Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №367/11311/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/11311/25

Провадження №2/367/88/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Лебідь Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Нероди Алли Ігорівни до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області за допомогою системи «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Нероди Алли Ігорівни до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.08.2015 року.

На даний час шлюб між сторонами розірвано рішенням Солом`янського районного суду м. Києва справі № 760/21819/24 від 24.10.2024 року. Рішення суду набрало законної сили та не оскаржувалося.

За час перебування у шлюбі у подружжя народилося двоє дітей, які зараз є неповнолітніми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час перебування у шлюбі сторони 23.10.2019 року набули у власність квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площа 34.3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1682032532109).

Право власності на дану квартиру було набуто за договором купівлі-продажу квартири від 23.10.2019 року, що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С. за реєстровим № 4735.

Відповідно до п. 12 вище згаданого договору позивач у справі ОСОБА_1 надавав свою згоду на купівлю даної квартири. За домовленістю сторін право власності на дану квартиру було зареєстровано за відповідачем: ОСОБА_2 . Отже, спільно нажитим майном позивача та відповідача, як подружжя є дана квартира, так як куплена в шлюбі та за спільні кошти подружжя. Частки подружжя у даному майні є рівними.

Однак, сторони наразі не можуть дійти згоди з приводу поділу квартири. Одним із доказів цьому слугує те, що відповідач у справі подала до позивача позовну заяву про виселення його із спільної квартири. Зазначає, що квартира купувалася за час перебування в шлюбі, та навіть більше, за кошти, які були надані батьками позивача у цій справі.

Тому, на даний час виникло питання щодо поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, припинення права спільної сумісної власності на квартиру, стягнення грошової компенсації за 1/2 частину вартості квартири.

Враховуючи, що частка позивача в 1-кімнатній квартирі площею 34,3 кв.м не може бути виділена в натурі, однокімнатна квартира є неподільною, а спільне володіння і користування майном є неможливим, то позивачем обрано ефективний та дієвий спосіб захисту його прав.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29.10.2025 за клопотанням представника позивача призначено у справі судову оціночно-будівельну експертизу, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

15.01.2026 на адресу суду на виконання ухвали суду надійшов висновок експерта №506/11-2025 від 14.01.2026.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19.01.2026 провадження у справі поновлено.

02.02.2026 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, з урахуванням висновку експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи (№506/11-2025 від 14.01.2026).

Зазначено, що відповідно до висновку експерта №506/11-2025 від 14.01.2026 встановлено: "ринкова вартість однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площа 34.3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1682032532109) на дату проведення експертизи становить 1658268,00, отже, відповідно половина від цієї суми (1658268.00/2 = 829134.00 гривень), є грошовою компенсацією, яку варто стягнути з відповідача на користь позивача за одну другу частину вказаної квартири.

18.02.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких остання зазначила, що протягом останніх трьох років квартира фактично використовується позивачем разом із новою сім`єю без згоди відповідачки. Через фактичне проживання позивача відповідач не мала можливості здавати квартиру в оренду і отримувати кошти для утримання дітей. Згідно з орієнтовною середньою вартістю оренди на схожі квартири, це становило б приблизно 14 000 грн на місяць, що за три роки складає 504 000 грн. Вважає, що ці витрати та втрата доходу мають бути враховані при визначенні частки майна. Зазначає, що позивач не виконує свої фінансові обов`язки щодо утримання дітей, що є важливим при визначенні справедливого розподілу майна. Вказує, що готова передати всі права на квартиру дітям за умови, що позивач зробить те ж саме і майбутня власність не стане предметом спору з його новою сім`єю. Також готова розглянути продаж квартири та поділ виручених коштів з урахуванням її фактичної опіки над дітьми та тривалого користування квартирою позивачем.

Крім того, зазначила про можливість розглянути справу без її участі на підставі наявних матеріалів та врахувати надані нею письмові пояснення та інтереси неповнолітніх дітей сторін.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18.02.2026прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, постановлено у подальшому розглядати справу з урахуванням зменшених позовних вимог.

09.03.2026 від представника позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідачки. Так, зазначає, що спірна квартира є спільною сумісною власністю позивача та відповідача у справі. Неодноразово до даного судового процесу позивач пропонував відповідачу поділити дану квартиру та вирішити питання по ній. Однак, раніше відповідач взагалі займала категоричну позицію з приводу того, що це квартира її. Так, як позивачу дана квартира належить також на праві спільної сумісної власності він має право на її використання.

Витрати і втрата доходу від можливої здачі квартири в оренду позивачем не можуть бути враховані під час поділу майна, так як є уявними, недоведеними та не мають нічого спільного з доходом.

Питання утримання та виховання дітей батьки вирішують спільно та окремо від справи про поділ майна подружжя. Наразі сторони мають як позасудові засоби вирішення даних питань, так і судові. Тому, ці обставини жодним чином не впливають на поділ майна. Крім того, діти не беруть участь в розподілі спільної сумісної власності батьків.

Також зауважено, що позивач неодноразово пропонував відповідачу вирішити документально та юридично питання стягнення аліментів та утримання дітей: укласти нотаріальний договір, але відповідач відмовилася. Також відповідач має право та може звернутися в судовому порядку для вирішення питання щодо утримання дітей. Позивач не ухиляється від утримання дітей, проте бажає, щоб це було документально та юридично зафіксовано.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10.03.2026 підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

16.03.2026 від відповідача надійшли письмові заперечення, за змістом яких зазначає, що спірна квартира використовується позивачем без її згоди, позивач одноосібно продав три вантажні автомобілі, набуті під час шлюбу, не врахувавши інтереси відповідачки, що демонструє вибіркове застосування принципу спільності майна.

Позивач фінансово не підтримує дітей, що має бути враховано судом при визначенні частки майна та необхідно відступити від стандартного поділу 50/50 та справедливо врахувати витрати відповідача на дітей і обмежене користування квартирою.

05.05.2026 від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася, заяви про здійснення розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку від неї не надходило. В матеріалах справи міститься заява від 18.02.2026, в якій зазначила про можливість розглянути справу без її участі.

Заяв або клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

05.05.2026 судом постановлено ухвалу про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, згідно з ч. 1 ст. 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 15.05.2026 – 15:00.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Установлено судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.08.2015 року.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28.10.2024 року у справі №760/21819/24 шлюб між сторонами розірвано. Рішення суду набрало законної сили 28.11.2024 (а.с.14).

За час перебування у шлюбі у подружжя народилося двоє дітей, які наразі є неповнолітніми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24, 25).

Під час перебування у шлюбі сторони 23.10.2019 року набули у власність квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площа 34.3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1682032532109) (а.с.8).

Право власності на дану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 та набуто за договором купівлі-продажу квартири від 23.10.2019 року, що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С. за реєстровим № 4735, в якому зазначено про надання згоди на купівлю квартири другим із подружжя – ОСОБА_1 (а.с.10).

Згідно із технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 – спірна квартира є однокімнатною, загальною площею 34,3 кв.м, жилою площею – 15,9 кв.м, розташована на мансардному поверсі 4-поверхового (+мансарда) будинку (а.с.18-19).

Згідно із висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №506/11-2025 від 14.01.2026 ринкова вартість однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1682032532109) на дату проведення судової експертизи становить 1658268,00 грн (а.с.54-74).

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 70 ЦПК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачка, заперечуючи проти позову просила суд врахувати, що відповідач не утримує фінансово спільних дітей у належному розмірі, разом із тим не надала жодного належного та допустимого доказу (рішення суду про стягнення аліментів, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів тощо) на підтвердження факту ухилення відповідача від утримання дітей або недостатності розміру такого утримання. Отже суд не має фактичної основи для застосування у цій справі положень ст. 70 СК України.

При цьому проживання дітей із позивачкою, з огляду положення статті 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення її частки у майні при його розподілі (Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02.03.2020 у справі №448/1722/16-ц).

Щодо доводів відповідачки про продаж позивачем трьох вантажних автомобілів, набутих під час шлюбу, суд зазначає, що предметом вказаного позову є квартира, щодо іншого майна сторонами позовних вимог не заявлялося, а отже вони не можуть бути предметом цього позову та враховуватися під час вирішення спору.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 757/64512/16-ц (провадження № 61-12274св21) зазначено: «Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20))».

У пункті 50 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Суд зазначає, що ринкова вартість спірної квартири на час ухвалення судового рішення визначається тими доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №506/11-2025 від 14.01.2026.

Відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом на спростування чи оскарження такого висновку, а тому суд вважає за можливе виходити із суми вартості, що підтверджена належними доказами, в розмірі 1658268,00 грн.

Враховуючи позицію відповідачки, яка у своїх письмових поясненнях не висловлювала заперечень щодо визнання саме за нею права власності на спірну квартиру із присудженням грошової компенсації позивача, а лише не погоджувалася із розміром часток, суд вважає за можливе обрати найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача і таким, що не породжуватиме подальші спори між сторонами щодо прав користування, розпорядження та володіння таким неподільним майном. Зокрема, шляхом припинення спільної сумісної власності на спірну квартиру, визнання права власності на квартиру за відповідачкою із стягненням з останньої на користь позивача грошової компенсації замість його частки у розмірі частини вартості квартири.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 4, 13, 15, 81-83, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Нероди Алли Ігорівни до ОСОБА_2 про поділ спільного майна – задовольнити.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, загальною площею 34,3 кв. м, житловою площею 15,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1682032532109).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна подружжя - квартири, загальною площею 34,3 кв. м, житловою площею 15,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1682032532109) у розмірі 829134 (вісімсот двадцять дев`ять тисяч сто тридцять чотири) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.05.2026.

Повне ім`я (найменування) учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Нерода Алла Ігорівна, адреса робочого місця адвоката: 08202, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 7-Е, оф. 1002, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя М.О. Ткаченко