Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №750/3123/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №750/3123/26

Провадження №3/751/1088/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Діденко А.О.

секретаря судового засідання Рак Я.М.,

з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , прокурора Лазоренко Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянинки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в:

І. Виклад встановлених судом обставин

ОСОБА_1 , будучи до 03 березня 2023 року головним спеціалістом відділу управління медичними кадрами та роботи зі зверненням громадян Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, маючи 9 (дев`ятий) ранг державного службовця, та являючись згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон) суб`єктом відповідальності за правопорушення пов`язані з корупцією, у порушення вимог абзацу 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подала, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік (після звільнення), за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, а саме, подала таку декларацію 24.11.2025, хоча зобов`язана була подати не пізніше 31 березня 2024 року, чим вчинила адміністративне правопорушення пов`язане за корупцією, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ІІ. Фактичні обставини адміністративного правопорушення та позиція сторін

Деснянський районний суд постановою від 14.04.2024 матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передав до Новозаводського районного суду м. Чернігова.

24.04.2026 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення. У яких вона вказує, що вважає, що провадження підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю складу адаміністративного правопорушення та закінченням строків притягнення до адаміністративної відповідальності.

У судовому засіданні прокурор вказав, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, просить накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не була згодна з протоколом, вказала щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, а також збіг строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно п. 9 ст. 1 Закону правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 20.09.2023 № 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким передбачено відновлення декларування під час воєнного стану.

Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", ', "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Відповідно до примітки ст. 172-6 КУпАП «Порушення вимог фінансового контролю», суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно витягу з наказу по управлінню охорони здоров`я № 6-ДС від 27.02.2017 року «Про переведення» визначено призначити порядком переведення з 01 березня 2017 року ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу управління медичними кадрами та роботи зі зверненнями громадян, з посадовим окладом згідно штатного розпису та збереженням 9 рангу державного службовця, звільнивши з посади головного спеціаліста відділу організації медичної допомоги та мобілізаційної роботи 28 лютого 2017 року. Підстава: заява ОСОБА_1 від 27.0.2017 року.

Таким чином, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу управління медичними кадрами та роботи зі зверненнями громадян Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, являлась посадовою особою державної служби та відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону № 1700-VII року та суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону .

Відповідно до наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації № 12- ДС від 01.03.2023 року, визначено звільнити ОСОБА_1 03 березня 2023 року з посади головного спеціаліста відділу управління медичними кадрами та роботи зі зверненнями громадян Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, за угодою сторін. Підстава: заява ОСОБА_1 від 27.02.2023 року.

За даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік (після звільнення) яку подала ОСОБА_1 , зареєстровано в Реєстрі лише 24.11.2025 о 22 год. 29 хв. (яка перебуває у відкритому публічному доступі на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції - https://public.nazk.gov.ua).

У відповідності до статті 19 Конституції України, на ОСОБА_1 , покладено обов`язки діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання і протидії корупції.

Відповідно до наданих відомостей Управлінням охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, в особовій картці державного службовця ОСОБА_1 (п. 15.4) наявний власноручний запис про ознайомлення з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» та зобов`язання їх дотримуватися. Крім того, на офіційному веб-сайті Управління в розділі «Подолання корупції» оприлюднено порядок подання відповідних документів та передбачену законодавством відповідальність за несвоєчасне подання відповідних декларацій.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи до 03 березня 2023 року головним спеціалістом відділу управління медичними кадрами та роботи зі зверненням громадян Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, маючи 9 (дев`ятий) ранг державного службовця, та являючись згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі- Закон) суб`єктом відповідальності за правопорушення пов`язані з корупцією, у порушення вимог абзацу 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подала, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік (після звільнення), за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, а саме, подала таку декларацію 24.11.2025, хоча зобов`язана була подати не пізніше 31 березня 2024 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення №127/2026 від 13.03.2026 щодо ОСОБА_1 ; копією письмового пояснення ОСОБА_1 від 25.02.2026; копією листа Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК від 04.02.2026 вих №47-05/6658-26; копією повідомлення НАЗК про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 25.01.2025; копією наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації від 01.03.2023 №12-ДС про звільнення ОСОБА_1 ; копією листа Чернігівської обласної адміністрації від 15.04.2024 №01-07/2/6435-вих та послідовністю дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щодо ОСОБА_1 ; копією особової картки ОСОБА_1 ; копією наказу від 13.10.2006 №112-О «Про зарахування на роботу»; копією наказу від 29.12.2006 №143-О про переведення; копією попередження про спеціальні обмеження від 16.10.2006; копією повідомлення НАЗК від 24.11.2025 про факт несвоєчасного подання декларації; копією щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік ОСОБА_1 від 24.11.2025.

Згідно із ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею настає за умови несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, то таке правопорушення не може бути визнане, як малозначне.

Місцем вчинення правопорушення в даному випадку є місце здійснення своїх обов`язків, у зв`язку з якими у ОСОБА_1 виник обов`язок подання декларації, а саме: Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, що розташована за адресою: Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Івана Мазепи, 1-б, 14005.

Датою вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата, коли ОСОБА_1 несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію «після звільнення» за минулий 2023 рік, тобто 24.11.2025.

ІІІ. Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність складу адміністративного правопорушення

Встановлений ст. 45 Закону обов`язок подання суб`єктами декларування декларацій є імперативним і не ставиться Законом в залежність від будь-яких обставин (в тому числі, технічної, фізичної можливості суб`єкта декларування його реалізувати, внаслідок бездіяльності самого суб`єкта декларування, незнання закону тощо). Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд не може погодитися із тим, що перебування ОСОБА_1 за межами України в даному випадку можливо визнати поважною причиною пропуску строку подання декларації, з наступних підстав.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 її повернення на територію України відбулося в березні 2025 року, в той час як подання декларації мало місце 24.11.2025. У контексті такого тривалого прострочення строку подання декларації (близько семи місяців - навіть якщо відраховувати його від моменту повернення особи на територію України) суд не може визнати наведені обставини такими, що є об`єктивно непереборними та зумовлюють відсутність складу адміністративного правопорушення.

Cудом не приймаються також до уваги посилання на те, що ОСОБА_1 не було відомо про зміни в чинному законодавстві з питань декларування, що передбачали відновлення декларування, а також на неналежне (як на її думку) ознайомлення її з обов`язком декларування за місцем служби. ОСОБА_1 , будучи державним службовцем та особою, яка зобов`язана подавати декларацію в силу вимог Закону України «Про запобігання корупції», повинна була дотримуватися вимог, встановлених у вказаному Законі. Даний обов`язок державного службовця в силу Закону України "Про державну службу" та змісту відповідної присяги державного службовця презюмується.

Крім того, суд бере до уваги наявність значної кількості публічних роз`яснень НАЗК щодо відновлення декларування після прийняття Закону України від 29.03.2023 «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, зокрема:

https://nazk.gov.ua/uk/novyny/vidnovlennya-deklaruvannya-yaki-deklaratsiyi-neobhidno-podaty/

https://nazk.gov.ua/uk/vid-sogodni-vidnovleno-deklaruvannya-ta-funktsiyi-nazk-z-perevirky-deklaratsij-roz-yasnennya-nazk/

https://land.gov.ua/onovlenni-rozyasnennya-nazk-shhodo-deklaruvannya/

Тобто, будь-яка особа могла, за умови слідкування за станом виконання обов`язку із декларування, отримати інформацію щодо відновлення обов`язку подання декларацій та строки їх подання.

За наведених умов суд не може погодитися із тим, що відсутність на офіційному веб-сайті Чернігівської обласної державної адміністрації або її відокремлених структурних підрозділів окремого роз`яснення щодо відновлення декларування є поважною причиною неподання декларації.

Доводи ОСОБА_1 про те, що правопорушення було вчинено за відсутності умислу ухилитися від декларування судом до уваги не беруться, оскільки суб`єктивна сторона інкримінованого правопорушення передбачає як умисну, так і необережну форму вини, що не вказує на відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, а відтак і не звільняє від відповідальності (аналогічна позиція викладена в постанові Київського апеляційного суду від 14.04.2026 у справі № 757/26396/25-п; від 16.02.2026 у справі № 760/30749/25, від 18.02.2026 у справі №371/856/25, постанові Дніпровського апеляційного суду від 26.05.2026 у справі № 203/8336/25 тощо).

Суд звертає увагу, що в формулюванні диспозиції частини 1 статті 176-2 КУпАП міститься вказівка на відповідальність саме за фактом несвоєчасного подання відповідної декларації, однак відсутні будь-які вербальні конструкції, які би вказували на існування виключно умисної форми вини для даного правопорушення (як-то «умисне неподання» або «неподання з метою» тощо).

Поряд з іншим ОСОБА_1 вказує, що у даному випадку правопорушення носить виключно формальний характер, не спричинило жодних шкідливих наслідків, не завдало шкоди державним чи суспільним інтересам, правам або свободам громадян, а також не було спрямоване на приховування доходів чи уникнення фінансового контролю. Декларація була подана добровільно одразу після усвідомлення пропуску строку.

Однак, суд не вбачає правових підстав для звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності у справі за малозначністю вчиненого правопорушення (ст. 22 КУпАП), оскільки ОСОБА_1 винуватість у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнає, крім того строк подання декларації було суттєво пропущено (близько одного року) і дане правопорушення не може бути визнано малозначним.

При цьому, суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 в період 2021 та 2022 років, тобто за період дії зупинення декларування, було подано відповідні декларації добровільно. Однак з урахуванням тривалого періоду неподання декларації, невизнання вини (тобто не усвідомлення шкідливих наслідків порушення), вказаний факт не може слугувати підставою для звільнення особи від відповідальності згідно ст. 22 КУпАП.

Щодо доводів ОСОБА_1 про неможливість подання декларації за час перебування в Федеративній Республіці Німеччина суд зауважує, що навіть за період після повернення на територію України в березні 2025 року обсяг пропуску строку подання декларації є суттєвим.

Досліджені та перевірені судом обставини, які свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів.

ІV. Щодо доводів про недотримання строку накладення адміністративного стягнення

5.1. Щодо дотримання строку накладення адміністратвиного стягнення, який обраховується з моменту вчинення правопорушення

Одним із найбільш дискусійних питань у межах даної справи виступило те, яким чином слід обраховувати дворічний строк накалдення адміністратвиного стягнення, який обраховується з моменту вчинення правопорушення, та який застосований у частині 4 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На думку прокурора, закінчений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід відраховувати з моменту фактичного несвоєчасного подання декларації – тобто з 24.11.2025. Аналогічна позиція викладена в адміністративному протоколі.

Суд погоджується із даним аргументом за наступних підстав.

Перебіг строку притягнення до юридичної відповідальності за вчинення певного правопорушення не може розпочати свій перебіг раніше, аніж відбувся завершений склад відповідного правопорушення. Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли особа вчинила всі передбачені законом дії для його здійснення (для формального складу порушення), або ж коли настали передбачені законом наслідки (для правопорушень із матеріальним складом).

Оскільки правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за своє суттю є формальним правопорушенням, то відповідно закінченим таке правопорушення є з моменту, коли воно набуло всіх передбачених диспозицією статті ч. 1 ст. 172-6 КУпАП ознак – тобто з моменту фактичного несвоєчасного подання декларації, що в межах даної справи мало місце 24.11.2025.

Суд погоджується із аргументом про те, що до моменту фактичного подання декларації дії особи не можуть бути юридично кваліфіковані саме як несвоєчасне подання декларації, оскільки фактично має місце її неподання. У свою чергу неподання декларації, за наявності відповідних ознак, може бути кваліфіковано за ст. 366-3 КК України, якою встановлено кримінальну відповідальність за неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У постанові Київського апеляційного суду від 04 травня 2026 року у справі №359/1995/26 було наведено наступний висновок: виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом, призвела до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб`єкт правопорушення, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.

Суд звертає увагу на те, що електронним листом від 24.11.2025 НАЗК повідомило ОСОБА_1 саме про встановлення факту неподання декларації, а не про несвоєчасне неподання нею декларацій.

Аналогічна за змістом позиція щодо порядку обрахунку строків притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП висловлена Київським апеляційним судом в постановах від 12 травня 2026 року у справі №757/42863/25-п, від 18.02.2026 у справі №371/856/25; Вінницьким апеляційним судом у справі від 02.06.2026 у справі №129/482/26, від 08.05.2026 у справі №127/2827/26; Дніпровським апеляційним судом у постанові від 25.05.2026 у справі № 214/10097/25; Одеським апеляційним судом у постанові від 26.05.2026 у справі №522/23555/25 тощо.

У постанові Одеського апеляційного суду від 24.04.2026 у справі №522/644/26 наведено наступний висновок: день вчинення правопорушення у цій справі - 16.04.2024 (дата несвоєчасної подачі декларації). Посилання захисника на те, що датою вчинення правопорушення є 01.04.2024, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Так, у даній справі особі інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, об`єктивну сторону якого становить саме несвоєчасне подання без поважних причин відповідної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно з матеріалами справи, особа виконала обов`язок щодо декларування та подала щорічну декларацію за 2023 рік 16.04.2024, з порушенням строку, встановленого абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції». Відтак, саме 16.04.2024 є датою фактичного вчинення інкримінованого правопорушення.

Отже, враховуючи, що правопорушення набуло форми закінченого правопорушенян саме 24.11.2025, саме ця дата і є датою вчинення адміністративного правопорушення.

5.2. Щодо дотримання строку накладення адміністративного стягнення, який обраховується з моменту виявлення правопорушення

Згідно із роз`ясненнями Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, скероване 11.09.2018 голові Національної поліції України, визначений ст. 254 КУпАП строк для складання протоколу починає свій відлік лише після того як у посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність у діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу, а моментом виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення є момент, коли особа, уповноважена на складання протоколу, здобула можливість за участі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, здійснити дії, визначені ч.ч. 2-4 ст. 256 КУпАП, в тому числі щодо надання пояснень.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у роз`ясненнях від 09.04.2021 №1089/0/2-21 вказав, що виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень, тощо). Висновок про те, що виявлене правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Відтак, у межах даної справи строк, який починає свій перебіг з моменту виявлення адміністративного правопорушення, не може почати перебіг раніше зібрання матеріалів, необхідних для складення адаміністративного протоколу, зокрема не раніше дати відібрання пояснень в ОСОБА_1 , що мало місце 25.02.2026, а отже шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення станом на час розгляду даної справи не сплинув.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 172-6, 245, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень (ГУК у м. Черніг.обл/тг м. Чернігів/21081100, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313000106000025739, КБКД: 21081100).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду, через Новозаводський районний суд міста Чернігова, особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення.

Повний текст постанови складено 09.06.2026.

Суддя: А.О. Діденко