Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №758/15363/25 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер 758/15363/25

Апеляційне провадження № 33/824/1876/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постановуПодільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року, прийняту відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч.1 ст. 483 МК України,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0258/UA903000/2025 від 29.07.2027 року, 17.09.2023 через пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск» митного поста «Ягодин» Волинської митниці з Литовської Республіки транспортним засобом р/н НОМЕР_1 / НОМЕР_2 підприємство-перевізник ТОВ «Агро-Сервіс К.» (Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Мізяківські Хутори, вул. Центральна, 1-А, код ЄДРПОУ 39995630) на митну територію України на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ «ТОЛЕРАН» (м. Київ, вул. Заньковецької, 6, оф.6, код ЄДРПОУ 19242160) ввезено товар «паливо дизельне» кількістю 25,849 тон, 30,846 тис. л при 150С вартістю 24 039,57 Євро.

Переміщення товару через митний кордон України було здійснено на підставі наступних документів:

-митної декларації типу «ІМ 40 ЕА», поданої до митного оформлення 15.09.2023 №23UA903050031018U4;

-рахунку (invoice) від 15.09.2023 №ЕКО7990;

-міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) від 15.09.2023 №1084;

-сертифікату якості від 14.09.2023 №167507_5323317;

-зовнішньоекономічного контракту від 17.07.2023 №2023/07/17.

Відповідно до умов зазначеного зовнішньоекономічного контракту продавцем та відправником товару є литовська компанія UAB «Ekoenergija» (Granito g. 11, 02241, Vilnius, Lithuania 125957810), одержувачем та покупцем є ТОВ «КОМПАНІЯ «ТОЛЕРАН».

17.09.2023 зазначений товар був випущений у вільний обіг за митною декларацією типу «ІМ 40 ЕА» №23UA903050031018U4.

Згідно з вимогами ст.198 Митного кодексу України митному органу в пункті пропуску через державний кордон України відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації.

Нормами ст.335 МК України встановлено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі документи та відомості зокрема, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних заходів. Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України.

Постановами Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1147 «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації» та від 09.04.2022 №426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації.

Вимоги до нафтопродуктів, що вводяться в обіг та реалізуються на території України, з метою захисту життя та здоров`я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони навколишнього середовища та природних ресурсів встановлені «Технічним регламентом щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 №927 (надалі - Технічний регламент).

Положеннями п.8 Технічного регламенту передбачено, що кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива.

Згідно з нормами Технічного регламенту обігом палива на ринку є переміщення (транспортування) палива від виробника (імпортера, розповсюджувача) до споживача.

Таким чином, посадовими особами ТОВ «КОМПАНІЯ ТОЛЕРАН» з метою ввезення вказаного товару в Україну (переміщення товару через митний кордон України) до митних органів для підтвердження відомостей про фізико-хімічні характеристики товару, відповідності нафтопродукту стандартам EN 590:2022 та його ідентифікації, подано документ про якість, а саме сертифікат якості від 14.09.2023 № 167507_5323317, який містить відповідні штампи (печатки) заводу виробника - «Orlen Lietuva» та поданий 15.09.2023 разом з митною декларацією типу «ІМ 40 ЕА» № 23UA903050031018U4 і відомості про який внесені до гр. 44 даної митної декларації.

01.03.2023 листом №20/20-01-01/7.6/211 Держмитслужба проінформувала Енергетичну митницю стосовно використання суб`єктами ЗЕД з метою приховування походження нафтопродуктів, зокрема, вироблених в російській федерації, підроблених сертифікатів якості, виданих Public Company «Orlen Lietuva».

З метою перевірки законності ввезення на митну територію України нафтопродуктів, Енергетичною митницею на адресу Public Company «Orlen Lietuva» був направлений лист від 13.02.2025 №7.6-3/20-01/13/727 стосовно сертифікатів якості нафтопродуктів, виданих компанією «Orlen Lietuva» щодо яких існує ризик фальсифікацій.

16.04.2025 Енергетичною митницею отримано відповідь Public Company «Orlen Lietuva» (лист від 15.04.2025 № 2025-D2 (12.11-9)-342) стосовно проведеної перевірки сертифікатів якості, виданих компанією «Orlen Lietuva».

За результатами опрацювання відповіді, наданої Public Company «Orlen Lietuva», встановлено, що сертифікат якості від 14.09.2023 №167507_5323317 був виданий на партію товару «паливо дизельне» у кількості 24,969 тон, яка була реалізована підприємству UAB «Ekoenergija».

Public Company «Orlen Lietuva» неодноразово інформувала митні органи України (зокрема листами від 16.10.2023 №D2(12.11-9)-2356, від 22.11.2023 №D2(12.11-9)-2742, від 20.03.2024 № D2(12.11-9)-622, від 06.05.2024 №D2(12.11-9)-1011), що продукція, придбана в «Orlen Lietuva», може бути перепродана покупцями третім особам за умови, що сертифікат якості, виданий компанією, використовується виключно для кількості придбаної продукції. Якщо продукція зберігається в терміналах покупців з різних джерел або коли параметри продукції змінюються, покупці зобов`язані видати власні сертифікати якості та не мають права використовувати сертифікати, видані «Orlen Lietuva».

Листом від 13.03.2024 № D2(12.11-9)-555 Public Company «Orlen Lietuva» зазначала, що компанія UAB «Ekoenergija» зобов`язана видати власний сертифікат якості на відповідний товар, який був складений з декількох партій. Категорично забороняється вносити зміни до сертифікатів якості, виданих «Orlen Lietuva».

В свою чергу Енергетична митниця листами від 27.05.2025 №7.6-1/20/14/2186 та від 10.06.2025 №7.6-3/20/14/2418 звернулася до відправника товару UAB «Ekoenergija» з метою отримання пояснень про обставини використання сертифікатів якості компанії «Orlen Lietuva», а також виникнення різниці у вазі товару, на який поширюється дія сертифікату якості, та у вазі товарів, відвантажених на адреси українських підприємств, зокрема ТОВ «КОМПАНІЯ «ТОЛЕРАН».

У своїй відповіді від 11.06.2025 №25/06/11 UAB «Ekoenergija» надала Енергетичній митниці інформацію щодо змішування різних партій продукції виробництва «Orlen Lietuva» у резервуарах на паливному терміналі UAB «Ekoenergija».

Проте, ТОВ «КОМПАНІЯ «ТОЛЕРАН» з використанням сертифіката якості від 14.09.2023 №167507_5323317 фактично ввезено на митну територію України товар «паливо дизельне» у кількості 25,849 тон, що більше на 0,880 тон ніж продано (відвантажено) компанією «Orlen Lietuva» згідно з сертифікатом якості від 14.09.2023 №167507_5323317 (24,969 тон).

Тобто, посадовими особами ТОВ «КОМПАНІЯ «ТОЛЕРАН» до митних органів України був поданий сертифікат якості від 14.09.2023 №167507_5323317, виданий компанією «Orlen Lietuva» на іншу кількість товару (24,969 тон).

Відповідно до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно п. 5.4. розділу 5 «Відповідальність сторін» Договору доручення про надання послуг з декларування товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України від 01.09.2023 №01/09-23, укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ «ТОЛЕРАН» - «Замовник» та ФОП « ОСОБА_2 » - «Виконавець», «Замовник» несе повну відповідальність за відповідність між документами, наданими «Виконавцю», і фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей та їхніх характеристик, а також за правильність заповнених і пред`явлених документів та їх оригінальне походження.

Згідно п. 3 Технічного регламенту імпортер - це будь-яка фізична чи юридична особа, яка є резидентом України і вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої держави та несе відповідальність за її відповідність вимогам цього Технічного регламенту.

Відповідно до ч.2 ст.459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Згідно з інформацією про платника податків НОМЕР_3 з податкових баз даних керівником ТОВ «КОМПАНІЯ «ТОЛЕРАН» є громадянин ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і вирішує питання діяльності підприємства.

Згідно з інформацією, розміщеною в АСМО «Інспектор» ПІК «Провадження в справах про ПМП» Держмитслужби встановлено, що гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень відповідальність за які передбачена ст.ст.482, 483 МК України не притягувався.

Таким чином, в діях директора ТОВ «КОМПАНІЯ «ТОЛЕРАН» ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачена ч.1. ст.483 МК України, а саме вчинення дій, спрямованих на переміщення товару «паливо дизельне» у кількості 0,880 тон, 1,050 тис. л при 15оС вартістю 818,40 Євро або 32 112,46 грн. (станом на 17.09.2023 курс становив 1 Євро = 39,2381 грн.) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо ваги (кількості) товару.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 32 112, 46 грн, що становить 100 відсотків вартості товару, а також стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 665, 60 грн.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року скасувати, провадження у справі закрити.

03.04.2026 року до Київського апеляційного суду від Енергетичної митниці надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

У судове засідання 09 квітня 2026 року, з`явився захисник апелянта та представник митного органу. Захисник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі. Водночас представник митного органу проти таких доводів заперечував та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного:

Одним із доводів апеляційної скарги було порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскілки подія, яку митниця кваліфікує як правопорушення, відбулася у вересні 2023 року, протокол складено 29 липня 2025, тобто після спливу більш ніж року від моменту закінчення шестимісячного строку.

З таким твердженням апелянта суд апеляційної інстанції погодитися не може.

Статтею 467 Митного кодексу України встановлено, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

16.04.2025 Енергетичною митницею отримано відповідь Public Company «Orlen Lietuva» (лист від 15.04.2025 № 2025-D2 (12.11-9)-342) стосовно проведеної перевірки сертифікатів якості, виданих компанією «Orlen Lietuva». За результатами опрацювання відповіді, наданої Public Company «Orlen Lietuva», встановлено, що сертифікат якості від 14.09.2023 №167507_5323317 був виданий на партію товару «паливо дизельне» у кількості 24,969 тон, яка була реалізована підприємству UAB «Ekoenergija».

Тому, саме 16.04.2025 є датою виявлення правопорушення, тобто день отримання Енергетичною митницею листа від Public Company «Orlen Lietuva» від 15.04.2025 № 2025-D2 (12.11-9)-342.

Матеріали справи про порушення митних правил №0258/UA903000/2025 (Подання у справі про порушення митних правил №0258/UA903000/2025 про притягнення до відповідальності директора ТОВ «КОМПАНІЯ «ТОЛЕРАН» ОСОБА_1 від 29.09.2025 №7.6-1/20-02/8.19/4007) направлені до суду 01.10.2025, тобто через 5 місяців та 14 днів. А тому шестимісячний термін з дати передачі справи на розгляд до суду, строк на час розгляду яких зупиняється, не сплинув.

Посилання апелянта на те, що лист компанії«Orlen Lietuva»не є документом в розумінні ст. 491 МК України, який дає підставу для порушення справи про порушення митних правил не можуть бути прийняті оскільки в даному випадку має місце п. 1 вказаної статті (безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил), з огляду на те, що в даному випадку саме митний орган проводячи перевірку подав запит до виробника та отримав відповідь тобто фактично суд вважає, що таке порушення виявлено в рамках здійснення перевірки, відтак митним органом самостійно виявлені обставини порушення.

Щодо доводів апелянта про відсутність умислу, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 як керівник товариства несе відповідальність за достовірність поданих ним документів.

Водночас, з точки зору апеляційного суду склад інкримінованого правопорушення не може бути встановлено з огляду на наступне:

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

За змістом ст.ст. 251, 256 КУпАП вбачається, що обов`язок належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладений на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суддя законодавчо позбавлений права у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, які, по суті, становлять виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником митного органу в судому засіданні, суть інкримінованого апелянту порушення митних правил полягає в переміщенні товарів з поданням митному органу як підстави для такого переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо ваги (кількості) товару. Безпосередньо орган який склав протокол зазначає, що це виразилося у поданні сертифікату відповідності нафтопродуктів, які ввозилися на Україну, що був виданий на партію товару, яка менше від тої, що ввозилась.

Особа може бути притягнута до відповідальності виключно в разі вчинення дій, які прямо передбачені диспозицією відповідної правової норми.

Диспозиція ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України полягає у переміщенні або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

З пояснень представника митниці, а також зі змісту протоколу митного органу вбачається, що такими документами, що містять неправдиві відомості щодо ваги та якості товару, митний орган вважає сертифікат якості від 14.09.2023 року № 167507_5323317, виданий компанією «Orlen Lietuva».

Проте зазначений вище сертифікат не містить відомостей щодо ваги товару, на який він виданий. За таких умов подання такого сертифікату не може трактуватися як вищевказане правопорушення.

При митному оформленні товару, вага або кількість товару, що ввозиться зазначається в інших документах (ВМД, тощо), при цьому митним органом не було встановлено зазначення в таких документах недостовірних відомостей.

Таким чином, оскільки як вже зазначалося вище, суд не має права виходити за межі інкримінованих стороні дій, апеляційний суд констатує неналежність звинувачення у подані документів, що містять неправдиві відомості щодо ваги товару, і як наслідок - відсутність складу саме такого правопорушення.

Зважаючи на наведене, постанова суду першої інстанції не може вважатися законною і обґрунтовано, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, закрити.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба