Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №146/112/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 146/112/26

Провадження № 22-ц/801/1166/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуСправа № 146/112/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці цивільну справу № 146/112/26 за позовом АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника позивача АТ «Таскомбанк» на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Пилипчука О. В., -

ВСТАНОВИВ:

АТ «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4825883701 від 18 лютого 2022 року в розмірі 39083,91 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 лютого 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4825883701. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Відповідно до умов Кредитного договору позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту – 39622,00 гривень; строк користування – 36 місяців; річні проценти – 10,99 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти – 3,50 % від суми кредиту. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у спосіб зазначений в кредитному договорі. 21.02.2022 року право вимоги за Кредитним договором відступлене АТ «Таскомбанк» на підставі Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору відступлення, позивач є новим кредитором відповідача за Кредитним договором з усіма наступними додатками та змінами. Відповідач не повернув отримані кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитними коштами в розмірі та строки, передбачені договором, а тому виникла заборгованість, яка стоном на 22 січня 2026 року становить 39083,91 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) – 2 133,02 грн.; заборгованості по річним процентам (в т. ч. прострочена) – 2309,65 грн.; заборгованості по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) – 16641,24 грн, чим порушуються права та інтереси АТ «Таскомбанк», що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, АТ «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

У скарзі зазначає, що висновки суду з приводу того, що станом на дату укладання договору відступлення права вимоги, а саме 07 жовтня 2016 року боргові зобов`язання за кредитним договором ще не існували протирічать матеріалам справи. Згідно з умовами договору відступлення він є завершеним відносно кожного конкретного позичальника тільки після укладання сторонами відповідного реєстру права вимог та сплати ціни договору. Сторони прямо передбачили, що договір відступлення №ТАСЦФР-10-2016 є рамковим, а передані відступлені права конкретизовано та індивідуалізовано у відповідних реєстрах, які відповідно до умов договору відступлення є його невід`ємною частиною і підписання яких сторонами є завершальною стадією передачі права вимоги за конкретним кредитним договором.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 18 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4825883701, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 39622,00 грн строком на 36 місяців (п.1.1,1.2 договору).

Згідно з пунктом 1.3. кредитного договору, позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту. Порядок повернення кредиту : кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів)

Відповідно до пунктів 3.5, 3.6 договору, всі інші умови кредитного договору викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів TOB «ФК «ЦФР» в редакції від 02.02.2022 року, які розміщені на сайті TOB «ФК «ЦФР» та з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких позичальник приєднується, підписавши цей договір. Цей договір, Умови отримання фінансових кредитів TOB «ФК «ЦФР» редакція від 02.02.2022складають єдиний кредитний договір.

01 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір відступлення права вимоги №01/09/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує останньому за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановленим цим договором. Відповідно до п. 1.7 договору відступлення права вимоги визначено, що під правом вимоги розуміється право грошової вимоги (боргових зобов`язань) за фінансовими кредитами первісного кредитора за кредитними договорами до позичальників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі укладених між Первісним кредитором та позичальниками кредитних договорів, та підтверджується документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення. Згідно з п.п. 2.2 договору відступлення права вимоги сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а Новий кредитор зобов`язаний набувати такі Права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні Реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору.

21.02.2022 року право вимоги за Кредитним договором відступлене АТ «Таскомбанк» на підставі Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21.

Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору відступлення, позивач є новим кредитором відповідача за Кредитним договором з усіма наступними додатками та змінами.

Відповідач не повернув отримані кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитними коштами в розмірі та строки, передбачені договором, а тому виникла заборгованість, яка стоном на 22 січня 2026 року становить 39083,91 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) – 2 133,02 грн.; заборгованості по річним процентам (в т. ч. прострочена) – 2309,65 грн.; заборгованості по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) – 16641,24 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, АТ «Таскомбанк», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом.

Частиною першою статті 15 ЦК України, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Суд першої інстанції, встановивши, що АТ «Таскомбанк» не довело порушення його прав ОСОБА_1 та наявність права на звернення в суд з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4825883701, укладеним між ТОВ «ЦФР» та ОСОБА_1 від 18.02.2022 року після відступлення первісним кредитором права вимоги за кредитом на користь АТ «Таскомбанк», дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать наявним у справі доказам та не ґрунтуються на вищенаведених нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Предметом договору факторингу згідно статті 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У постанові від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25 КЦС ВС виснував наступне:

«допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.»

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

В справі що розглядається 01 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує останньому за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановленим цим договором.

Згідно з пунктом 1.7 договору відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, під правом вимоги сторони розуміли право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників щодо погашення заборгованості, а також інші права вимоги за кредитними договорами.

Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що первісний кредитор має право щоденно передавати новому кредитору права вимоги до позичальників шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги, які є невід`ємною частиною договору.

Таким чином, сторони погодили механізм передачі прав вимоги не шляхом одноразового відступлення на дату укладення договору, а шляхом подальшого підписання реєстрів прав вимоги щодо конкретних позичальників.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2022 року сторонами підписано Реєстр прав вимоги до договору відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до якого до АТ «ТАСКОМБАНК» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4825883701.

При цьому станом на дату підписання реєстру кредитний договір вже був укладений, а право вимоги первісного кредитора існувало та було індивідуалізоване шляхом зазначення конкретного боржника, номера кредитного договору та розміру заборгованості.

Отже, висновок суду першої інстанції про неможливість переходу права вимоги через те, що договір відступлення права вимоги укладений раніше за кредитний договір, не відповідає змісту самого договору та фактичним обставинам справи.

Фактично суд першої інстанції ототожнив дату укладення рамкового договору відступлення права вимоги з датою переходу конкретної вимоги, хоча умовами договору прямо передбачено, що конкретні права вимоги переходять шляхом підписання відповідних реєстрів.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що право відступлення майбутньої вимоги допускається цивільним законодавством України, а тому саме по собі укладення договору відступлення права вимоги до виникнення конкретних кредитних правовідносин не свідчить про його недійсність або неможливість подальшого переходу права вимоги.

Не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів надання відповідачці кредитних коштів.

Матеріали справи містять кредитний договір, паспорт кредиту, підписані відповідачкою, а також розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, з яких вбачається облік кредитної операції та подальше виконання кредитного договору.

Відповідачка не заявляла вимог про недійсність кредитного договору, не заперечувала належність їй підписів у кредитному договорі та паспорті кредиту і не надала доказів того, що кредитні кошти не отримувала.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності права вимоги у позивача та недоведеності кредитних правовідносин знайшли своє підтвердження.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 22 січня 2026 року заборгованість відповідачки за кредитним договором № 4825883701 становить 39083,91 грн, з яких: 20133,02 грн заборгованість за тілом кредиту, 2309,65грн заборгованість за річними процентами та 16641,24 грн заборгованість за щомісячним процентом.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію вказаної ухвали разом з позовною заявою вручено ОСОБА_1 17 лютого 2026 року.

У п. 1 ч. 1 ст. 191 ЦПК України зазначено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Зі змісту статті 178 ЦПК України слідує, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен, в тому числі, містити: обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Тобто, суд ухвалює рішення в межах вимог позову та з урахуванням заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, власного письмового розрахунку, який міг би бути перевірений та оцінений судом, відповідач не надав. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростував.

Оскільки ОСОБА_1 не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами не спростувала, а відтак апеляційний суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 39083,91 грн.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга АТ «Таскомбанк» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення вимог позову та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2422,40 грн та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором № 4825883701 від 18 лютого 2022 року в загальному розмірі 39083 (тридцять дев`ять тисячі вісімдесят три) гривень91 копійок, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 20133,02 грн.; заборгованість по річним процентам– 2309,65 грн.; заборгованість по щомісячним процентам – 16641,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник