Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №127/40448/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/40448/25

Провадження № 22-ц/801/1356/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Матківської М.В., Міхасішина І.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Діхтяра Ярослава Ігоровича

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Горбатюка В.В.

у справі №127/40448/25

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (позивачі)

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач)

про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їх батько – ОСОБА_4 за життя перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

У зв`язку з неправомірними діями Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо визначення розміру та порядку виплати пенсії, спадкодавець неодноразово звертався до суду, за результатами чого низкою рішень Вінницького окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, було визнано протиправними дії відповідача та зобов`язано останнього здійснити перерахунок і виплату пенсії у належному розмірі.

Однак зазначені судові рішення за життя ОСОБА_4 відповідачем виконані не були, у зв`язку з чим утворилась заборгованість із нарахованих, але не виплачених сум пенсії.

Після смерті ОСОБА_4 позивачі, як його діти та спадкоємці першої черги за законом, прийняли спадщину, до складу якої входить право вимоги на отримання нарахованих, але не одержаних спадкодавцем за життя пенсійних виплат.

Згідно з наданою відповідачем інформацією, загальний розмір такої заборгованості становить 495 833,77 грн, що підтверджено відповідними розрахунками, наданими Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 03 жовтня 2025 року кожному з позивачів належить по 1/2 частці у вказаному спадковому майні, тобто по 247 916 грн 88 коп.

Водночас звернувшись до відповідача із заявами про виплату належних їм сум, позивачі отримали відмову, мотивовану тим, що відповідні суми не включаються до складу спадщини та можуть бути виплачені лише за умови звернення протягом шести місяців з дня смерті пенсіонера.

Відтак вважають такі дії відповідача протиправними, оскільки нараховані за життя спадкодавця, але не виплачені суми пенсії входять до складу спадщини, а відмова у їх виплаті порушує їх право власності на спадкове майно.

За вказаних обставин просили стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на їх користь у порядку спадкування за законом належні їм частки недоотриманої пенсії у розмірі по 247 916 грн 88 коп. кожному, а також понесені судові витрати.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2026 року позов задоволено.

Вирішено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом грошові кошти, що є недоотриманою пенсією нарахованою померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 яка входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.2025 року, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дібровою Ліліаною Олександрівною та зареєстрованого в реєстрі за номером 1599, в розмірі 247 916 грн. 88 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом грошові кошти, що є недоотриманою пенсією нарахованою померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , яка входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.2025 року, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дібровою Ліліаною Олександрівною та зареєстрованого в реєстрі за номером 1598, в розмірі 247 916 грн. 88 коп.

Також судовим рішенням стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 1 983,34 грн кожному.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням, представник відповідача ГУ ПФУ Діхтяр Я.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення та неповне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що дана справа повинна була розглядатись в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом.

При цьому апелянт вказує, що кошти, які нараховані на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду у справах №120/5530/20-а, №120/1076/22-а, №120/3728/22, №120/9622/22, включено до реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України. Вказана заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Власні кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На думку апелянта спір у справі про стягнення заборгованості з виплати пенсії є тотожним спору у справах №120/5530/20-а, №120/1076/22-а, №120/3728/22, №120/9622/22, які розглядались Вінницьким окружним адміністративним судом, рішення у яких набули законної сили та перебувають на стадії виконання. Незгода позивачів з тим, як держава врегулювала ці правовідносини, не може слугувати переконливим аргументом щодо дій суб`єкта владних повноважень, як і не може бути підставою для того, щоб не виконувати, не дотримуватися приписів законодавства. Зміна виконання судових рішеннях у зазначених справах щодо стягнення з ГУ ПФУ в Вінницькій області на користь позивачів недоотриманої за життя померлим ОСОБА_4 суми заборгованості по пенсії у розмірі 495833,77 грн не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості з пенсійних виплат.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Хващевська Л.В. просила апеляційну залишити без задоволення, а судове рішення без змін, як таке, що ухвалене з урахуванням всіх обставин справи, законне і обґрунтоване.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 13 травня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Представник відповідача просив розглядати справу в його відсутність.

Позивач ОСОБА_3 заперечила проти апеляційної скарги, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.02.2024 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (серії НОМЕР_2 від 22.08.1979 та серії НОМЕР_3 від 20.02.1986 року народження) підтверджується, що вони є дітьми ОСОБА_4 .

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 120/5530/20-а постановлено – визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_4 за рахунок виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та зобов`язати провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення з урахуванням проведених виплат.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2022 у справі № 120/1076/22-а постановлено – визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_4 відповідно до довідки від 17.12.2021 № ХЛ52950 та зобов`язати здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.04.2019 з урахуванням складових грошового забезпечення та раніше виплачених сум, виходячи із 90 % суми грошового забезпечення, а також із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2022 у справі №120/3728/22 постановлено – визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_4 максимальним розміром з 01.04.2019 та зобов`язати здійснити перерахунок і виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2023 у справі №120/9622/22 постановлено – визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_4 максимальним розміром з 01 березня 2022 року та зобов`язати здійснити перерахунок і виплату пенсії без обмеження максимальним розміром із урахуванням індексації та раніше виплачених сум.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі № 120/5737/25 постановлено – визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надати приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Діброві Ліліані Олександрівні інформацію щодо розміру нарахованих, але не виплачених пенсійних виплат на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 120/5530/20-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2022 у справі № 120/1076/22-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2022 у справі № 120/3728/22 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2023 у справі № 120/9622/22, які належали померлому ОСОБА_4 , але не були ним одержані за життя.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.08.2024 № 0200-0202-8/86979 відповідач надав інформацію про розмір нарахованих, але не виплачених сум пенсії ОСОБА_4 на виконання вказаних судових рішень, а саме: за рішенням від 16.11.2020 – 12356,07 грн, за рішенням від 02.03.2022 – 59672,58 грн, за рішенням від 03.06.2022 – 296620,00 грн, за рішенням від 02.01.2023 – 127185,12 грн.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.07.2025 № 0200-0405-8/79800 надано інформацію приватному нотаріусу щодо розміру нарахованих, але не виплачених пенсійних виплат ОСОБА_4 на виконання судових рішень: № 120/5530/20-а – сума заборгованості становить 12356,07 грн, № 120/1076/22-а – сума заборгованості становить 59672,58 грн, № 120/3728/22 – сума заборгованості становить – 296620 грн, № 120/9622/22 – сума заборгованості становить – 127185,12 грн.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 03.10.2025, зареєстрованих за № 1598 та № 1599, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , кожному з яких належить по 1/2 частці у спадщині, що складається, зокрема, із сум невиплачених пенсійних виплат за вказаними судовими рішеннями.

Відповідно до заяв ОСОБА_2 від 29.10.2025 та ОСОБА_3 від 10.11.2025, поданих до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, позивачі зверталися із вимогами про виплату належних їм часток недоотриманої пенсії.

Відповідно до листів Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.11.2025 та від 05.12.2025 відповідачем повідомлено про відсутність підстав для виплати вказаних сум у позасудовому порядку з посиланням на положення законодавства.

Позиція апеляційного суд у

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції враховував, що за життя ОСОБА_4 за судовими рішеннями, що набрали законної сили, набув право на отримання ним 495833,77 грн пенсійних виплат, а оскільки позивачі успадкували належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень ст. 1227 ЦК України, то їх позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали цивільної справи, дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачами свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивачі зазначили наявність у них як спадкоємців першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої ним суми пенсії.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом першої черги, які звернулись до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 , а тому позивачі успадкували належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Отже доводи апеляційної скарги про підсудність цього спору адміністративному судочинству .

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як визначено п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 826/2840/17 зазначено, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

У свою чергу приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право майнового або особистого характеру на конкретний об`єкт цивільних правовідносин, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

У цій справі предметом позову є майнова вимога позивачів стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, а саме пенсійні виплати, які нараховані, але не виплачені спадкодавцю. Таким чином, спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що сума коштів на виконання ряду рішень Вінницького окружного адміністративного суду у справах № 120/5530/20-а, № 120/1076/22-а, № 120/3728/22 № 120/9622/22, не була виплачена ОСОБА_4 за життя через відсутність відповідного фінансування, не заслуговують на увагу, оскільки невиконання рішення суду з підстав не передбачених законом, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії.

За вказаних підстав порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

По справі відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - Діхтяра Ярослава Ігоровича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді М.В. Матківська

І.В. Міхасішин