Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №461/4173/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4173/26

Провадження №1-кп/461/523/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2026 м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 27.05.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026142410000121 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Либохора Турківського району Львівської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 28.04.2022, перебуваючи в приміщенні Відділу обслуговування громадян №20 (сервісний центр) Головного управління ПФУ у Львівській області, що за адресою: Львівська область, м. Турка, вул. Шевченка, 2, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення шляхом отримання грошових коштів у вигляді соціальних виплат (пенсії) особам з інвалідністю III групи, достовірно знаючи, що вона не проходила обстеження в Сихівській міжрайонній МСЕК КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», і дані, зазначені у «Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією» серії 12 ААВ №606585 від 13.04.2022 про її захворювання є неправдивими, проте така довідка дає їй право на призначення пенсії особам з інвалідністю, особисто звернулася Відділу обслуговування громадян №20 (сервісний центр) Головного управління ПФУ у Львівській області, що за адресою: Львівська область, м. Турка, вул. Шевченка, 2, із заявою №868 про призначення пенсії по інвалідності та виготовлення пенсійного посвідчення, зазначивши свій розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_3 , додавши до вказаної заяви завідомо підроблену «Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією» серії 12 ААВ №606585 від 13.04.2022, видану Сихівською міжрайонною МСЕК КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», про захворювання ОСОБА_3 , загальне захворювання.

В подальшому, на підставі вищевказаної поданої підробленої «Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією» серії 12 ААВ №606585 від 13.04.2022, про захворювання ОСОБА_3 та інших документів відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", останній 18.01.2023 Пенсійним фондом України видано «Посвідчення особи з інвалідністю» серії ААМ №520506, а також у період часу з 13.04.2022 по 27.05.2026, на підставі рішення від 23.04.2022 Головного управління Пенсійного фонду України, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, призначено та виплачено на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_3 , пенсію, як особі з інвалідністю III групи, від імені держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на загальну суму 144387,67 грн. Таким чином, ОСОБА_3 шляхом обману заволоділа грошовими коштами державного бюджету, спричинивши державі в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, майнову шкоду на вказану суму.

Обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому їй кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст.190 КК України, визнала повністю, підтвердила фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Надала пояснення про те, що вчинила кримінальний проступок у зв`язку із необдуманістю свого вчинку. Пояснила суду, що в той час у неї були проблеми зі здоров`ям та їй запропонували оформити собі інвалідність без проходження відповідних медичних оглядів, тому вона скористалася такою можливістю, щоб отримувати додаткові кошти. У вчиненому щиро розкаюється, засуджує свою поведінку. Просить вибачення за свої протиправні дії, погоджується з обставинами, викладеними в обвинувальному акті та підтвердила такі. Також зазначила, що повністю відшкодувала шкоду потерпілій стороні. Крім того, просила суд визнати недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які нею не оспорюються по справі. При цьому вказала, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України їй зрозумілий.

Суд переконався, що показання обвинуваченої ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Від представника потерпілого Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшла письмова заява про судовий розгляд даного кримінального провадження у її відсутності. Зазначає, що на даний час ОСОБА_3 повністю відшкодувала заподіяну Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області матеріальну шкоду, при призначені покарання покладається на розсуд суду.

На підставі вимог ст.325 КПК України, за погодженням із сторонами кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності представника потерпілого.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої.

Обвинувачена та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Оцінивши показання обвинуваченої, які вона надала вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленою із правилами ст. ст.349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.190 КК України.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

При вирішенні питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ч.1 ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України є кримінальним проступком, тобто діяння, що не становить значної суспільної небезпеки.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченої, її вік, яка з вищою педагогічною освітою, не працююча, одружена, має на утриманні трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми: ОСОБА_6 , 2021 р.н., та ОСОБА_7 , 2013 р.н., має визначене та зареєстроване місце проживання, не перебуває на обліках у лікаря психіатра та лікаря нарколога, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає її щире каяття, яке полягало в критичному ставленні до своєї злочинної поведінки, її осуді, у тому числі шляхом повного визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, що виглядало перед судом правдиво та досить переконливо; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягало в повідомленні органу досудового розслідування та суду всіх суттєвих обставин вчинення нею кримінального правопорушення з самого початку досудового розслідування; добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , судом не встановлено.

За сукупності наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_3 не обирався, підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Арешт на майно не накладався.

Процесуальні витрати в межах кримінального провадження відсутні.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373-374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 2000 / двох тисяч/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 /тридцять чотири тисячі/ гривень.

Речові докази: оригінал «Пенсійне посвідчення» серії НОМЕР_2 від 18.01.2023, згідно постанови про визнання предмета речовим доказом від 04.06.2026, яке зберігається при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_8