Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №400/852/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

м. Київ

справа № 400/852/25

адміністративне провадження № К/990/19663/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Мацедонської В. Е., Смоковича М. І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026, постановлену колегією суддів у складі Тарновецького І. І., Бойка А. В., Шевчук О. А., у справі № 400/852/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у відповідні періоди;

- зобов`язати нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду у збільшеному до 100000 грн на місяць розмірі за період лікування у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у відповідні періоди.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 позов задоволено частково.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.04.2026 визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку.

Крім того, підставою для залишення апеляційної скарги без руху була невідповідність апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору. У зв`язку з цим П`ятий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

Копію ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 доставлено скаржнику до його електронного кабінету 22.04.2026 о 17:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

На виконання вимог ухвали скаржник подав 23.04.2026 заяву, в якій просив поновити йому пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження, а також звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.04.2026 відмовив у задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу.

Надаючи оцінку заявленому скаржником клопотанню про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, а також відстрочення чи розстрочення його сплати.

Повертаючи позовну заяву, суд апеляційної інстанції з покликанням на частину другу статті 298 та пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України зазначив, що у встановлений судом строк особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначене судове рішення скасувати, а справу направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

На обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, що ним було належним чином підтверджено наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, а тому, на його думку, суд апеляційної інстанції повинен був задовольнити відповідне клопотання та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Незаконність оскаржуваної ухвали скаржник мотивує її необґрунтованістю, надмірним формалізмом та суперечливістю наведених судом підстав для залишення апеляційної скарги без руху. Наполягає на тому, що застосований апеляційним судом підхід фактично позбавив його права на апеляційне оскарження та, як наслідок, доступу до правосуддя.

Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний суд не врахував особливий статус військової частини як суб`єкта, що входить до системи Міністерства оборони України та залучений до забезпечення оборони держави, захисту безпеки населення й інтересів держави в умовах воєнного стану. У зв`язку з цим скаржник акцентує увагу на необхідності ощадливого та цільового використання бюджетних коштів, виділених Урядом України на матеріально-технічне і фінансове забезпечення діяльності підрозділів Збройних Сил України.

Позивач не подав відзиву на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження у справі повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Колегія суддів перевірила у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

КАС України також визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду (стаття 13 цього Кодексу). Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Проте, реалізація права на апеляційне оскарження кореспондує з обов`язком апелянта дотриматись вимог процесуального законодавства, зокрема, в частині форми і змісту апеляційної скарги.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено у статті 296 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За обставинами цієї справи відповідач, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, не додав до неї документ про сплату судового збору, що відповідно до наведених положень процесуального закону обґрунтовано слугувало підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на відсутність достатнього фінансування та особливості правового статусу військової частини як суб`єкта, що забезпечує виконання завдань у сфері оборони держави.

Так, згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За змістом статті 8 цього Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в апеляційній скарзі ставив питання про його звільнення від сплати судового збору з тих мотивів, що на час подання цієї скарги на адресу військової частини ще не надійшло підтвердження щодо зарахування коштів, перерахованих для сплати судового збору, водночас сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ тією мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Відмовляючи відповідачеві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції керувався тим, що для звільнення від сплати судового збору скаржник має довести існування фінансових труднощів, які унеможливлюють (ускладнюють) його сплату, однак у розглядуваному випадку відповідач не надав доказів на підтвердження наявності таких обставин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Варто зауважити, що звільнення від сплати судового збору, є правом, а не обов`язком суду. Одночасно суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

За усталеною позицією Верховного Суду відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (постанови від 01.08.2019 у справі № 1440/1822/18, від 22.07.2021 у справі № 640/13056/19, від 30.11.2021 у справі № 560/6797/20, від 14.04.2022 у справі № 420/3670/20, від 05.04.2023 у справі № 300/8677/21).

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України"; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 в справі "Меньшакова проти України").

Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують того, що відповідач не довів суду існування обставин, з якими закон пов`язує можливість звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Водночас, не заперечуючи правильність висновків суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів вважає передчасними висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги.

Як вже було зазначено вище, частин друга статті 298 КАС України передбачає, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина п`ята статті 169 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22 дійшла висновку, що у випадку подання особою клопотання про звільнення від сплати судового збору на стадії усунення недоліків апеляційної скарги суд, відмовляючи у його задоволенні, повинен забезпечити такій особі реальну можливість виконати вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема сплатити судовий збір або звернутися із заявою про продовження чи поновлення строку на усунення недоліків.

Із наведеного випливає, що повернення апеляційної скарги як наслідок неусунення її недоліків є допустимим лише за умови, якщо особа мала реальну та ефективну можливість виконати відповідні вимоги суду.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд, розглянувши клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору, одночасно постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги, не надавши скаржнику можливості дізнатися про результат розгляду такого клопотання та відповідно вжити заходів щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

Слід також зауважити, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху та надано останньому строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Указана ухвала доставлена до електронного кабінету 22.04.2026 о 17:24, а тому з урахуванням приписів частини шостої статті 251 КАС України [якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення] та частини шостої статті 120 цього Кодексу [якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день], строк для усунення недоліків апеляційної скарги мав тривати до 04.05.2026.

Відповідач направив до суду апеляційної інстанції заяву про звільнення від сплати судового збору 23.04.2026, тобто в день вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Водночас, П`ятий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги 28.04.2026, коли до кінця строку на усунення недоліків залишалось ще сім днів.

За таких обставин скаржник був позбавлений реальної можливості виконати вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема сплатити судовий збір після отримання відмови у звільненні від його сплати або звернутися із заявою про продовження строку для усунення недоліків.

Такий підхід свідчить про надмірний формалізм у застосуванні норм процесуального права та не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спорів з метою ефективного захисту прав і свобод особи.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, застосувавши наслідки, передбачені статтями 169, 298 КАС України, до закінчення встановленого строку на усунення недоліків апеляційної скарги та без забезпечення скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги після відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, касаційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, направивши справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі № 400/852/25 скасувати.

Указану справу направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді В. Е. Мацедонська

М. І. Смокович