Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №607/3085/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2026 Справа №607/3085/26 Провадження №2/607/3272/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Дудченко Ю. Р.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання угоди та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання угоди та стягнення коштів.

В обґрунтування змінених позовних вимог позивачем викладено обставини, що 23/06/2021 між ним та ОСОБА_3 було укладено Угоду про організацію взаємовідносин під час будівництва об`єкту нерухомості Тернопільський район, с. Байківці, кадастровий номер земельної ділянки 6125280600:02:001:0501.

Відповідно до умов вищевказаної Угоди він взяв на себе зобов`язання часткового фінансування будівництва двоповерхового котеджу на частині земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, площею 0,037 га, розташованої в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 6125280600:02:001:0501 в сумі один мільйон дванадцять тисяч п`ятсот гривень, що на дату укладення Угоди, а саме: 23.06.2021 року було еквівалентно тридцять сім тисяч п`ятсот доларів США.

Ним було передано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 708 750,00 гривень готівкою. Факт передачі коштів підтверджується відповідними документами. В свою чергу відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити будівництво двоповерхового котеджу, ввести його в експлуатацію не пізніше четвертого кварталу

Однак станом на лютий 2026 року відповідачем не виконані зобов`язання, які передбачені Угодою про організацію взаємовідносин під час будівництва об`єкту нерухомості Тернопільський р-н, с. Байківці, кадастровий номер земельної ділянки 6125280600:02:001:0501 від 23 червня 2021 року, будівництво двоповерхового котеджу не завершено, об`єкт нерухомості йому не передано, строки будівництва, визначені Угодою, порушені.

Таким чином, відповідач істотно порушив умови Угоди, що позбавило його того, на що він розраховував при її укладенні.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивачі просять позов задовольнити та розірвати Угоду про організацію взаємовідносин під час будівництва об`єкту нерухомості Тернопільський район, с. Байківці, кадастровий номер земельної ділянки 6125280600:02:001:0501 від 23 червня 2021 року. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 708 750,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, будучи повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Правом на подання відзиву відповідач не скористався та не подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду постановлено заочний розгляд справи.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що 23 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Угоду про організацію взаємовідносин під час будівництва об`єкту нерухомості Тернопільський район, с. Байківці, кадастровий номер земельної ділянки 6125280600:02:001:0501.

Відповідно до умов даної Угоди ОСОБА_2 бере на себе зобов`язання часткового фінансування будівництва ОСОБА_3 двоповерхового котеджу - на частині земельної ділянки об`єкт будівництва), що належить ОСОБА_3 на праві власності, площею 0,038 га, розташованої в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 6125280600:02:001:0501 в обсязі 1012500 ( Один мільйон дванадцять тисяч п`ятсот) гривень, що є еквівалентною 37500 (Тридцять сім тисяч п`ятсот ) доларам США, що за згодою Сторін с оціночною вартістю власності.

405000 ( Чотириста п`ять тисяч ) гривень, що еквівалентно 15000 ( П`ятнадцять тисяч ) доларам США, сплачуються ОСОБА_2 . ОСОБА_3 готівкою як перший внесок від вартості об`єкта, розмір яких узгоджено між Сторонами. Підтвердженням факту передачі грошових коштів ОСОБА_2 . ОСОБА_3 є надана ОСОБА_3 ОСОБА_2 розписка про отримання грошових коштів.

11250 (Одинадцять тисяч двісті п`ятдесят ) доларів США ОСОБА_2 зобов`язується сплатити ОСОБА_3 з 1 по 10 вересня 2021 року, що становить 30% від оціночної вартості об`єкта нерухомості готівкою як другий внесок від вартості об`єкта. У разі не сплати цього платежу, нараховується пеня у 0.1% від загальної суми, щотижня.

11250 (Одинадцять тисяч двісті п`ятдесят ) доларів США ОСОБА_2 зобов`язується сплатити ОСОБА_3 , що становить 30% від оціночної вартості об`єкта нерухомості готівкою як третій внесок від вартості об`єкта в день підписання договору, купівлі-продажу.

ОСОБА_3 гарантує ОСОБА_2 , що період будівництва складає орієнтовно 6 календарних місяців, та планове завершення будівництва і подача декларації про завершення будівництва планується на четвертий квартал 2021 року.

Відповідно до додатку № 3 від 09 вересня 2021 до Угоду про організацію взаємовідносин під час будівництва об`єкту нерухомості Тернопільський район, с. Байківці, кадастровий номер земельної ділянки 6125280600:02:001:0501 від 23.06.2021, ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 11 250,00 доларів США, що становить 303 750,00 грн.

Як вбачається із нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 23.06.2021, ОСОБА_3 підтверджує про внесення ОСОБА_2 про внесення першого внеску, від вартості об`єкта в сумі 405 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивачі як на підставі заявлених вимог посилаються на те, що відповідач істотно порушив умови Угоди, а тому слід розірвати угоду та стягнути внесені кошти.

Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачаються з частини першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Разом із тим, згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В обґрунтування позовної вимоги про розірвання угоди позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язання здійснити будівництво котеджу, ввести його в експлуатацію не пізніше четвертого кварталу 2021 року.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 вказано, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

Суд зазначає, що розірвання договору в судовому порядку допускається за рішенням суду у виняткових випадках, відтак, втручання суду в договірні відносини між сторонами є крайньою можливістю врегулювання спірних правовідносин та повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі «Ентріч проти Франції» (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, № 296-A, с. 19л-20, п. 42). Хоча проблему тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема, суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (див. рішення у справі «Кушоґлу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria) від 10 травня 2007 року, № 48191/99, п. 50).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Встановивши, що позивач виконав умови угоди і передав відповідачу грошові кошти в розмірі 708 750,00 грн, а відповідач порушив умови договору щодо терміну планового закінчення об`єкта будівництва, - четвертий квартал 2021 року, і не здійснив будівництво будинку в с. Байківці, кадастровий номер земельної ділянки 6125280600:02:001:0501, та не повернув кошти, суд вважає, що відповідач допустив істотне порушення умов угоди, оскільки невиконання відповідачем умов угоди значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при її укладенні.

Відповідачем не надано суду належні та допустимі докази, в розумінні чинного ЦПК України, з яких достеменно можна було б встановити виконання ним умов угоди щодо закінчення будівництва або повернення позивачу всіх здійснених ним за угодою внесків у грошовій формі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач допустив істотне порушення умов угоди, що є підставою для розірвання угоди про організацію взаємовідносин під час будівництва об`єкту нерухомості Тернопільський р-н, с. Байківці, кадастровий номер земельної ділянки 6125280600:02:001:0501 від 23 червня 2021 року та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти внесені в сумі 708 750,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову становить 708 750,00 позивачем сплачено розмір судового збору 7087,50 грн.

За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 7 087,50 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 137, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання угоди та стягнення коштів.

Розірвати Угоду про організацію взаємовідносин під час будівництва об`єкту нерухомості Тернопільський р-н, с. Байківці, кадастровий номер земельної ділянки 6125280600:02:001:0501 від 23 червня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти внесені в сумі 708 750,00 грн (сімсот вісім тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) та сплачений судовий збір в розмірі 7 087,50 грн (сім тисяч вісімдесят сім гривень 50 копійок).

Відповідачу направити копію заочного рішення суду, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочного рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, відповідачем може бути оскаржене заочне рішення суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, відповідачем з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, іншими учасниками справи з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину заочного рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Рішення суду складено та підписано 09 червня 2026 року.

Головуючий суддя О. М. Вийванко