Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №591/12217/24 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/12217/24

Провадження № 2/591/2404/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом Державного центру зайнятості до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу –

встановив:

Позивач Державний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому просив стягнути з відповідача в порядку регресу 148225,19 грн. матеріальної шкоди, заподіяної Сумському обласному центру зайнятості у зв`язку з виконанням рішення Сумського апеляційного суду від 05.12.2023 року у справі № 591/2885/23 щодо стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 , будучи директором Сумського обласного центру зайнятості, підписав наказ №97-к від 10.03.2023 року про звільнення ОСОБА_2 у зв`язку зі скороченням штату, який визнано незаконним апеляційним судом. Позивач вважає, що відповідач як службова особа несе повну матеріальну відповідальність відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134, ст. 237 КЗпП України.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав повністю, подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав, що реорганізація та скорочення штатів проводилися за імперативними вказівками Державного центру зайнятості та Міністерства економіки України викладеними в листі від 27.10.2022 року, наказі Мінекономіки №4325, ДЦЗ №128, 129 тощо. Зазначив, ОСОБА_1 діяв у межах своїх повноважень та на виконання наказів вищого органу; Рішення судів у справі № 591/2885/23 не має преюдиціального значення для цієї справи, оскільки в цій справі позивачем був ОСОБА_2 , а відповідачем Сумський ОЦЗ, ОСОБА_1 не був учасником справи, тобто брали участь у справі різні сторони. Шкода, фактично понесена Сумським обласним центром зайнятості як юридичною особою, а не Державним центром зайнятості. На момент звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 вже не обіймав посаду директора, оскільки звільнений 06.09.2023 року. Також зазначив, що вина відповідача у незаконному звільненні не доведена; апеляційний суд вказував на недоліки у пропонуванні вакантних посад роботодавцем в цілому, а не персонально директору.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі (ВКЗ) позов підтримав повністю, просить суд позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Молібог Ю.М. в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав зазначених у відзиві, просить суд в позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав:

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 20.06.2000 року на підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики №306-к Підлісного В.І. призначено на посаду директора Сумського обласного центру зайнятості.

25.11.2022 року між Державним центром зайнятості та ОСОБА_1 укладено контракт №18 відповідно до якого останній призначається на посаду директора Сумського обласного центру зайнятості на термін з 29.11.2022 року до 28.02.2023 року.

Додатковою угодою №42 від 23.02.2023 року, № 66 від 26.04.2023 року, №87 від 08.06.2023 року, №87 від 28.07.2023 року та №112 від 29.08.2023 року строк дії контракту продовжувався до 06.09.2023 року.

05.09.2023 року Держаним центром зайнятості ухвалено Наказ №127-к про звільнення ОСОБА_1 з 06.09.2023 року у зв`язку з закінченням строку дії контракту.

Відповідно до п. 1.1 Контракту, Директор зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію Центру здійснювати поточне управління Центром, забезпечувати його високоефективну діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за ним державного майна, а ДЦЗ зобов`язується створювати необхідні мови для матеріального забезпечення та організації праці Директора.

Відповідно до п. 1.5. Контракту, Директор підзвітний ДЦЗ в межах, установлених законодавством та цим контрактом.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Контракту, директор регіонального центру зайнятості здійснює поточне керівництво Центром, організовую його господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує його ефективну діяльність, виконання завдань Центру та обласної служби зайнятості, передбачених законодавством, та цим контрактом. Директор: керує Центром, забезпечує належну організацію його діяльності, виконання ним вимог Конституції та законів України, актів Президента України, актів КМУ, наказів та доручень Мінекономіки, ДЦЗ з питань, що належать до повноважень Центру…; призначає на посади та звільняє з посад працівників Центру, філій регіонального центру зайнятості та підпорядкованих центрів зайнятості та інші.

Відповідно до п. 5.3. Контракту наведені підстави звільнення директора з посади та розірвання контракту за ініціативою ДЦЗ, зокрема, п. и) – невиконання Наказів ДЦЗ та Мінекономіки.

27.10.2022 року від Міністерства економіки України до Державного центру зайнятості надійшов лист «Щодо припинення філій регіональних центрів зайнятості», відповідно до якого вказано, що Мінекономіки опрацювали листи Державного центру зайнятості від 15.09.2022року № 33/1111/3791-22, від 07.10.2022року № 33/11/4183-22 щодо припинення філій регіональних центрів зайнятості, зазначених у листах та повідомляє, що відповідно до підпункту 6 пункту 11 розділу ІІІ Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 року № 2663, зареєстрованого в Мін`юсті 28.12.2020 року за № 1305/35588, Мінекономіки погоджує припинення філій регіональних центрів зайнятості шляхом їх ліквідації, а саме: (в тому числі) Сумського обласного центру зайнятості: Буринської районної філії, Кролевецької районної філії, Путивльської районної філії, Охтирської міськрайонної філії, Великописарівської районної філії, Тростянецької районної філії, Роменської міськрайонної філії, Липоводолинської районної філії, Недригайлівської районної філії, Білопільської районної філії, Краснопільської районної філії, Лебединської районної філії, Сумської районної філії, Шосткинської міськрайонної філії, Глухівської міськрайонної філії, Середино-Будської районної філії, Ямпільської районної філії.

Із вказаного вбачається обґрунтованість доводів відповідача про те, що припинення філій регіональних центрів зайнятості відбувалось по ініціативі Державного центру зайнятості.

02.11.2022 року Міністерством економіки видано Наказ №4325 «Про утворення філій регіональних центрів зайнятості Державного центру зайнятості», відповідно до якого наказано погодитися з пропозицією Державного центру зайнятості про утворення відокремлених структурних підрозділів – філій регіональних центрів зайнятості, в тому числі, Сумського обласного центру зайнятості: Конотопської філії, Охтирської філії, Роменської філії, Сумської філії, Шосткинської філії.

08.12.2022 року Державним центром зайнятості видано наказ №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості» відповідно до якого затверджено граничну чисельність працівників Державної служби зайнятості згідно з додатком. Наказано директорам обласних та Київського міського центрів зайнятості забезпечити виконання цього наказу з урахуванням наказу Державного центру зайнятості «Про примірну організаційну структуру». Згідно додатку до наказу Сумська області гранична чисельність працівників Державної служби зайнятості у Сумській області затверджена в кількості 267,0, з неї в апараті регіонального центру зайнятості – 69,0.

08.12.2022 року Державним центром зайнятості видано наказ №129 «Про примірну організаційну структуру», відповідно до якого затверджено примірну організаційну структуру обласних центрів зайнятості, філій регіональних центрів, базових центрів.

Відповідно до п. 2.2, 3 наказу, директорам регіональних центрів зайнятості, затвердити штатні розписи базових центів зайнятості та філій регіональних центрів зайнятості з урахуванням Наказу Мінекономіки №4248 в частині приведення у відповідність посадових окладів та ввести його в дію з дати набрання чинності Наказу Мінекономіки №4248 (09.12.2022); Після затвердження організаційних структур та штатних розписів в порядку, передбаченому ст. 49-2 КЗпП України, провести всі заходи, пов`язані з майбутнім вивільненням працівників.

У підсумку, враховуючи п. 2.1., 2.2., пп. и) п. 5.3. Контракту ОСОБА_1 як директора та п. 2, 3 Наказу Держаного центру зайнятості №129 та Наказу №128 від 08.12.2022 року ОСОБА_1 був зобов`язаний провести реорганізацію та вивільнення працівників, оскільки звільнення працівників у зв`язку із реорганізацією проводилось за імперативною вказівкою Державного центру зайнятості, а відповідно накази по такому вивільненню мав підписувати ОСОБА_1 на підставі п. 1.5. та 2.2. Контракту.

09.12.2022 року Сумським обласним центром зайнятості видано наказ №262 «Про затвердження граничної чисельності працівників Сумської обласної служби зайнятості», в преамбулі якого визначено, що на виконання наказу Державного центру зайнятості від 08.12.2022 року №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості» затверджено граничну чисельність працівників Сумської обласної служби зайнятості згідно з додатком, де гранична чисельність по Сумській філії всього: 71, Лебединське управління Сумської філії – 10,5 осіб, з яких (додаток Організаційна структура) Лебединське управління – керівництво, відділ кар`єрного консультування, відділ взаємодії з роботодавцями. Наказ про граничну чисельність та організаційна структура складені начальником відділу фінансового забезпечення Н.Сиса..

09.12.2022 року Сумським обласним центром зайнятості видано наказ №263 «Про зміни в організації Сумської обласної служби зайнятості» відповідно до якого, на виконання листа Міністерства економіки від 27.10.2022року № 2802-11/72027-03 «Щодо припинення філій регіональних центрів зайнятості», Наказів Міністерства економіки від 24.10.2022 року № 4130 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» та від 02.11.2022 року № 4325 «Про утворення філій регіональних центрів зайнятості», наказано припинити діяльність, в т.ч. Лебединської районної філії Сумського обласного центру зайнятості шляхом їх ліквідації. Утворити відокремлені структурні підрозділи – філії Сумського обласного центру зайнятості.

25.11.2022 року працівники Лебединської міськрайонного філії Сумського обласного центру зайнятості ознайомились із наказом щодо припинення філій регіональних центрів зайнятості та утворення філій, що підтверджується протоколом, зокрема, п. 15 Чегринець І.А..

15.12.2022 року Наказом №269 Про створення комісії створено комісію Сумського обласного центру зайнятості з реорганізації базових центрів зайнятості шляхом їх приєднання до Сумського обласного центру зайнятості та утворення філій, з розгляду примірних організаційних структур, змін до штатних розписів та скорочення граничної чисельності працівників, пом`якшення несприятливих наслідків звільнення та аналізу продуктивності праці та кваліфікації працівників Сумської обласної служби зайнятості.

02.01.2023 року відбулась нарада Сумської обласної служби зайнятості з обговорення питання щодо зміни в організації праці та подальшого працевлаштування працівників до Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості. За підсумками обговорення професійним компетентностей працівників, рівня їх кваліфікації та продуктивності праці, ділових та особистих якостей, враховуючи переважне право на залишення на роботі відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України, директор Сумського обласного центру зайнятості Підлісний В.І. доручив начальнику відділу по роботі з персоналом Сумського обласного центру зайнятості попередити працівників, в т.ч., Лебединської міськрайонної філій про зміни в організації праці до 16.01.2023 року, надати пропозиції в працевлаштуванні працівникам.

02.01.2023 Сумським обласним центром зайнятості видано наказ № 1 «Про затвердження штатних розписів філій Сумського обласного центру зайнятості на 2023 рік», відповідно до якого затверджені штатні розписи, доручено попередити працівників про вивільнення та надати звіт про заплановане масове вивільнення працівників Сумської обласної служби зайнятості.

03.01.2023 року заступником директора О.Борулько, яка займала посаду директора Лебединського управління, директору Сумського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 направила службову записку з пропозицією осіб та їх посад в Лебединському управління Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості, де в переліку осіб був відсутній ОСОБА_2 з пропозицією йому посади.

05.01.2023 року ОСОБА_3 вручене попередження про зміни в організації праці та майбутнє вивільнення.

21.02.2023 року Сумським обласним центром зайнятості видано наказ №75 «Про введення в дію штатних розписів Конотопського, Сумської та Шосткинської філії Сумського обласного центру зайнятості».

10.03.2023 року видано Наказ №97-к Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу організації працевлаштування населення Лебединської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості з 13.03.2023 року у зв`язку із скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КзПП України.

Пропонування вільних посад, а також переважного права на нову посаду покладалось на начальник відділу по роботі з персоналом Сумського обласного центру зайнятості ОСОБА_4 та заступника директора ОСОБА_5 ..

Не погоджуючись із звільненням із посади за скороченням штату, у квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми із позовом до Сумського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, справа № 591/2885/23.

З рішення Зарічного районного суду м. Суми по справі № 591/2885/23 вбачається, що ОСОБА_1 не був залучений до участі у справі, його дії, позовна вимога про визнання протравними дій ОСОБА_1 щодо звільнення з посади ОСОБА_2 на ставилась, а тому суд погоджується із тим, що оцінку діям директора Сумського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 суди не надавали.

05.09.2023 року відповідача ОСОБА_1 звільнено з посади директора Сумського обласного центру зайнятості.

13.09.2023 року Зарічним районним судом м. Суми ухвалено рішення по справі № 591/2885/23, відповідно до якого ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.

Тобто, на час ухвалення рішення судом ОСОБА_1 вже не був директором СОЦЗ.

05.12.2023 року Сумським апеляційним судом ухвалено постанову по справі, відповідно до якої рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13.09.2023 року скасовано та ухвалене нове, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Сумського обласного центру зайнятості №97-к від 10 березня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 », поновлено його на посаді начальника відділу організації працевлаштування населення Лебединської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості з 14.04.2023 року, стягнуто з Сумського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_2 14704,58 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 14 березня 2023 року по день ухваленого судового рішення, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів, моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., судовий збір в сумі 536,80грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8333,00 грн., судовий збір в суму 2147,20 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції, 805,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12500,00 грн., понесені позивачем в суді апеляційної інстанції та судовий збір в сумі 3220,80 грн. за апеляційний перегляд рішення суду.

11.12.2023 року на виконання рішення Сумського апеляційного суду від 05.12.2023 року по справі №591/2885/23 Сумським обласним центром зайнятості прийнято Наказ № 280-к Про поновлення на роботі ОСОБА_2 та виплати йому грошових коштів по рішенню суду.

07.12.2023 року та 13.12.2023 року відповідно до платіжних інструкції грошові кошти перераховані ОСОБА_2 та державі в частині судового збору.

Відповідач зазначає, що позивач є неналежним, оскільки кошти на пілставі рішення по справі № 591/2885/23 виплачувались не позивачем, а Сумським обласним центром зайнятості як окремою юридичною особою.

Так, із матеріалів справи вбачається, що грошові кошти за рішенням Сумського апеляційного суду від 05.12.2023 року у справі № 591/2885/23 були стягнуті та виплачені саме Сумським обласним центром зайнятості, код ЄДРПОУ 03491406, що підтверджується платіжними інструкціями. Державний центр зайнятості не поніс жодних витрат.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

У пункті 114 постанови Великої Палати верховного суду від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити».

Водночас не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього.

Отже, позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, а тому судом встановлено, що Державний центр зайнятості є неналежним позивачем у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням сулу у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, якщо інше не встановлено законом.

Отже, преюдиційні обставини встановлюються лише щодо тих самих осіб які брали участь у справі.

У Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 947/28306/21 визначено, що преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційність ґрунтується на суб`єктивних і об`єктивних межах законної сили судового рішення.

Рішення у справі № 591/2885/23, ухвалене за позовом ОСОБА_2 до Сумського обласного центру зайнятості. У цій справі № 591/2885/23 ОСОБА_1 не був учасником справи, а в даній справі позивачем виступає Державний центр зайнятості - інша юридична особа. Таким чином, суб`єктивні межі преюдиції відсутні.

Крім того, рішення апеляційного суду не містить встановлення факту персональної вини саме ОСОБА_1 у незаконному звільненні. Воно стосується обов`язків роботодавця в цілому щодо пропозиції вакантних посад. Тобто, вказане рішення суду містить правову оцінку дій роботодавця в цілому, а не персональну вину конкретної службової особи.

Відтак, Рішення у справі № 591/2885/23 не має преюдиціального значення для даної справи, оскільки в ньому не брав участь ОСОБА_1 , а сторонами були ОСОБА_2 та Сумський обласний центр зайнятості.

З приводу доведеної вини відповідача та причинно-наслідкового зв`язку суд зазначає наступне:

Реорганізація, скорочення штатів та звільнення працівників, у тому числі ОСОБА_2 , проводилися на виконання наказів та доручень саме Позивача - Державного центру зайнятості та Міністерства економіки України. При вказане свідчать лист від 27.10.2022 року №2802-11/72027-03, накази Мінекономіки № 4325, ДЦЗ № 128, № 129 від 08.12.2022 року. ОСОБА_1 діяв у межах наданих повноважень та на виконання імперативних вказівок вищого органу.

Відповідальність за ст. 237 КЗпП України настає лише за наявності вини службової особи у незаконному звільненні. Рішення апеляційного суду констатувало недоліки у пропонуванні вакантних посад роботодавцем в цілому, а не персональну вину саме ОСОБА_1 .. Питаннями кадрового відбору та пропозицій посад також займалися інші посадові особи, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші, що не спростовано позивачем.

Отже, позивачем не доведено, що саме дії чи бездіяльність ОСОБА_1 стали причиною виплати коштів Сумським обласним центром занятості на користь ОСОБА_2 ..

Позов пред`явлено до особи, яка на момент звернення до суду вже не обіймала посаду директора, оскільки ОСОБА_1 06.09.2023 року звільнений з посади. В той же час, стаття 136 КЗпП України регулює порядок стягнення саме з діючого керівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 КЗпП України, стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу. Тобто, вказана норма регулює питання стягнення коштів з працюючої особи, а ОСОБА_1 на час звернення до суду із даним позовом, не був працівником установи оскільки звільнився.

З урахуванням вказаного, позивач не довів ні порушення своїх прав, ні наявність вини відповідача, ні причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 та заподіяною шкодою. Позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в позові необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 134, 136, 237 КЗпП України, ст. ст. 4,10 -13, 81, 82, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову Державного центру зайнятості до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 09 червня 2026 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО