Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №496/3015/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 11-кп/813/1164/26

Справа № 496/3015/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий – суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарів судового засідання: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника – ОСОБА_9 ,

обвинуваченого – ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Одеський слідчий ізолятор» за участю обвинуваченого ОСОБА_10 , та із захисником за допомогою ВКЗ, матеріали кримінального провадження №12022167250000113 від 22.06.2022 рокуза апеляційною скаргою прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_11 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 01.08.2022 року, яким:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 16.08.2021 року Біляївським районним судом Одеської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,

встановив:

Оскарженим вироком ОСОБА_10 визнаний винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України, на ОСОБА_10 покладені наступні обов`язки:

1. періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Початок строку виконання обов`язків, покладених на ОСОБА_10 , обчислюється з моменту проголошення вироку, а саме: 01 серпня 2022 року.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Вироком суду ОСОБА_10 визнаний винуватим за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_10 , відповідно до вироку Біляївського районного суду від 16.08.2021 року, визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та йому призначене покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.

08.10.2021 року до Одеського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області надійшло до виконання розпорядження та вирок Біляївського районного суду від 16.08.2021 року відносно ОСОБА_10 , який цього ж дня був поставлений на облік та відносно нього заведена особова справа. 01.12.2021 року ОСОБА_10 прибув до Одеського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області та був ознайомлений під підпис з умовами та порядком відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт, а також попереджений, що у разі ухилення від відбування покарання може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України. У засудженого було відібрано підписку та анкету, роз`яснено ст. 15 Закону України «Про пробацію», ст. ст. 37, 40 Кримінально-виконавчого кодексу України. В цей же день ОСОБА_10 отримав направлення для відбування призначеного вироком суду покарання у виді громадських робіт до КП «Дачненський сількомунгосп» Дачненської ОТГ, згідно якого повинен приступити до відбування покарання з 03.12.2021 року. Однак, згідно листа КП «Дачненський сількомунгосп» від 13.12.2021 року, ОСОБА_10 не приступив до відпрацювання громадських робіт. В подальшому співробітниками Одеського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області неодноразово здійснювались виклики ОСОБА_10 до органу пробації, однак останній не з`являвся без поважних причин та в телефонному режимі повідомляв, що не бажає проходити громадські роботи. 09.06.2022 року ОСОБА_10 , прибув до уповноваженого органу з питань пробації, де в письмовому поясненні зазначив, що не відпрацював громадські роботи за вироком Біляївського районного суду, тому що його не влаштовує робота та вдруге отримав направлення для відбування призначеного вироком суду покарання у виді громадських робіт до КП «Дачненський сількомунгосп» Дачненської ОТГ, згідно якого повинен приступити до відбування покарання з 13.06.2022 року. Крім того, останньому повторно винесено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України в разі ухилення від відбування покарання. Згідно повідомлення КП «Дачненський сількомунгосп» від 16.06.2022 року, засуджений ОСОБА_10 не приступив до відбуття покарання у вигляді громадських робіт.

Таким чином, ОСОБА_10 , достовірно знаючи про наслідки невиконання покладених на нього обов`язків, будучи зобов`язаним додержуватися встановлених, відповідно до ст. 37 Кримінально-виконавчого кодексу України порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному для цього об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з`являтись за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, проігнорував вимоги законодавства, умисно ухилявся від покладених на нього обов`язків, не відпрацював жодної години громадських робіт, до яких останнього засуджено вироком Біляївського районного суду Одеської області від 16.08.2021 року.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_10 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, за кваліфікуючими ознаками: ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_10 вважати засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді двох місяців арешту. Відповідно до ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді арешту строком на 2 (два) місяці 12 (дванадцять) днів. В іншій частині вирок місцевого суду прокурор просить залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню, зокрема не застосування при призначенні покарання вимог ст.ст. 71, 72 КК України, які підлягали обов`язковому застосуванню.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 частково підтримала апеляційну скаргу, просила призначити обвинуваченому ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст.382 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки, з покладенням обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України. На підставі ч.1 ст.71, 72 КК України, за сукупністю вироків, приєднати не відбуту частину покарання за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 16.08.2021 року та остаточно визначити обвинуваченому покарання у виді 3 (три) роки 12 (дванадцять) днів) пробаційного нагляду. На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_10 наступні обов`язки:періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, яка частково підтримала апеляційну скаргу; думки захисника та обвинуваченого, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги з урахуванням позиції прокурора в суді апеляційної інстанції; дослідивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України (далі – КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України.

Розгляд даної категорії справ у суді здійснюється в порядку ст.ст. 381-382 КПК.

Оскаржений вирок місцевого суду містить виклад фактичних обставин, які були встановлені органом досудового розслідування. У мотивувальній частині вироку міститься формулювання обвинувачення, місце, час, спосіб вчинення кримінального правопорушення, стаття та її частина, що передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями закріпленими в ст. 409 КПК регламентовано підстави для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі і істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно положень ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 раніше судимий 16.08.2021 року Біляївським районним судом Одеської області за ч.1 ст.185 КК України до покаранні у виді 100 годин громадських робіт.

З 08.10.2021 року ОСОБА_10 був поставлений на облік до Одеського районного відділу 31 філії ДУ «Центр пробації», як засуджений 16.08.2021 року вироком Біляївського районного суду Одеської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт, яке на час ухвалення оскарженого вироку ним не було виконано.

Місцевим судом ОСОБА_10 визнаний винуватим за ч.2 ст.389 КК України, за ухилення від відбування покарання у виді 100 годин громадських робіт, призначеного йому попереднім вироком Біляївського районного суду Одеської області від 16.08.2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Зазначена вимога закону має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.

Разом з тим, аналіз конструкції норми, передбаченої ч. 1 ст. 71 КК України, дозволяє дійти висновку, що для застосування закріплених у ній правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначив і відповідні спеціальні умови, що мають бути встановлені судом в їх нерозривній єдності:

- перша з яких стосується моменту вчинення кримінального правопорушення засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;

- друга наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент, визначений у ч. 1 ст. 71 КК України, момент призначення судом покарання за новим вироком (з огляду на те, що правило про приєднання невідбутої частини покарання адресоване саме суду, який постановлятиме новий вирок).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п.25 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст.71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також, коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п.26 вищевказаної постанови, невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

При цьому на необхідність точного визначення виду та розміру невідбутої частини основного та/або додаткового покарання за попереднім вироком при призначенні засудженому покарання за правилами ст. 71 КК України указують і вимоги частини 4 цієї статті, згідно з якою остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Водночас при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи із співвідношення, визначеного положеннями ч.1 ст.72 КК України.

Таким чином, слід констатувати, що при призначенні покарання місцевий суд не врахував, що обвинувачений на момент постановлення нового вироку не відбув покарання за попереднім вироком у виді громадських робіт, не застосував положень ст. 71 КК України, які підлягали застосуванню, та безпідставно звільнив ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, із застосуванням положень ст. 75 КК України, що не відповідає вимогам кримінального закону.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК, підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш тяжкого покарання.

Згідно з вимогами ч.1 ст.421 КПК, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги прокурора в частині не застосування судом положень ст.71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_10 заслуговують на увагу, тому вирок суду першої інстанції, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК, в частині призначеного обвинуваченому покарання підлягає скасуванню, з постановленням за правилами ст. 420 КПК України апеляційним судом у цій частині нового вироку.

Колегія суддів, при призначенні покарання, враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_10 раніше судимий та попередньо призначене покарання у виді громадських робіт не відбув.

Також колегія суддів враховує, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_10 кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відносяться до кримінальних проступків, а мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Положеннями ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Санкція ч. 2 ст. 389 КК України, яка діяла на час скоєння ОСОБА_10 інкримінованого злочину, передбачала покарання у виді арешту на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 3 років.

28 березня 2024 року набрав чинності Закон України №3342-ІХ від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», відповідно до якого санкція ч. 2 ст. 389 КК України була змінена.

Зокрема, законодавець за ч. 2 ст. 389 КК України встановив покарання у виді пробаційного нагляду на строк до 3 років або обмеження волі на той самий строк.

Також, Законом №3342-ІХ внесені зміни і до ст. 60 КК України, відповідно до яких покарання у виді арешту полягає у триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до положень ст. 51 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду є більш м`яким порівняно з покаранням у виді арешту, яке було передбачено санкцією статті, що діяла на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Враховуючи внесені Законом №3342-IX від 23 серпня 2023 року зміни до санкції статті, які пом`якшують кримінальну відповідальність і поліпшують становище особи, належить застосувати зворотну дію у часі до нової редакції ч. 2 ст. 389 КК України.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2024 року (справа №459/562/22, провадження №51-3129км24).

Колегія судів вважає, що покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності відповідальності, що відповідає вимогам ст.65 КК України.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст.1 КК України - Кримінальний кодекс України, між іншим, має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина від злочинних посягань, а також запобігання злочинам.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_10 , обставину, що пом`якшує покарання – активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів, керуючись положеннями ст.ст. 50, 65 КК України, вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді пробаційного нагляду, та остаточного такого ж виду покарання із застосуванням положень ст. 71, 72 КК України.

Таке покарання необхідне з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_10 попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, забезпечення зміцнення законності, сприяння запобігання кримінальним правопорушенням, виховання у дусі точного та неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших громадян, а також відповідальності перед суспільством.

Зазначені вид і міра покарання, на думку апеляційного суду, не можуть вважатись занадто м`якими, є справедливими, необхідними і цілком достатніми для виправлення ОСОБА_10 , зокрема стимулюватиме останнього, після відбуття покарання, усвідомити нарешті свою поведінку та вчинки, бути законослухняним громадянином.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, скасувати вирок в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 420, 421, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_11 – задовольнити частково.

Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 01.08.2022 року у кримінальному провадженні №12022167250000113 від 22.06.2022 року, яким ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України – скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді 3 (трьох) років пробаційного нагляду.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_10 наступні обов`язки:

1)періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч.1 ст.71, 72 КК України, за сукупністю вироків, приєднати не відбуту частину покарання за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 16.08.2021 року та остаточно визначити покарання у виді 3 (три) роки 12 (дванадцять) днів) пробаційного нагляду.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_10 наступні обов`язки:

1)періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копії вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4