Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №367/6557/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6557/26

Провадження №2-о/367/309/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Ірпінь цивільну справу №367/6557/26 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,

у с т а н о в и в:

25 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що ОСОБА_2 на момент повномасштабного вторгнення він перебував на території російської федерації в м. Лянтор Сургутського району Ханти –Мансійського автономного округу Югра. У зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації та окупацією Нової Каховки, ОСОБА_2 не зміг повернутися до України. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер в м. Лянтор Сургутського району Ханти –Мансійського автономного округу Югра. Управлінням запису актів громадянського стану Адміністрації м. Сургута Ханти- Мансійського автономного округу- Югри видано свідоцтва про смерть батька. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати. Після смерті батьків на окупованій території залишилося спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 . Заявник покликається на те, що встановлення факту смерті батька необхідно для здійснення реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті батька та для подальшої реалізації спадкових прав. Просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новокарпівка, Нуринського району Карагандинської області, Казахської РСР, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Лянтор, Сургутського району Ханти – Мансійського автономного округу – Югри, російська федерація.

До проведення судового засідання представник заявника, адвокат Кравченко К.М. подала до суду письмову заяву, просив заяву про встановлення факту смерті розглядати у їхній відсутності.

Представник заінтересованої особи: Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності суду не надавав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

11) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 12) розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Ці правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Відтак, чинне цивільне процесуальне законодавство України передбачає випадки звернення до суду, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого орган державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) може видати свідоцтво про смерть, а саме:

- встановлення факту смерті особи в певний час - у разі неможливості реєстрації органом ДРАЦС факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку чи надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан

(стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

У розглядуваній справі заявниця просить встановити факт смерті її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації, посилаючись на те, що свідоцтво про смерть, видане компетентними органами реєстрації актів цивільного стану російської федерації, не може бути використаним для реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану України. Стверджує, що відсутня інша можливість отримати свідоцтво про смерть батька, видане на території України, та, як наслідок, реалізувати свої спадкові права щодо майна померлого.

У матеріалах справи наявна копія довідки про смерть № С-10028 від 15 листопада 2022 року та копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , громадянина російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в російській федерації, Ханти – Мансійський автономний округ – Югра, Сургутського району, м. Лянтор, видані в російській федерації (а.с. 18-26). Таким чином, факт смерті уже зареєстрований іноземним органом реєстрації.

Згідно роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Ключове значення, яке має встановлення факту смерті або народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.

Так, дія Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997 зупинена з 27.12.2022.

Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видано в російській федерації 15 листопада 2022 року, тобто дане свідоцтво видано російською федерацією після повномасштабного вторгнення.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачає можливість встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

В матеріалах поданої заяви про встановлення факту смерті відсутні докази, що заявник зверталась до РАЦСу і їй було відмовлено, саме у реєстрації факту смерті ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 17 грудня 2025 року (видане повторно) серії НОМЕР_1 , батьками заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.14). Таким чином, заявником підтверджено, що ОСОБА_2 був її батьком.

У матеріалах справи відсутні докази проживання ОСОБА_2 в рф, наявності будь-якого майна, отримання пенсії, докази перетину кордону між Україною та російською федерацією, тощо.

Із копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданого 13 липня 1998 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в селі Новокарпівка, Нуринського району, Карагандинської області.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 15 листопада 2022 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Ханти- Мансійському автономному округу – Югра, Сургутського району, м. Лянтор, російської федерації, про що 15 листопада 2022 року складено запис акту про смерть №170229860009302076001, місцем державної реєстрації 98600093 Управління реєстрації актів цивільного стану Адміністрації м. Сургута Ханти –Мансійського автономного округу - Югри.

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду для встановлення факту смерті батька ОСОБА_2 з метою здійснення реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті батька та для подальшої реалізації спадкових прав.

За положеннями статті 49 ЦК України актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Статтею 317 ЦПК України, встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року №1064.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Подія смерті батька заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відбулася на території іноземної держави, яка не відноситься до території на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або до тимчасово окупованої території України, а тому в даному випадку Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», не може бути застосований.

За пунктом 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

Статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року зупинено дію Мінської конвенції 1993 року.

Отже, наразі у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України передбачено застосування положень Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів та їх засвідчення апостилем згідно з Конвенцією.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При зверненні до суду заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Доказами, цього можуть бути: медичне свідоцтво, акт органів поліції, акт органів пожежного і водного нагляду та інші докази. Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 478/1072/21, провадження № 61-1370св22.

Заявник ОСОБА_1 звертаючись до суду в порядку окремого провадження просить встановити факт смерті її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в селі Новокарпівка, Нуринського району, Карагандинської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Ханти- Мансійському автономному округу – Югра, Сургутського району, м. Лянтор, російська федерація про що вказаною державою видано свідоцтво про смерть.

Оскільки свідоцтво про смерть видано на підставі вимог чинного законодавства іноземної держави, на території якої помер батько заявника, то до нього підлягають застосуванню положення Конвенції 1961 року, а тому підстави для встановлення факту смерті ОСОБА_2 в порядку окремого провадження та повторної видачі свідоцтва про смерть відсутні.

Заявник не позбавлена можливості використовувати свідоцтво про смерть свого батька, видане компетентними органами іноземної держави при вирішенні питань щодо оформлення спадщини та здійсненні інших юридично значущих дій, тощо.

Зважаючи, що заявником ОСОБА_1 не надано доказів неможливості відновити свої права у інший спосіб, ніж встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в селі Новокарпівка, Нуринського району, Карагандинської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Ханти- Мансійському автономному округу – Югра, Сургутського району, м. Лянтор, російська федерація, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту смерті

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя М.П. Одарюк