Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №562/659/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/659/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"09" червня 2026 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

в с т а н о в и в:

У сформовані 05 березня 2026 року в системі «Електронний суд» заяві позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 74000 грн., обґрунтовуючи несплатою відповідачем за рішенням суду аліментів на утримання дитини.

У відзиві на позов представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що розмір нарахованої позивачем пені за прострочення сплати аліментів перевищує наявну заборгованість, яка утворилася внаслідок тривалого лікування у зв`язку з отриманою відповідачем виробничої травми та станом на 01 квітня 2026 року заборгованість по аліментах відсутня.

У відповіді на відзив представник позивача з доводами представника відповідача не погодилася, аргументуючи тим, що сам факт погашення заборгованості після звірення позивача до суду не припиняє права одержувача аліментів на стягнення пені, оскільки відповідальність за прострочення вже настала в момент порушення відповідачем обов`язку щодо своєчасної сплати аліментів.

Заперечень на відповідь позивач та його представник не подавали.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило.

Згідно поданих клопотань позивач позовні вимоги підтримує повністю, а відповідач позов не визнає, просять справу розглянути без їх участі.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст.51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття у визначений ст.181 СК України спосіб виконання цього обов`язку.

Згідно частин 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Установлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 березня 2021 року в справі №562/442/21 з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їх дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 10 лютого 2021 року і до повноліття дитини.

Згідно виконавчого листа від 21 квітня 2021 року Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №65282410 з примусового стягнення аліментів за вказаним вище судовим рішенням.

Згідно ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

З роз`яснень, які містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року вбачається, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначеної ст.196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції станом на 01 квітня 2026 року заборгованість ОСОБА_3 за період з 10 лютого 2021 року по березень 2026 року становить 33003,69 грн., яка виникла з вини відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Доводи відповідача про утворення заборгованість по аліментах внаслідок тривалого лікування у зв`язку з отриманою відповідачем виробничою травмою не є переконливими з огляду на те, що травма ним отримана в грудні 2018 року, а долучені епікризи про лікування та запис в трудовій книжці про звільнення з роботи мали місце до ухвалення судом рішення про стягнення аліментів.

З наведеного позивачем розрахунку вбачається, що розмір пені становить 640338,47 грн., який значно перевищує наявну заборгованість зі сплати аліментів, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

При подачі позову позивач звільнена від сплати судового збору, а тому при ухваленні рішення відповідно до частин 1, 2, 6 ст.141 ЦПК України суд присуджує стягнення судового збору з відповідача в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.258-273, 351 – 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) в розмірі 33003 (тридцять три тисячі три) грн. 69 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судові витрати в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

У решті вимог позивачу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: