Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №520/7911/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

м. Київ

справа № 520/7911/23

адміністративне провадження № К/990/40232/25

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 (суддя - Сліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 (головуючий суддя - П`янова Я.В., судді: Макаренко Я.М., Присяжнюк О.В.) у справі №520/7911/23.

встановив:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» (далі - ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області) від 04.01.2023 №00001270709 про нарахування пені в розмірі 208864,42грн.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2025 рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеному у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22. Верховний Суд зауважив, що наявність сертифіката (висновку, довідки), виданого Торгово-промисловою палатою, не є беззаперечним та єдиним доказом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Водночас, необхідним є дослідження саме сукупності доводів і доказів, якими заінтересована особа обґрунтовує вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на можливість виконання нею, зокрема, вимог валютного законодавства.

За наслідками повторного перегляду, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, в позові відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин суб`єкт владних повноважень забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки із достатньою повнотою з`ясував обставини спірних правовідносин, належну норму закону визначив правильно, помилок у тлумаченні змісту цієї норми не припустився і за відсутності документально підтвердженого безпосереднього причинно - наслідкового зв`язку між фактором повномасштабної військової збройної агресії Російської Федерації проти України (розпочатої 24.02.2022) і недотриманням заявником вимог частин другої, третьої статті13 Закону України «Про валюту і валютні операції» вчинив правомірне управлінське волевиявлення з приводу нарахування пені у порядку частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування пені, нарахованої згідно податкового повідомлення рішення № 00001270709 від 04.01.2023 за порушення граничних строків розрахунків за контрактом від 21.09.2020 № 2109-2020 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Також заявник просить стягнути з відповідача судові витрати в загальному розмірі 59 467,85 грн., а

саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2218,05 грн. (пропорційно задоволеним вимогам); витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 20000 грн.; судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3107,05; витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн., судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4142,75 грн.; витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» вказує підставою для касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 22.04.2024 у справі №620/14203/23, від 12.12.2024 у справі №380/839/24, від 06.11.2024 у справі №560/6814/23.

У поданій касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій пославшись на постанову Верховного Суду у справі № 380/839/24, помилково ототожнили лист ТПП з сертифікатом ТПП. Суди фактично поширили висновок про те, що форс-мажорні обставини «не мають преюдиційного характеру», зроблений у контексті листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на сертифікат Харківської ТПП № 6300-23-3430, який має зовсім іншу юридичну природу.

Суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема частини першої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», не врахував правових висновків Верховного Суду викладені у постанові від 21.07.2021 по справі № 912/3323/20, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що обставини, на які посилається Позивач, не є форс-мажорними.

Заявник касаційної скарги наголошує, що позивачем було доведено належними доказами не тільки факт наявності форс-мажорних обставин, але й причинно-наслідковий зв`язок з неможливістю поставки товару у межах граничного строку. Безпосередньою причиною порушення строків поставки товарів в Україну була військова блокада портів України на початку війни, неможливість поставки товару за узгодженим маршрутом, та необхідність використання альтернативного маршруту, який є значно довшим за відстанню та відповідно займає більше часу. Підтвердженням зазначеного є Сертифікат Харківської торгово-промислової палати № 6300-23-3430 від 28.07.2023, відповідно до якого обставинами непереборної сили, що унеможливили дотримання граничного строку розрахунків ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» за контрактом № 2109-2020 від 21.09.2020 є: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; закриття морських портів України (порт Південний) для ввезення/вивезення комерційних вантажів.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У додаткових поясненнях ГУ ДПС у Харківській зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2025 у справі 520/2941/24 зауважив, що сама по собі форс-мажорна обставина, зокрема, збройна агресія проти України, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області на підставі наказу від 21.11.2022 № 1414-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ»» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 12.03.2020 № 12032020 та від 21.09.2020 № 2109-2020 за період з 01.07.2021 по 31.10.2022.

За результатом вказаної перевірки ГУ ДПС у Харківській області складено акт № 5027/20-40-07-09-05/40898837 від 06.12.2022, в якому відображено висновки про порушення позивачем:

частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за зовнішньоекономічним Контрактом від 12.03.2020 № 12032020, який укладено з компанією «Edi8 S.A.S.» (Франція);

частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за зовнішньоекономічним Контрактом від 21.09.2020 № 2109-2020, який укладено з компанією «PT PABRIK KERTAS TJIWI КІМ1А, ТВК» (Індонезія).

Перевіркою дотримання ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за Контрактом від 12.03.2020 за № 12032020, який укладено з компанією «Edi8 S.A.S.» (Франція), за період з 01.07.2021 по 31.10.2022, встановлено, що згідно з умовами вказаного Контракту Виконавець зобов`язується виконати роботи з виготовлення поліграфічної продукції (Продукція), яка замовлена Замовником відповідно до умов Контракту та поставити її останньому, а Замовник зобов`язується прийняти виготовлену та поставлену йому Продукцію і сплатити її вартість відповідно до умов Контракту. Валюта контракту - ЄВРО. Загальна сума Контракту визначається як сума всіх додатків до нього. Умови поставки: при тлумаченні Контракту застосовуються міжнародні правила Інкотермс - 2010.

Умови оплати: розрахунок за кожну виготовлену партію Продукції здійснюється в Євро шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця протягом строку, який вказано у відповідному додатку до Контракту, але не пізніше 90 календарних днів з моменту відправки Замовнику партії Продукції зі складу Виконавця.

ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» у періоді, за який здійснювалася перевірка, на виконання умов Контракту від 12.03.2020 за № 12032020, на адресу компанії «Edi8 S.A.S.» відвантажено товар (друковані книги, зброшуровані, дитячі книжки, друкований матеріал для читання, ілюстрований, не призначений для розваг дітей або разфорбування, не є рекламним матеріалом, не містить текст або малюнки порнографічного характеру. УКТЗЕД 4901990000) на загальну суму 83575,80 Євро (еквівалент - 2609228,05 грн), згідно з митними деклараціями, а саме:

від 20.07.2021 за № UA807180/2021/004832 на загальну суму 28771,80 Євро (еквівалент- 921598,16 грн), граничний строк надходження валютної виручки - 19.07.2022;

від 06.05.2022 за № UA205030/2022/008652 на загальну суму 23304,00 Євро (еквівалент - 719149,79 грн), граничний строк надходження валютної виручки - 05.05,2023;

від 19.05.2022 за № UA305130/2022/013757 на загальну суму 31500,00 Євро (еквівалент - 968480,10 грн), граничний строк надходження валютної виручки - 18.05.2023.

Виручка за відвантажений товар за Контрактом від 12.03.2020 за № 12032020 надійшла на рахунок ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» № UA305130/2022/013757, відкритий в АБ «ПІВДЕННИЙ», МФО 328209, з урахуванням комісії банку, в сумі 83575,80 Євро (еквівалент - 3071834,22 грн), саме:

02.08.2022 в сумі 28771,80 Євро (еквівалент - 1076447,98 грн);

31.10.2022 в сумі 54804,00 Євро (еквівалент - 1995386,24 грн).

Контролюючий орган в ході проведеної перевірки встановив, що грошові кошти в сумі 28771,80 Євро (еквівалент - 1076447,98 грн) надійшли з порушенням строків розрахунків, які передбачені Законом України «Про валюту і валютні операції», через що дійшов висновку про те, що ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» порушено частину 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Також під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ», укладено з компанією «PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA, TBK» (Індонезія) імпортний Контракт від 21.09.2020 № 2109-2020 на купівлю паперової продукції.

Так, на виконання умов указаного Контракту від 21.09.2020 за № 2109-2020 ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» 16.07.2021 згідно з платіжним дорученням від 16.07.2021 за № 35 на рахунок компанії «PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA, TBK» здійснено передплату на суму 57785,0 Євро (еквівалент - 1862809,27 грн), граничний строк розрахунків - 15.07.2022.

ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 отримало від компанії «PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA, TBK» товар на загальну суму 81498,34 Євро (еквівалент - 2848784,33 грн).

Товар надійшов на територію України частково з порушенням строків розрахунків, передбачених Законом України «Про валюту і валютні операції», товар на суму 13655,79 Євро на територію України не надійшов, що є порушенням частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Станом на 31.10.2022 за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 перевіркою встановлено дебіторську заборгованість в сумі 13655,79 Євро, що відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ».

Як зазначено в акті перевірки, згідно з вимогами Положення № 5 на операцію з перерахування ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» 16.07.2021 грошових коштів за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 на рахунок компанії «PT FABRIK KERTAS TJIWI КІМІА, ТВК» в сумі 57785,0 Євро (еквівалент - 1862809,27 грн) поширюються граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 N 7.

Відповідач також зазначив, що відповідно до вимог Інструкції N 7 операція перерахування ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» 16.07.2021 грошових коштів за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 на рахунок компанії «PT PABRIK KERTAS TJIWI КІМІА, TBK» в сумі 57785,0 Євро (еквівалент - 1862809,27 грн) підпадає під валютний нагляд в уповноваженому банку.

Підпунктом 2 пункту 7 розділу III Інструкції N 7 передбачено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта).

Отже, відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків за операцією з перерахування грошових коштів 16.07.2021 в сумі 57785,0 Євро за імпортним Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 розпочався з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а саме з 16.07.2021, граничний строк надходження товару становить 15.07.2022 включно.

Також дебіторська заборгованість за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 в сумі 13655,79 Євро станом на 31.10.2022 підтверджена даними бухгалтерського обліку ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» (Картка рахунку 632 за Контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020, контрагент «PT PABRIK KERTAS TJIWI КІМІА, ТВК, Індонезія»).

За змістом акта перевірки, ураховуючи вимоги Положення № 5, на суму дебіторської заборгованості за вказаним Контрактом станом на 30.06.2021 у розмірі 37369,13 Євро поширюються граничні строки розрахунків, а саме: на суму 12604,13 Євро - граничні строки розрахунків 20.01.2022; на суму 24765,00 Євро - граничні строки розрахунків 29.06.2022.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 04.01.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення №00001270709, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 208864,42 грн.

Не погодившись із таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 15.03.2023 за № 6323//6/99-00-06-01-02-06 ДПС України залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 04.01.2023 за №00001270709, а скаргу - без задоволення.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначаються та встановлюються Законом України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За змістом частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з частиною восьмою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції`центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 було затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі за текстом - Положення №5).

Згідно із пунктом 21 розділу ІІ Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

У подальшому Правлінням Національного банку України була прийнята постанова від 24.02.2022р. № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі за текстом - Постанова №18).

Постановою Правління Національного банку України від 04.04.2022р. №68 Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

Постановою Правління Національного банку України від 07.06.2022р. №113 та постановою Правління Національного банку України від 07.07.2022р. №172 до п.142 Постанови №18 були внесені чергові зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180".

Таким чином, за загальним правилом імпорт товарів до України має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати).

До 05.04.2022 такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів.

З огляду на введення в Україні воєнного стану Національний банк України змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту.

Відповідно до указаних змін у період з 05.04.2022 по 07.06.2022 такі строки становили 90 календарних днів, з 07.06.2022 по 07.07.2022 - 120 календарних днів, з 07.07.2022 - 180 календарних днів.

При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05.04.2022.

Як встановлено судами, згідно з актом від 11.11.2021 за №20063/20-40-07-04-08/40898837 планової виїзної перевірки ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2021 за Контрактом №2 станом на 30.06.2021 обліковується дебіторська заборгованість у розмірі 37 369,13 Євро.

Згідно з додатком №10 «Зведені дані імпортних операцій у розрізі контрагентів-нерезидентів, укладених контрактів та стан розрахунків ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» за період з 01.10.2018 по 30.06.2021» структура цієї дебіторської заборгованості має такий вид:

1) оплата товару здійснена платіжним документом від 13.10.2020 на суму 111 048,00 Євро (еквівалент 16 693 774, 80 грн), граничний строк отримання товару 13.10.2021. Згідно з митною декларацією № 70577 товар перетнув митний кордон 23.12.2020 на суму 53 019,68 Євро (еквівалент 1 832 725, 98 грн), тобто товар за декларацією надійшов без порушення граничних строків розрахунків і пеня не нараховується, але товар надійшов не на повну суму, розмір якої не перевищує 400 000 грн;

2) оплата товару здійснена платіжним документом від 21.01.2021 на суму 128.424,90 Євро (еквівалент 4385556,23 грн), граничний строк отримання товару - 21.01.2022. Згідно з МД № 7432 товар перетнув митний кордон 11.02.2021 на суму 52.300,64 Євро (еквівалент 1.760.727,20 грн), тобто товар за декларацією надійшов без порушення граничних строків розрахунків і пеня не нараховується, але товар надійшов не на повну суму, розмір якої не перевищує 400 000,00 грн;

3) оплата товару здійснена платіжним документом від 30.06.2021 на суму 24.765,00 Євро (еквівалент 799.954,08 грн), граничний строк отримання товару - 30.06.2022. Згідно з МД № 23829 товар перетнув митний кордон 22.04.2021 на суму 121.548,45 Євро (еквівалент 4.096.012,60 грн), тобто товар за декларацією надійшов без порушення граничних строків розрахунків і пеня не нараховується.

Загальна сума проведеної ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» на користь нерезидента оплати склала 264.237,90 Євро.

Загальна сума поставленого нерезидентом продавцем на користь ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» товару склала 226.868,77 Євро.

Дебіторська заборгованість (сума заборгованості нерезидента перед ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ») склала - 37.368,13 Євро (264.237,90 Євро 226.868, 77 Євро = 37.367,90 Євро).

У межах Контракту №2 - 16.07.2021 згідно з платіжним дорученням від 16.07.2021 за № 35 на рахунок компанії «РТ РАВКІК КЕRTAS TJIWI KIMIA, ТВК» (Індонезія) здійснено передплату на суму 57.785,00 євро (еквівалент 1.862.809,27 грн; граничний строк розрахунків 15.07.2022).

У межах Контракту №2 позивачем отримано від нерезидента продавця товар:

1) ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» за Контрактом від 21.09.2020 № 2109-2020 отримало від компанії «РТ РАВКІК КЕRTAS TJIWI KIMIA, ТВК» (Індонезія) товар за МД вiд 05.01.2022 за № UA807200/2022/000027 на cуму 29.141,52 євpo (еквiвалент - 901.131,57гpн). Згiднo з вiдбитком Одеської митницi ДФС нa товаросупровідному дoкyментi - iнвойсi вiд 21.10.2021 за № 568021235, який вiдoбpаженo y графі « 44» МД (типу IМ - 40) вiд 05.01.2022 за № UA807200/2022/000027, товар фактично надійшов на територію України 27.12.2021 (тобто товар за цієї декларацією надійшов без порушення граничних строків розрахунків і пеня не нараховується).

Оскільки за Контрактом №2 у позивача обліковувалась дебіторська заборгованість (37.367,90 Євро), то сума товару - 29.141,52 євpo у цілях з`ясування дотримання положень ч.2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» підлягає урахуванню у погашення цієї дебіторської заборгованості, унаслідок залишок дебіторської заборгованості складає 8.227,61 Євро (37.369,13 29.141,52 = 8.227,61).

Окрім того, у зв`язку з проведенням заявником платежу на суму 57.785,00 Євро сума дебіторської заборгованості зростає до 66.012,61 Євро (57.785,00 + 8.227,61 = 66.012,61 Євро).

2) За МД від 22.07.2022 за № UА205030/2022/022587 ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» отримано товар на суму 12.449,82 Євро (еквівалент 463.991,10 грн). Згідно з відбитком Волинської митниці ДФС на товаросупровідному документі - інвойсі від 11.01.2022 за №5680213058, який відображено у графі « 44» МД (типу ІМ - 40) від 22.07.2022 за №UА205030/2022/022587, товар фактично надійшов на територію України 21.07.2022 (тобто з порушенням граничних строків розрахунків). Період порушення граничних строків розрахунків розпочинається з наступного дня з 16.07.2022 по 21.07.2022 на загальну кількість днів 6 на суму простроченої дебіторської заборгованості 57.785,00 (суму переплати). Нарахована сума пені за складає 30 450,22 грн.

Сума отриманого товару на 12.449,82 Євро у цілях з`ясування дотримання положень ч.2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 за №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» підлягає урахуванню у погашення існуючої дебіторської заборгованості, унаслідок чого арифметичне значення залишку дебіторської заборгованості склало 53.562,79 Євро (66.012,61 12.449,82 = 53.562,79).

3) За МД від 26.07.2022 за № UА205030/2022/022816 позивачем отримано товар на суму 13.633,90 Євро (еквівалент - 510 064,65 грн), який надійшов з порушенням граничних строків розрахунків. Строк порушення граничних строків розрахунків починається з 22.07.2022 і закінчується 26.07.2022 (загальна кількість днів 5). Сума простроченої дебіторської заборгованості 53.562,79 Євро. Сума нарахованої пені складає 23.521,08 грн.

Залишок суми дебіторської заборгованості складає 39.928,89 Євро (53.562,79 13.633,90 = 39.928,89).

4) За МД від 27.07.2022 за № UА205030/2022/022876 позивачем отримано товар на суму 13.037,50 Євро (еквівалент - 483.128,03 грн), який надійшов з порушенням граничних строків розрахунків. Період порушення з 27.07.2022 по 27.07.2022 (загальна кількість днів 1). Сума простроченої дебіторської заборгованості складала 39.928,89 Євро. Сума нарахованої пені - 3.506,80 грн.

5) За МД від 27.07.2022 за № UА205030/2022/022875 позивачем отримано товар на суму 13.235,60 Євро (еквівалент - 490.468,98 грн), який надійшов з порушенням граничних строків розрахунків. Період порушення з 27.07.2022 по 27.07.2022 (загальна кількість днів 1). Сума простроченої дебіторської заборгованості складала 39.928,89 Євро. Сума нарахованої пені - 3.506,80 грн.

Залишок суми дебіторської заборгованості склав 13.055,79 Євро (39.928,89 13.037,50 13.235,60 = 13.055,79 Євро).

У межах Контракту №2 проведено 4 операції, які є об`єктом валютного контролю.

13.10.2020 здійснено передплату за товар в розмірі 111.048,00 євро. Товар на суму 105.320,32 євро надійшов в Україну двома партіями згідно з МД UA807170/2020/070577 від 23.12.2020 і UA807170/2021/007432 від 11.02.2021.

За наслідками цієї операції утворилась дебіторська заборгованість за контрактом на суму 5.727,68 євро.

21.01.2021 здійснено наступну передплату за товар в розмірі 128.424,90 євро. Підставою для оплати стала проформа-інвойс INV5002590, що підтверджується графою 70 платіжної інструкції №6 від 21.01.2021.

Товар на суму 121.548,45 євро надійшов в Україну однією поставкою, згідно з МД UA807170/2021/023829 від 22.04.2021.

За наслідками цієї операції утворилась дебіторська заборгованість у сумі 6.876,45 євро.

Сукупно із дебіторською заборгованістю за першою поставкою загальна заборгованість за Контрактом №2 станом на 30.06.2021 склала 12.604,13 євро.

30.06.2021 у межах Контракту №2 здійснено передплату на суму - 24.765,00 євро, а 16.07.2021 - на суму 57.785,00 євро (загалом на суму 82.550,00 євро).

Підставою обох передплат була проформа інвойс INV5002902 (додаток 3), про що вказано у графах 70 платіжних інструкцій від 30.06.2021 за №34 і від 16.07.2021 за №35.

Надходження товару відбулося у 5 епізодів, а саме: 05.01.2022 надійшов товар на суму 29.141,52 євро (МД № UA807200/2022/000027 від 05.01.2022. Обсягом товару, що надійшов, була повністю в межах строку розрахунків 365 днів закрита передплата від 30.06.2021 на суму 24.765,00 євро; частково закрита передплата від 16.07.2021 на суму 4.376,52 євро. Залишок незакритої передплати від 16.07.2021 склав: 57.785,00 (29.141,52 24.765,00) = 53.408,48 євро.

Залишок передплати у сумі 53.408,48 євро закрито: поставкою згідно з МД № UA205030/2022/022587 від 22.07.2022 на суму 12.449,82 євро (залишок 40.958,66 євро); МД від 26.07.2022 за №UA205030/2022/022816 на суму 13.633,90 євро (залишок 27.324,76 євро); МД від 27.07.2022 за №UA205030/2022/022876 на суму 13.037,50 євро (залишок 14.287,26 євро); МД від 27.07.2022 за №UA205030/2022/022875 на суму 13.235,60 євро (залишок 1.051,66 євро).

За наслідками здійснених поставок дебіторська заборгованість за Контрактом №2 склала 13.655,79 євро.

13.10.2020 позивачем здійснено передплату за товар в розмірі 111.048,00 євро. Товар на суму 105.320,32 євро надійшов двома партіями, згідно з МД № UA807170/2020/070577 від 23.12.2020 і № UA807170/2021/007432 від 11.02.2021, у зв`язку з чим дебіторська заборгованість за операцією склала 5.727,68 євро. Офіційний курс на 11.02.2021 з 33,6655 грн/євро, отже заборгованість за операцією склала в еквіваленті 192.825,21 грн., що менше 400 тис. грн., а тому валютний нагляд за операцією завершено у зв`язку з досягненням суми незавершених розрахунків незначної суми.

21.01.2021 позивачем здійснено наступну передплату за товар в розмірі 128.424,90 євро. Товар на суму 121.548,45 євро надійшов в Україну однією партією, згідно з МД UA807170/2021/023829 від 22.04.2021, у зв`язку з чим дебіторська заборгованість за операцією склала 6876,45 євро. Офіційний курс на 22.04.2021 33,6986 грн/євро, отже заборгованість за операцією склала в еквіваленті 231.726,73 грн, що менше 400 тис. грн, а тому валютний нагляд за операцією завершено у зв`язку з досягненням суми незавершених розрахунків незначної суми.

З огляду на наведене станом на 30.06.2022 (здійснення першої з передплат, які стали предметом перевірки) за жодною з попередніх операцій за контрактом від 21.09.2020 за № 2109-2020 не здійснювався валютний нагляд.

В подальшому за Контрактом №2 позивачем здійснено передплату від 30.06.2021 на суму 24.765,00 євро і від 16.07.2021 на суму 57.785,00 євро, а всього на суму 82.550,00 євро, що стало підставою для початку здійснення валютного нагляду за кожною з передплат.

05.01.2022 надійшов товар на суму 29.141,52 євро (МД UA807200/2022/000027 від 05.01.2022). Обсягом товару, що надійшов, була повністю в межах строку розрахунків 365 днів закрита передплата від 30.06.2021 на суму 24.765,00 євро і частково закрита передплата від 16.07.2021 на суму 4.376,52 євро. Залишок незакритої передплати від 16.07.2021 склав: 57.785,00 (29.141,52 - 24.765,00) = 53.408,48 євро. Отже, валютний нагляд за передплатою від 30.06.2021 на суму 24.765,00 євро завершено 05.01.2022 у зв`язку із завершенням розрахунків у строк 365 днів.

Залишок передплати від 16.07.2021 у сумі 53.408,48 євро закрито: поставкою згідно з МД №UA205030/2022/022587 від 22.07.2022 на суму 12.449,82 євро (залишок 40.958,66 євро); МД від 26.07.2022 за №UA205030/2022/022816 на суму 13.633,90 євро (залишок 27.324,76 євро); МД від 27.07.2022 за №UA205030/2022/022876 на суму 13.037,50 євро (залишок 14.287,26 євро); МД від 27.07.2022 за №UA205030/2022/022875 на суму 13.235,60 євро (залишок 1.051,66 євро). Отже, валютний нагляд за передплатою від 16.07.2021 завершено 27.07.2022 у зв`язку із завершенням розрахунків за імпортною операцією.

Із застосуванням правил обчислення строків згідно з статтею 253 Цивільного кодексу України порушення строків розрахунків за передплатою від 16.07.2021 склало: 1) на суму 53.408,48 євро з 17.07.2022 по 21.07.2022 (5 днів затримки) розмір пені за курсом 29.2754 складає 53.408,48 х 29.2754 х 5 х 0,3% = 23.453,31 грн; 2) на суму 40.958,66 євро з 22.07.2022 по 25.07.2022 (4 днів затримки) розмір пені за курсом 29.2754 складає 40.958,66 х 29.2754 х 4 х 0,3% = 14.388,97 грн; 3) на суму 27.324,76 євро з 26.07.2022 по 26.07.2022 (1 день затримки) розмір пені за курсом 29.2754 складає 27.324,76 х 29.2754 х 1 х 0,3% = 2.399,83 грн.

Перша партія товару у межах Контракту №2 ввезена на територію України 05.01.2022 на суму 29.141,52 євро (МД UA807200/2022/000027 від 05.01.2022).

Решта товару за поставкою відправлена морським транспортом в порт Південний (Одеса) 23.01.2022, що підтверджується коносаментом №215078149.

Продавцем-нерезидентом на адресу позивача направлено інформаційний лист від 20.07.2022, яким повідомлено, що 23.01.2022 відправлено товар (офсетний папір у рулонах) ТОВ «ХКФ ЮНІСОФТ» (Україна) згідно з інвойсом №5680213058 від 11.01.2022 на умовах постачання СІФ Південний, коносамент 21507849. Дата відправки товару (23.01.2022) відповідала п. 1 додаткової угоди №2 до Контракту №2109-2020 від 21.09.2020 (додана разом з додатковими поясненнями від 26.03.25), згідно з якою сторони узгодили, що відправка товару за проформою-інвойсом №INV5002902 від 23.06.2021 буде здійснена не пізніше 01.02.2022, очікувана дата доставки товару 01.04.2022.

05.03.2022 сторони Контракту №2 узгодили зміну кінцевого пункту доставки на порт м. Гданськ, Польща, про що свідчить інформаційний лист PT PABRIK KERTAS TJIWI KIMIA від 05.03.2022. Викладеним вище підтверджується, що обставини непереборної сили, зазначені в сертифікаті № 6300-23-3430 від 28.07.2023, а саме військова агресія РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, закриття морських портів України, зокрема порту Південний, куди доставлявся Товар, які діяли з 24.02.2022 по 27.07.2022, об`єктивно унеможливили поставку товару згідно з інвойсами від 21.10.2021 за №5680211235 і від 11.01.2022 за №5680213058 за Контрактом № 2109-2020 у межах граничного строку розрахунків і перебували у причинно-наслідковому зв`язку з неможливістю позивачем дотриматись строку.

Між учасниками спору відсутні суперечностей між календарними датами проведення заявником платежів на користь нерезидента продавця та календарними датами отримання виручки за зовнішньоекономічним договором з експорту товару і товару за зовнішньоекономічним договором з імпорту товару.

В обґрунтування своєї позиції позивач акцентував на тому, що недотримання визначених частиною другою статті 13 і частиною третьою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» строків виконання зобов`язань за зовнішньоекономічними контрактами на експорт товарів з України та на імпорт товарів до України відбулось виключно через повномасштабну збройну військову агресію Російської Федерації проти України. Окрім того, зазначав, що обставини існування форс-мажору підтверджені як рішенням Торгово-промислової палати України загального характеру, так і сертифікатом Харківської Торгово-промислової палати індивідуального характеру. Наголошував, що згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» указаний фактор виключає притягнення до міри юридичної відповідальності у вигляді нарахування пені. Стверджував на неправильності проведених суб`єктом владних повноважень обчислень сум пені, позаяк сума невиконаних зобов`язань за зовнішньоекономічним договором у розмірі менше за 400.000,00грн. не підлягає валютному контролю, а відтак, і не повинна враховуватись під час обчислення пені у порядку ч.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції». Наполягав, що на застосування міри юридичної відповідальності у вигляді пені у порядку частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» підлягають поширенню юридичні наслідки запровадженого карантину через боротьбу із захворюванням Covid-19.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Питання особливостей застосування наведених норм Закону України «Про валюту і валютні операції» у взаємозв`язку з нормами Податкового кодексу України вже було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.

У постанові від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформував висновок про те, що пеня, яка передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Формулюючи такий висновок, Верховний Суд виходив, в тому числі, з приписів частин першої-третьої статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції». Відповідно до вказаних норм відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22 виснував, що правовідносини із нарахування пені за порушення строків розрахунків за операціями з імпорту товарів є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

У вказаній справі Верховний Суд також врахував, що до Закону України «Про валюту і валютні операції» не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

Щодо наявності підстав для звільнення від відповідальності у зв`язку з випадком надзвичайних та невідворотних обставин (форс-мажору), суд зазначає, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває до теперішнього часу.

Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Рішенням президії ТПП України 15.07.2014 № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

Пункт 4 Регламенту ТПП врегульовує питання розмежування компетенції ТПП України та регіональних ТПП.

За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту ТПП регіональні ТПП здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.

Щодо Листа ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з судом апеляційної інстанції, що такий лист не є належним, допустимим і достатнім доказом форс-мажору та звертає увагу на висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 16.09.2024 у справі № 520/6236/23, в якій акцентовано увагу на наступному.

За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває і досі.

Таким чином, введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.

Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

Верховний Суд також неодноразово вказував (постанови від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

З наведених вище підходів слідує, шо саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Отже, Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є тим документом, який у розумінні частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII підтверджує обставини настання і припинення форс-мажорних обставин для цілей зупинення перебігу строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та нарахування пені на весь період дії таких обставин.

Таким документом є сертифікат (висновок, довідка, підтвердження), що видані Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою. На підставі вказаного документа поряд з іншими доказами, що можуть бути надані заінтересованою особою, доводиться існування причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і невиконанням/несвоєчасним виконанням вимог частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас, сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Верховний Суд у складі судової палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв`язкoвих платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24 дійшов висновку, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання.

Суд зазначив, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати, а у разі необхідності - іншими належними доказами, що можуть підтвердити вплив цих обставин на здатність певною стороною виконати своє зобов`язання.

Відтак, неможливість виконання зобов`язання/обов`язку особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Обставини військової агресії на території України не є автоматичною, безумовною підставою, яка підтверджує відсутність можливості виконання зобов`язання/обов`язку.

Як встановлено судами, матеріали справи не містять належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів того, що проміжок часу від початку повномасштабної збройної військової агресії Російської Федерації проти України (24.02.2022) і до граничного допустимого строку виконання зобов`язань у межах Контракту №2 з імпорту товарів до України був недостатнім на поставки товару із дотриманням положень частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Сертифікат Харківської Торгово-промислової палати від 28.07.2023 №651/63.01-6 не містить жодних об`єктивних даних відносно впливу фактору повномасштабної збройної військової агресії Російської Федерації проти України (24.02.2022) на виконання зобов`язань учасниками суспільних відносин поза межами України чи на зміну маршрутів доставки товару до України морським шляхом або на збільшення завантаженості морських портів країн Європейського Союзу тощо та спростовується фактичними обставинами здійснення реальної поставки товару до України у межах спірних правовідносин. (т.1 а.с.182-184).

Доказів існування взагалі будь-якого зв`язку, а не лише прямого безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між фактором повномасштабної збройної військової агресії Російської Федерації проти України (24.02.2022) і непроведенням нерезидентом грошового платежу матеріали справи не містять.

Натомість, підтверджені матеріалами справи обставини проведення контрагентом нерезидентом поставок товару на митну територію України навпаки підтверджують факт наявності фізичної змоги проведення безпечних господарських операцій з поставки товару до України.

Поряд з цим Верховний Суд зауважує, що відповідно до Сертифікату Харківської Торгово-промислової палати від 28.07.2023 періодом настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) вказано дата настання 24.02.2022, дата закінчення 27.07.2022, проте, згідно розрахунку пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях по контракту від 21.09.20202 №2109-2020 пеню нараховано за період з 16.07.2022 по 21.07.2022 (6 днів), з 22.07.2022 по 26.07.2022 (5 днів), а також в період з 27.07.2022 по 27.07.2022 (1 день), з 28.07.2022 по 31.10.2022 (96 днів).

Виходячи з наведеного колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем не надано достатніх достовірних доказів існування форс-мажорних обставин, які б вплинули на порушення ним термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а відтак про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо посилання скаржника на висновки Верховного Суду, наведені ним у касаційній скарзі, слід виходити з того, що такі висновки зроблено Судом за конкретних обставин кожної з цих справ та оцінки наявних доказів, відмінних від справи № 520/7911/23, а тому такі не є релевантними для спірних правовідносин.

Суд наголошує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Водночас, посилання скаржника як на підставу для касаційного оскарження на неврахування висновку Верховного Суду не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими (відмінними) фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення та підтверджуються належними доказами. При цьому, констатації, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, групою факторів є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегії суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХКФ ЮНІСОФТ» - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №520/7911/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова