Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №502/2175/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3320/26

Справа № 502/2175/25

Головуючий у першій інстанції Балан М. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2025 року

у цивільній справі за заявою лікаря-психіатра консультаційно-діагностичного поліклінічного відділення КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради Пожоги Юлії Володимирівни про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку, без її згоди,

встановив:

У жовтні 2025 року лікар-психіатр консультаційно-діагностичного поліклінічного відділення КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про надання дозволу на проведення психіатричного огляду в примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що на адресу КНП «Кілійської багатопрофільної лікарні» КМР надійшла заява вх. № 5-Б від 15.08.2025 року ОСОБА_3 щодо проведення психіатричного огляду у примусовому порядку та надання амбулаторної психіатричної допомоги її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , заявниця повідомила про наявність у її матері - ОСОБА_1 ознак тяжкого психічного розладу, що створює небезпеку для неї самої та оточуючих, зокрема вказала, що ОСОБА_1 :

- проявляє агресію та має чисельні конфлікти із сусідами;

- вночі чує «голоси» з сусідньої квартири і стверджує про секту у цій квартирі, в якій нібито насильно утримують людей і знущаються над ними, тому громадянка ОСОБА_1 веде власне розслідування і в тому числі звертається до поліції про крадіжки невідомими людьми в неї речей та коштовностей з квартири;

- розповідає, що невстановлений мільйонер направляє їй посилки, які викрадають невідомі;

- впевнена, що в заявниці ОСОБА_3 та її молодшого брата ОСОБА_4 є клони, яких вона кличе додому, та які постійно міняються місцями;

- називає заявницю ОСОБА_3 іншим іменем, вважає, що вона особа на ім`я « ОСОБА_5 »;

- виявляє на своєму тілі синці і не пам`ятає їх походження, стверджує, що інші їх не можуть побачити, бо знаходяться «під гіпнозом».

Так, 2020-2023 рр. від ОСОБА_1 до ВП №1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надходили заяви та звернення, які були списані до матеріалів справ з формулюванням «за фактом неправомірних дій з боку сусідів/невідомих осіб», що підтверджує системність і безпідставність таких заяв.

Також вказані заяви підтверджуються факти прояву ОСОБА_1 агресивної поведінки, зокрема відносно неповнолітнього хлопця, вкусила його за передпліччя.

Таким чином, зазначені вище факти дають підстави припускати наявність у ОСОБА_1 психотичного розладу, що може становити небезпеку як для неї самої, так і для оточуючих та може завдати значної шкоди своєму здоров`ю чи здоров`ю оточуючих, у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Разом з тим, ОСОБА_1 відмовляється від отримання психіатричної допомоги в добровільному порядку, перебуваючи вдома, двері не відчиняє, що унеможливлює здійснення добровільного психіатричного огляду лікарем-психіатром.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2025 року вказану вище заяву задоволено. Надано дозвіл на проведення психіатричного огляду у примусовому порядку ОСОБА_1 з метою встановлення необхідності психіатричної допомоги.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черненко Х.М., посилаючись на відсутність доказів того, що ОСОБА_1 є небезпечною для себе чи оточуючих, а також, що скаржницю не було належним чином повідомлено про розгляд цієї справи, просить скасувати рішення Кілійського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви лікаря-психіатра консультаційно-діагностичного поліклінічного відділення КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник скаржниці ОСОБА_1 - адвокат Черненко Х.М., підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, прокурор – Шунькіна Н.Ю. та представник заінтересованої особи ОСОБА_3 – адвокат Блохін М.Ю. заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_1 просив залишити таку без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника скаржника, прокурора та представника заінтересованої особи за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам.

Надаючи дозвіл на проведення психіатричного огляду у примусовому порядку ОСОБА_1 з метою встановлення необхідності психіатричної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі докази підтверджують перебування ОСОБА_1 у психічному стані, внаслідок якого вона вчиняє чи реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих. Вказані факти потребують встановленню та проведенню психіатричного огляду ОСОБА_1 у примусовому порядку та про надання їй амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, до якого суд дійшов з додержанням вимог матеріального закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин та у відповідності норм процесуального права, з огляду на таке.

У заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали (частина перша та друга статті 340 ЦПК України).

Залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яке підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку (частина перша та друга статті 342 ЦПК України).

Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядається як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з гарантіями, що передбачені цією статтею.

ЄСПЛ вказав, що "особа не може вважатися "психічно хворою" та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (див. рішення у справі "Вінтерверп проти Нідерландів" (Winterwerp v. the Netherlands), від 24 жовтня 1979 року, п. 39, Series A N 33). Суд також наголошує на тому, що жодне позбавлення свободи особи, яка вважається психічнохворою, не може розглядатися як таке, що відповідає підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції, якщо воно було призначене без висновку медичного експерта. Це правило є застосовним навіть якщо метою тримання заявника є саме отримання медичного висновку (див. вищезазначене рішення у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), п. п. 47 і 48). Конкретні форма і порядок можуть відрізнятися залежно від обставин. У термінових випадках або у випадках, коли особу затримано внаслідок агресивної поведінки, прийнятним може бути отримання такого висновку одразу після затримання. В усіх інших випадках необхідною є попередня консультація з лікарем. Коли такої можливості немає (наприклад, у зв`язку з відмовою зазначеної особи з`явитися для проведення огляду), потрібно принаймні призначити проведення медичної експертизи на підставі документів з матеріалів справи, і якщо цього зроблено не буде, не можна стверджувати, що наявність у особи психічної хвороби було достовірно доведено (там само) (ZAICHENKO v. UKRAINE (No. 2), N 45797/09, § 96 - 97, ЄСПЛ, від 26 лютого 2015 року).

Стаття 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" вимагає для застосування методів діагностики, профілактики та лікування згоду інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта.

Мета проведення психіатричного огляду, суть добровільного звернення за психіатричною допомогою, а також випадки, коли психіатричний огляд може бути проведено без усвідомленої згоди особи або її законного представника, визначено Законом України "Про психіатричну допомогу".

Статтею 11 Закону України "Про психіатричну допомогу" передбачено, що психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

- вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

- неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або

- завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.

Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра.

У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку.

До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.

Забороняється визначати стан психічного здоров`я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психічного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно (частина третя статті 7 Закону України "Про психіатричну допомогу).

Вказані норми статей 7, 11 Закону України "Про психіатричну допомогу" конкретизують положення цього закону про презумпцію психічного здоров`я (стаття 3) і про те, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями (стаття 4), а також статей 3, 8 Конституції України, які визначають принцип верховенства права і обов`язок держави з утвердження і забезпечення прав і свобод людини, та частини другої статті 9 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" про те, що обмеження прав громадян у вигляді примусового медичного огляду допускається тільки на підставах і в порядку, передбачених законами України.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку може призвести до порушення підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції.

У цій справі, 15.08.2025 року ОСОБА_3 звернулась до . директора КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» КМР із заявою, у якій просила ініціювати звернення лікарем-психіатром до суду з заявою про проведення примусового психіатричного огляду та амбулаторної психіатричної допомогу в примусовому порядку її матері – ОСОБА_1 .

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, ОСОБА_3 повідомила, що у особистих зустрічах та у телефонних розмовах мати постійно стверджує про обставини та явища, які не відповідають дійсності. ОСОБА_1 агресивна, має численні конфлікти з сусідами, що має наслідок отримання нею тілесних ушкоджень. Про інші факти отримання тілесних ушкоджень, які з великою ймовірністю, вона завдає сама собі особисто, компетентні органи не повідомляються, але всупереч цьому зазначені факти мають місце.

Докази психічного розладу у поведінці ОСОБА_1 проявляються у її численних щоденних повідомленнях наступного змісту (вказані факти підтверджуються заявами до органів поліції):

1. Вночі вона чує голоси з сусідньої квартири, де організована секта, у якій насильно утримують людей, знущаються над ними, про що вона веде особисте розслідування, в тому числі звертається до поліції.

2. Невідомі люди крадуть в неї речі та коштовності з квартири.

3. Розповідає історію, що невстановлений мільйонер направляє їй посилки, які викрадають невідомі тощо.

4. Впевнена, що у доньки, та її молодшого брата ОСОБА_4 є клони, яких вона кличе додому, та які постійно міняються місцями.

5. Часто називає доньку іншим іменем, вважаючи, що вона особа на ім`я « ОСОБА_5 ».

6. Регулярно виявляє у себе на тілі синці, але не пам`ятає звідки вони, каже що лягла спати без них, а прокинулася все болить і синці. Постійно каже що на ній є синці, але інші не можуть їх бачити бо під гіпнозом.

Підтвердженням зазначених фактів є наявні публікації у мережі «Інстаграм», де вона під псевдонімом «drugnaya51» публікує пости та дописи, що свідчать про наявність у неї психічних розладів.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до поліції з приводу надуманих обставин за фактами крадіжок у неї речей та коштовностей, функціонування у сусідній квартирі секти, викрадення та утримання невстановленими особами людей тощо.

Згідно довідки щодо стану психічного здоров`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що згідно відомостей, отриманих з документів та заяв родичів, за непрямими даними надається клінічна оцінка щодо підстав припускати наявність у гр. ОСОБА_1 психотичного розладу з маячними ідеями та слуховими галюцинаціями. Поведінка дезорганізована, вона втрачає критичність до власного стану, що може становити небезпеку як для себе (через неадекватні дії) так і для оточення. Ураховуючи викладене, лікарем-психіатром зроблено висновок, що на підставі зібраних даних у ОСОБА_1 наявні ознаки тяжкого психічного розладу. ОСОБА_1 ухиляється від добровільного психіатричного огляду, а тому існують підстави для проведення примусового психіатричного огляду відповідно до ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Згідно відповіді Відділення поліції №1 Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області №70473-2025 від 23.06.2025 року убачається, що за період з 2020 року по дату надання відповіді, на адресу ВП №1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від гр. ОСОБА_1 надходили заяви та звернення, в загальній кількості 82 штуки, які були списані до матеріалів справ з формулюванням «за фактом неправомірних дій з боку сусідів/невідомих осіб».

У відповіді Відділення поліції №1 Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області №83160-2025 від 02.07.2025 року повідомлено, що за фактом відпрацювання звернення ОСОБА_1 встановлено, що восени 2024 року остання причепилась до хлопця та вкусила його за передпліччя, справа про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності закрита за заявою матері потерпілого хлопця.

Щодо факту випадіння ОСОБА_1 з балкону квартири АДРЕСА_2 повідомлено, що ОСОБА_1 випадала з балкону власної квартири на балкон, поверхом нижче, факту падіння та отримання нею тілесних ушкоджень на відео не зафіксовано. Вказаний факт було встановлено під час опрацювання одного з викликів ОСОБА_1 .

Отже, апеляційний суд відхиляє посилання скаржниці на відсутність у матеріалах справи доказів того, що ОСОБА_1 несе небезпеку для себе та інших людей, зважаючи, зокрема, на встановлені судом вказані вище обставини.

Щодо посилань скаржниці про неналежне сповіщення її судом про розгляд клопотання лікаря-психіатра консультаційно-діагностичного поліклінічного відділення КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради Пожоги Ю.В., апеляційний суд зауважує, що від імені ОСОБА_1 у суді першої інстанції діяла адвокат Черненко Х.М., яка була присутня у судовому засіданні суду першої інстанції 31.10.2025 року, у якому було ухвалено оскаржуване рішення.

Тож, зважаючи на положення ст.ст. 58, 128,130 ЦПК України, апеляційний суд не убачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду на підставі п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України.

Зважаючи на викладене апеляційний суд виснує, що, встановивши, що ОСОБА_1 вчинялись дії, що несуть безпосередню небезпеку для неї та оточуючих, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви лікаря-психіатра консультаційно-діагностичного поліклінічного відділення КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради ОСОБА_2 та надання дозволу на проведення психіатричного огляду у примусовому порядку ОСОБА_1 з метою встановлення необхідності психіатричної допомоги.

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 — 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про задоволення заяви лікаря-психіатра консультаційно-діагностичного поліклінічного відділення КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради ОСОБА_2 та надання дозволу на проведення психіатричного огляду у примусовому порядку ОСОБА_1 з метою встановлення необхідності психіатричної допомоги, з підстав, наведених у рішенні.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький