Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №337/2942/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/2942/26

Номер провадження 2-о/337/121/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Котляра А.М.

за участю секретаря Ухань М.Ю.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

заінтересованої особи ОСОБА_3

представника заінтересованої особи Біленка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву

ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції заявника та заінтересованих осіб.

08.05.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 , в якій зазначає, що перебувала у шлюбі з відповідачем до 2023 року. Від спільного шлюбу вони мають сина ОСОБА_4 , 2017 року народження.

Заявниця стверджує, що 13.10.2023 року ОСОБА_3 , вчинив щодо неї домашнє насильство, затиснув її на балконі, застосував фізичну силу, викинув її мобільний телефон з балкона. Також ОСОБА_3 зустрічається з її знайомими, погрожує їм, розповсюджує наклепи, спричиняючи їй душевні страждання. ОСОБА_3 не відповідає на її телефонні дзвінки. ОСОБА_3 тисне на неї психологічно, звертається до служби у справах дітей з метою перевірки витрати нею аліментів на дитину. Розповідає сину, що він нього погано пахне, хоча вона стежить за гігієною дитини. ОСОБА_3 здійснює економічний тиск, а саме він отримав дублікат свідоцтва про народження дитини та використав його для отримання «зимової підтримки».

Просила суд:

-заборонити ОСОБА_3 наближатись на відстань 100 метрів до місця її проживання та роботи;

-заборонити ОСОБА_3 будь-яким способом контактувати з нею особисто або через третіх осіб;

-заборонити ОСОБА_3 наближатись на відстань 100 метрів та контактувати з її близькими особами;

-заборонити ОСОБА_3 розшукувати її;

-заборонити ОСОБА_3 ініціювати безпідставні перевірки через органи опіки та піклування та інші органи.

В судовому засіданні під час з`ясування вимог заявниці, ОСОБА_1 пояснила, що не наполягає на задоволенні частини своїх вимог, та остаточно просить суд:

-заборонити ОСОБА_3 наближатись на відстань 100 метрів до місця її проживання та роботи;

-заборонити ОСОБА_3 переслідувати її.

Від інших вимог ОСОБА_1 відмовилась.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Пакуло В.С. заяву підтримали, просили суд її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 та його представник адвокат Біленко О.В. проти задоволення заяви про видачу обмежувального припису заперечили. Представник суду пояснив, що факт домашнього насильства нічим не підтверджується, окрім пояснень самої заявниці та її матері ОСОБА_5 , яка є заінтересованою в результаті вирішення справи. Підстави для видачі обмежувального припису відсутні. ОСОБА_3 як платник аліментів має законне право ініціювати питання щодо перевірки цільового використання аліментів заявницею. ОСОБА_3 у законний спосіб отримав дублікат свідоцтва про народження дитини, оскільки він є батьком дитини. ОСОБА_3 заперечив будь-які переслідування заявниці, пояснив, що він протягом трьох років не спілкується з ОСОБА_1 через конфліктні стосунки з нею.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

08.05.2026 року суддя відкрив окреме провадження у справі та призначив справу до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.08.2016 по 21.09.2023 року. Шлюб був розірваний рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю.

15.10.2024 року начальником служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради затверджений висновок за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_4 за зверненням ОСОБА_3 . За результатами перевірки було встановлено, що заявник ОСОБА_1 забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених платником аліментів.

24.03.2026 року начальником служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради затверджений висновок за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_4 за зверненням ОСОБА_3 . За результатами перевірки було встановлено, що заявник ОСОБА_1 забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених платником аліментів.

07.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області на неправомірні дії працівника поліції Іванова Я.Л. Результати розгляду скарги відсутні.

05.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Олександрівського відділу РАЦС у м. Запоріжжі з заявою щодо надання їй інформації про видачу ОСОБА_3 повторного свідоцтва про народження дитини.

Згідно декларації про доходи за 2024 рік, заінтересована особа ОСОБА_3 у 2024 році отримав грошову допомогу «зимова підтримка» в сумі 2000 гривень.

Згідно виписки по банківській картці Приватбанк ОСОБА_1 , 13.01.2023 року ОСОБА_3 перерахував платежі ОСОБА_3 - два рази по 2 гривні та два рази по 1 гривні.

Відповідно до виписки з банківської картки Сенс Банку, ОСОБА_1 18.01.2025 року отримала грошову допомогу «зимова підтримка» в сумі 1000 гривень та 10.12.2024 року в сумі 1000 гривень.

ОСОБА_6 встановлений клініко-функціональний висновок: СДУГ з порушенням нейророзвитку легкого ступеню. Під час корекційних зайнять спостерігається позитивна динаміка.

Судом досліджено листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у месенджері, яке переважно складається з обговорень вихованні спільної дитини. Будь-яких погроз, проявів психологічного насильства суд не виявив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є матір`ю заявниці, пояснила, що була очевидцем конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Так, у жовтні 2023 року, дочка знаходилась вдома на балконі, розмовляла по телефону, вона відкрила двері в квартиру ОСОБА_3 , який забіг в кімнату, підійшов до ОСОБА_1 , штовхнув її, вихопив телефон та викинув його.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильству» встановлено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі N 756/3859/19 зроблено висновок про те, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Мотиви суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи заявника, суд прийшов до висновку, що вимоги заяви безпідставні, а тому заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд прийшов до висновку, що факт фізичного насильства з боку ОСОБА_3 не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.

Обставини, на які посилалась ОСОБА_1 про те, що 13.10.2023 року ОСОБА_3 її штовхнув, вихопив та викинув телефон, підтверджується лише поясненнями самої заявниці та допитаної в якості свідка її матері ОСОБА_5 , яка як матір заінтересована в результаті вирішення справи. ОСОБА_1 не зверталась з приводу дії ОСОБА_3 до правоохоронних органів, будь-яка перевірка не проводилась. Суду не надано жодних доказів вчинення фізичного насильства з боку ОСОБА_3 .

Звернення ОСОБА_3 до служби (управління) у справах дітей з приводу нецільового використання аліментів, листування у месенджері з приводу виховання дитини, свідчить про непорозуміння між подружжям на побутовому ґрунті, про наявність конфлікту між колишнім подружжям та не підтверджує факту вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Посилання заявниці на отримання ОСОБА_3 копії свідоцтва про народження дитини, жодним чином не пов`язано із розглядом справи щодо видачі обмежувального підпису, отримання такого свідоцтва батьком є його правом. Ці твердження не є достатніми для підтвердження існування юридичних фактів, з якими Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» пов`язує можливість видачі обмежувального припису.

Також суд не встановив будь-яких ознак переслідування ОСОБА_3 заявниці. Навпаки з пояснень самої ОСОБА_1 та її заяви суд встановив, що ОСОБА_3 з нею не спілкується тривалий час. Отже немає підстави вважати, що ОСОБА_3 її переслідує.

Розглянувши справу, оцінивши надані заявницею докази, суд не встановив будь-яких ознак домашнього насильства, яким треба запобігти шляхом застосування спеціальних заходів, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до частини третьої статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. 19, 141, 268, 272, 293, 294, 350-6, 350-8 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 – відмовити.

Судові витрати пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднести на рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення підлягає негайному виконанню, його оскарження не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення.

Суддя: А.М. Котляр