Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №734/4155/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/4155/25 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І.

Провадження № 33/4823/536/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суду складі: судді Мазура С.А.,

за участі:представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності захисника Слуцького О.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши апеляційну скаргу захисника Слуцького О.В., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року,

встановив:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

Місцевим судом встановлено, що 06.09.2025 року,о 01 год 31 хв, ОСОБА_1 у с. Кіпті, на 98 км автодороги М01,керував транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме:поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук та від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі – ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившисьіз рішенням суду, захисником Слуцьким О.В. подано апеляційну скаргу, в якій він проситьпоновити строк на апеляційне оскарження, постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справіза відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова не відповідає вимогам законодавства та поза увагою суду залишились процесуальні порушення, допущені поліцейськими під час складання матеріалів. Зокрема, безпідставна зупинка, безпідставне встановлення ознак наркотичного сп`яніння, оскільки при перевірці таких, вважає чітко прослідковується відсутність таких у водія. За майже годину спілкування поліцейські не висловлювали вимоги про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а лише запитували про бажання останнього до цього, що неодноразово повторювалося. Тоді як відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський висловлює саме вимогу водію пройти огляд. Положеннями п. 2.5 ПДР передбачено відповідальність за відмову водія від такого огляду, тоді як ОСОБА_1 не відмовлявся, а лише повторював, що якщо буде законна вимога, то він погодиться їхати на огляд. У зв`язку з цим, вказує, що стороною захисту ставилось питання призначення судової експертизи звукозапису та лінгвістично (семантико-текстутальної) експертизи, у задоволенні якого судом першої інстанції було безпідставно усно відмовлено, тому просить суд апеляційної інстанції призначити таку експертизу, на вирішення якої поставити питання чи містить зафіксована на відеозаписі розмова поліцейського з водієм мовленнєві акти вимоги (з боку поліцейського) та відмови (з боку водія). Зазначає, що будь-які сумніви мають тлумачитися на користь особи, що притягається до відповідальності, тому вважає, що постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі – закриттю.

Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, то з метою доступу до правосуддя, суд вважає можливим поновити такий, з огляду на отримання оскаржуваної постанови 10.05.2026.

Дослідивши апеляційну скаргу, вислухавши захисникаякийпідтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити із викладених підстав,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити у судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від установленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 445054 від 06.09.2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніннятавід проходження огляду на стан наркотичного сп`янінняу встановленому законом порядку відмовився, від надання пояснень та підпису у протоколі відмовився (а.с. 8).

Згідно з даними, наявного у матеріалах справи направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук (а.с. 5).

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису,долученого до матеріалів справи вбачається, що після зупинки водія за порушення правил дорожнього руху,водій відмовлявся надати документи, в подальшому поліцейським в ході розмови з водієм виявлено у останнього ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема і шляхом перевірки реакції зіниць на світло та перевірки рук на тремтіння, які озвучені водієві та запропоновано пройти відповідний огляд у медичному закладі. Водій заперечував, повідомляв, що буде телефонувати своєму керівництву, оскільки є водієм Полтавської військової адміністрації та має дозвіл на перевезення мобілізованих людей, що і здійснює наразі, телефонував на «102» з приводу незаконних, на його думку, дій працівників поліції, здійснював особисті дзвінки. Та на неодноразові пропозиції поліцейського пройти відповідний огляд у лікаря нарколога, повторно неодноразово наполягав на тому, що «він під розпорядженням» і поки йому не зателефонують із адміністрації, він нікуди не поїде, оскільки так наказало йому його керівництво». Після цього було роз`яснено, що будуть складені відповідні матеріали.

Таким чином, місцевий суд, розглядаючи справу по суті, правильно установив фактичні обставини, які полягали у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом із явними ознаками наркотичного сп`яніння та його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Такі обставини не спростовуються доводами апеляційної скаргищодо відсутності ознак наркотичного сп`яніння, оскільки такі ознаки встановлюються поліцейським у межах його повноважень,який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння. Внаслідок чого була висунута вимога пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я та зафіксована відмова водія від його проходження. Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що ставиться у вину ОСОБА_1 , дослідженими доказами доведена.

Відповідно до вимог п.2.5 ПДР водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння. Аналіз зазначеного вище відеозапису дає підстави стверджувати про те, що поліцейським до ОСОБА_1 була висунута вимога про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Ця вимога була чіткою і зрозумілою та не передбачала її неоднозначного тлумачення або не можливість визначити свою подальшу поведінку у зв`язку із наявністю цієї вимоги. Суд звертає увагу і на те, що ОСОБА_1 були доведені до відома підстави цієї вимоги, а саме: наявність у останнього ознак наркотичного сп`яніння із зазначенням таких, доведений порядок проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема у медичному закладі та доведені наслідки у випадку відмови у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Наведене дає підстави стверджувати про те, що поліцейськими у повній мірі були дотримані вимоги нормативних документів, які регламентують порядок виявлення у водіїв стану сп`яніння, а також фіксації результатів огляду чи відмови від огляду.

На думку апеляційного суду, спочатку поліцейськими, а потім і місцевим судом було обґрунтовано визнано доведеним те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря нарколога. Так, згода на проходження огляду на стан сп`яніння повинна проявлятися не лише у словесному вираженні, але і вчиненні дій, направлених на проведення такого огляду, беззаперечного виконання передбачених нормативними документами вимог та розпоряджень поліцейського у ході проведення такого огляду. Натомість ОСОБА_1 висував умови щодо проходження такого огляду (як то отримання розпорядження на це свого керівника). Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 роз`яснювалось, що така його поведінка може розцінюватись як відмова від проходження огляду та роз`яснювались наслідки і після цього, водій хибно стверджував, що поїде на огляд тільки після розпорядження керівництва. Зазначена поведінка ОСОБА_1 була предметом оцінки суду першої інстанції, який цілком обґрунтовано визнав її як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Із такими висновками місцевого суду апеляційний суд погоджується у повній мірі, визнаючи доведеним те, що своїмидіями та висловлюваннями водій вчинив відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Посилання сторони захисту про протилежне є особистим тлумаченням фактичних обставин події та нормативних документів, якими регламентується порядок виявлення у водіїв стану сп`яніння та фіксації його результатів, яке є хибним і не ґрунтується на зазначених вище нормативних документах.

Пунктом 2.5 ПДР проходження огляду на стан сп`яніння є обов`язком, а не правом водія і єдиним об`єктивним доказом відсутності ознак стали б результати пройденого водієм відповідно до встановленого законодавством порядку огляду у медичному закладі.

Посилання апелянта на безпідставну відмову суду у проведенні лінгвістично (семантико-текстутальної) експертизи на предмет визначення у висловлюваннях поліцейського «вимоги» та, відповідно, водія «відмови» неспроможне. Відповідно до ч. 1 ст. 273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях.Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Аналізуючи зазначені вище норми, призначення експертизи віднесено на розсуд суду, який приймає рішення, виходячи із конкретних обставин справи, необхідності застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань і неможливості встановлення фактичних даних іншим шляхом. Тоді як доводи, які зазначені у клопотанні не зазначають факту необхідності проведення експертизи та не свідчать про те, що встановити характер висловлювань учасників події неможливо без спеціальних знань.

Відтак, відмова суду першої інстанції була обґрунтована, а те, що така не оформлена процесуальним рішенням, не суперечить законодавству.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у матеріалах провадження зібрано достатньо доказів, на підставі яких суд може прийняти рішення у справі без залучення експертів.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'HalloranandFrancis v. theUnitedKingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює у сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними у даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладене судом із додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Слуцького О.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Козелецькогорайонного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Мазур