Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №369/583/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 369/583/26

номер провадження: 33/824/1838/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Фесенка Ярослава Євгеновича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві клопотання адвоката Фесенка Ярослава Євгеновича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4, ч.4 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 (двох) тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн 00 коп., в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 25 березня 2026 року адвокат Фесенко Я.Є. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року, скасувати її та закрити провадження у справі за відсутністю ознак адміністративного правопорушення передбаченого ст.122-4 та ч.4 ст.130 КУпАП.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що захисником під час подання апеляційної скарги помилкового було вказано дату винесення постанови судді 11 лютого 2026 року замість - 09 лютого 2026 року. Дана помилка виникла внаслідок наявної в реєстрі судових рішень інформації про дату оприлюднення постанови суду. Зважаючи на те, що постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області в день винесення постанови вручена не була, апеляційна скарга подавалася з інформації наявної в реєстрі судових рішень. Просить вважати пропущений строк на подання апеляційної скарги поважним. Крім того вказує, що 24 березня 2026 року захисник ОСОБА_1 ознайомився з постановою Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, з якої йому стало відомо про помилку під час подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга в новій редакції подана на наступний день після ознайомлення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Фесенка Я.Є., які підтримали доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року та просили його задовольнити, перевіривши обґрунтованість доводів клопотання, вважаю, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні, з огляду на таке.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області за результатами розгляду вказаної справи була винесена 09 лютого 2026 року (а.с.35-36).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Фесенко Я.Є. брали безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та були обізнані про суть прийнятого щодо неї судового рішення і про строки його оскарження.

21 лютого 2026 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Фесенко Я.Є. вперше звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою (а.с.39-51).

Постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу адвоката Фесенка Я.Є., подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року, повернуто особі, яка її подала - адвокату Фесенку Я.Є. (а.с.54-55).

Вказану постанову Київського апеляційного суду отримано адвокатом Фесенком Я.Є. 23 березня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.86).

25 березня 2026 року адвокат Фесенко Я.Є. в інтересах ОСОБА_1 вдруге звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду(а.с.62-75).

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Таким чином ОСОБА_1 взяла на себе ризики вчинення, неналежного вчинення чи не вчинення її захисником процесуальних дій у даній справі.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процедура реалізації вказаної конституційної норми в даному випадку знаходить свій вираз у ч.2 ст.294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.

Тобто дана норма чітко пов`язує вирахування строку на апеляційне оскарження саме з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії.

Тому, з урахуванням положень ст.294 КУпАП, останній строк подачі адвокатом Фесенком Я.Є. апеляційної скарги було 18 лютого 2026 року.

Незважаючи на наведені вище вимоги закону та обставини, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Фесенко Я.Є. вперше подав апеляційну скаргу на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року лише 21 лютого 2026 року (а.с.39-51), тобто після закінчення строку на таке оскарження, передбаченого законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

При вирішенні питання поновлення строку оскарження суди мають забезпечувати дотримання балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Вказаною вище практикою ЄСПЛ, яка є преюдиційною, встановлено, що, якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

Як установлено вище, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Фесенко Я.Є. брав безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та був обізнаний про суть прийнятого щодо ОСОБА_1 судового рішення і про строки його оскарження.

Тому, з урахування вимог чинного законодавства та прецедентної практики ЄСПЛ, адвокат Фесенко Я.Є. був зобов`язаний проявляти належну зацікавленість у оскарженні постанови судді про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124, 124-4 та ч.4 ст.130 КУпАП.

У відповідності до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Однак адвокат Фесенко Я.Є. у клопотанні таких поважних причин не навів.

Посилання захисника в клопотанні на те, що вперше апеляційна скарга була подана з дня оприлюднення оскаржуваної постанови судді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не заслуговують на увагу, оскільки, як вказано вище, зазначений строк обчислюється виключно з дня винесення постанови, а не з дня її оприлюднення.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року була надіслана до реєстру 13 лютого 2026 року та оприлюднена - 16 лютого 2026 року.

Таким чином, з 13 лютого 2026 року постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року вже була виготовлена суддею першої інстанції, а з 16 лютого 2026 року перебувала у вільному доступі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому адвокат Фесенко Я.Є. міг ознайомитися з оскаржуваною постановою судді з 13 лютого 2026 року та, відповідно, подати апеляційну скаргу на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року у встановлені законом строки.

Доводи захисника у суді апеляційної інстанції про те, що ним складено апеляційну скаргу на наступний день, тобто 21 лютого 2026 року, після того як ОСОБА_1 сплатила за це кошти (20 лютого 2026 року), апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки відносини щодо оплати послуг між адвокатом і клієнтом не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді.

Таким чином клопотання захисника не містить мотивів та доказів на підтвердження існування обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, і які не залежали від його волевиявлення, чи які перешкоджали, створювали труднощі, або унеможливлювали своєчасно подати апеляційну скаргу чи будь-яким способом заявити про свою незгоду з винесеним судом рішенням, або вчинити будь-які інші дії, які можна було б розцінювати як спробу для оскарження постанови судді першої інстанції, і таких суду не надано.

Інших обставин, які б могли свідчити про те, що адвокат Фесенко Я.Є. з об`єктивних причин дійсно не мав можливості вперше подати апеляційну скаргу на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року у встановлений законом строк, судом апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для поновлення строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки в клопотанні не наведено обставин, які б дозволяли зробити висновок про те, що цей строк було пропущено з поважних причин.

У зв`язку з цим, оскільки суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фесенка Я.Є. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 , то подана апеляційна скарга на зазначене судове рішення відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП підлягає поверненню особі, яка її подала, а матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання адвоката Фесенка Ярослава Євгеновича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ч.4 ст.130 КУпАП - відмовити, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов