Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №160/111/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

справа №160/111/23

адміністративне провадження № К/990/15854/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Тимофієва Є.Л.,

представника відповідача Овсяникової Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з трансляцією в мережі Інтернет касаційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року (головуючий суддя Добродняк І.Ю., судді Семененко Я.В., Суховаров А.В.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та пені,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний ГЗК») звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС по роботі з ВПП), в якому, з урахуванням уточнень, просило: стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Східний ГЗК» узгоджене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року у сумі 7409173 грн; стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Східний ГЗК» пеню за порушення строків відшкодування суми узгодженого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року у сумі 6807710,55 грн.

Вимоги адміністративного позову ДП «Східний ГЗК» обґрунтовувало тим, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, було як скасовано податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 7409173 грн, так і визнано протиправною бездіяльність податкового органу в частині вирішення питання про надання висновку щодо відшкодування ДП «Східний ГЗК» відповідних сум ПДВ із зобов`язанням вчинити такі дії. Проте, незважаючи на наявність означених судових рішень позивач так і не отримав узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ. Більше того, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання вимог, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема, в частині відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр заяв) інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування. Посилаючись на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, позивач вважав, що ефективним способом захисту порушених прав у спірному випадку буде стягнення з Державного бюджету України ПДВ та пені, нарахованої на суму заборгованості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 травня 2023 року задоволено заяву ДП «Східний ГЗК» про поновлення пропущеного строку звернення до суду, поновлено цей строк та відкрито провадження у справі. Поновляючи строк звернення до суду, суд першої інстанції взяв до уваги вжиті позивачем заходи щодо досудового врегулювання спору та врахував обов`язок суду забезпечити доступ до правосуддя як гарантоване Конституцією України право.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму узгодженого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року у сумі 7409173 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто зі Східного МУ ДПС по роботі з ВПП за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 24810 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Східний ГЗК» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року. Витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу.

Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Зокрема у касаційній скарзі позивач вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму процесуального права, а саме: частину четверту статті 308 КАС України без врахування висновків щодо норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 520/3948/19 та від 19 листопада 2019 року у справі №826/12675/15.

Заборгованість підприємства по податкам та зборам суд апеляційної інстанції встановив по інтегрованих картах ДП «Східний ГЗК», копії яких містяться у матеріалах справи.

Але позивач вважає, що Третій апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги інтегровані картки ДП «Східний ГЗК», при встановленні обставини наявної заборгованості по податкам та зборам порушив норми КАС України.

Позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими, а рішення першої інстанції законим та просить його залишити в силі.

Східне МУ ДПС по роботі з ВПП, скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою та зазначає, що постановою Верховного Суду від 21 серпня 2025 року касаційну скаргу контролюючого органу було задоволено частково, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові вказав, що порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Питання наявності/відсутності у платника податків податкового боргу має важливе значення під час вирішення питання про бюджетне відшкодування ПДВ такому платнику у спосіб стягнення відповідної суми, оскільки за наявності такого боргу належний до відшкодування з бюджету податок на додану вартість має бути зменшений на суму податкового боргу.

І у відзиві на позов, і в апеляційній скарзі Східне МУ ДПС по роботі з ВПП звертало увагу судів обох інстанцій на наявність у ДП «Східний ГЗК» заборгованості з податків і зборів у загальному розмірі 87917345,19 грн (в тому числі, з ПДВ - 19602384,88 грн). Водночас такі доводи відповідача суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, не надали їм жодної правової оцінки, зокрема, з урахуванням правил, встановлених частиною другою статті 77 КАС України.

Отже, Верховним Судом справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з метою встановлення дійсних обставин справи та офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України.

У судовому засіданні, яке відбулося 30 вересня 2025 року, суддею Третього апеляційного адміністративного суду було витребувано у відповідача пояснення та докази наявності/ відсутності податкового боргу у позивача за період з 2004 року по 2018 рік, а у ДП «Східний ГЗК» витребувано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2004 року, Акт документальної перевірки від 16 лютого 2005 року №235/1/4 та податкове повідомлення - рішення від 5 березня 2005 року №00002622301/0.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судове рішення апеляційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вимоги статті 341 КАС України, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року підлягає касаційному перегляду у цій справі лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача узгодженого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року у сумі 7409173 грн. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не переглядається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року у справі № 2а-6545/09/0470, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, задоволено адміністративний позов ДП «Східний ГЗК». Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 5 березня 2005 року №0000262301/0, відповідно до якого контролюючий орган встановив завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7409173 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі № 804/1034/17, яке набрало законної сили 1 серпня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровського управління Офісу ВПП, що полягає в невиконанні обов`язку щодо підготовки та подання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у сумі 7409173 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок ДП «Східний ГЗК». Зобов`язано Дніпропетровське управління Офісу ВПП ДФС внести до Реєстру заяв в повному обсязі інформацію стосовно проведення перевірок декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 року з обов`язковим зазначенням дати початку та закінчення перевірок, а також суму узгодженого бюджетного відшкодування, з урахуванням відшкодованих сум, яка була заявлена ДП «Східний ГЗК» по декларації з ПДВ за листопад 2004 року у сумі 7409173 грн відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України, постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість».

5 грудня 2019 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра відкрито виконавче провадження №60793656 з виконання виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 6 листопада 2019 року.

Постановою державного виконавця від 11 січня 2021 року було закінчено вказане виконавче провадження. У постанові зазначено, що рішення боржником не виконано, виконавчий документ підлягає поверненню до суду, який його видав.

7 грудня 2022 року ДП «Східний ГЗК» звернулося до Східного МУ ДПС по роботі з ВПП з листом № 18/6309 «Про надання інформації», в якому позивач просив повідомити про вжиті заходи, спрямовані на відображення інформації про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2004 року у сумі 7409173 грн.

Контролюючий орган листом від 23 грудня 2022 року №4703/6/32-00-50-01-12 повідомив позивача, що ДП «Східний ГЗК» з лютого 2013 року перебуває на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу ВПП ДФС, правонаступником якого є Східне МУ ДПС по роботі з ВПП. Матеріали перевірки, інформація щодо судового оскарження прийнятого за наслідками цієї перевірки податкового повідомлення-рішення, відомості щодо руху в індивідуальній картці платника (далі - ІКП) до 1 лютого 2013 року знаходяться в ГУ ДФС у Дніпропетровській області (з урахуванням правонаступництва). За даними інтегрованої картки платника з ПДВ з 1 лютого 2013 року залишок заявки бюджетного відшкодування за листопад 2004 року відсутній. З метою виконання судових рішень у справах №2а-6545/09/0470, №804/1034/17 та у зв`язку з неможливістю внести результати зазначеної перевірки та судового оскарження до ІС «Податковий блок» Східне МУ ДПС по роботі з ВПП неодноразово зверталося до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з листами про вжиття відповідних заходів. Крім того, Східне МУ ДПС по роботі з ВПП повідомило, що питання щодо механізму відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування з Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року та за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету, на законодавчому рівні не врегульовано. У разі приведення на законодавчому рівні у відповідність Тимчасового реєстру та механізму відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування з ПДВ (за заявами, поданими до 1 лютого 2016 року), відповідачем буде вжиті заходи щодо виконання судових рішень у справах № 2а-6545/09/0470, № 804/1034/17. За змістом вказаного листа Східне МУ ДПС по роботі з ВПП також зауважило, що ДП «Східний ГЗК» станом на звітну дату має заборгованість із податків та зборів, а відповідно до абзацу 10 підпункту 200.12 статті 200 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на таку суму.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи відповідний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ протягом законодавчого встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган зобов`язаний вчинити належні дії з реалізації актуального на час його застосування механізму бюджетного відшкодування. Оскільки такий спосіб захисту порушеного права позивача як зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв в повному обсязі інформацію стосовно проведення перевірок декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 року з обов`язковим зазначенням дати початку та закінчення перевірок, а також суму узгодженого бюджетного відшкодування, з урахуванням відшкодованих сум, яка була заявлена ДП «Східний ГЗК» по декларації з ПДВ за листопад 2004 року у сумі 7409173 грн, не призвів до ефективного відновлення права платника податку, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених права позивача є стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ. Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача пені суд першої інстанції вказав про їх передчасність, оскільки заборгованість ще не погашена, а для нарахування пені підлягає застосуванню облікова ставка Національного банку України, яка діє, в тому числі, на день погашення заборгованості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того з що за прямою нормою пункту 200.12 статті 200 ПК України у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Встановлені у цій справі фактичні обставини свідчать, що станом на дату розгляду цієї справи як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, позивач мав заборгованість по податкам та зборам, у тому числі з податку на додану вартість, у розмірі, яка перевищує узгоджену суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2004 року у розмірі 7409173 грн, що підтверджено даними інтегрованих карток ДП «Схід ГЗК», копії яких містяться в матеріалах справи, і в будь-якому випадку виключає підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній до 01 січня 2017 року) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки:

або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету;

або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який протягом п`яти робочих днів з дня отримання такої заяви повинен її задовольнити.

Після внесення, зокрема, до пункту 200.12 статті 200 ПК України змін Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» абзац четвертий пункту 200.12 статті 200 ПК України вирішено вважати абзацом десятим, проте, його редакція залишилася незмінною і залишається такою і дотепер.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував справи із застосуванням норми абзацу десятого пункту 200.12 статті 200 ПК України і, зокрема, але не виключно, у постановах від 22 грудня 2021 року у справі №520/17191/2020, від 23 травня 2024 року у справі № 520/16681/2020 дійшов виснувку, що положення вказаної норми податкового законодавства для регулювання спірних правовідносин передбачають наявність у платника податку податкового боргу в цілому не за окремим видом податку.

При цьому не виключається можливість за спливом часу протягом процедури оскарження, застосування до спірних правовідносин в залежності від обставин, наслідків встановлених пунктом 200.12 (останні абзаци) статті 200 ПК України, а саме: у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу; у разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 420/4194/19.

Отже, питання наявності/відсутності у платника податків податкового боргу має важливе значення під час вирішення питання про бюджетне відшкодування ПДВ такому платнику у спосіб стягнення відповідної суми, оскільки за наявності такого боргу належний до відшкодування з бюджету податок на додану вартість має бути зменшений на суму податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи сторонами до суду були надані документи, а саме податкову декларацію з ПДВ за листопад 2004 року, Акт документальної перевірки від 16 лютого 2005 року №235/1/4, податкове повідомлення - рішення від 5 березня 2005 року №00002622301/0, листи контролюючого органу та інтегровані карти платника, дослідивши, які суд апеляційної інстанції встановив, що на дату розгляду цієї справи як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, позивач мав заборгованість з податків та зборів, у тому числі з податку на додану вартість, у розмірі, яка перевищує узгоджену суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2004 року у розмірі 7409173 грн.

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ДП «Східний ГЗК» про стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «Східний ГЗК» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року у сумі 7409173 грн.

Щодо доводів позивача у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з приводу надання оцінки щодо заборгованості позивача з податків та зборів та дослідження доказів наданих відповідачем до суду, а саме інтегрованих карток платника податків, які не подавалися до суду першої інстанції та не досліджувалися останнім, то колегія суддів касаційної інстанції вважає їх необґрунтованими.

Оскільки як вбачається з матеріалів справи та зазначено Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2025 року, Східне МУ ДПС по роботі з ВПП і у відзиві на позов, і в апеляційній скарзі звертало увагу судів обох інстанцій на наявність у ДП «Східний ГЗК» заборгованості з податків і зборів у загальному розмірі 87917345,19 грн (у тому числі, з ПДВ - 19602384,88 грн). Водночас такі доводи відповідача були залишені поза увагою та їм не було надано правової оцінки.

Отже з наведеного вбачається, що ще при розгляді справи у суді першої інстанції відповідач вказував не необґрунтованість позовних вимог ДП «Східний ГЗК» та вказував про існування у позивача заборгованості з податків та зборів, у тому числі з податку на додану вартість, у розмірі, яка перевищує узгоджену суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2004 року у розмірі 7409173 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Відтак, суд першої інстанції мав належним чином перевірити та встановити обставини, які зазначалися відповідачем у відзиві на позовну заяву на час розгляду справи судом. Водночас судом першої інстанції вказаного зроблено не було, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції при повторному апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції мав врахувати доводи Східного МУ ДПС по роботі з ВПП щодо наявної у позивача заборгованості із податків і зборів та надані на їх підтвердження докази, що і було зроблено останнім, зокрема з урахуванням приписів частини п`ятої статті 353 КАС України, якою передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відтак доводи позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли своє підтвердження.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 у цій справі ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Отже доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Постанову у повному обсязі складено 8 червня 2026 року.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх