Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №374/154/26 — Ржищівський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Павленко Р.М.

Єдиний унікальний № 374/154/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

09 червня 2026 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді - Павленка Р.М.;

за участі:

секретаря – Маламан Я.О.;

позивача – ОСОБА_1 (не з`явилася);

відповідача – ОСОБА_2 (не з`явився);

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ

24.04.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшла цивільна справа за вказаним вище позовом.

Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

Позивач посилалась на те, що 01.03.2022 у Ржищівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Києва, зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 з ОСОБА_2 .

Від шлюбу у подружжя є малолітня донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі, але не проживають разом.

Їхня спільна донька ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на повному утриманні матері. На дитину ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу 860 грн на місяць, інших доходів не має, бо перебуває у відпустці по догляду за дитиною, тому не може працювати та заробляти кошти на своє утримання.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання своєї дружини у добровільному порядку не надає, що ставить її у дуже скрутне становище.

Позивач у своїх позовних вимогах просить допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28.04.2026 постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30.04.2026 секретарем Ржищівського міського суду Київської області через АТ Укрпошту, було надіслано відповідачу лист: позов з додатками та Ухвалою.

Про проведення судових засідань у справі позивач та відповідач повідомлялися повід омленнями на «Viber».

13.05.2026 до Ржищівського міського суду Київської області від АТ Укрпошта повернувся лист: із позовом та додатками, Ухвалою, що був надісланий відповідачу, в рекомендованому повідомленні вказано: адресат відсутній.

22.05.2026 до Ржищівського міського суду Київської області від АТ Укрпошта повернувся лист: із позовом та додатками, Ухвалою, що був повторно надісланий відповідачу, в рекомендованому повідомленні вказано: адресат відсутній.

Позивач у судове засідання не з`явилася.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не подавав, відзив на позов у встановлений судом строк не надсилав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив протокольну ухвалу про заочний розгляд справи.

Обставини, встановлені судом.

01.03.2022 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ) до ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , який зареєстровано у Ржищівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Києва, про що в Книзі реєстрації шлюбів від 01.07.2022 зроблено відповідний актовий запис № 75.

Від шлюбу у подружжя є малолітня донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке зареєстроване Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ржищівського міського управління юстиції у Київській області від 15.07.2024, про що зроблено відповідний актовий запис № 23.

Шлюбні відносини між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 фактично припинені з останніх днів вересня 2024 року, після сварки відповідач залишив їхнє спільне місце проживання, що в АДРЕСА_1 , та переїхав до будинку своїх покійних батьків, що в АДРЕСА_2 , де в даний час проживає його рідний брат ОСОБА_5 .

Їхня спільна донька ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , та знаходиться на повному утриманні матері. На дитину ОСОБА_1 , отримує соціальну допомогу 860 грн., на місяць, інших доходів не має, бо перебуває у відпустці по догляду за дитиною, тому не може працювати та заробляти кошти на своє утримання.

ОСОБА_2 аліменти нікому не сплачує, раніше одружений не був та неповнолітніх дітей не має. Відповідач працездатний та здоровий, зі слів позивача на даний час він проходить службу в ЗСУ, але місце служби невідоме.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1,2 ст.89 ЦПК України,

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 1 та 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно із ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За ч. ч. 2 та 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України:

1. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

За ст. 157 СК України:

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ч.1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, в пункті 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно положень ч. 1,2, с. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч. 1,2 ст. 77 СК України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму ВСУ від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтями 8, 11 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 430 та п.5 ч.1. ст. 430 ЦПК України, негайне виконання рішень.

1. суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

Всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені судом, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач вказує, що на даний час аліментів на утримання дитини від батька не отримує та утримує дочку ОСОБА_3 , самостійно, сторони проживають окремо. Дитина проживає з нею і позивач не має можливості працювати внаслідок догляду за малолітньою дитиною. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає та будучи працевлаштованим перебуває на службі в ЗСУ.

Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Позивач не надала суду доказів щодо служби відповідача в ЗСУ, доказів що підтверджують, що вона не працює, докази своїх низьких доходів, не пояснює чому не відправила дитину до дитячого садочку. Загальновідомо, що в Україні садочки приймають дітей з 2-х років.

Однак, суд не може вимагати додаткові докази по справі, так як це порушить принцип змагальності сторін. А в законодавстві чітко вказано, що дружина має право на утримання чоловіком до досягнення трирічного віку дитини, незалежно від того чи сама працевлаштована і незалежно від її матеріального становища.

Зі слів позивача, відповідач служить в ЗСУ, логічно припустити, що отримуючи зарплатню він має змогу виплачувати аліменти на утримання дружини, таким чином він матиме об`єктивну можливість надавати матеріальну допомогу Позивачці до досягнення їх спільною дитиною трьох років.

Величина такої допомоги, на переконання суду, може складати 1/6 частину від усіх видів його заробітку (доходу) на місяць, що буде цілком адекватним та зберігатиме баланс між забезпеченням прав та інтересів обох сторін справи.

На перший судовий розгляд обидві сторони не з`явилися.

Про час та дату проведення судового розгляду обидві сторони судом були вчасно повідомлені.

Додаткових пояснень по справі позивач не надсилала.

Відповідач лист з позовною заявою та Ухвалу про відкриття провадження не отримав, лист двічі повернувся до Ржищівського міського суду. СМС-повідомлення щодо документу судова повістка відповідач отримував на свій номер тедефону.

Від сторін заяв із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надходило.

Дослідивши надані сторонами письмові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - подружжя, згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 01.07.2022, який зареєстровано у Ржищівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Києва, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 75.

Після держаної реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_6 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 15.07.2024 яке зареєстроване Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ржищівського міського управління юстиції у Київській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 23, народилася донька ОСОБА_3 та його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до даних Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/001851436 від 22.02.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до даних Акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 10.03.2026 ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_4 . Проведено обстеження умов проживання в ході якого виявлено, що у неї на утриманні знаходиться ОСОБА_3 2024 р.н., і батько участі в утриманні не приймає. Комісія у складі: депутат О.І. Папіженко, сусіди ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зсвідчено Міським головою К.І.Чорненькою.

Інших доказів стороною позивача не надано.

Таким чином судом достовірно встановлено, що сторони 01.07.2022 зареєстрували шлюб, мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не досягла трирічного віку та спільно не проживають.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів на своє утримання у частці від доходу відповідача в розмірі 1/6 частини доходу (заробітку).

Відповідачем жодних заперечень щодо позовних вимог не надано, також відповідач не заперечив факт ненадання ним матеріальної підтримки дитині ОСОБА_3 . З матеріалів, справи вбачається та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_2 є особою працездатного віку, проживає окремо від дитини та її матері.

Відповідач порушив вимоги ст. 180 СК України усунувся від свого обов`язку по утриманню дочки ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку, тому з нього належить стягнути на користь позивача аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходів) щомісяця до досягнення їх донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, з часу звернення до суду з позовом 24.04.2026.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку у частці від доходу відповідача в розмірі 1/6 частини доходу (заробітку). При цьому позивач вказала, що відповідач може надавати відповідну матеріальну допомогу, працює неофіційно та виконує будівельні роботи по утепленню фасадів і заробляє достатні кошти.

Відповідно до змісту ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Позивач вказує на достатній рівень доходів відповідача у зв`язку з працевлаштуванням, а саме службою в ЗСУ, проте жодних доказів цього не надає.

В той же час відповідач вказані обставини жодним чином не заперечив, фактично визнавши їх, тому вказана обставина визнається судом доведено відповідно до вказаної норми ст. 82 ЦПК України.

При цьому відомості про матеріальний стан матері ОСОБА_1 , яка поряд з батьком, має рівні обов`язки щодо належного матеріального забезпечення дитини, також не надано. За таких обставин, враховуючи що право на утримання чоловіком-батьком належить дружині матері суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути аліменти на її утримання до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача.

Задовольняючи позов про стягнення аліментів, суд виходить з того, що викладені в позовній заяві обставини, причини, які спонукають позивача наполягати на стягненні аліментів, є обґрунтованими і захищають інтереси їхньої спільної дитини, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вимоги ст. 430 ЦПК України, належить допустити негайне виконання рішення суду в межах стягнення платежу за 1 місяць.

Керуючись статтями ст. ст. 75, 77, 79, 84, 180-183, Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходів) щомісяця до досягнення їх донькою ОСОБА_3 трирічного віку, з часу звернення до суду з позовом.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Суддя Р.М. Павленко