Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №760/11692/25 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 760/11692/25

Провадження № 33/824/734/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року, прийняту відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №305527 від 19.04.2025 року встановлено, що 19.04.2025 року о 15 год. 23 хв. по пр-т Повітряних Сил в м. Києві водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Nissan Teana» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду в попутному напрямку. В подальшому транспортний засіб марки «Skoda Octavia» від удару викинуло на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Subaru Forester» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 . При дорожньо-транспортній пригоді всім транспортним засобам завдано матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року закрито провадження відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, 24 листопада 2025 року, інший учасник дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року та прийняти нову постанову про закриття провадження за п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, при наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що в основу постанови суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_2 покладені недопустимі докази, а саме висновок, який є неналежним через ряд порушень, допущених експертом при його складанні. На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні, 23 квітня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник - Клюца С.О. підтримали доводи наведені в апеляційній скарзі, просили апеляційну скаргу задовольнити. Натомість ОСОБА_2 та його захисник Гулько Ж.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували, наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав:

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, прийняв до уваги пояснення водія ОСОБА_2 про те, що він рухався зі швидкістю 50 км/год, та свідчення експерта, які не виявили невідповідностей технічного характеру в його діях вимогам п. 12.1. ПДР (щодо вибору безпечної швидкості). Натомість, відповідно до пояснень потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 , ОСОБА_1 здійснив маневр перестроювання у середню смугу руху безпосередньо перед зіткненням.

Суд першої інстанції зазначив, що критично ставиться до висновку експерта №2025-2807 від 29.07.2025 року, наданого стороною потерпілого, та надає перевагу висновку експерта №143/25 від 04.07.2025 року, а також поясненням експерта Скорохода К.М. у судовому засіданні.

Згідно з висновком експерта №143/25 від 04.07.2025 року та поясненням експерта Скорохода К.М. , водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення, оскільки транспортний засіб «Skoda Octavia» під керуванням ОСОБА_1 здійснив виїзд на малій (недостатній) відстані, що об`єктивно унеможливило екстрене гальмування.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що він перебував у транспортному засобі «Skoda Octavia» як особа, що навчала ОСОБА_1 , враховуючи невеликий стаж керування останнього. Суд вважає, що ОСОБА_1 , маючи малий стаж керування та здійснюючи маневр об`їзду зупиненого транспортного засобу, не впевнився в безпечності свого маневру і, ймовірно, не впорався з керуванням у динамічній дорожній обстановці, чим створив небезпеку для руху транспортному засобу «Nissan Teana».

Висновком експерта №143/25 від 04.07.2025 року чітко встановлено, що дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. п. 10.1, 10.3 ПДР і, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Водночас, в діях водія ОСОБА_2 невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР не вбачається, і його дії, з технічної точки зору, не знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Судом доведено, що швидкість, з якою ОСОБА_2 рухався, була в межах допустимого. Водночас, водій ОСОБА_1 при виконанні маневру перестроювання, керуючись п. 10.1 ПДР України, був зобов`язаний впевнитися в безпечності своїх дій. У зв`язку з обставинами справи, даними експертиз та, зокрема, невеликим стажем керування водія ОСОБА_1 , суд вважає, що ОСОБА_1 не виконав вимог щодо безпечного маневрування.

Відтак, суд першої інстанції виснував, що відсутній причинний зв`язок між діями ОСОБА_2 , якому інкримінується порушення п. 12.1 ПДР, та настанням дорожньо-транспортної пригоди, та враховуючи вищевикладене, не вбачав в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з наступних міркувань:

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказамив справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №305527 від 19.04.2025 року, складеного відносно ОСОБА_2 , останньому інкримінується порушення п. 12.1 ПДР України.

Відповідно до пункту 12.1. Правил дорожнього руху України - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

З метою належного з`ясування обставин справи, в апеляційній інстанції для надання пояснень в судовому засіданні, призначеному на 12 березня 2026 року, був викликаний експерт Скороход К.М. , який пояснив, що всі свої висновки він робив із врахуванням швидкості руху автомобіля ОСОБА_2 та автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , які він взяв виключно з пояснень самого ж ОСОБА_2 . Виходячи з повідомленої останнім швидкості він вирахував і час, який був між зіткненням і можливість уникнення пригоди. При цьому, дані про час між зіткненням 2 секунди були застосовані зі заяви ОСОБА_2 , наданої безпосередньо самому експерту, що фактично вказує про те, що експерт діючи всупереч встановленій процедурі самостійно здійснив зібрання доказів, яких матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції констатує, що даний висновок зроблений на підставі тих даних які не є беззаперечними, зокрема щодо швидкості руху, а стосовно часу зіткнення взагалі як таких, що не могли бути прийняті експертом.

Апеляційний суд бере до уваги принцип restitutio in integrum та доктриною заборони використання «плодів отруйного дерева». Доктрина «плодів отруйного дерева» знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gafgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» (№2). Ця доктрина зводиться до того, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Тобто, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає висновок експерта №143/25 від 04.07.2025 року недопустимим доказом у справі.

Покладення судом першої інстанції в основу прийнятої постанови висновку, який був складений з порушенням процедури, не може вважатися належною оцінкою доказів, тим паче за наявності заперечень іншої сторони та надання нею протилежного висновку.

Відхиляючи висновок експерта як недопустимий доказ, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували, що ОСОБА_2 , з урахуванням положень п. 12.1 ПДР України, не мав об`єктивної можливості зреагувати на зміну дорожньої обстановки для уникнення ДТП.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а саме поясненням, схемі ДТП, висновку наданого іншою стороною, вбачається, що ОСОБА_2 мав можливість уникнути пригоди, з огляду на що в його діях вбачається порушення п. 12.1 ПДР України, яке йому інкриміноване.

За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність у діях водія ОСОБА_2 порушень п. 12.1 ПДР України та доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що питання щодо наявності чи відсутності вини в діях іншого водія не може розглядатися судом в рамках даного провадження, проте може бути предметом розгляду іншої справи, у разі складення відносно цієї особи протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, наявність вини в ДТП одного з її учасників жодним чином не означає автоматично відсутність такої вини й у діях іншого учасника пригоди.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки, відхиляючи висновок експерта як недопустимий доказ, всі інші докази вказують саме на наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Разом з тим, на час перегляду в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції строк накладення адміністративного стягнення закінчився.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пригода мала місце 19.04.2025 року. Відповідно, строки накладення адміністративного стягнення закінчилися 19.07. 2025 року.

Враховуючи викладене, постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_2 , скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрити за п. 7 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба