Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №734/977/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/977/26

Провадження № 3/734/770/26

ПОСТАНОВА

іменем України

09 червня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., розглянувши справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

27.02.2026 о 14:17 год с. Кіпті, дорога М-01, 98 км., Київ – Чернігів – Нові Яриловичі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в лікаря нарколога, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з`явився, подавши суду клопотання у якому просить закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, та у зв`язку з діями в стані крайньої необхідності. Обґрунтовує свої вимоги тим, що транспортний засіб під його керуванням працівниками поліції було безпідставно зупинено. З відеозаписів не вбачається у нього жодних ознак наркотичного сп`яніння: його мова є чіткою, рухи координовані, поведінка адекватна, жодних зовнішніх проявів, зазначених у протоколі (тремтіння пальців рук, розширені зіниці, неприродна блідість) на відео не зафіксовано. Зазначені в протоколі ознаки не відповідають визначеним законодавством ознакам наркотичного сп`яніння. Під час проведення огляду свідки не були залучені, направлення на огляд відсутнє, огляд спеціальними технічними засобами не проводився. Крім цього, поліцейський не відсторонив його від керування. Також зазначає, що він діяв у стані крайньої необхідності, оскільки є військовослужбовцем та з 26 лютого 2026 перебував у службовому відрядженні до м.Чернігова терміном на 1 добу у зв`язку із службовою необхідністю.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

В той же час, ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП визначено чіткий порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Зокрема, як вбачається з ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 602019 від 27.02.2026, згідно з яким 27.02.2026 о 14:17 год с. Кіпті, дорога М-01, 98 км., Київ – Чернігів – Нові Яриловичі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в лікаря нарколога, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху;

- даними розписки ОСОБА_1 згідно з якою він доручає гр. ОСОБА_2 посвідчення водія НОМЕР_2 категорії «В», «С» доставити його транспортний засіб Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 до місця стоянки;

- даними направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп?яніння від 27.02.2026 у зв`язку з виявленими ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. ОСОБА_1 від огляду відмовився;

- довідкою начальника ВАП УПП в Чернігівській області від 02.03.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 22.05.2024 року;

- довідкою начальника ВАП УПП в Чернігівській області від 02.03.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 раніше не притягувався за ст. 130 КУпАП.

- переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з боді-камери поліцейського, з якого вбачається як працівники поліції зупиняють автомобіль Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейський перевіряє документи у останнього та запитує, чи є якісь заборонені речі. Після цього поліцейський проводить поверхневий огляд ОСОБА_1 та пропонує йому пред`явити зміст сумки. Під час огляду сумки ОСОБА_1 , з неї випадає целофановий пакунок, який останній намагається швидко приховати. Поліцейський наказує не чіпати пакунок, дозволивши забрати речі, які випали з сумки. Після цього, вже перебуваючи у приміщенні посту патрульної поліції, поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що вбачає у нього ознаки наркотичного сп`яніння та пропонує пройти огляд назвавши ознаки:виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Також поліцейський роз`яснює наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 каже, що інколи дійсно вживає наркотичні засоби. На пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовляється. Після цього поліцейський виписує направлення, у якому ОСОБА_1 власноруч зазначає, що від огляду відмовляється. Потім поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 сь.130 КУпАП;

- довідкою начальника сектору дізнання ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, відповідно до якої сектором дізнання було зареєстровано кримінальне провадження за ч.1 ст.309 КК України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке на даний час закрите та матеріали направлено для притягнення до адміністративної відповідальності за ст.44 КУпАП.

Суд визнає всі вищевказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Суд констатує, що на вимогу працівників поліції, які виявили ознаки наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 мав виконувати передбачені законом вимоги поліцейського щодо огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, але відмовився від виконання такої вимоги.

Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак таких дій не вчинив.

Під час розгляду справи судом з`ясовано обставини вчиненого правопорушення на підставі зібраних доказів в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч. Зазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин стороною захисту не надано.

Матеріали справи свідчать про те, що поліцейським було дотримано вимоги закону, які регламентують процедуру проходження огляду на стан сп`яніння, а також фіксацію відмови водія від проходження такого огляду.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602019 від 27.02.2026 відповідає вимогам ст.256 КУпАП та містить дату і місце його складання, посаду, прізвище, ім`я та по батькові особа, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Зауваження ОСОБА_1 щодо неправомірної зупинки працівниками поліції транспортного засобу, суд залишає поза увагою, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 на те, що у нього були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, і як наслідок у поліцейського не було законних підстав вимагати у водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Так, відповідно до п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. При цьому, суд не наділений повноваженнями перевіряти наявність/відсутність ознак алкогольного сп`яніння у водія, а КУпАП та Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 передбачено, що посадовими особами, які перевіряють стан алкогольного сп`яніння є поліцейські, які застосовують спеціальні технічні засоби на місці зупинки транспортного засобу та медичні працівники відповідних медичних закладів охорони здоров`я.

Підставою для висунення ОСОБА_1 вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння стало суб`єктивне припущення поліцейського про перебування зазначеної особи у стані сп`яніння, яке ґрунтувалося на наявності у неї передбачених п. 4 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, ознак наркотичного сп`яніння.

Висунення такої вимоги призвело до виникнення у водія обов`язку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а дії ОСОБА_1 явно були такими, що не ставили під сумнів факт його відмови.

Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності направлення, не проведення огляду спеціальними технічними засобами та не відсторонення його від керування, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються дослідженими матеріалами справи. Незалучення працівниками поліції свідків не визначальним під час прийняття рішення, оскільки на відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що у даному випадку є необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті.

Таким чином дії працівників поліції відповідають вимогам «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сукупність вищевказаних доказів підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він, будучи військовослужбовцем, виконуючи безпосередньо обов`язки військової служби, діяв в стані крайньої необхідності, не спростовують порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно зі статтею 18 КУпАП крайня необхідність - це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення. Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Лише за наявності усіх трьох наведених вище умов особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.

Так, в постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.

Разом з тим, той факт, що ОСОБА_1 , 27.02.2024 року керував транспортним засобом, як він зазначає, під час проходження військової служби відповідно до посвідчення про відрядження для перевезення особового складу не підпадає під поняття, визначене ст.18 КУпАП, оскільки у даній справі відсутні докази, з яких можливо було б встановити, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду водія на стан алкогольного сп`яніння була зумовлена обставинами крайньої необхідності.

Отже, доказів того, що саме 27.02.2026 року виникла ситуація, яка спонукала ОСОБА_1 відмовитись від проходження огляду після виявлення у нього працівниками поліції ознак наркотичного сп`яніння матеріали справи не містять. Як і не містять матеріали справи доказів про жодну небезпеку, яку ОСОБА_1 потрібно було усувати.

Крім цього суд також зазначає, що небезпека, на яку посилається ОСОБА_1 як на підставу для дій у стані крайньої необхідності, за даних обставин могла бути усунута іншим способом. Зокрема, шляхом передачі керування транспортним засобом іншій особі, яка не перебуває у стані сп`яніння. Даний висновок підтверджується тим фактом, що в після відсторонення ОСОБА_1 від керування, транспортний засіб прийняв пасажир автомобіля ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною розпискою.

Відтак доводи ОСОБА_1 про те, що він діяв у стані крайньої необхідності, є безпідставними та не заслуговують на увагу. Таку позицію захисту суд оцінює як спосіб реалізації права на захист, спрямований на уникнення встановленої законом відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Відповідно ст. 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Дотримуючись вищевказаних вимог чинного законодавства суддя, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, дійшов висновку про призначення безальтернативного адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 283-285, 287-289 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 гривень 60 копійок судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів із моменту її винесення.

Суддя