Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №591/11217/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/11217/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.

Номер провадження 33/816/793/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі секретаря судового засідання Баришевої А. І., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ванжули Я. В., розглянувши у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 листопада 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що він 24 вересня 2025 року о 21.22 год. у м. Суми по вул. Нижньовоскресенська, 1, керував т/з Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки т/з за допомогою Alcotest Drager 7510, проба позитивна – 0,34 проміле, водій з результатом не погодився. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор Motorola Solution VB400 471130, 471727 та Xiaomi YiCar DVR. Своїми діями порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 листопада 2025 року, справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з наведеними висновками суду першої інстанції категорично не погоджується за таких обставин:

1) у матеріалах справи відсутні будь-які докази законності зупинки автомобіля, на відеозапису не зафіксовано ані моменту порушення ПДР, ані повідомлення конкретної підстави зупинки;

2) від огляду в закладі охорони здоров`я не відмовлявся, а лише не погодився з результатом огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, що прямо зафіксовано на відео, також на відео відсутнє будь-яке роз`яснення прав, наслідків відмови чи можливості проїзду до лікарні, тому твердження про відмову є голослівним;

3) проведений огляд не відповідає вимогам п. 4-5 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, оскільки:

- водію не продемонстровано сертифікат відповідності приладу та свідоцтво про повірку,

- екран приладу із результатом не зафіксовано на відео,

- не проводилася перевірка нульового повітря перед тестом,

- поліцейські провели три продуви поспіль без заміни мундштука та витримки часу, що суперечить методиці експлуатації;

4) відеофіксація є фрагментарною, не забезпечує повної картини події, оскільки до справи долучено три відеофрагменти на яких не видно моменту зупинки, не продемонстровано результат тесту, не зафіксовано факт відмови від медичного огляду, а отже це є істотним порушенням, що унеможливлює встановлення об`єктивних обставин;

5) ознаки, на які посилаються поліцейські, не відображені на відео та не підтверджені будь-якими об`єктивними засобами фіксації, поведінка ОСОБА_1 спокійна, врівноважена, відповідає обстановці;

6) на відео не зафіксовано роз`яснення прав, у тому числі права на захисника, не надано доказів, що водієві вручали копію протоколу чи надавалась можливість висловити свої зауваження;

7) судом першої інстанції не правильно застосовано ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП, постанова містить лише загальні фрази, без конкретизації доказів і логічного аналізу.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ванжули Я. В., який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464153 від 24 вересня 2025 року зміст якого відповідає встановленим фактичним обставинам справи;

- роздруківкою зі спеціального технічного засобу газоаналізатора «Драгер» відповідно до якої у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння – 0,34 %, з результатами якого ОСОБА_1 не був згодний;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відповідно до якого у встановлено стан алкогольного сп`яніння – 0,34 % з результатами якого ОСОБА_1 не був згодний;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд не проводився;

- розпискою від 24 вересня 2025 року, яка складена та підписана власноруч ОСОБА_2 про зобов`язання доставити транспортний засіб на місце стоянки.

-копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5797768 від 24 вересня 2025 за ч. 1 ст. 122 КУпАП;

-довідкою про надання інформації з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 17 липня 2008 року, посвідчення водія вилучено;

- долученим до протоколу відеозаписом.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Щодо тверджень апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази законності зупинки автомобіля, на відеозапису не зафіксовано ані моменту порушення ПДР, ані повідомлення конкретної підстави зупинки. Апеляційний суд вказане вважає надуманим, оскільки досліджений судом відеозапис підтверджує, що працівниками поліції було зупинено авто Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням ПДР а саме п. 33 ПДР, яке підтверджується копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5797768 від 24 вересня 2025 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відсутність на відеозаписі безпосереднього моменту руху автомобіля або самого моменту його зупинки не є підставою для визнання відеозапису недопустимим доказом і не спростовує факту керування транспортним засобом, оскільки цей факт підтверджується іншими доказами у справі в їх сукупності. Закон не вимагає, щоб факт керування транспортним засобом у кожному випадку підтверджувався виключно відеозаписом моменту руху транспортного засобу.

Як вказує апелянт, від огляду в закладі охорони здоров`я не відмовлявся, а лише не погодився з результатом огляду на місці зупинки, що прямо зафіксовано на відео, також на відео відсутнє будь-яке роз`яснення прав, наслідків відмови чи можливості проїзду до лікарні, тому твердження про відмову є голослівним. Апеляційний суд відхиляє вказане, оскільки зазначене спростовується відеозаписом на якому зафіксовано, що після проходження огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, результат якого – 0,34 проміле, з яким ОСОБА_1 не був згодний, йому було запропоновано проїхати до медичного закладу, на що ОСОБА_1 відповів: «на це не маю часу», отже це розцінюється як відмова, після чого поліцейський повідомив про складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП та було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, про що у відповідній графі наявний власноручний підпис останнього.

Доводи апелянта про те, що проведений огляд не відповідає вимогам п. 4-5 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735. Апеляційний суд вважає надуманими, оскільки згідно відеозапису події, ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, результат вимірювання склав 0,34 % проміле, з результатом якого був не згодний, однак протягом всього часу спілкування з працівниками поліції та під час складання протоколу не висловлював сумнівів у справності, не повідомляв про бажання оглянути сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, які, згідно п.5 Розділу ІІ «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, надаються особі, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, лише на її вимогу. З роздрукованого результату приладу Drager Alcotest 7510, за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 14 листопада 2024 року, а проходження огляду на стан сп`яніння проводилося 24 вересня 2025 року, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Drager Alcotest 7510. Щодо контрольного забіру технічним пристроєм перед проведенням огляду повітря, який не було зроблено, то дана вимога не передбачена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх прав України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не забезпечує повної картини, оскільки він є неповним, не містить моменту руху та зупинки автомобіля, є необґрунтованими. Апеляційний суд не має сумнівів щодо достовірності наявного у матеріалах справи відеозапису. Відеозапис як доказ отриманий у порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та оцінити поведінку водія і працівників поліції, які брали участь у складанні матеріалів про адміністративне правопорушення. Він підтверджує спілкування поліцейських із ОСОБА_1 , повідомлення йому причини зупинки, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на місці зупинки, з результатом якого був не згодний, відмову від проходження огляду у медичному закладі. Відсутність на відеозаписі безпосереднього моменту руху автомобіля або самого моменту його зупинки не є підставою для визнання відеозапису недопустимим доказом і не спростовує факту керування транспортним засобом, оскільки цей факт підтверджується іншими доказами у справі в їх сукупності. Закон не вимагає, щоб факт керування транспортним засобом у кожному випадку підтверджувався виключно відеозаписом моменту руху транспортного засобу.

Щодо тверджень апелянта про те, що ознаки, на які посилаються поліцейські, не відображені на відео та не підтверджені будь-якими об`єктивними засобами фіксації, поведінка ОСОБА_1 спокійна, врівноважена, відповідає обстановці. Апеляційний суд зазначає наступне, право поліцейського виявляти водіїв з ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння передбачене Законами України «Про Національну поліцію», «;Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року та Інструкцією МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року. Саме наявність таких ознак є підставою для пропонування водієві пройти огляд на стан сп`яніння. У цьому випадку працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода, після чого запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. За результатами такого огляду встановлено стан алкогольного сп`яніння - 0,34 проміле, з результатом водій не погодився, після чого останньому було запропоновано проїхати до медичного закладу на освідування, однак ОСОБА_1 відмовився. Апеляційний суд наголошує, що у даному випадку для визнання винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП ключовим є те, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху він, як водій, був зобов`язаний, а не мав право, на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння, однак, відмовився від цього, що свідчить про наявність в його діях ознак вказаного адміністративного правопорушення, що було вірно встановлено суддею суду першої інстанції. Невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Що стосується доводів про те, що судом першої інстанції не правильно застосовано ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП, постанова містить лише загальні фрази, без конкретизації доказів. Апелянт лише перелічує статті закону, які, на його думку, було порушено суддею суду першої інстанції, і взагалі не зазначає, що саме свідчить про те, що при розгляді даної справи не було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано всі її обставини, та у зв`язку з чим висновок про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим. Тобто, обґрунтованих доводів, які б вказували на безпідставності складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та незаконність притягнення останнього до адміністративної відповідальності, апелянтом не наведено, і обставин, які б слугували підставою для закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, про що він просить в у поданій апеляційній скарзі, під час апеляційного перегляду даної справи встановлено не було.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.