №705/6990/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/6990/25

2-а/705/24/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Душин О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Новіцька І.Л. звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить поновити строк на адміністративне оскарження у зв`язку із поважністю пропуску; скасувати постанову від 02 жовтня 2025 року про накладення адміністративного стягнення за № R106471, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначила, що 06 листопада 2025 року громадянин України ОСОБА_1 виявив в застосунку «РЕЗЕРВ +» інформацію щодо наявності Постанови за № R106471 від 02 жовтня 2025 року, відповідно до якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-10 КУпАП.

Відповідно до інформації, яка містилась у застосунку оскаржувану Постанову виніс ОСОБА_2 (посада не зазначена). Оскаржувану Постанову позивач не отримував, протокол про адміністративне правопорушення теж не отримував.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та оновив свої дані 14.07.2024 року. Також витяг з Резерв+ містить адресу проживання, номер в системі Оберіг 261020201388375700013. У вказаному витязі не відображено, що він є порушником військового обліку та його дані потребують уточнення.

Вказала, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки позивач не вчинив жодного адміністративного правопорушення. Позивач жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 05.06.2025 року не отримував, про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення не повідомлявся, а про існування самої постанови дізнався лише 06.11.2025 року через мобільний застосунок «Резерв+».

Також позивач є студентом денної форми навчання Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», що дає йому право на відстрочку від призову.

Враховуючи вищевикладене, позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду для захисту своїх прав та обов?язків.

2. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25 листопада 2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

27 листопада 2025 року відповідач отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками, про що свідчить підпис у Розносній книзі для місцевої кореспонденції Уманського міськрайонного суду.

21 листопада 2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - Літинського Т.О. надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, в обгрунтування відзиву зазначив, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2014 року. Проте позивач є системним порушником правил військового обліку, оскільки з 2014 року, жодного разу не з`являвся до ТЦК та СП для звірки облікових даних, визначення придатності до військової служби та проходження військово-лікарської комісії (ВЛК).

З метою забезпечення прибуття військовозобов`язаних, які зареєстровані на території Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області (зокрема й позивача, чиє місце зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу голови Дмитрушківської сільської ради було направлено Розпорядження № 4/162 про оповіщення та забезпечення прибуття громадян до ТЦК на 05 червня 2025 року. Оскільки Позивач у визначений строк за викликом не прибув, відповідач розцінив вказані дії як ігнорування обов`язків та порушення законодавства про мобілізаційну підготовку в особливий період.

Крім того, у відзиві відповідач наголосив, що оскаржувана постанова № R106471 від 02 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП була сформована в автоматичному режимі за допомогою Автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи (АІТС) "ОБЕРІГ". Представник відповідача вказав, що оскільки постанова згенерована системою автоматично на підставі наявних у базі даних відомостей про правопорушення, ІНФОРМАЦІЯ_4 наразі “не має технічних можливостей її самостійно коригувати чи відміняти”.

Також відповідач звернув увагу суду на неналежну, на його думку, процесуальну поведінку позивача. На переконання ТЦК, позивач пропустив передбачений статтями 287-289 КУпАП 10-денний строк на оскарження постанови без поважних причин, оскільки сама постанова датована 02.10.2025 року, а до суду позивач звернувся лише у листопаді, що нібито було навмисно приховано від суду.

04 грудня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Новіцької І.О. надійшов відзив на позовну заяву. Щодо тверджень відповідача про неналежну процесуальну поведінку позивача та нібито пропуск строків на оскарження постанови, представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 не отримував копію оскаржуваної постанови № R106471 від 02.10.2025 року ні поштовим зв`язком, ні в будь-який інший спосіб, передбачений ст. 285 КУпАП. Більш того, з метою з`ясування обставин справи адвокатом на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено адвокатські запити (зокрема вих. № 32/35 від 18.11.2025 року), які відповідач проігнорував, не надавши запитуваних документів. Про існування штрафу та самої постанови позивач дізнався виключно з мобільного застосунку "Резерв+" 06.11.2025 року, після чого невідкладно звернувся до суду, що свідчить про поважність причин пропуску строку та правомірність його поновлення.

Аналізуючи доводи ТЦК та СП щодо належного сповіщення позивача через Розпорядження № 4/162, направлене голові Дмитрушківської сільської ради, адвокат наголосила, що матеріали справи не містять жодних доказів (корінця повістки з особистим підписом, поштового повідомлення про вручення чи акта відмови), які б підтверджували, що це розпорядження або виклик на 05.06.2025 року були фактично доведені до відома ОСОБА_1 . Сам факт направлення листа на адресу сільської ради не може ототожнюватися з належним викликом особи, а відповідач безпідставно перекладає на позивача провину за можливе невиконання розпорядження третіми особами.

Окремо представник позивача звернула увагу суду на те, що ОСОБА_1 , діючи добросовісно та на виконання вимог закону, ще 14.07.2024 року належним чином оновив свої персональні та облікові дані через мобільний застосунок "Резерв+", де чітко вказав адресу свого фактичного проживання: АДРЕСА_3 . Відповідач, маючи безпосередній доступ до АІТС "Оберіг", володів інформацією про актуальне місце проживання позивача, проте умисно продовжував направляти розпорядження за старою адресою реєстрації (с. Гродзеве), де позивач фактично не проживає.

Крім того, адвокат підкреслила безпідставність звинувачень ТЦК у "злісному ухиленні", оскільки ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання Державного закладу "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка" (що підтверджується відповідною довідкою з ЄДЕБО), а отже, відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" має законне право на відстрочку від призову.

Твердження відповідача про те, що оскаржувана постанова була сформована "в автоматичному режимі", представник позивача вважає прямим свідченням грубого порушення процедури розгляду справи. Адвокат зазначила, що норми КУпАП не передбачають автоматичного притягнення до відповідальності за ст. 210-1 КУпАП без складання протоколу (або без наявності беззаперечних доказів належного вручення виклику у випадках ч. 5 ст. 258 КУпАП) та без особистого розгляду справи уповноваженою посадовою особою з дотриманням прав особи, яка притягається до відповідальності. Посилання відповідача на "технічні особливості системи" не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, представник позивача просила долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.»

Учасники справи не надавали до суду клопотань про розгляд позову в загальному порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

3. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на ОСОБА_1 виніс постанову № R106471 про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за наступних обставин. За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_3 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про військовий обов?язок і військову службу"), встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_4 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, зокрема указами № 272/2024 від 06.05.2024, № 470/2024 від 23.07.2024, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 затвердженого Законом України № 4643-IX від 21.10.2025.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.

Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).

У п. 12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ № 154 від 23.02.2022 (далі - Положення), зазначені повноваження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, серед яких, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладення адміністративних стягнень.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 7 Положення).

Згідно з п. 1 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У п. 9 Положення визначені завдання покладені на територіальні центр комплектування та соціальної підтримки.

Отже законодавець не розділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час здійснення ними повноважень визначених у п. 9 Положення тих які мають статус юридичної особи і на тих, які цього статусу не мають, право керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 235 КУпАП, прямо передбачено п. 12 Положення.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Відповідно до абз. 11 п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджене постановою КМУ № 154 від 23.02.2022, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

За приписом пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 23 зазначеного Порядку визначені підстави для такого неприбуття, а саме: поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Пунктами 28 - 30-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024, визначено таке.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (п.28).

У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки (п.29).

Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (п.30).

Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).

QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.

Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією (30-1).

Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді (п. 30-2 ).

У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3 ).

У п. 41 Порядку зазначено, що резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відтак, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Згідно з вимогами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналізуючи позицію відповідача щодо виклику позивача через Розпорядження № 4/16каз, направлене голові Дмитрушківської сільської ради, суд зазначає наступне.

Сам по собі факт направлення розпорядження до органу місцевого самоврядування не є беззаперечним доказом належного повідомлення військовозобов`язаного про необхідність прибуття до ТЦК та СП. Матеріали справи не містять розписки позивачка про отримання повістки, акта відмови від отримання повістки чи будь-яких інших належних доказів, які б свідчили, що Дмитрушківська сільська рада виконала це розпорядження щодо ОСОБА_1 і довела його до відома останнього.

Даний висновок узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема, у постановах по справах № 759/12316/16-а, № 686/21360/15-а), відповідно до якої обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності за неприбуття за викликом є встановлення факту належного та своєчасного вручення такій особі відповідного процесуального документа (повістки) під підпис.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що оскаржувана постанова винесена «в автоматичному режимі за допомогою АІТС ОБЕРІГ».

Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено автоматичного притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП без здійснення уповноваженою посадовою особою оцінки доказів, встановлення складу адміністративного правопорушення та дотримання процедури розгляду справи.

Особливий порядок автоматичної фіксації адміністративних правопорушень та автоматичного винесення постанов прямо передбачений лише для окремих категорій справ, визначених КУпАП, зокрема у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів (ст. 14-2, ст. 279-1 — 279-8 КУпАП).

Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП здійснюється у загальному порядку, який передбачає обов`язок уповноваженої посадової особи встановити наявність події та складу адміністративного правопорушення, дослідити належність, допустимість та достатність доказів, а також перевірити факт належного повідомлення особи про виклик до ТЦК та СП.

Крім того, суд враховує, що Позивач виконав вимоги закону щодо оновлення даних через застосунок «Резерв+» 14.07.2024 року, де зафіксував місце свого проживання у м. Ірпінь. Відповідач, маючи доступ до бази даних «Оберіг», не вжив заходів для належного сповіщення особи за її актуальним місцем проживання.

Також, ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання Державного закладу “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, що підтверджується відповідною довідкою з ЄДЕБО.

Необхідність оперативного оповіщення військовозобов`язаних, та виконання ними своїх обов`язків, є особливо важливою та нагальною під час особливого періоду в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та відповідає інтересам усього суспільства.

Відтак, сам по собі факт направлення ТЦК та СП розпорядження до органу місцевого самоврядування щодо оповіщення військовозобов`язаного не є належним та беззаперечним доказом повідомлення особи про необхідність явки до ТЦК та СП.

Матеріали справи не містять доказів особистого вручення повістки позивачу під підпис, акту відмови від її отримання або інших належних доказів обізнаності позивача про виклик.

В контексті наведеного, суд вважає за необхідне звернути увагу на суттєвий розмір штрафу, що у свою чергу, покладає на відповідача вимогу належним чином пересвідчитись у сповіщенні особи про необхідність прибути за викликом. Підставою для накладення адміністративного стягнення може бути визнана виключно умисна поведінка направлена на ухилення від обов`язку прибути по повістці. Відсутність же доказів обізнаності особи про існування повістки, за умови її добросовісної поведінки, не може бути підставою для накладення адміністративного стягнення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність в даній справі факту належного оповіщення позивача про необхідність з`явитись 05.06.2025 о 09 годині до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення даних.

За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідач, не подавши до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел, спрямований на ухилення від явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з`явитися, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Разом з тим, суд дійшов висновку про неналежне оповіщення позивача, у спосіб встановлений у пп. 1, 2 п. 41 Порядку, про необхідність його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних 05.06.2025.

Тому, суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з`явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин у зазначені у повістці місце та строк, і він незважаючи на це в приміщення ТЦК не з`явився.

Отже, умисел позивача на вчинення адміністративного правопорушення не доведений «поза розумним сумнівом».

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № R106471 від 02 жовтня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП слід скасувати.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження постанов по справах про адміністративні правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Водночас, стаття 285 КУпАП покладає на орган, що виніс постанову, обов`язок протягом трьох днів вручити або надіслати її копію особі, щодо якої її винесено.

Судом встановлено, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження направлення або вручення копії оскаржуваної постанови № R106471 від 02.10.2025 року ОСОБА_1 у передбачений законом строк. Натомість Позивач дізнався про наявність штрафу лише 06.11.2025 року через застосунок "Резерв+", що підтверджується доданими скриншотами.

За змістом правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 24.04.2019 року у справі № 554/10416/16-а, право на судовий захист не може бути обмежене через неналежне виконання суб`єктом владних повноважень своїх законодавчих обов`язків щодо інформування особи. Якщо копія постанови не була вручена правопорушнику в день її винесення або не надіслана поштою, то десятиденний строк на позовне оскарження обчислюється з дня фактичного отримання або виявлення цієї постанови особою.

Виходячи з принципів Кодексу адміністративного судочинства України, керуючись приписами ст. 55 Конституції України, яка гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб, враховуючи незначний проміжок часу, який минув з моменту спливу формально визначеного граничного строку на оскарження і до звернення з позовом до суду, суд вважає можливим визнати поважною причину пропуску позивачем строку на звернення до суду, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

За таких обставин, суд вважає, що строк звернення до суду розивачем не пропущено, оскільки відлік процесуального строку розпочався з 06.11.2025 року (дня виявлення відомостей в системі "Резерв+"), а у випадку наявності формального пропуску від дати винесення постанови — такий строк підлягає поновленню як пропущений з поважних причин.

З огляду на вищевикладене та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що необхідно поновити позивачу строк звернення з адміністративним позовом для оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення, як такий, що пропущений з поважної причини.

Керуючись статтями 210-1, 251, 288, 289 та 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 242 246, 286, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позов задовольнити.

Скасувати Постанову № R106471 від 02 жовтня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 09 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя О.В. Душин