Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №450/6128/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/6128/25 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 33/811/893/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Курися Віталія Зіновійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 березня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 14 грудня 2025 року о 00 год. 52 хв. у с. Звенигород, вул. Галицького Данила, 394, керував автомобілем марки «Акура» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився.

Окрім того, ОСОБА_1 , 14 грудня 2025 року о 00 год. 52 хв. у с. Звенигород, вул. Галицького Данила, 394, керував автомобілем марки «Акура» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не зреагував на її зміну, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою в результаті чого здійснив наїзд на огорожу. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Також, ОСОБА_1 , 14 грудня 2025 року о 00 год. 52 хв. у с. Звенигород, вул. Галицького Данила, 394, керував автомобілем марки «Акура» д.н.з. НОМЕР_1 , не будучи уважним вчинив ДТП та зник з місця пожії залишивши автомобіль та не повідомив відповідно органи поліції.

Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3б, 2.5, 2.10 А, 12.1, 13.1 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 122-4, 124, ч. 1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову, а провадження у справі закрити, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 березня 2026 року, оскільки копію постанови він отримав 2 квітня 2026 року.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Наголошує, що він заперечував факт здійснення ДТП, що виконував функції водія.

Зазначає, що працівник поліції безпідставно запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння.

Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення адміністративних правопорушень.

Повідомляє, що ОСОБА_1 не підписував постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії за ч. 1 ст. 122 КУпАП, окрім того час вчинення адміністративних правопорушень зазначений в постановах не відповідає дійсності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності копію постанови отримав 2 квітня 2026 року, а виготовлення апеляційної скарги потребує значного часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 122-4 КУпАП України передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Пунктом 2.10 а ПДР України, передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до ст. 124 КпАП України передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Пунктом 2.3 б ПДР України, встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно із п. 13. 1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №540299 від 14 грудня 2025 року (а.с. 1), відповідно до якого водій ОСОБА_1 , 14 грудня 2025 року о 00 год. 52 хв. у с. Звенигород, вул. Галицького Данила, 394, керував автомобілем марки «Акура» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився;

- інформацією із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №540314 від 14 грудня 2025 року (а.с. 35), згідно із яким ОСОБА_1 , 14 грудня 2025 року о 00 год. 52 хв. у с. Звенигород, вул. Галицького Данила, 394 , керував автомобілем марки «Акура» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не зреагував на її зміну, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою в результаті чого здійснив наїзд на огорожу. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №540320 від 14 грудня 2025 року (а.с. 59) з якого встановлено, що ОСОБА_1 , 14 грудня 2025 року о 00 год. 52 хв. у с. Звенигород, вул. Галицького Данила, 394, керував автомобілем марки «Акура» д.н.з. НОМЕР_1 , не будучи уважним вчинив ДТП та зник з місця події залишивши автомобіль та не повідомив відповідно органи поліції;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу (а.с. 7), з якого вбачається , що у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода), від огляду на стан сп`яніння він відмовився;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 грудня 2025 року (а.с. 10), відповідно до якого водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, від огляду він відмовився

- інформації зі схем місця ДТП від 14 грудня 2025 року (а.с. 40), на якій відображено місце події, та розміщення транспортного засобу, дорожня обстановка, завдані пошкодження автомобілеві;

- рапортом працівника поліції (а.с. 11) відповідно до якого після прибуття на місце події, працівниками поліції виявлено автомобіль «Акура» д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого залишив місце ДТП, у подальшому встановлено, що за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_1 , який отримав травму голови. Через деякий час виявлено та зупинена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», автомобіль «Шкода А5» в салоні якого знаходився ОСОБА_1 , в якого були пошкодження завдані в результаті ДТП, також водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння від якого він відмовився;

- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди та опитування очевидців події, які повідомили працівникам поліції, що водій після вчинення ДТП залишив місце пригоди. Надалі було виявлено автомобіль «Шкода А5», у салоні якого перебував ОСОБА_1 , (очевидці впізнали його як водія автомобіля «Акура» д.н.з. НОМЕР_1 , причетного до вказаної дорожньо-транспортної пригоди). Під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а також характерні для учасника ДТП тілесні ушкодження та сліди (пошкодження голови, наявність крові на одязі). У зв`язку з цим його було відсторонено від керування транспортним засобом та неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. При цьому працівники поліції неодноразово роз`яснювали ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Незважаючи на це, ОСОБА_1 у грубій формі відмовився від проходження огляду, як на місці зупинки, так і в медичному закладі, не виконував законних вимог працівників поліції та перешкоджав належному оформленню адміністративних матеріалів. Окрім того, під час спілкування з працівниками поліції він повідомив, що вживав алкогольні напої, зокрема горілку.

Твердження апелянта, що ОСОБА_1 не виконував функції водія та заперечував факт здійснення ДТП, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі спростовуються, відеозаписом, на якому зафіксовано ОСОБА_1 у якого є характерні для учасника ДТП тілесні ушкодження та сліди (пошкодження голови, наявність крові на одязі), рапортом працівника поліції (а.с. 11), та іншими матеріалами спари, які описані вище за текстом.

Аргументи апелянта, що ОСОБА_1 безпідставно запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі спростовуються, відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано, що у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, окрім того він повідомив працівникам поліції, що вживав горілку, зазначена інформація підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу (а.с. 7), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 грудня 2025 року (а.с. 10).

Доводи апелянта, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення адміністративних правопорушень, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами, які були досліджені судом першої та апеляційної інстанції та отримані у спосіб, передбачений законом. Зокрема, факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення, письмовими матеріалами справи, відеозаписами та іншими доказами, які в сукупності є достатніми для висновку про наявність у діях особи складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Саме по собі заперечення особою своєї вини або незгода з оцінкою доказів не свідчать про їх неналежність чи недопустимість та не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи.

Зазначені апелянтом розбіжності щодо часу вчинення адміністративних правопорушень не впливають на правильність встановлення факту вчинення адміністративних правопорушень та не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП., з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 березня 2026 року.

Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 березня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.