Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №300/3643/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

справа № 300/3643/25

адміністративне провадження № К/990/14514/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Тугая І.М.,

представника відповідача Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з трансляцією в мережі Інтернет касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року (головуючий суддя Кафарський В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року (головуючий суддя Запотічний І.І., судді Довга О.І., Шинкар Т.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Рожнятів» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Рожнятів» (далі -ТОВ «Екотехнік Рожнятів») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2025 року №013296/0705, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 30470998,57 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стягнуто на користь ТОВ «Екотехнік Рожнятів» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області судовий збір у розмірі 24224 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС в Івано-Франківській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року року. Витребувано з Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу.

Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Зокрема у скарзі відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень проігноровано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі №910/8580/22, відповідно до якого, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання.

Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

ТОВ «Екотехнік Рожнятів», скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Позивач вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган не врахував фактичні обставини здійснення зовнішньоекономічної діяльності позивача в умовах воєнного стану, неправильно застосував норми валютного законодавства та формально підійшов до оцінки наданих доказів, зокрема сертифіката Торгово-промислової палати України.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Екотехнік Рожнятів» зареєстроване з 27 травня 2013 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа. Видами діяльності позивача є: 35.11 Виробництво електроенергії (Основний); Інші: 43.21 Електромонтажні роботи; 35.12 Передача електроенергії; 35.13 Розподілення електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу від 27 березня 2025 року №964-п проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 1 травня 2023 року по 29 лютого 2024 року, за результатами якої 15 квітня 2025 року складено Акт №8845/09-19-07-05/38686111 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VІII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон №2473-VІII) при здійсненні розрахунків згідно Договору купівлі-продажу №30-1 від 30 червня 2022 року із нерезидентом EKOTECHNIK Czech s.r.o (Чеська Республіка).

На підставі висновків вказаного Акта відповідачем 13 травня 2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення №013296/0705, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 30470998,57 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 13 травня 2025 року, ТОВ «Екотехнік Рожнятів» звернулося до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон №2473-VIII.

За приписами частини другої статті 3 Закону №2473-VIII, питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 11 Закону №2473-VIII, органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно абзацу першого частини дев`ятої статті 11 Закону №2473-VIII, органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За приписами частини 10 статті 11 Закону №2473-VIII, у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Згідно пункту 2 частини першої статті 12 Закону №2473-VIII передбачено, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту, зокрема, встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частинами першою-третьою, п`ятою, восьмою статті 13 Закону №2473- VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Аналіз наведених норм права Закону дає підстави для висновку, що у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Отже, законодавцем передбачено випадок незастосування фінансової відповідальності у вигляді нарахування пені (зупинення строку нарахування пені) лише у разі виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання контрагентом договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов Договору купівлі-продажу №1 від 5 серпня 2019 року, укладеного між ТОВ «Екотехнік Рожнятів» (Покупець/Україна), ЕКОТЕСНМК СZЕСН s.r.o (Продавець/Чеська Республіка), Alternative Еnergy (АЕ) SОLАR СО., LTD (Відправник/Китай), Продавець поставив покупцю фотоелектричні панелі для сонячних батарей з полікристалічним модулем, загальною кількістю 15 552 шт.

Підтвердженням поставки товарів є копії відповідних вантажно-митних декларацій, які досліджені судами попередніх інстанцій та містяться у матеріалах справи.

Згідно Акта звірки взаєморозрахунків, укладеного між продавцем та покупцем, станом на 30 червня 2022 року борг покупця перед продавцем відповідно до Договору №1 від 5 серпня 2019 року становить 1283040 Євро.

Також згідно Договору купівлі-продажу №1, укладеного між позивачем (Покупець/ Україна),CZECH s.r.o. (Продавець/Чеська Республіка), АЕ Photomate s.r.o., LTD (Відправник/Чеська республіка), останній поставив Покупцю товар (статистичні частотні перетворювачі, електричні стрінгові інвертори), що підтверджується вантажно-митною декларацією форми МД-2 №UA206080/2019/009733 від 21 жовтня 2019 року на суму 234429 Євро.

Згідно Акта звірки взаєморозрахунків, укладеного між продавцем та покупцем, станом на 30 червня 2022 року борг покупця перед продавцем відповідно до Договору №1 від 12 серпня 2019 року становить 234429 Євро.

З проводу існуючої заборгованості сторони обмінювались листами. Зокрема, Продавець надіслав Покупцю лист-претензію про невиконання умов договору від 6 березня 2022 року.

У свою чергу, ТОВ «Екотехнік Рожнятів» у відповідь на лист-претензію, листом від 7 березня 2022 року №07-1 визнало існуючу заборгованість та запропонувало частину отриманого ним обладнання, яке не було змонтованим та приєднаним до мережі, повернутиCZECH s.r.o., а саме фотоелектричні панелі на суму 748440 Євро та статистичні частотні перетворювачі і електричні стрінг інвертори на суму 92452 Євро, разом 840 892 Євро.

В подальшому, відповідно до умов укладеного Договору №30-1 від 30 червня 2022 року, який був предметом перевірки відповідачем, ТОВ «Екотехнік Рожнятів» та компанія EKOTECHNIK CZECH s.r.o. (Чеська Республіка) домовилися, серед іншого, що зобов`язання Покупця можуть бути погашені шляхом взаємного зарахування зустрічних однорідних зобов`язань. Зарахування зустрічних однорідних зобов`язань буде відображено в Акті зарахування зустрічних однорідних вимог, що є невід`ємним додатком до цього Договору.

Згідно пункту 4.1 Договору, останній вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року.

Відповідно до пункту 11.1 Договору усі спори, які виникають з цього Договору або у зв`язку із ним, остаточно вирішуються судами Чеської Республіки. Цей Договір регулюється та тлумачиться у відповідності до права Чеської Республіки.

Згідно Додатку №1 від 31 грудня 2022 року до Договору №30-1 від 30 червня 2022 року, сторони домовилися про таке: продовжити термін дії Договору до 31 грудня 2023 року або до повного його виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вказаного Договору позивач поставив обумовлений товар згідно з вантажно-митними деклараціями: №UA206070/2022/ 006901 від 22 липня 2022 року; №UA206070/2022/007623 від 10 серпня 2022 року; №UA206070/2022/007739 від 15 серпня 2022 року; №UA206070/2022/008014 від 22 серпня 2022 року; №UA206070/2022/008413 від 5 вересня 2022 року; №UA206070/2022/008598 від 9 вересня 2022 року; №UA206070/2022/009524 від 30 вересня 2022 року; №UA206070/2022/009525 від 30 вересня 2022 року; №UA206070/2022/010783 від 24 жовтня 2022 року; №22UA206070011585U8 від 9 листопада 2022 року; №22UA206070011777U6 від 15 листопада 2022 року; №22UА20607001 1917U3 від 18 листопада 2022 року; №22UА206070012680U3 від 13 грудня 2022 року; №23UА206070000497U0 від 23 січня 2023 року; №23UА206070001098U3 від 8 лютого 2023 року.

Сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків між TOB «Екотехнік Рожнятів» та EKOTECHNIK CZECH s.r.o. по Договору №30-1 від 30 червня 2022 року, а подальшому Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, укладених між позивачем таCZECH s.r.o.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично товар, який був поставлений компанієюCZECH s.r.o. (Чеська Республіка) позивачу та неоплачений, водночас, в подальшому, у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин (повномасштабним вторгненням російської федерації), такий згідно з договором №30-1 від 30 червня 2022 року повернутий компаніїCZECH s.r.o.

Відповідними вантажно-митними деклараціями, актами звірки взаєморозрахунків та зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджено фактичне повернення товару нерезиденту компаніїCZECH s.r.o. (Чеська Республіка).

При цьому, судами зазначено, що обставини розміру та підстави виникнення вказаних однорідних вимог підтверджено контролюючим органом в Акті перевірки від 15 квітня 2025 року.

Також як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем під час перевірки відповідачу було надано Сертифікат Івано-Франківської Торгово-промислової палати від 28 березня 2024 року №2600-24-0655 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які пов`язані з початком повномасштабної війни, а саме - заборона завершення здійснення валютного нагляду за дотримання резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахування зустрічних однорідних вимог, що визначено постановою Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану №18 від 24 лютого 2022 року щодо виконання зобов`язань за зовнішньо-економічним контрактам №30-1 від 30 червня 2022 року, укладеного між ТОВ «Екотехнік Рожнятів» (Продавець/Україна), ЕКОТЕСНNIК СZЕСН s.r.o (Покупець/Чеська Республіка).

В наведеному вище сертифікаті вказано період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 2 вересня 2022 року; дата закінчення: тривають на 28 березня 2024 року.

Отже, вказаним сертифікатом підтверджується неможливість дотримання позивачем строку розрахунків за операціями з імпорту товарів по контракту №30-1 від 30 червня 2022 року, укладеного між ТОВ Екотехнік Рожнятів (Продавець/Україна) і ЕКОТЕСНМК СZЕСН s.r.o (Покупець/Чеська Республіка).

Відповідно до пункту 21 розділу II Інструкції №7, граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з підпунктом 5 пункту 10 розділу III Інструкції №7, банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

- вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Згідно із положеннями частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних наведених вище умов.

При тлумаченні наведених норм необхідно виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки.

Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

З цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень (постанова від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі №911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі №755/9929/15-ц) дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15, від 7 грудня 2023 року у справі №420/21182/21.

Також, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 сформував правову позицію, відповідно до якої резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону №185/94-ВР. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі №817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Відтак, наразі існує усталена практика Верховного Суду щодо питання запровадження нормативно-правовими актами Національного банку України обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у зазначеній вище постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 також вказав наступне: «Практика обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті вперше була запроваджена Постановою Правління Національного банку України від 20 серпня 2014 року №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».

Метою такого обмеження було недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України та контролю валютних операцій. Їх норми адресовані уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Саме у контексті мети введено в дію обов`язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України частини надходжень у визначеному розмірі.

В подальшому, дія таких обмежень пролонгувалась Правлінням Національного банку України шляхом прийняття типових постанов, у тому числі і постанов Правління Національного банку України №386 та №410, у пунктах 4 яких встановлено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/ російських рублях (незалежно від суми операції).

Водночас вказані обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені постановами Правління Національного банку України №386 та №410, адресовані виключно уповноваженим банкам. Обов`язок продажу валютної виручки у певному розмірі сам по собі не є обмеженням для сторін у здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.

Крім того, вказані положення актів Національного банку України не регулюють підприємницької діяльності суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм законів України, положення яких судом наведено вище, та якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків.»

Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що викладені вище правові висновки Верховного Суду були сформульовані у контексті застосування положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який станом на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність.

Разом з тим, хоча зазначений Закон втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про валюту і валютні операції», наведені вище висновки та підходи Верховного Суду залишаються актуальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Це пояснюється тим, що Закон України «Про валюту і валютні операції» не запровадив нових концептуальних підходів до вирішення питання припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або відступлення права вимоги, не змінив засад свободи вибору способу розрахунків у межах законодавчо дозволених форм, а також не заперечив можливості припинення валютних зобов`язань способами, передбаченими цивільним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 420/12562/23.

Отже, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у наведених вище постановах, зберігають свою правову значущість і можуть бути враховані при вирішенні цієї справи.

Так, відповідно до положень пункту 14-6 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, зазначені норми права спрямовані саме на банк як на суб`єкта, уповноваженого здійснювати валютний нагляд.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суперечності щодо можливості завершення здійснення банками валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, наявні в пункті 14-6 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 та підпункт 5 пункту 10 розділу III Постанови Правління Національного банку України від 2 січня 2019 року № 7 повинні трактуватися на користь позивача.

Аналогічний за змістом підхід підтверджується і правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі №320/29423/23, від 12 серпня 2025 року у справі №420/29813/23, від 23 жовтня 2025 року у справі №260/4525/24, від 20 січня 2026 року у справі №320/8245/23, від 4 березня 2026 року у справі №320/57458/24.

Таким чином, доводи ТОВ «Екотехнік Рожнятів» на обґрунтування позовних вимог про незаконність прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2025 року знайшли підтвердження під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки ГУ ДПС в Івано-Франківській області не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2025 року №013296/0705, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 30470998,57 грн, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у цій справі ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Інші обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Отже доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Постанову у повному обсязі складено 8 червня 2026 року.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх