Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №307/1864/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/1864/26

Провадження № 3/307/512/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Стецюк М.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

за вчинене правопорушення, передбачене, ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 04 травня 2026 року о 17 год. 20 хв. в м. Тячів, дорога Н-09, 99 км. керуючи автомобілем марки «Сітроен С5», державний номерний знак НОМЕР_2 не виконав вимогу працівників поліції про зупинку, а саме не зупинив транспортний засіб на включені проблискові маячки синього і червоного кольору, чим порушив вимоги пунктів 2.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.122-2 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило, а тому суд визнав можливим розглянути справу за його відсутності в судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши в повному обсязі встановлені на підставі поданих доказів обставини, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122-2 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, підтверджується протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 657160 від 04 травня 2026 року, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7137950 від 04 травня 2026 року, рапортом інспектора СРПП Тячівського РВП ГУНП в з/о старшого лейтенанта поліції В.Голубки від 04 травня 2026 року та приєднаним диском із відеозаписом даної події.

На підставі викладеного, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, доведена зібраними та дослідженими у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір на користь держави.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк звернення постанови до виконання три місяці з дня винесення.

Суддя М.Д.Стецюк