Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №365/361/26 — Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/361/26

Номер провадження: 2/365/485/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 червня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кучерявої Л.М.

за участю секретаря судового засідання Воєводи І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

24 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Згурівського районного суду Київської області із вище зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь аліменти на утримання їхніх трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення даного позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що 17.10.2023 між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб. Мають чотирьох спільних дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Сімейне життя не склалося через несумісність характерів, фактично шлюбні відносини між ними припинено, вона паралельно звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу. Відповідач належної матеріальної участі в утриманні дітей не приймає, кошти на їх забезпечення систематично не надає, у зв`язку з чим усі витрати на утримання дітей несе вона. Сторони, хоч і перебувають у процесі розлучення, але всі продовжують проживати за однією адресою. З відповідачем не досягнуто згоди щодо розмірі аліментів, які він має сплачувати на їхніх спільних дітей. Відповідач є ФОП, отримує дохід від підприємницької діяльності, що підтверджує його платоспроможність та можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Він є працездатною особою, інших дітей на непрацездатних членів сім`ї на його утриманні не має. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Ухвалою судді Згурівського районного суду Київської області Кучерявої Л.М. від 05 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд по суті, учасникам справи визначено строки для подання заяв по суті справи.

В судові засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, вимоги позову підтримала.

15 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява, в якій він просив розгляд справи проводити за його відсутності. Позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання трьох дітей в розмірі всіх видів доходу або в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, не заперечує. Просить зафіксувати суму аліментів.

У судовому засіданні 03.06.2026 відповідач ОСОБА_2 просив оголосити перерву для забезпечення його права надати суду докази неможливості сплати аліментів у визначеному розмірі всіх видів його доходу. Зазначив, що він дійсно є ФОП, однак не має прибутків від здійснення підприємницької діяльності, також є інвалідом війни 3 групи, не працює, отримує лише пенсію. Готовий платити аліменти у фіксованій сумі, яка визначена законом. Перерву оголошено до 05.06.2026.

У судові засідання, призначені на 05.06.2026 та 09.06.2026 відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв на відкладення розгляду справи до суду не подав, не направив доказів на спростування позовних вимог позивача.

Суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України») відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд в силу ст. 223 ЦПК України визнав можливим розглянути справу за відсутності учасників судового розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними їхніх прав, передбачених цивільно-процесуальним законом.

Судом встановлено, що повнолітній ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьком є ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 (а.с. 14). Неповнолітній ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком є ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 (а.с. 15). Малолітня ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьком є ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 (а.с. 16). Малолітній ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьком є ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 (а.с. 17).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрували свій шлюб 17.10.2023. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_8 » (а.с. 13).

Із витягу з Реєстру територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 7,12,18,19,20,21).

Як стверджує позивач ОСОБА_1 у позовній заяві, спільне життя у сторін не склалося та на даний час вони перебувають у процесі розірвання шлюбу, проживають всі разом з дітьми за однією адресою, відповідач добровільної допомоги на утримання дітей не надає, хоча може і повинен це робити. Відповідач є ФОП, отримує дохід від підприємницької діяльності, є працездатним, інших дітей та непрацездатних членів сім`ї на утриманні не має. Також, як стверджує позивач та не спростовує відповідач, діти перебувають на її утриманні.

Доказів, які б свідчили, що стан здоров`я та матеріальне становище відповідача не дозволяє утримувати своїх дітей, суду не надано.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 520/21069/18, провадження № 61-1347св20).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (такий правовий висновок зазначений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 2-13112/10, провадження № 61-6385св20).

За змістом законодавства, аліменти є власністю дитини, а обов`язок суду полягає в першу чергу забезпечити дитині право на належне утримання.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Вбачається, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано або вони взагалі не перебували в ньому.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно із ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №490/4522/16-ц від 04.07.2018, суд не вправі самостійно визначати спосіб стягнення аліментів.

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.

Разом з тим, суд не визнає заяву від 15.05.2026 відповідача ОСОБА_2 як визнання ним позовних вимог, оскільки він у судовому засіданні 03.06.2026 категорично заперечував проти обраного позивачем способу стягнення аліментів.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання їх неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. На думку суду такий розмір аліментів відповідає принципам розумності та справедливості, є необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.

За подання позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1311,20 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, що підлягав сплаті при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, ст. 2, 12, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 352, 354, 430 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітню доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви – 24.04.2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1311 (одна тисяча триста одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий суддя Л.М. Кучерява