Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №463/4757/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/4757/26

Провадження № 3/463/1035/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Грицко Р.Р., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її представника - адвоката Стефанюка В.П., законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи, які надійшли від начальника Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львова, українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, працюючої на посаді директора ПП «Лорелея», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 23.04.2026 року близько 17 год. 42 хв. по вул.Личаківська,163 у м.Львові, перебуваючи у приміщенні магазину «Близенько», порушила правила перебування своєї собаки у громадському місці, неналежно здійснювала контроль над її супроводом, внаслідок чого собака вкусила неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення заперечила з підстав викладених у письмових поясненнях. Вказала, що 23.04.2026 року близько 17 год. 30 хв. вона перебувала у приміщенні магазину «Близенько» по вул.Личаківська,163 у м.Львові. З нею була її собака породи «Пекінес». Собака була на короткому повідку поруч із нею, жодних зауважень з боку адміністрації магазину не було. Підійшовши до каси для проведення розрахунку, позаду неї пробіг хлопчик, злякавши її собаку. В подальшому, матір хлопця сказала, що її собака вкусила сина. Проте, самої події вона особисто не бачила, оскільки стояла спиною та заперечує факт укусу її собаки неповнолітньої дитини. Стверджує, що її собака не належить до небезпечних порід собак, не зобов`язана носити намордник, а тому вона дотрималась виконання вимог щодо належного контролю своєї собаки. При цьому, вважає, що матеріали справи не місять доказів заподіяння потерпілому будь якої шкоди, адже як вбачається із консультативного висновку спеціаліста від 24.04.2026 року, встановлюючи діагноз: укус собаки, спеціалістом не виявлено ознак порушення цілісності шкірних покривів, тобто прокусу шкіри не було. Вважає, що вказане свідчить про відсутність в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю. Разом з цим, заявила клопотання про повернення матеріалів справи начальнику Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області для належного оформлення, з метою усунення допущених розбіжностей та порушення, а саме не зазначення у протоколі обставин про перебування собаки на повідку, виключення інших відомостей і обґрунтувань причин складання протоколу через 11 днів після події та усунення суперечності між протоколом та рапортом в частині зазначення про «укус».

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Стефанюк В.П. в судовому засіданні підтримав позицію своєї підзахисної та подав свої письмові пояснення з яких вказав наступне. Вважає, що справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП не підвідомча розгляду Личаківським районним судом м.Львова, з огляду на положення ст.221 КУпАП, а тому така має бути повернута до Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області для подальшого скерування за підвідомчістю, у зв`язку з непідвідомчістю зазначеної справи судам та відсутністю підстав для розгляду такої справи Личаківським районним судом м.Львова. Крім того, стверджує, що ОСОБА_1 не порушувала правил утримання собак і котів, оскільки собака знаходилась поза місцем її постійного утримання на повідку з нашийником з ідентифікуючими позначками, доказів заподіяння шкоди здоров`ю або майну людини матеріали справи не містять. Вимог щодо знаходження поза місцем постійного утримання собак породи «пекінес» в наморднику немає. Таким чином вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.3 ст.154 КУпАП, оскільки вона не вчиняла дії передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, а тому провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо неї підлягає закриттю з підстав встановлених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. На підставі вищевикладеного, просить матеріали справи повернути до Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області для подальшого скерування за підвідомчістю.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що обставини викладені у протоколі в повній мірі відповідають дійсності. Зазначила, що вона разом із сином 23.04.2026 року близько 17 год. 40 хв. перебували у приміщенні магазину «Близенько» по вул.Личаківська,163 у м.Львові. Підійшовши до каси, її сина вкусила собака, внаслідок чого вона викликала поліцію. Згідно консультативного висновку у сина встановлено діагноз «укус собаки». Вважає, що в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів для встановлення вини ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.п.2, 4 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує ряд питань, в тому числі чи правильно складено протокол та інші матеріали про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Слід звернути увагу, що чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 154 КУпАП (ч.1 ст.218 КУпАП), а судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 154 КУпАП (ст.221 КУпАП), а от підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 154 КУпАП даним Кодексом не передбачена.

При цьому, з комплексного та системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками, а також за наявності кваліфікуючих ознак та вищого рівня відповідальності, відноситься до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Крім того, санкція ч.3 ст.154 КУпАП, окрім штрафу, передбачає конфіскацію тварин.

Згідно зі ст.41 Конституції України, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

За таких підстав дана справа підвідомча саме суду і розгляд такої справи має проводитися саме судом, а тому, судом відхиляється клопотання представника про повернення матеріалів справи до Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області для подальшого скерування за підвідомчістю.

Водночас, підстав для задоволення заявленого в судовому засіданні ОСОБА_1 клопотання про направлення матеріалів справи до Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області для належного оформлення в ході розгляду справи не встановлено, зібрані матеріали дають достатні підстави для розгляду справи по суті та ухвалення законного рішення.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднуються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Суб`єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб`єктивної сторони. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Відсутність хоча б одного з них виключає склад правопорушення в цілому.

Відповідно до вимог ч.1 ст.154 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Частина 3 ст.154 КУпАП передбачає відповідальність особи, за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Статтею 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі Закон), сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, встановлені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах, як утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.

Відповідно до положень ст.9 цього Закону дозволяється утримувати домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій території, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). При цьому, особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити, зокрема, безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Статтею 12 Закону визначено особливості права власності та інших речових прав на тварин, зокрема передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Також, ст.9 Закону передбачено, що правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Ухвалою Львівської міської ради № 6225 від 23.01.2020 року затверджено «Правила утримання і поводження з домашніми тваринами у м.Львові» (далі Правила).

Згідно п.2.3.12 Правил особа, яка супроводжує домашню тварину зобов`язана забезпечувати безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною.

Власник домашньої собаки зобов`язаний забезпечувати наявність повідка, що необхідний для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем постійного утримання. У місцях масового скупчення людей, у тому числі у транспорті, собаки повинні бути на короткому повідку, потенційно небезпечні та небезпечні собаки обов`язково у наморднику, а маленькі собаки – у закритих контейнерах або на руках у власника. В інших громадських місцях собаки можуть бути на вільному повідку (п.п.3.1.3, 3.1.6 Правил).

Відповідно до вимог п.2.4.13 Правил, забороняється заводити собак і котів у приміщеннях продовольчих магазинів, установах охорони здоров`я, культури, на території дитячих майданчиків тощо, а також об`єктах громадського харчування, якщо адміністрація таких закладів не дозволяє присутності тварин, за винятком собак-помічників.

Таким чином, ОСОБА_1 , як власник собаки, що є джерелом підвищеної небезпеки, зобов`язана була не допустити її вільне перебування на повідку у приміщенні продовольчого магазину, взяти її на руки та стежити за тим, щоб вона не спричинила шкоди здоров`ю та майну інших осіб.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Слід зазначити, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП, є одним із найнебезпечніших правопорушень в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою, оскільки заподіює шкоду здоров`ю людей або їх майну, а наслідком правопорушення, яке є предметом розгляду, є заподіяння шкоди здоров`ю людини.

Враховуючи наведене, заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, її представника, законного представника неповнолітнього потерпілого, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 217546 від 14.05.2026 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 14.05.2026 року, рапорти від 23.04.2026 року, протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24.04.2026 року, консультаційний висновок спеціаліста КНП «1 Територіальне медичне об`єднання м.Львова» ВП «Лікарня Святого Миколая» від 24.04.2026 року, відеоматеріали з місця події, медичні документи про вакцинацію собаки та інші матеріали справи, приходжу до висновку, що саме ОСОБА_1 допустила порушення правил утримання домашніх тварин, не забезпечила належний супровід собаки поза місцями її постійного утримання у громадському місці (продовольчому магазині де є скупчення людей), допустила її самовільне перебування на повідку у приміщенні продовольчого магазину без належного супроводу та нагляду господаря, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини, а тому, в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.

При цьому, судом не беруться до уваги пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її представника про те, що матеріали справи не містять доказів підтвердження вини останньої, оскільки вказані пояснення останніх спростовуються відеоматеріалами, які узгоджуються із консультативним висновком спеціаліста та протоколом про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, є способом її самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується матеріалами справи.

З огляду на викладене, твердження представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Стефанюка В.П. про відсутність доказів факту наявності укусу собаки, завдання шкоди здоровою потерпілому та вини останньої у вчиненому правопорушенні, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а інші доводи не впливають на висновок про винуватість останньої.

Враховуючи особу винної, яка до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення притягується вперше, ступінь вини, обставини вчиненого правопорушення та його наслідки, відсутність відомостей, що негативно характеризують її особу, вважаю, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою правопорушницею, так і іншими особами (ст.23 КУпАП), необхідним та достатнім для її виправлення буде застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу без конфіскації тварини виходячи з наступного.

Встановивши додаткове покарання у виді конфіскації тварини за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, законодавець переслідує мету превенції запобігти вчиненню нових правопорушень, оскільки утримання собаки, яка є джерелом підвищеної небезпеки, здатне в майбутньому повторно заподіяти шкоду здоров`ю інших людей.

При цьому, згідно з ч.1 ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

Статтею 265-5 КУпАП встановлено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.313 КУпАП, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Порядок тимчасового вилучення тварини визначається Кабінетом Міністрів України.

До тимчасового вилучення тварини застосовуються положення цього Кодексу щодо тимчасового вилучення речей та документів з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

При цьому, у відповідності до Порядку тимчасового вилучення тварин у справах про адміністративні правопорушення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2023 року № 1010, тимчасове вилучення тварини здійснюється не пізніше наступного дня після виявлення адміністративного правопорушення.

Уповноважена особа складає протокол про тимчасове вилучення тварини за формою згідно з додатком 1 або робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає біологічний вид, породу, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки вилученої тварини.

Проте, посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, ні в самому протоколі про адміністративне правопорушення, ні в окремому протоколі про тимчасове вилучення тварини (який зовсім не складався), не вказала біологічний вид, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки тварини, в тому числі відомостей про її вилучення, місця та особи (організації) в якої перебуває тварина, що в свою чергу позбавляє можливості вірно ідентифікувати таку тварину та відповідно застосувати такий вид додаткового покарання, як конфіскація, а також в подальшому унеможливлює виконання рішення суду в цій частині. Наявність лише інформації про породу собаки, за відсутності наведених вище відомостей позбавляє суд можливості вирішити питання щодо конфіскації тварини.

Разом з тим, відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст.40-1, 154, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,0 гривень (три тисячі чотириста гривень 00 копійки) в дохід держави без конфіскації тварини.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) в дохід держави 665,60 гривень судового збору.

У випадку несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Грицко Р.Р.