Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №678/891/25 — Летичівський районний суд Хмельницької області

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Єдиний унікальний номер судової справи №678/891/25

Номер провадження №1-кп-678-26/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Летичів обвинувальний акт, який складений слідчим слідчого відділення відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 і затверджений 30 травня 2025 року прокурором Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 06 червня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023140120000336, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, на утриманні троє малолітніх дітей, не працюючого, інвалідність відсутня, військовослужбовця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше судимого:

04 вересня 2009 року вироком Летичівського районного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна, крім житла. На підставі ст.ст. 104, 75 КК України звільнено від відбування основної міри покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки (судимість погашена);

19 лютого 2013 року вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту (судимість погашена);

20 грудня 2016 року вироком Летичівського районного суду Хмельницької області за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі (судимість погашена);

07 грудня 2023 року вироком Летичівського районного суду Хмельницької області за ч. 4 ст. 185, ст. 69 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі;

про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

його захисники – адвокати: ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ, СТАТТЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ВИННИМ У ВЧИНЕННІ ЯКОГО ВИЗНАЄТЬСЯ ОБВИНУВАЧЕНИЙ

1. Військовослужбовець військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_6 призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08 березня 2023 року №49 призначений на посаду солдата номера обслуги - далекомірника 2 зенітного артилерійського відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї, ВОС-156533А/067 військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , вважати таким, що з 08 березня 2023 року зарахований до списків особового складу частини, на всі види забезпечення і вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Відтак, з моменту зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на момент вчинення злочину старший солдат ОСОБА_6 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України.

Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_6 відповідно до положень Військової присяги, вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV (зі змінами), ст.ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV, та ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватися правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан.

Строк дії воєнного стану продовжено Указами Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2022 від 18 квітня 2022 року, №341/2022 від 17 травня 2022 року, №573/2022 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 07 листопада 2022 року, №58/2023 від 06 лютого 2023 року, №254/2023 від 01 травня 2023 року, №451/2023 від 26 липня 2023 року, №734/2023 від 06 листопада 2023 року, №49/2024 від 05 лютого 2024 року, №271/2024 від 06 травня 2024 року, №469/2024 від 23 липня 2024 року, №740/2024 від 28 жовтня 2024 року.

Рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.

Відповідних рішень Президентом України не приймалось, відтак в Україні з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан, тому солдат ОСОБА_6 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану.

Разом із тим, військовослужбовець військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_6 в порушення вимог вищевказаного законодавства, грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , діючи з прямим умислом, порушуючи військову дисципліну, з метою тимчасового ухилення від військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування, 11 травня 2023 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 по місцю дислокації у АДРЕСА_3 , і перебував поза межами вказаного міста тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , та не виконуючи обов`язки військової служби, тим самим припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України до 29 вересня 2023 року.

29 вересня 2023 року ОСОБА_6 фактично припинив вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у зв`язку із застосуванням ухвалою слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, тривалістю понад три доби, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

ІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

2. Прокурор ОСОБА_5 зазначив, що винуватість ОСОБА_6 доведена сукупністю зібраних органом досудового розслідування і досліджених судом доказів, тому, враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого, обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, просить призначити покарання за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати покарання за цим вироком до покарання за вироком, який ОСОБА_6 вже відбуває, й остаточне покарання визначити у виді 6 років позбавлення волі, запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили, речові докази, витрати на залучення експерта, цивільний позов - відсутні.

3. Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України фактично не визнав та зазначив, що є наркозалежним протягом багатьох років і перебуває у зв`язку із цим на обліку в лікаря нарколога, мав черепно-мозкову травму в 2018 році та неодноразово у зв`язку із цим проходив лікування, а з дитинства у нього відсутня одна нирка.

На початку березня 2023 року він в стані наркотичного сп`яніння прийшов до військомату у селищі Летичів Хмельницького району Хмельницької області, оскільки хотів проходити військову службу, йому спочатку відмовили, адже у нього на утриманні 3 дітей, проте він все ж хотів потрапити у Збройні Сили України, тому його направили у м. Хмельницький у збірний пункт звідки його направили у м. Надвірна, де з ним був односельчанин ОСОБА_9 , який замість нього пройшов медичну комісію (психолога), й після цього його прийняли на військову службу і разом з іншими військовослужбовцями він 1-2 доби ночував у палатці у лісі й від цього захворів на запалення легенів та лікувався 21 день у місцевій лікарні, продовжував вживати наркотичні засоби.

Після проходження лікування приїхав у с. Добростани, де інший військовослужбовець дав йому наркотичний засіб від вживання якого у нього відбулось передозування і він знову потрапив у медичний заклад, де йому допомогли і там він пробув приблизно 1-2 доби.

Після цього він зателефонував до свого командира, який його забрав з лікарні у військову частину й обіцяв відправити на лікування від наркотичної залежності.

Всього у військовій частині він проходив військову службу близько 1 місяця, однак обіцяного лікування йому так і не надали, від вживання наркотичних речовин у нього були галюцинації, тому він, нікому нічого не сказавши, зібрав свої речі в рюкзак і пішов геть з військової частини, дійшов до якогось села, а звідти доїхав до м. Львів, в подальшому поїхав додому у с. Вербка Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, де ні від кого не ховався.

Вважає, що є не придатним до військової служби як по стану здоров`я, так і через наркотичну залежність, адже перебуває на обліках в лікарів нарколога і психіатра.

У день, коли пішов до військомату, щоб піти служити, й у день, коли пішов з військової частини, не усвідомлював свої дії, мав галюцинації, був під впливом наркотичних речовин.

Щодо нього було декілька психіатричних експертиз, останні проведені у Хмельницькій області й цим експертам не довіряє, вважає, що вони до нього упереджені і визнали його таким, що усвідомлює свої дії та може керувати ними, хоча це не так.

Вважає, що запропоноване прокурором покарання у виді 6 років є дуже суворим.

Він можливо й вчинив не правильно, що пішов із військової частини й більше не повернувся, однак ці дії не спричинили тяжких наслідків, його навіть ніхто не шукав за цей злочин.

4. Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 просить врахувати позицію обвинуваченого щодо не визнання ним своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тому просить його виправдати й врахувати, що за станом фізичного та психічного здоров`я ОСОБА_6 не міг бути призваний на військову службу через відсутність нирки та наркотичну залежність.

ІІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН

5. Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджуються письмовими доказами:

1) наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №49 від 08 березня 2023 року, АДРЕСА_2 , згідно з яким солдата ОСОБА_6 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду номера обслуги-далекомірника 2 зенітного артилерійського відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї, ВОС-156533А/067 і з 08 березня 2023 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків (а.с. 26 т. 2);

2) рапортом від 11 травня 2023 року тво командира зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_10 , письмовими поясненнями від 12 травня 2023 року командира 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї ОСОБА_11 , головного сержанта-командира 1 зенітного артилерійського відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї ОСОБА_12 , водія-номера обслуги 2 зенітного артилерійського відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї ОСОБА_13 згідно яких під час прийому їжі в обід о 14 год. 00 хв. був відсутній в розташуванні підрозділу солдат ОСОБА_6 , місце перебування невідоме, про своє подальше місцезнаходження не повідомив, попередні пошуки результату не дали, на дзвінки не відповідає, знаходиться поза зоною досяжності (а.с. 18, 22, 24, 25 т. 2);

3) наказом №149 командира військової частини НОМЕР_2 від 11 травня 2023 року згідно з яким солдата ОСОБА_6 вважати таким, що самовільно залишив частину, знято з усіх видів забезпечення з 11 травня 2023 року (а.с. 20 т. 2);

4) наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24 травня 2023 року №106 «Про результати службового розслідування» згідно з яким за результатами службового розслідування встановлено, що 11 травня 2023 року о 14 год. 00 хв. солдат ОСОБА_6 не з`явився на обідній прийом їжі особового складу 2 зенітного артилерійського відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї по місцю дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ). Організованими розшуковими заходами зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 місцезнаходження солдата ОСОБА_6 встановлено не було.

Дії солдата ОСОБА_6 у вигляді самовільного залишення військової частини призвели до настання наслідків у вигляді порушення останнім порядку проходження громадянами України військової служби, а також створено передумови до погіршення боєздатності підрозділу, в якому він проходить службу та підвищення службового навантаження на товаришів по службі.

Своїми діями солдат ОСОБА_6 порушив ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, стст. 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виявилось у недодержанні законодавства України, ухиленні від військової служби шляхом самовільного залишення військової частини.

В діях солдата ОСОБА_6 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (а.с. 8-11 т. 2).

При цьому, за змістом акту службового розслідування від 23 травня 2023 року ОСОБА_6 , який призваний до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_3 28 лютого 2023 року по мобілізації й наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08 березня 2023 року №49 призначений на посаду, доповідь безпосередньому командиру про причини відсутності на військовій службі (з 11 травня 2023 року) не здійснював, на телефонні дзвінки не відповідав, до цього часу по місцю проходження служби відсутній (а.с. 11-15 т. 2);

5) повідомленням військової частини НОМЕР_2 від 26 травня 2023 року про виявлення ознак кримінального правопорушення за змістом якого за результатами проведення службового розслідування факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_6 підтверджено (а.с. 7 т. 2);

6) ухвалою слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 вересня 2023 року (справа №678/1078/23, провадження №1-кс-678-515/23) згідно якої у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 01 серпня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023243300000258 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – до 24 листопада 2023 року включно, визначено розмір застави у разі внесення якої покладено на нього ряд процесуальних обов`язків (а.с. 113-119 т. 2).

6. Свідок ОСОБА_11 показав, що з ОСОБА_6 служив у Збройних Силах України приблизно 2-3 тижні, для обвинуваченого був керівником, однак 11 травня 2023 року ОСОБА_6 самовільно залишив військову частину і зник, причин не пояснив, на зв`язок не виходив.

7. Аргументи сторони захисту про те, що у діях ОСОБА_6 відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України через те, що він за станом фізичного та психічного здоров`я не міг бути мобілізованим й проходити військову службу, суд відхиляє, адже суду не було надано будь-якого належного і допустимого доказу, яким би рішення військово-лікарської комісії про визнання ОСОБА_6 придатним до військової служби було скасоване, а долучений до справи висновок судово-психіатричного експерта свідчить про те, що ОСОБА_6 усвідомлює свої дії та може керувати ними.

Суду також не були надані будь-які докази про те, що військовослужбовець ОСОБА_6 звертався до командира військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення з визначених законом підстав з військової служби (наприклад, за станом здоров`я, через сімейні обставини, тощо).

ОСОБА_6 сам підтвердив, що мав бажання проходити військову службу, тому самостійно пройшов військово-лікарську комісію (крім психіатра – з його слів вказаного лікаря за нього пройшла інша людина), про наявність у нього будь-яких захворювань він не повідомляв.

ОСОБА_6 також зазначив, що він дійсно перебував на військовій службі, однак через стан свого здоров`я вирішив сам піти з військової частини, про своє рішення нікому не повідомляв.

Тобто, як письмові докази, так і показання самого обвинуваченого в сукупності підтверджують, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину і був відсутній понад 3 доби.

При цьому, позиція обвинуваченого ОСОБА_6 у судовому засіданні є чіткою і усвідомленою, він повідомив суд, що бажає в установленому законом порядку оскаржити рішення військово-лікарської комісії про визнання його придатним до військової служби, тому такі його дії свідчать про бажання довести перед судом ті обставини, на які він звертав увагу суду, тому, на переконання суду, він розуміє значення своїх дій, є осудним, протилежного судом не встановлено.

8. Таким чином, дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.

ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

9. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

10. У абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року роз`яснено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

11. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.

Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.

З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

12. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Питання про призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

13. Згідно ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, - караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

14. Отже, вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.

15. ОСОБА_6 хоча в судовому засіданні й категорично заперечив вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, однак зміст його показань суду все ж свідчить про те, що він як військовослужбовець, розуміє те, що самовільно, в умовах воєнного стану, дійсно залишив розташування військової частини і після цього вже більше не з`явився на військову службу, а поїхав додому.

Така його позиція, а також вислови про неправильність своїх дій, дає суду підстави до висновку все ж про часткове визнання ним своєї вини, що судом враховується при вирішенні справи по суті.

16. ОСОБА_6 одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, непрацездатних осіб на утриманні не має, інвалідність відсутня, згідно службової характеристики військової частини НОМЕР_2 від 12 травня 2023 року не гідний для подальшого проходження військової служби, згідно медичної характеристики військової частини НОМЕР_2 від 18 травня 2023 року звертався за медичною допомогою, не перебуває на «Д» обліку в лікарів психіатра та невролога, але перебуває на «Д» обліку у лікаря-нарколога, негативно характеризується за місцем проживання, притягувався до адміністративної відповідальності, на обліку служби пробації не перебуває, раніше неодноразово судимий (а.с. 70-72, 93-95, 113-114, 199, 201, 203 т. 1; а.с. 27-30, 36-38, 39, 41, 43, 44, 57, 60, 80, 81-84, 86, 89, 92-144, 145, 146, 147, 148 т. 2).

17. 28 травня 2025 року складено висновок судово-психіатричного експерта №416 за змістом якого ОСОБА_6 : на період інкримінованих йому кримінальних правопорушень виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів, інших психоактивних речовин, алкоголю, синдром залежності; усвідомлював свої дії та міг керувати ними на період інкримінованих йому кримінальних правопорушень; на теперішній час виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів, інших психоактивних речовин, алкоголю, синдром залежності. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує; на теперішній час усвідомлює свої дії та може керувати ними (а.с. 190-193 т. 2).

У вказаному висновку судово-психіатричного експерта було проаналізовано й попередні експертні дослідження, які проведені щодо ОСОБА_6 , тобто, взято до уваги усю наявну інформацію про стан його здоров`я, що свідчить про повноту проведеної експертизи, експерт попереджений про кримінальну відповідальність, тому підстав стверджувати про будь-яку необ`єктивність або упередженість експерта у суду немає, відповідно, вказаний висновок є належним і допустимим доказом у справі.

18. У даній справі ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлено обставин, передбачених ст.ст. 66, 67 КК України, які пом`якшують і обтяжують покарання ОСОБА_6 .

19. Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , в тому числі, відомості про стан його здоров`я, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, ступінь вини обвинуваченого, який раніше судимий, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації і достатності покарання, досягнення мети виправлення, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність.

В силу законодавчої заборони суд не може застосовувати положення ст.ст. 69, 75 КК України.

20. При призначенні остаточного покарання необхідно керуватись й ст. 71 КК України.

21. За змістом листів Державної установи «Райківецька виправна колонія №78», Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» ОСОБА_6 , який засуджений 07 грудня 2023 року Летичівським районним судом Хмельницької області за ч. 4 ст. 185, ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі, відбуває міру покарання з 21 березня 2024 року, станом на 12 лютого 2026 року відбута частина покарання становить 2 роки 4 місяці 14 днів (а.с. 157 т. 1, а.с. 88, 184 т. 2).

22. Призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально, буде справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПИТАНЬ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕННІ ВИРОКУ ТА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, ЯКИМИ КЕРУВАВСЯ СУД

23. Цивільний позов не заявлявся, витрати на залучення експерта і речові докази – відсутні.

24. У зв`язку з тим, що обвинуваченому ОСОБА_6 призначається покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а.с. 33-35, 39-40, 51-52, 84-85, 121-122, 147, 184-185 т. 1, а.с. 181-183 т. 2) необхідно залишити обвинуваченому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили.

Строк попереднього ув`язнення обвинуваченого зараховується у строк покарання.

25. Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд кримінального провадження проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 30-32, 84-86, 91-94, 107-108, 110, 337, 349, 368-371, 373-374, 376, 392-395, 532 КПК України,

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 07 грудня 2023 року визначити остаточне покарання ОСОБА_6 у виді 5 (п`ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 зарахувати у строк покарання попереднє ув`язнення у період з 12 травня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня набрання вироком суду законної сили.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов не заявлявся, речові докази та витрати на залучення експерта - відсутні.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Летичівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя підпис ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_1